Клубочин: маленьке волинське село із великою історією

У волинському селі Клубочин, яке розташувалося у густому лісі, нині проживає менше сотні людей. У часи війни його повністю спалили, та згодом місцевим вдалося відновити свої домівки.

Історію рідного краю тут передають із покоління в покоління, йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».

Людмила Гонтар проживає у Клубочині, що на Ківерцівщині, із дитинства. Хоча жінка й вивчилась на кухаря, та рідне село залишати не захотіла. Працює тут у місцевому клубі.

Жінка наголошує: село хоч і маленьке, та зі своєю славною історією. Ще з дитинства бабуся розповідала їй про страшне минуле села.

Трапилось усе ще у далекому 1943 році, під час Другої світової війни.

«Тоді було зігнано до центру все село. Бабуся моя розказувала. Було свято Казанської Божої Матері. І баба каже: мала пироги вже в піч вставляти, але прийшли шуцмани і вигнали з хати, а там і дітки, і всі», – пригадує перекази бабусі Людмила Гонтар.Чому до села прийшли карателі – достеменно невідомо. Однією із версій є те, що тут розташовувалася підпільна комсомольська організація. До неї входили молоді хлопці та дівчата. Кажуть, вони були патріотами. Саме по них та їхніх родичів і прийшли ворожі військові.

«Загнали і потім по списку, тому, що дав той поліцай, вичитували тих людей сім’ями. І в окрему клуню заганяли тих людей, а тих, що лишалися, в другу клуню. І потім по п’ятеро їх виводили. Була вже яма викопана на полі, – переповідає жінка. – Ось ці хати, де були розстріляні люди, спалили. А людей тоді виселили в Сильне».

Розстріляли того страшного року 137 жителів села Клубочин, серед них було 38 дітей та майже пів сотні жінок. Так лише за один осінній ранок німецькі солдати знищили майже все село.

Та згодом, вже після війни, ті, кому вдалося вижити, повернулися до рідної землі й відбудували його.

Нині тут усього 30 будинків та 85 жителів. Переважна більшість– пенсіонери. Одна із них, Олена Сидорук, цьогоріч святкуватиме сторіччя. Попри поважний вік, жінка дуже енергійна. У бабці Олени восьмеро дітей та вже близько тридцяти онуків і правнуків.

Усі в цьому селі, як одна велика родина. Лише місяць тому тут з’явився перший магазин, де можна придбати найнеобхідніше.

На свята місцеві відвідують капличку, яку побудували кілька років тому. На річницю трагедії 1943 року збираються біля братської могили та монумента. А ще клубочинці мають свій, хоч і невеличкий, проте дуже цікавий і цінний музей.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---