«Корупційна годівничка»: чому українські паралімпійці віддавали 10% призових

На кожній Паралімпіаді збірна України не перестає дивувати. Спортсмени цілими комплектами здобувають нагороди, не залишаючи шансів суперникам. Але не все так радісно, як здається на перший погляд. Поки спортсмени важко працюють, чиновники в кріслах займаються відмиванням грошей, шантажем і дають процвітати корупційній системі паралімпійського спорту.

Про це пише 24 канал.

Дзюдоїст паралімпійської збірної Юрій Марченко першим серед спортсменів розповів про корупцію у паралімпійському спорті України. Його перерване мовчання дало початок новій справі, яку так давно всі замовчували та терпіли. З кожним днем все більше спортсменів починають відкриватися та нарешті говорити. Адже неможливо будувати спорт на корупції.

Як паралімпійський спорт перетворили на «корупційну годівничку»

Виявляється, що наші паралімпійці віддають по 10% (а буває й більше) від зароблених призових, які отримують за медалі на чемпіонаті Європи, світу чи навіть Паралімпіаді.

Натомість очільник Паралімпійського комітету Валерій Сушкевич заявляє, що це все бруд у його «город». Тому для розслідування були сформовані спеціальні комісії для встановлення фактів. Президент організації заявив, що публічні заяви були проплаченими кимось, але конкретних прізвищ Сушкевич не називає.

24 канал проаналізував скандал, а також вислухав «наболіле» від чемпіонів. Слідом за Юрієм Марченком свою історію розповіла й срібна призерка Паралімпіади у Токіо з дзюдо Ірина Гусєва.Титулована спортсменка теж віддавала 10% від зароблених призових, але донедавна її терпець увірвався. Дзюдоїстка записала офіційне звернення до Президента Володимира Зеленського та депутатів, у якому розповіла про змагання з травмами, як самотужки оплачувала всі операції та реабілітації, корупцію із 10%, липове страхування від «Інваспорту» та відмивання грошей.

На це відеозвернення відреагували головний тренер збірної команди України з дзюдо серед спортсменів з порушенням зору Михайло Романкевич та президентка Спортивної федерації незрячих України Любов Жильцова. Однак їхні коментарі кардинально відрізняються від того, що розповіла спортсменка.

Романкевич не визнає того факту, що морально тиснув на свою підопічну. Але заявив, що Гусєва сама поговорювала, що планує закінчити зі спортом. Жильцова також заперечує звинувачення у свій бік, вона називає слова Ірини «вирваними з контексту». Начебто її слова були рекомендаціями для дзюдоїстки, а не претензіями чи погрозами.

Журналісти ексклюзивно поспілкувалися з Іриною Гусєвою, аби дізнатись деталі та її реакцію на відповіді Романкевича, Жильцової та Сушкевича.

«Жодних лікарняних» і боротьба з травмами

Ірина Гусєва розповіла, як протягом своєї кар’єри не могла брати лікарняні, аби повністю відновитись від травми чи зроблених операцій. Тому часто дзюдоїстка виходила на татамі та змагалась із пошкодженнями.

Призерка в Токіо пригадала ситуацію на тренувальному зборі в Туреччині, де зібрались також і спортсмени з олімпійських видів спорту. За словами Ірини, тренер часто ставив їх на подібні збори з олімпійцями, аби підіймати технічний рівень паралімпійців.

«Туди я поїхала травмованою. Однак наставник пообіцяв, що кімоно одягати не буду та й боротись теж. А потім почалось наступне: «Вийди просто на розминку, поборись у партері. Потім йди поборись дві сутички у стійці». Під час одного з кидків я сильно впала плечем на татамі, що привело до серйозної травми – вилетіло плече, змістилось та надламався ключичний відросток», – розповідає спортсменка.

Після чого сталось найцікавіше. Виявилось, що страховка дзюдоїстки була лише заради галочки. Вона не покривала витрат медичного обстеження чи хірургічних втручань. Виходить, що «люди в кріслах» нажились і на медичному страхуванні. Місцеві лікарі «заспівали» Гусєвій 900 доларів за всі надані послуги. Турецькі спеціалісти хотіли, схоже, «нажитись» на травмованій спортсменці. І хто це мав оплачувати? Спортсменка? Чому Гусєва повинна була виймати гроші з власної кишені через непрофесіоналізм наставника, який не дозволив травмованій дзюдоїстці пропустити тренувальний збір?Нагородження Ірини Гусєвої у рідному Рівному

На щастя, Ірині пощастило, вона поїхала в іншу клініку, де все обійшлось лише в 50 доларів. У цій всій ситуації, як зазначають журналісти, дзюдоїстку навіть не супроводжував тренер. Він не поцікавився здоров’ям своєї підопічної і після того, як в Україні їй зробили операцію, яку вона, звісно ж, оплатила сама.

