«Коли нема підтримки, тоді люди здаються»: як у Луцьку допомагають вимушеним переселенцям

Щотижня в церкві «Асамблея Бога» у місті Луцьку роздають продуктові набори, одяг, засоби гігієни людям, які були змушені шукати тут прихистку від війни. Дехто з них уже теж стає волонтером і продовжує допомагати людям, яких звела спільна біда.

Ірина Левченко – з Харківщини, з-під Ізюма. Для того, аби виїхати з окупованої території до Луцька, їм з чоловіком довелося проїхати чотири країни. Цього четверга вона з родиною волонтерить у церкві «Асамблея Бога», де в цей день роздають продуктові набори вимушеним переселенцям.

«Підтримка – це найважливіше, бо коли її нема, то люди здаються», – каже вона.

До Луцька її з чоловіком привіз син після більш як трьох місяців перебування в окупації. Син ще 8 березня з сім’єю був на Волині, а ось зустрічі з батьками довелося чекати не один місяць.

«Якби не це – хто знає, де ми опинилися б. Там немає зв’язку і досі. Там нема нічого: ні аптек, ні магазинів. Гумдопомога тільки з Росії», – розповідає родина.

До Луцька вони приїхали 15 червня. Виїжджати були змушені через Росію. Потім попрямували у Литву, далі – у Польщу, а відтак нарешті потрапили в Україну.«Весь час ми сиділи в підвалах, а як потепліло – в квартиру пішли, наверх, ночували там. Але цілий день намагалися бути біля підвалів, щоб в разі чого швиденько можна було сховатися. Стріляють постійно. Там нема ні газу, ні світла, їсти готували на багатті біля дому, шукали дрова. А що взимку буде?» – розмірковує Ірина.

За їхніми підрахунками, у їх населеному пункті залишилося ще близько тисячі людей, які не можуть виїхати, бо не мають ні сил, ні грошей: потрапити на підконтрольну територію України можна лише подолавши тисячі кілометрів, а без грошей цього неможливо зробити. Є ще один варіант: там є ніким невизнаний «зелений коридор», через який волонтери намагаються допомогти людям вийти. Але місцевість там постійно обстрілюється, та й росіяни пропускають не всіх.

«Коли ми їхали тими територіями, їх постійно обстрілювали… Тепер там все сіро-чорне, все розбите. Зараз літо, кругом зелень має буяти, а там дерева обгорілі», – згадує жінка.

Майже одразу після приїзду до Луцька родина вирішила волонтерити в церкві. Тут з перших днів повномасштабного вторгнення активно почали допомагати вимушеним переселенцям, зазначає координатор соціальної роботи церкви «Асамблея Бога міста Луцьк» та громадської організації «Ми плюс» Дмитро Груша.

«Спочатку ми ринулись допомагати евакуйовувати людей за кордон. У тому числі дітей з притулків й інтернатів, і не лише волинських. Тут облаштували бомбосховище, почали надавати прихисток вимушеним переселенцям, годувати їх», – пригадує він.Читати ще: Від Полтави до Маріуполя, від сухпайків до речей і аптечок: як «Асамблея Бога» міста Луцьк долучається до перемоги

Практично щодня тут видавали продуктові набори. Щодня видавали по 130-170 таких пакунків. Паралельно – допомагали солдатам, госпіталям. І навіть на п’ятому місяці потреба в продуктових наборах для багатьох залишається. Нині таку роздачу організували щочетверга.«Ресурс, звісно, теж не безмежний. Ми вирішили роздавати продукти по четвергах, з 11 до 17 години до нас люди можуть прийти. Щотижня ми роздаємо приблизно по 500 таких наборів. Також вони можуть підібрати тут собі одяг, предмети вжитку, засоби гігієни. Загалом, речі й одяг ми роздаємо з понеділка по четвер. Щоб не було надто великої юрби, роздаємо номерки і запрошуємо по 50 людей. Вони тут можуть перекусити, розказати про свої потреби, а наші волонтери з ними спілкуються. Таким чином ми хоч трішки допомагаємо їм зняти стрес, а ми можемо їх прийняти і послужити їм», – зазначає Дмитро.До слова, щоп’ятниці тут відбувається ще одне дійство – «День гостя», куди запрошують вимушених переселенців. Щоразу для гостей змінюють програму, але традиційно з ними спілкуються.

«Є багато різних історій. Люди увесь час дякують. На перших заходах вони були більш скуті, в них було більше стресу. Тепер багато з них трохи облаштувалися, зрозуміли, що тут спокійніше наразі. Ми ж, крім того, що допомагаємо облаштувати цим людям свій побут на новому місці, намагаємось дати їм і якісь духовні орієнтири, говоримо, що є втіха у Бозі. Ми говоримо про Біблію, закликаємо, щоб вони молилися за країну, солдфат, людей, які постраждали», – резюмує Дмитро.

Читати ще: У Луцьку влаштували «День гостя» вимушеним переселенцям

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---