Колеги у човні, сім'я – у житті: волинянин у парі з черкащанкою вибороли ліцензію на Паралімпійські ігри-2024
Волинянин Станіслав Самолюк та черкащанка Дарія Котик – багаторазові призери чемпіонатів та кубків світу з веслування академічного (ураження опорно-рухового апарату). Вони разом не лише у човні на змаганнях, а віднедавна – й у житті. Станіслав на нагородженні призерів чемпіонату Європи з паравеслування академічного, який проходив з 25 по 28 квітня в Угорщині, зробив коханій пропозицію. На цьому ж чемпіонаті пара посіла третє місце на п’єдесталі.
Станіславу – 22 роки, він з Ковеля. Свій спортивний шлях волинянин розпочав у 2017 році, коли потрапив у національну збірну команду України з веслування академічного. Вже через рік хлопець взяв участь у міжнародній регаті в Італії, а ще через місяць – у Кубку світу, де в четвірці команда здобула перше місце.
Читати ще: Бронзова медаль та каблучка: волинський веслувальник посів третє місце на чемпіонаті Європи та освідчився коханій
Дарії – 19. На відміну від Станіслава дівчина у збірній спробувала свої сили у 2018 році, але до того ще півтора року займалася цим видом спорту для себе. Першими міжнародними змаганнями для дівчини теж стала регата в Італії у 2019 році. Зараз підготовку спортсменів до змагань здійснює тренер національної збірної команди України з веслування академічного В’ячеслав Загреба.
Познайомилися закохані на одному з навчально-тренувальних зборів у 2018 році в Дніпрі.
«Ми познайомились, коли Даша перший раз приїхала до нас у Дніпро на збори, і вже з того моменту ми так доволі добре спілкувались. В одному човні ми були ще до того, як стали парою. У 2019 році ми вже в «четвірці» були напарниками, виступали на Кубку світу, чемпіонаті світу разом, де ми взяли ліцензію на Паралімпійські ігри в Токіо. А перші наші досягнення вже саме в екіпажі «двійка» – це було третє місце на чемпіонаті світу в Чехії у 2022 році», – розповідає Станіслав.
Чемпіонат світу у Чехії 2022 рік.
Як вже нагадав волинянин, у 2021 році він разом з Дарією Котик в екіпажі «четвірка» взяли участь у Паралімпійських іграх в Токіо. Тоді вони зайняли 9 місце, проте, як зазначають спортсмени, це стало великим поштовхом для ще наполегливіших тренувань.
Читати ще: Президент призначив стипендії шістьом волинським спортсменам
«Ми дуже розчарувалися звісно. Але на той час, коли сформували наші екіпажі вперше, ми були доволі слабкими. Але за наступні два роки ми доволі швидко добавилися результатів, дійсно вже мали змогу конкурувати. І тих, хто на Паралімпіаді були п’ятими чи шостими, ми обігнали вже через три місяці. Результат справді виріс і це вже неабиякий привід для радості», – поділився спогадами спортсмен.
Регата у Швейцарії 19-21 травня.
Дарія Котик розповідає, що Станіслав у човні та в житті дуже відрізняється. Те ж саме говорить про неї хлопець.
«Якщо чесно, то так, відрізняється в тому плані, що в житті Стас може бути і серйозний, і дуже веселий. А до тренувань, до всієї роботи, яку нам дають, він ставиться дуже серйозно. Тобто, немає такого, що давай сьогодні щось зробимо чи там трошки відпочинемо. Він завжди каже: ні, давай до кінця працюємо. Можна сказати, що він навіть мотивує мене більше, ніж я його», – каже спортсменка.
Станіслав зізнається, що буває дуже складно знайти сили на тренуваннях, але не може сказати про це коханій, адже треба мотивувати один одного до кінця.
Міжнародна регата у Франції 2022 рік.
«Коли ми сидимо у човні, то у нас спільні цілі і ми розуміємо, що зараз ми на тренуванні і треба відпрацювати його на 100%. Ми сконцентровані, у нас немає лишніх думок, ми цілеспрямовані і просто робимо те, що треба на тренуванні. Бувають моменти, коли ми втомлені, і Даша чи я кажемо про це і підтримуємо один одного, що «так, важко, але треба потерпіти. Зараз ми разом допрацюємо, потерпимо і буде результат». Хочу ще додати, що буває й так, що мені дуже тяжко, не хочеться тренуватися і Дарія каже, що їй теж тяжко. В такі моменти я думаю: я ж чоловік, я не можу сказати, що мені тяжко, тому я обманюю і кажу, що все нормально, давай поїхали. І виходить, що я вже сказав і не можу відмовитись від своїх слів, це мене мотивує і вона теж змотивована – це така собі ланцюжкова реакція», – розповідає про складні моменти підготовки до змагань Станіслав.