«Дала своєму тренеру 10% за паралімпійську винагороду»

Це була передісторія, аби зрозуміти, який безлад загалом відбувається в українському паралімпійському спорті. Повернімось до 10%. Гусєва публічно розповіла про переведення її на пів ставки, а згодом і про заяву на декрет, лише через те, що вона відмовилась віддавати 10% з винагороди.

«Я ніде не говорила про те, що дала своєму тренеру 10% за паралімпійську винагороду. А це 8 тисяч доларів. Я принесла особисто в той день, коли мені на рахунок надійшли гроші. Я не знаю, куди далі він дів ці кошти. Спершу я замовчувала цю інформацію, адже розуміла всю їхню серйозність. Я готова відповідати за свої слова в суді під присягою», – каже Гусєва.

«Інваспорт» – це система, яка розроблена в Україні головою Паралімпійського комітету України Валерієм Сушкевичем для людей із інвалідністю. Заклади системи «Інваспорт» займаються розвитком в Україні спорту вищих досягнень серед осіб з інвалідністю та фізкультурно-спортивною реабілітацією осіб з інвалідністю.

«Особисто я віддавала відсотки із паралімпійської медалі за Ріо та Токіо. Після Паралімпіади в 2016-му я віддала ці 10%, можна сказати, добровільно. На мене ніхто не тиснув, мені ніхто не погрожував. Адже я лише у 2015 році прийшла в збірну, виграла друге місце та була приємно здивована призовими, які отримала. Після чого до мене підійшов тренер зі словами: «Треба віддати 10% за медаль для премій в Укрцентрі «Інваспорт» бухгалтерів, масажистів». Тоді мені було не жаль віддати цю частину грошей», – додала дзюдоїстка.

Як наголошує видання, Ірину Гусєву перевели на 0,5 ставки після того, як вона стала єдиною із українських дзюдоїстів, хто здобув «срібло», а не «бронзу» на Паралімпіаді. Відзначимо, що спортсменка до нинішнього дня не отримала відповідь, чому «люди в кріслах» перевели її на пів ставки.

На думку дзюдоїстки, причина такого рішення одна – відмова віддавати ці 10% від міських грошей.Призові за паралімпійські медалі у Токіо з дзюдо

Гусєва вже не була впевнена, що наставник передав ці 8 тисяч доларів у Київ, адже до неї так різко змінилось ставлення керівництва.

Дзюдоїстка телефонувала президентці Спортивної федерації незрячих України Любові Жильцовій, аби дізнатись про своє майбутнє в спорті. Однак відповідь її шокувала: «Пиши заяву на 3 роки на декрет і ми тебе знати не хочемо. Ніякої стипендії ти не отримаєш і навіть тренером працювати не зможеш».

Гусєва з подивом вислухала цю відповідь та досі не розуміє, чому все так різко змінилось. Адже вважає себе взагалі не конфліктною людиною, це може підтвердити й оточення спортсменки.

«Я завжди виконувала всі умови контракту, ніколи не підіймала тем виплат операцій, які я самостійно оплачувала. І взагалі після того, як вони мене відправили в декрет, я взяла ці 0,5 ставки без жодних розмов та конфліктів. Хоча на момент підписання контракту вже була вагітна. За законом, вони не мали права мене понижувати в ставці. Адже фізично я вже мала термін, але дізналась про вагітність через тиждень після того, як вже підписала контракт», – зауважила дзюдоїстка.

«Олімпійці, з якими я спілкуюсь, взагалі шоковані цією ситуацією. Вони розповідали, що в них такого немає. В олімпійському спорті Україна здобуває малу кількість медалей, а от у нашому, паралімпійському, ця кількість може сягати 100 нагород. Тому ось ці великі гонорари не настільки цікаві цим великим людям. Відзначу, що ці 10% беруться не лише з медалістів, а й з тренера та всього персоналу, який працює на контракті в Укрцентр «Інваспорт». Як підтверджують докази переписки Інни Візір із тренером, то в команді віддають навіть 30%. Тобто, 10% – це ще не поріг. Корупція існує скрізь, просто люди бояться про це говорити», – додає Гусєва.

