Кінотеатр «Батьківщина»: історія, яка хоче мати майбутнє

Кінотеатр на П’ятницькій гірці став свого роду «луцьким міфом», легендою міської історії. Про нього розповідають переважно старші покоління, які протягом радянської історії облюбували цей кінотеатр. Він був місцем зустрічей, побачень, важливою точкою на культурній мапі Луцька. Сучасні покоління не користувалися ним як кінотеатром, бо історія 1990-х була невблаганною. Кінотеатри зникали один за одним, в моду увійшли «відіки» – символи хоч якогось достатку голодних і буремних років.

Споруда вже колишнього кінотеатру ще деякий використовувалася Волинською телерадіокомпанією, а відтак і зовсім спорожніла. Та невдовзі ця знакова не тільки в культурному, а й архітектурному плані будівля може отримати друге життя, з кіно чи без нього, але принаймні буде врятованою. Бо будинки живуть тільки тоді, коли їх використовують.

Перше у світі кіно називалося «сінематографом Люм’єра». Це був апарат, на якому крутили стрічки довжиною в кільканадцять метрів. Апарат проектував зображення на екран. Картинка в перших апаратів була нестабільною і трохи пришвидшеною. Звуку не було. Тому під час показів зазвичай кілька музикантів забезпечували музичний супровід. Сеанси тривали 10-20 хвилин.

Після Першої світової війни на Волині стали з’являтися нові кінотеатри. Спочатку вони нічим особливим не відрізнялися від електротеатрів, заснованих ще за царської Російської імперії. Хіба кіноапарати були сучаснішими. Та з кінця 1920-х років їх уже можна назвати повноцінними кінотеатрами, адже в прокаті з’явилися стрічки зі звуком, а самі стаціонарні приміщення вже були розраховані на кількасот місць.

Моду в кіноіндустрії з початку 1920-х років задавав Голлівуд, де на той час сконцентрувалися найбільші кінокомпанії, які не тільки знімали кіно, а й утримували власні мережі кінотеатрів. Найзначнішим проривом того часу було започаткування звукового кіно. Це сталося у 1927 році.

Першим повнометражним звуковим фільмом був The jazz singer кінокомпанії Warner Brothers. Перше польське звукове кіно було створене за твором волинянки Габріелі Запольської, яка народилася неподалік Луцька. Це відома стрічка «Мораль пані Дульської». Прем'єра відбулася у березні 1930 року в Варшаві.

У середині 1930-х звукове кіно з’явилося в Луцьку. Облаштовувати старі «німі» кінотеатри зазвичай було важко й економічно безперспективно. Тому нова технологія прийшла і в нові будівлі.

Тридцяті роки були добою суцільного модернізму. Власники ділянок, які мали гроші й бажання будувати кінотеатри, звісно ж, просили архітекторів накреслити якийсь сучасний стильний проєкт, який буде приваблювати глядачів не тільки контентом кінострічок, а й новочасним духом самих споруд.

Одним із таких у Луцьку став кінотеатр, запроєктований у 1937 році, імовірно, міським архітектором Тадеушем Юзефом Карасінським. Це була споруда, яка вирізнялася перш за все своїм виглядом серед інших міських будівель. Архітектор дуже добре пропрацював головний фасад. Стиль підкреслюють дуга стіни, вікна фойє, лінійчасті прорізи фасаду, витягнуті бокові вікна, нарощення об’єму. Майже обов’язкові елементи, які використовували модерністи.

Кінотеатр мав різні назви. Все почалося у квітні 1939-го зі спілки Kinoars, яка займалася проєктуванням, і майбутній кінотеатр тенденційно величався Ars. Далі, очевидно, визначилися і дали йому італійську назву Polacco, що означає поляк. Перші «совєти» добудували нове кіно і назвали його «Більшовик». Нацисти, захопивши Луцьк, підігруючи культовому берлінському кінотеатру, надали луцькому назву Gloria Palast. І тільки після війни утвердили назву «Батьківщина».Кінотеатр був розрахований на 650 місць. Під час німецької окупації він працював. Зал був розділений на дві частини. В одній була табличка «Тільки для німців». Інша частина – для місцевого населення. Коли німці відступали, вони замінували кінотеатр, але підірвати не встигли.

Російський варіант назви кінотеатру Родина» породив бувальщину: пасажир автобуса, що їхав вулицею Лесі Українки (вулиця Радянська колись була проїзною), ненароком образив незнайому жінку, запитавши: «У «РОДИНА», выходите?»Після занепаду установи сквер біля колишнього кінотеатру неформально іменувався «парком Горького» й був одним із популярних місць тусовки в центрі. Але й це місце відійшло в минуле, коли тут зрізали старі верби, демонтували фонтан і зробили благоустрій. Неподалік відкрився ЦНАП і сквер біля кінотеатру ожив.

Сьогодні будівля колишнього кінотеатру заслуговує відродження. Нині міська влада активно працює над майбутньою реконструкцією об’єкта, завдякий якій тут постане багатофункціональний простір для бізнесу та івент-хол.Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---