Кубок світу в Італії 2023 рік.
Великих труднощів з домовленістю на воді, кажуть спортсмени, у них не виникає, адже у човні вони – колеги.
Читати ще: Паравеслувальники з Волині здобули три медалі в Італії
«Звісно, не буду заперечувати, буває таке, що думки, погляди розходяться, також бувають і невеликі суперечки, але коли сидимо в човні ми не ставимося один до одного як хлопець і дівчина – ми колеги. Сім’я ми вже поза човном. Ми стараємося цього дотримуватись і все, що відбувалось на воді в особисте життя не переносимо», – ділиться спортсмен.
Чемпіонат світу з веслування у Сербії 2023 рік.
Для пари найголовніше – прогрес. Медалі та досягнення, кажуть спортсмени, – другорядне. Все ж, зараз великим досягненням є здобута ліцензія на Паралімпіаду-2024, яка пройде у Парижі.
«Про кожне досягнення після змагань можна казати, що воно було найвище, тому що з кожним разом ми показуємо все кращі і кращі результати. Навіть якщо не виходить перемогти когось, то ми боремося самі з собою. Тобто ми покращуємо свій особистий результат в плані техніки, часу та інших моментів. Я думаю, що через те, що ми зі Станіславом майже чоловік і дружина, то труднощі якось легше переносяться, відчувається дуже потужна підтримка в плані тренувань», – додає Дарія.
Читати ще: Ковельські веслувальники вдало виступили в Парижі
Пропозицію коханій хлопець мріяв зробити вже через пів року стосунків. Проте довго готувався, щоб це не було банально. Для цього моменту Станіслав обрав церемонію нагородження призерів чемпіонату Європи з паравеслування академічного в Угорщині, який проходив з 25 по 28 квітня 2024 року.
«Через пів року стосунків я уже думав про можливий сценарій. І ось цей – це найкраща можливість в моєму житті, тому що всі інші варіант, які б я міг зробити, у світі вже хоч хтось робив. Я також дивився в інтернеті, шукав чи хтось так робив пропозицію.
Було таке, що після змагань один учасник вибігав і освідчувався в коханні, але щоб і хлопець, і дівчина були учасниками, то такого не було. Страху не булою. Зазвичай перед важливими стартами є якісь хвилювання, а тут була якась така впевненість.
Якщо чесно: коли ми взяли медаль, я не боявся говорити, дуже впевнено давав інтерв’ю, заговорив англійською так, як раніше ніколи не говорив. Я купив каблучку, заховав її в рюкзак, попросив тренера принести мені його і перед нагородженням розповів про свої плани. А він вже з організаторами змагань узгодив цей момент. Мені дали мікрофон, хоча я одразу навіть і не думав, що так можна, розраховував своїм голосом кричати, щоб чули всі», – пригадує, як готувався до освідчення Станіслав Самолюк.
Обраниця ковельчанина не здогадувалася про його наміри, проте приємно здивована таким вчинком.
«Я насправді й не здогадувалася про його наміри. Почала щось підозрювати, коли побачила, що Станіславу винесли мікрофон. І думаю, що відбувається – за 5 років мого існування в команді ніколи такого не було, щоб призерам давали мікрофон. Та я пропустила цей момент, стою і бачу, як тренер підбігає до нього і дає якусь маленьку коробочку. Я подумала, що це коробочка для медалі, а потім все ж побачила, що вона дуже маленька. Справді не очікувала такого – була вже дуже втомлена після гонки і всередині мене переповнювали емоції. Я трішки розгубилася, бо ще й так людей багато було. Але це такий великий плюсик, що він зробив такий сміливий вчинок», – каже Дарія.
Зараз спортсмени тренуються шість днів на тиждень і завжди підлаштовують своє життя до складеного графіку. Та навіть у вільний між навчально-тренувальними зборами час вони підтримують форму та дослуховуються до настанов тренера. Далі, протягом літа, на Станіслава та Дарію чекає доволі тяжка підготовка – два навчально-тренувальні збори у Дніпрі та заключний у Нансі (Франція). А вже наприкінці серпня у Парижі вони представлятимуть Україну на Паралімпійських іграх-2024.