Цікаво, що свою історію Гусєва розповіла 26 березня. А вже 7 квітня на сторінці Національного комітету спорту людей з інвалідністю у фейсбуці з’явився дивний сюжет під назвою «Особиста образа чи масовий булінг дзюдоїстів?»Журналісти поцікавились, що думає Гусєва з приводу цього сюжету. Адже тут на камеру спортсмени чемно висловлюються щодо тренера та загалом ситуації. Така собі «псевдоідилія».

«Неозброєним оком видно, що це замовний сюжет. Спортсмени, які давали коментарі, є атлетами дуже високого рівня. Раніше ми добре спілкувались із ними. Але більшість із них просто налякані, що втратять основну роботу, якщо перервуть своє мовчання. Спортсмени бояться, що справу замнуть, а вони залишаться без роботи, стипендій та навіть можливості працювати десь у тренерській діяльності. В «Інваспорті» тепер дуже пильно стежать за всіма атлетами, їхніми повідомленнями, лайками в соцмережах. Тому багато з них просто бояться публічно висловлюватись. І це стосується не лише дзюдо» – розповіла Гусєва.

Однак, зі слів Ірини, тренер нормально ставитиметься до спортсмена, якщо бачить у ньому потенційного медаліста. Так було колись і з нею, але до п’яти операцій на плечі. Далі він не вірив у дзюдоїстку, тому перестав її взагалі тренувати.

«В мене з ним був важчий шлях, ніж у них. Вони бояться навіть визнати, що в мене був важкий шлях із постійними травмами. Вони навіть у такій формі бояться мене підтримати, адже знають, як це обернеться проти них самих», – висловилась Ірина.

Також Гусєва розповіла цікаву та важливу деталь цього сюжету: «Ба більше, у цей день, коли прийшли журналісти, у залі свої збори проходив Марченко. Юра спробував навантажити коліно, яке було травмоване, але зробив це трохи завчасно. Після чого його почали возити по лікарнях на обстеження. Знімати сюжет прийшли саме в той день, коли Марченко якраз був у лікарні. Якби Марченко був у той момент у залі, то жоден спортсмен би не сказав на камеру того, що сказав. Адже всі все знають. І він би розповів свою історію. Тому до цього сюжету дуже багато запитань.

Чи ростуть ноги від Сушкевича? Так. Подейкують, що в нього є будинок у Маямі. Тут крутяться просто колосальні суми, адже один керівник не лише на паралімпійців, а й дефлімпійців. Якщо рахувати ті 10%, то потрібно рахувати навіть не від кількості нагород, адже кожен із персоналу теж віддає ці відсотки. Тому зрозуміло, для чого зрівняли призові за медалі між паралімпійцями та олімпійцями. Це все вигідно вищим людям. Колись навіть не задумувалась над цим питанням».

Також Гусєва розповіла історію із переїздом Марченка, якому місто повинне було виплатити 48 тисяч гривень за друге місце. Але заява, яку Марченко написав на переведення, десь нібито загубилась в Укрцентрі «Інваспорт». За рік вони не знайшли можливості офіційним наказом перевести його в іншу область. Є чиновник, який не виконав свого обов’язку. Це привело до того, що людина втратила гроші, які вона чесно заробила своєю працею.

«Коли він намагався якось вирішити це питання, підійшов до тренера і дзвонив Любові Василівній, його просто почали гнобити. Таке ставлення зайвий раз показує, що там ніхто нікого не боїться. Тренер дозволяє, бо дозволяють йому вищі керівники, а Жильцова дозволяє собі таке, бо дозволяє Сушкевич. Що робить Сушкевич? Він за 2 місяці з того моменту ніяк не відреагував. Начальниця нашого «Інваспорту» Скугарєва Оксана теж ніяк не відреагувала. По-людськи ніхто нічого не пояснив та навіть не вибачився через цю ситуацію, а почали через приниження та моральний тиск. Більш ніж впевнена, що Сушкевич взагалі не давав цього коментаря, а просто написали, аби була хоча б якась його реакція», – розповіла Ірина.

