Легендарному Василю Зінкевичу – 75. Кращі пісні великого артиста. Відео

1 травня виповнилося 75 років легендарному естрадному співаку, заслуженому і народному артисту України Василю Зінкевичу. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX ст.

Хоча народився Василь Іванович у селі Васьківці на Хмельниччині, але значну частину життя працював і творив в обласному центрі Волині, за що удостоєний звання почесного громадянина міста Луцька.

У 1975 році талановитий Василь Зінкевич став солістом популярного ансамблю «Світязь» Волинської обласної філармонії, а у 1980-му став його художнім керівником.«Василь Зінкевич – людина, яка має рідкісний смак і відчуття часу. Завдяки йому і всім музикантам «Світязь» мав за честь називатися одним з найкращих колективів в Україні. А це зобов’язувало багато до чого. Зінкевич ніколи не давав спуску і можливості розслаблятися», – розповідає про свого колегу музикант, заслужений артист України Дмитро Гершензон, який також багато років жив і творив у Луцьку.Василь Іванович замолоду брав участь у різноманітних творчих конкурсах, проте в більшості з них програвав, пише «Вікіпедія». Справа в тім, що зазвичай члени журі, яке складалося з московської музичної богеми, не сприймали категорично нічого українського й самобутнього.Менше з тим, неповторним дзвінким лірико-драматичним тенором Василя Зінкевича, артиста з красивими й шляхетними манерами, захоплювалися мільйони шанувальників. У 1994 році співак став лауреатом Шевченківської премії, у 2009 році удостоєний звання Герой України.До слова, найвідоміша пісня видатного волинського музиканта В'ячеслава Хурсенка «Соколята» присвячена саме Василю Зінкевичу.«Ми є сила, хоча б тому, що маємо таку пісню, де три хвилини не просто забави, а нашої суті. Українська пісня справді обіймає своїми крилами світ. Доводилось бувати в багатьох країнах. І без перекладу, не розуміючи ані слова, публіка встає. Я кажу: ви ж не розумієте, про що я співав. А вони відповідають: в українських піснях є щось таке, що лікує. Ми не можемо без пісні, вона – душа наша, – пригадує сам Василь Зінкевич. – Взагалі треба частіше заглядати в дзеркало своєї душі, щоб впізнавати себе. Непростий тепер час, але ми ніколи не втратимо своєї неповторності. Бо ми – українці».«Я щасливий, що народився в селі. Ніколи не забуду тієї стежини, що пробігала поміж житами, а над нею – високі безмежні небеса. Що українське село – це своєрідна академія високої моралі. Тут бережуть рідне слово, тут бережуть рідну пісню, тут кожному кажуть: «Добрий день!» – розповідає Василь Іванович. – Де б не бував, в яких далеких краях не виступав би, завжди із гордістю кажу, що я народився в селі, навчався в сільській консерваторії, де моїм високим професором був мій український народ. Направду, народе мій, ти не просто великий, ти – океан. І я щасливий, що з твого колоска рожденний».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---