«Звичайно, що поїдемо туди за медалями, а там вже видно буде Тим паче, що ми вже за результатами обігнали два екіпажі, яким поступилися торік. Найголовніше – це вдало та без травм провести підготовку, а зайняте місце на змаганнях – це вже результат роботи», – підсумовують спортсмени.
Христина КРОТ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Станіславу – 22 роки, він з Ковеля. Свій спортивний шлях волинянин розпочав у 2017 році, коли потрапив у національну збірну команду України з веслування академічного. Вже через рік хлопець взяв участь у міжнародній регаті в Італії, а ще через місяць – у Кубку світу, де в четвірці команда здобула перше місце.
Читати ще: Бронзова медаль та каблучка: волинський веслувальник посів третє місце на чемпіонаті Європи та освідчився коханій
Дарії – 19. На відміну від Станіслава дівчина у збірній спробувала свої сили у 2018 році, але до того ще півтора року займалася цим видом спорту для себе. Першими міжнародними змаганнями для дівчини теж стала регата в Італії у 2019 році. Зараз підготовку спортсменів до змагань здійснює тренер національної збірної команди України з веслування академічного В’ячеслав Загреба.
«Ми познайомились, коли Даша перший раз приїхала до нас у Дніпро на збори, і вже з того моменту ми так доволі добре спілкувались. В одному човні ми були ще до того, як стали парою. У 2019 році ми вже в «четвірці» були напарниками, виступали на Кубку світу, чемпіонаті світу разом, де ми взяли ліцензію на Паралімпійські ігри в Токіо. А перші наші досягнення вже саме в екіпажі «двійка» – це було третє місце на чемпіонаті світу в Чехії у 2022 році», – розповідає Станіслав.
Як вже нагадав волинянин, у 2021 році він разом з Дарією Котик в екіпажі «четвірка» взяли участь у Паралімпійських іграх в Токіо. Тоді вони зайняли 9 місце, проте, як зазначають спортсмени, це стало великим поштовхом для ще наполегливіших тренувань.
Читати ще: Президент призначив стипендії шістьом волинським спортсменам
«Ми дуже розчарувалися звісно. Але на той час, коли сформували наші екіпажі вперше, ми були доволі слабкими. Але за наступні два роки ми доволі швидко добавилися результатів, дійсно вже мали змогу конкурувати. І тих, хто на Паралімпіаді були п’ятими чи шостими, ми обігнали вже через три місяці. Результат справді виріс і це вже неабиякий привід для радості», – поділився спогадами спортсмен.
Дарія Котик розповідає, що Станіслав у човні та в житті дуже відрізняється. Те ж саме говорить про неї хлопець.
«Якщо чесно, то так, відрізняється в тому плані, що в житті Стас може бути і серйозний, і дуже веселий. А до тренувань, до всієї роботи, яку нам дають, він ставиться дуже серйозно. Тобто, немає такого, що давай сьогодні щось зробимо чи там трошки відпочинемо. Він завжди каже: ні, давай до кінця працюємо. Можна сказати, що він навіть мотивує мене більше, ніж я його», – каже спортсменка.
Станіслав зізнається, що буває дуже складно знайти сили на тренуваннях, але не може сказати про це коханій, адже треба мотивувати один одного до кінця.
«Коли ми сидимо у човні, то у нас спільні цілі і ми розуміємо, що зараз ми на тренуванні і треба відпрацювати його на 100%. Ми сконцентровані, у нас немає лишніх думок, ми цілеспрямовані і просто робимо те, що треба на тренуванні. Бувають моменти, коли ми втомлені, і Даша чи я кажемо про це і підтримуємо один одного, що «так, важко, але треба потерпіти. Зараз ми разом допрацюємо, потерпимо і буде результат». Хочу ще додати, що буває й так, що мені дуже тяжко, не хочеться тренуватися і Дарія каже, що їй теж тяжко. В такі моменти я думаю: я ж чоловік, я не можу сказати, що мені тяжко, тому я обманюю і кажу, що все нормально, давай поїхали. І виходить, що я вже сказав і не можу відмовитись від своїх слів, це мене мотивує і вона теж змотивована – це така собі ланцюжкова реакція», – розповідає про складні моменти підготовки до змагань Станіслав.
Великих труднощів з домовленістю на воді, кажуть спортсмени, у них не виникає, адже у човні вони – колеги.
Читати ще: Паравеслувальники з Волині здобули три медалі в Італії
«Звісно, не буду заперечувати, буває таке, що думки, погляди розходяться, також бувають і невеликі суперечки, але коли сидимо в човні ми не ставимося один до одного як хлопець і дівчина – ми колеги. Сім’я ми вже поза човном. Ми стараємося цього дотримуватись і все, що відбувалось на воді в особисте життя не переносимо», – ділиться спортсмен.