Гусєва висловилась щодо нейтрального коментаря «Інваспорту» та заявила, що не має жодних претензій. Адже дзюдоїстка багато спілкувалась з його директором Андрієм Олександровичем, який розуміє та знає всю її ситуацію. Очільник «Інваспорту» допомагав спортсменці як міг.

Паралімпійський комітет закрив коментарі

Ще одна реакція Паралімпійського комітету – закриті коментарі під публікацією сюжету про Ірину Гусєву. Це стосується й поста про спортсмена Сергія Ємельянова, який раніше представляв Волинську область. Обидва спокійно прийняли цей факт.Закрили коментарі під публікаціями

«Буцімто ця сторінка не для тих, хто виливає бруд, а для висвітлення перемог наших спортсменів. Про закриття коментарів мені розповіла моя подруга, коментар якої видалили та взагалі заблокували її сторінку. Тепер вона не може переглянути жодної публікації на сторінці Паралімпійського комітету. Наразі на заяву спортсменів відгукнулись 4 депутати, серед яких Жан Беленюк та Ольга Саладуха. Вони хочуть створити незалежну комісію, яка буде складатись із представників слідчих органів, депутатів та вислухає дві сторони», – відповіла спортсменка.

Ємельянов розповів, що це лише тільки початок, адже в коментарі прибігли багато його знайомих, які тепло відгукувались про його роботу та допомогу нашій армії.

«Ми підняли таку велику тему про корупцію, тому ми готові, що на нас будуть лити ще більше бруду. Ще вчора для них ми були паралімпійськими чемпіонами, а сьогодні вже будемо наркоманами, алкоголіками. Ми ж розуміємо, що всі керуючі особи – це люди, яким давно вже за 50 років. Ми молоді спортсмени змінимо на краще цей параспорт, зробимо його новим, безкорупційним, де будуть поважати спортсменів», – каже спортсмен.

Паралімпійський комітет України зробив усе, аби країна втратила титуловану спортменку Ірину Гусєву. Дзюдоїстка закінчила свій спортивний шлях на зіпсованій ноті.

Наразі Ірина насолоджується материнством. У майбутньому Гусєва хотіла би розвивати свій вид спорту для маленьких дітей у садочках та відкрити свою школу.

Не лише Гусєва, Марченко та Ємельянов почали говорити про корупцію. Дефлімпійська чемпіонка з карате Інна Візір на фоні цього розголосу теж звинуватила тренера Миколи Богодистого у вимагання грошей.

Корупція на кожному кроці: історія Сергія Ємельянова

Паралімпійський чемпіон Сергій Ємельянов, який свого часу представляв Волинську область, ексклюзивно поділився своєю історією. Вона дуже схожа до тієї, яку розповіла Ірина Гусєва. І знову, як зазначають журналісти, реакція Паралімпійського комітету неприємно вражає. Там звинуватили спортсмена у наклепі та начебто «бруді», яким він облив свого тренера.

Все почалося з того, як Ємельянова «кинули» перед чемпіонатом Європи. Сергій повернувся до України після початку повномасштабного вторгнення, готувався до змагань, на які так і не потрапив. Про це він дізнався від Олени Зайцевої (генеральний секретар Національного комітету спорту інвалідів України), але аж ніяк не від тренера.

«Я тоді був трохи в шоці, адже готувався на цей ЧЄ із дуже сильним бажанням перемогти та підійняти наш стяг для військових, для загиблих побратимів, адже війна забрала мого друга. Я думав, щоб не сталось, але я повинен виграти та підійняти цей прапор, який повністю був розписаний 47-м батальйоном. Ця перемога мала бути для загиблого побратима із позивним Кримський. Я пропонував Зайцевій, що поїду за власний рахунок. На що вона відповіла, що на змагання їдуть лише топові спортсмени, які тренуються. Виходить, що я не топовий спортсмен і таким чином я не їду. І виходить, що не тренувався. Хоча я скидав тренеру, що пройшов 200 метрів за 40 секунд, а це перше місце на чемпіонаті світу. Я вже мовчу про ЧЄ. У той день, коли в Мюнхені відбувався ЧЄ, робив для себе контрольний старт. Так от, я пройшов дистанцію на секунду швидше, ніж переможець із Іспанії», – розповідає Ємельянов.29-річний спортсмен також розповів, що він теж, як і Гусєва, з травмами брав участь в змаганнях. Тренерів не надто цікавить стан здоров’я атлетів, для них головне результат та гроші.