Для пари найголовніше – прогрес. Медалі та досягнення, кажуть спортсмени, – другорядне. Все ж, зараз великим досягненням є здобута ліцензія на Паралімпіаду-2024, яка пройде у Парижі.
«Про кожне досягнення після змагань можна казати, що воно було найвище, тому що з кожним разом ми показуємо все кращі і кращі результати. Навіть якщо не виходить перемогти когось, то ми боремося самі з собою. Тобто ми покращуємо свій особистий результат в плані техніки, часу та інших моментів. Я думаю, що через те, що ми зі Станіславом майже чоловік і дружина, то труднощі якось легше переносяться, відчувається дуже потужна підтримка в плані тренувань», – додає Дарія.
Читати ще: Ковельські веслувальники вдало виступили в Парижі
Пропозицію коханій хлопець мріяв зробити вже через пів року стосунків. Проте довго готувався, щоб це не було банально. Для цього моменту Станіслав обрав церемонію нагородження призерів чемпіонату Європи з паравеслування академічного в Угорщині, який проходив з 25 по 28 квітня 2024 року.
«Через пів року стосунків я уже думав про можливий сценарій. І ось цей – це найкраща можливість в моєму житті, тому що всі інші варіант, які б я міг зробити, у світі вже хоч хтось робив. Я також дивився в інтернеті, шукав чи хтось так робив пропозицію.
Було таке, що після змагань один учасник вибігав і освідчувався в коханні, але щоб і хлопець, і дівчина були учасниками, то такого не було. Страху не булою. Зазвичай перед важливими стартами є якісь хвилювання, а тут була якась така впевненість.
Якщо чесно: коли ми взяли медаль, я не боявся говорити, дуже впевнено давав інтерв’ю, заговорив англійською так, як раніше ніколи не говорив. Я купив каблучку, заховав її в рюкзак, попросив тренера принести мені його і перед нагородженням розповів про свої плани. А він вже з організаторами змагань узгодив цей момент. Мені дали мікрофон, хоча я одразу навіть і не думав, що так можна, розраховував своїм голосом кричати, щоб чули всі», – пригадує, як готувався до освідчення Станіслав Самолюк.
«Я насправді й не здогадувалася про його наміри. Почала щось підозрювати, коли побачила, що Станіславу винесли мікрофон. І думаю, що відбувається – за 5 років мого існування в команді ніколи такого не було, щоб призерам давали мікрофон. Та я пропустила цей момент, стою і бачу, як тренер підбігає до нього і дає якусь маленьку коробочку. Я подумала, що це коробочка для медалі, а потім все ж побачила, що вона дуже маленька. Справді не очікувала такого – була вже дуже втомлена після гонки і всередині мене переповнювали емоції. Я трішки розгубилася, бо ще й так людей багато було. Але це такий великий плюсик, що він зробив такий сміливий вчинок», – каже Дарія.
Зараз спортсмени тренуються шість днів на тиждень і завжди підлаштовують своє життя до складеного графіку. Та навіть у вільний між навчально-тренувальними зборами час вони підтримують форму та дослуховуються до настанов тренера. Далі, протягом літа, на Станіслава та Дарію чекає доволі тяжка підготовка – два навчально-тренувальні збори у Дніпрі та заключний у Нансі (Франція). А вже наприкінці серпня у Парижі вони представлятимуть Україну на Паралімпійських іграх-2024.
«Звичайно, що поїдемо туди за медалями, а там вже видно буде Тим паче, що ми вже за результатами обігнали два екіпажі, яким поступилися торік. Найголовніше – це вдало та без травм провести підготовку, а зайняте місце на змаганнях – це вже результат роботи», – підсумовують спортсмени.
Христина КРОТ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Завтра у Луцьку прощатимуться з Героєм Юрієм Шаблевським
Сьогодні 14:47
Сьогодні 14:47
«Кєдр», «Орєшнік» чи таки «Рубєж»: що відомо про балістику, якою Росія вдарила по Дніпру
Сьогодні 14:30
Сьогодні 14:30
На Волині військовий і цивільний намагалися переправити трьох чоловіків до Білорусі через «зеленку»
Сьогодні 14:13
Сьогодні 14:13
Затримали бабусю і онучку з Волині, які обікрали 87-річну одеситку на понад 100 тисяч
Сьогодні 13:41
Сьогодні 13:41
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.