Ємельянов пригадав, як у 2018 році виступав із інфекцією у нозі, а по всьому тілу була кропивниця. «Тож я не міг спати перед фіналом ЧС, було дуже погано. Головний тренер говорив: «Ти виграєш, а потім будемо тебе лікувати». Ноги та руки опухли, моя ліва нога не влазила в протез. У них в пріоритеті, аби хтось приніс медаль. Бо вони сидять і підраховують, скільки це буде коштів, скільки це нових квартир, автівок можна за них придбати. Вони знецінюють сам спорт. Вони роблять із цього бізнес», – розповів Сергій.

«Якщо не хочеш платити 10%, то вписуєш у контракті мою дружину»

Ємельянов також зіткнувся з цими корупційними схемами в українському паралімпійському спорті. Вперше це було у 2016-му, коли тренер сказав віддати 10% від заробленої суми. Але тоді Сергій відповів відмовою, адже на цей момент вже витратив цю суму. За словами веслувальника, він взагалі не зрозумів, кому і навіщо має віддавати чесно зароблені гроші.

Вже наступного року Ємельянова поставили перед фактом – або віддає 10%, або не бачити йому стипендії.

«На мою думку, це справжнісінький шантаж. З того року я почав віддавати 10% за чемпіонат світу та Європи. Робив це до 2019 року. Потім тренер сказав мені: «Якщо не хочеш платити 10%, то вписуєш у контракті мою дружину». Звичайно, дружина наставника отримує трохи більше, ніж 50% від головного тренера, вона стає другим тренером. Гаманець сім’ї тоді вдвічі збільшується».

За словами Ємельянова, вона виявилась геть некваліфікованою тренеркою, хоча отримала диплом, але навіть не знає елементарних речей. Вона жодного разу не сиділа в байдарці, ніколи не займалась веслуванням.

«Тренер возив сім’ю на збори за державний кошт»: космічні премії для родини Загреби

«Коли ми їхали за кордон, то вони брали з собою ще свого сина. Звісно, вони їхали за державний кошт. Дружина та син головного тренера отримували добові, зарплату, а ще вона отримує стипендію за паралімпійку. Для них наші збори були відпочинком: їздили по магазинах, їхнє життя було справжнім кайфом. У 2018-му в Іспанії був момент, коли дружина тренера купила сумочку від «Valentino». Усі ж розуміли, скільки вона коштує та за чиї гроші була куплена».

Ємельянов каже, що дружина наставника на момент Токіо отримала премії аж 2 мільйони 216 тисяч гривень.

На думку спортсмена, гроші сильно змінили наставника Загребу, згодом вони стали для нього на перше місце.

«Після Токіо тренер привіз до «Інваспорту» Дніпра тільки за параканое 48 тисяч доларів відкату. Тренер сам формує систему корупції, вимагаючи ці 10%. А якщо ти не віддаєш їх, то тобі дуже швидко роблять проблеми. Я був присутній у момент, коли людині просто так залишили лише 0,25 ставки заробітної платні, бо вони так захотіли», – каже Ємельянов.

«Згодом Загреба став головним тренером ще й в академічному веслуванні. А це означає, що грошей теж стало вдвічі більше. Якщо спортсмени беруть хоча б три медалі з Європи та світу, це орієнтовно 450 тисяч гривень. І це від команди параканое. Якщо до цього всього ще й брати дві медалі з Європи та з світу в академічному, то це буде теж близько 300 тисяч гривень. За рік йому заходило лише з премій понад 700 тисяч. Це я вже не рахую зарплату, стипендію та добові, коли ми перебуваємо за кордоном. Торік і цього року, коли ми були на зборах, вони отримували сумарно на картки 257 тисяч гривень за місяць. Наші військові кладуть своє життя, здоров’я і отримують значно менше. За що вони отримують такі шалені кошти? Я не знаю. І це тільки ось на 3 людини, які були на зборах: тренер, його дружина та їхня дитина», – додав спортсмен.

«Не останнє місце у цій корупційній системі займає Олена Зайцева, яка дуже раділа сумі, яку Загреба привіз останнього разу: «Яка команда параканое класна, адже привезла першою 10% відкату». Як так взагалі може бути?

Звісно, ці кошти летять по фондах. Будемо реалістами, у Зайцевої є дуже багато структур і ФОПів: турфірми, страхові компанії і благодійні фонди, де прокачуються ці всі гроші. Валерій Михайлович Сушкевич так само міг знати все. Виходить, що він на це все дає «добро». Вони відмивають державні кошти, а не свої. Це гроші, які отримують від людей, які платять податки. Якщо вони вже всунули свою руку у ці кошти, то вважають, що це вже їхні гроші. Вони можуть зламати кар’єру навіть дуже перспективному спортсмену, який може стати паралімпійським чемпіоном. Якщо він їм не сподобається, то вони зламають йому кар’єру і на цьому все. Якщо єдиний Паралімпійський комітет каже тобі, що ти їм не потрібен, то розумієш, що в українському спорті тобі вже не місце», – наголошує спортсмен.

Від держави паралімпієць отримує лише пенсію у розмірі 2,5 тисячі гривень. Тому стає зрозуміло, чому спортсмени так сильно бояться говорити. Адже залишаться жити лише на пенсію.

Ємельянов розповів про випадки, коли спортсменам погрожували лише через те, що вони ставили лайк під постом.

«Їм погрожували, що заберуть стипендію, зарплату або виженуть зі збірної. Виходить, що вони ніяк не відрізняються від рашистів. Якщо спортсмен паралімпієць не може говорити, його ніхто не слухає, то про що тут говорити. Коли ти приходиш із питанням до Інваспорту, а тебе посилають та ще й погрожують, як було зі мною».

Ємельянов також розповів про ситуацію, як потрапив у лікарню. Після цього він отримав телефонний дзвінок із претензіями: «Чого ми не знаємо, що ти потрапив у лікарню? Ти повинен був нас «прєдупрєдіть». Після цього я зрозумів, що хочу повернутись в український спорт, але тільки тоді, коли ми виженемо усіх корупціонерів, зробимо гарне ставлення до спортсменів, коли їх будуть чути, а не насміхатись та використовувати, як дійних корів. Я хочу усіх привести до відповідальності та навіть посадити за це. Адже до їхніх дій є дуже багато статей».

Ємельянов продав золоту медаль для допомоги армії, але отримав «на горіхи» від керівництва

Якщо про ці нюанси знали лише в оточенні спортсмена, то про його продану золоту медаль чули багато українців. Однак і тут корупційні чиновники хотіли «нагрітися».

Ємельянов отримав дзвінок зі словами: «Ти що не міг нам сказати, що ти будеш її продавати. Ми може б теж щось вигадали. А тепер сам продавай зі своєю Соломією. Ми нічим допомагати не будемо». Сергій розповів, що був шокований таким дзвінком, адже він чесно здобув цю нагороду та може робити, що захоче з нею.

«Близько місяця тоді вже тривала війна, тому цей дзвінок мене шокував. Яким боком вони взагалі до моєї нагороди. Я хочу її продаю, хочу викину у смітник, хочу подарую її дитині. Можу робити з нею все, що завгодно. Лише згодом дізнався, хто мені телефонував. Це була пресаташе Паралімпійського комітету. Виходить, що на продажі «золота» Паралімпійський комітет хотів себе пропіарити. Але не вийшло».Сергій Ємельянов із золотом у Токіо

Зауважимо, Ємельянов продав свою золоту нагороду за понад 1 мільйон гривень, а точніше 30 тисяч доларів. За ці гроші купили три автівки, 50 бронежилетів, 6 тепловізійних прицілів, пару тепловізорів, аптечок та медикаменти. Потім чемпіон назбирав гроші та купив для наших військових дрон для навчань, аби захисники могли вчитись ним керувати.

Після чого Ємельянову вдалось придбати для 47-ї бригади позашляховик Nissan Pathfinder 2007 року. Також збирав на допомогу 25-й та 50-й бригадам. Це бригади були за Бахмутом, поблизу Горлівки. Потім допомагав бригаді на Запорізькому напрямку. А його знайомий загинув під Світлодарськом, для якого він так сильно хотів підняти український стяг.

У 2017-му році, коли Ємельянов на своєму човні набив напис «Крим – це Україна», він отримав велику догану і від пресаташе, і від Сушкевича.

«Він потім телефонував мені і казав: «Ти знаєш, що ти вкрав гроші в АТОшників? Ти знаєш, скільки тут грошей вбахали в тебе, щоб ти поїхав на цей Кубок світу?» На що я відповів: «Звісно, що ні. Яким я чином вкрав ці гроші?» Але видно ця тема з Кримом його дуже зачепила. Ні для кого не секрет, що в Євпаторії була паралімпійська база. Тож вона потім перейшла до Росії. Можливо, навіть і зараз працює. Податки вони також сплачували Росії, а згодом ці податки перевертались і летіли до нас у вигляді ракет».

У фейсбуці опублікували офіційні документи, які підтверджують, що паралімпійська база у Криму перейшла у реєстр Росії.Після публічної заяви з Ємельянова зробили зрадника України. Паралімпійський комітет пригадав історію, як кілька років тому начебто Сергій пропонував себе Азербайджану.

Однак спортсмен спростував журналістам цю інформацію. Ємельянов не збирався виступати за іншу збірну, адже хотів приносити свої здобутки для рідної країни. Але через деякий час «люди у кріслах» вирішили самі визначити долю веслувальника та зробите усе, аби Ємельянову було зась виступати в українській збірній.

Тепер Сергій живе у Грузії, де тренує дитячу юнацьку збірну. Ємельянов вирішив, що можна перемагати і заробляти, виступаючи за іншу країну. Проте таким чином він зможе заробляти гроші та перераховувати їх на ЗСУ.

Спортсмен розповів, що не збирається змінювати своє громадянство – як був, так і буде українцем. Йдеться лише про зміну спортивного громадянства.

Однак для того, що перемагати, Ємельянову потрібно пробути 3 роки без змагань, бо українська сторона не дала відкріплення Сергію.

«Хотіли 90 тисяч доларів у вигляді човнів та 10 тисяч доларів у кишеню»

Як пише 24 канал, президент Федерації каное України Ігор Слівінський заявив, що не буде давати Ємельянову відкріплення, адже за нього йому не заплатили.

Слівінський спочатку сказав Ємельянову, що його відкріплення коштуватиме 10 комплектів човнів. Однак це був не остаточний вердикт. Згодом Слівінський захотів вже комплектів човнів на 90 тисяч доларів та ще 10 тисяч доларів йому у кишеню.

«Виходить, що і тут корупція. Вони хотіли потім ці човни зробити під виглядом гуманітарної допомоги, аби потім їх купити ще раз. Україна б купила ці човни ще раз, а керівники подвоїли зароблену суму у гаманцях. Федерація Грузії заявляла, що одразу на таку суму купити човнів не зможуть. Але якщо ви хочете, то ми готові платити, але не у 2022 році. Адже робити ці човни потрібно мінімум пів року. Слівінському байдуже, чи буду виступати, чи ні. Доведеться чекати три роки, адже мені просто принципово ніхто не дасть це відкріплення», – каже Ємельянов.

Національний паралімпійський комітет України вдався навіть до того, що виставив фото Ємельянова з відпочинку. Начебто поки в Україні війна, спортсмен «важко» працює на відпочинку за кордоном. Однак і тут «роздули з мухи слона», не розібравшись у ситуації.Після того, як Ємельянова не взяли на ЧЄ, у нього був місяць щорічної відпустки. Тому він разом із сім’єю вирішив поїхати на короткий відпочинок за кордон, аби хоча б на пару днів відпочити від вибухів та ракетних обстрілів. Закону України спортсмен не порушував, адже не є військовозобов’язаним.

Спортсмен не віз родину на відпочинок. Тим паче, що протягом багатьох місяців Ємельянов не лише встигав тренуватись, а й проїздив на своїй автівці близько 100 тисяч кілометрів, аби завезти хлопцям допомогу на фронт.

«Ми поїхали за чесно зароблені гроші після 2021 року, я їх не вкрав. Не возив за державні кошти свою сім’ю. Це була звичайна поїздка на 5 – 6 днів за кордон після місяців вибухів в Україні. За цей час я наїздив на своїй автівці близько 100 тисяч кілометрів. Я приїжджав додому, завантажувався і їхав знову. І так кожного дня. І навіть тоді я знаходив час для щоденних тренувань. Але мені сказали, що я не топовий атлет, не тренуюсь, тому я зрозумів, що нікому тут не потрібен», – каже паралімпцієць.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---