Кінець газової війни з Росією: на які умови погодився Путін і що отримає Україна

Російський Газпром після декількох місяців переговорів уклав із українським «Нафтогазом» новий контракт на транзит газу. Його підписали на 5 років із можливістю продовження ще на 10 років.

Таке рішення дозволить Україні зберегти транзит газу (а це приблизно 3% ВВП), а Росії – позбутися арбітражних позовів.

Детальніше про домовленості між сторонами читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Про що домовилися:

Росія заплатить 2,9 млрд доларів;

транзит на 5 років з можливістю продовжити;

мінімальний транзит – 65 млрд куб.м перший рік і 40 млрд куб.м кожен наступний рік;

тариф на транспортування (те, що РФ платить Україні) зростатиме;

Україна відмовиться від подальших позовів проти «Газпрому».

Росія пішла на поступки, але взамін нових пунктів

«Газпрому» вдалося домогтися відмови України від подальших судів, зниження обсягів транзиту. Щоправда, водночас «Нафтогаз», як заявив на брифінгу 21 грудня міністр енергетики Олексій Оржель, поступово зможе підвищити тариф на транзит і отримає 2,9 млрд доларів за вже виграними позовами.

«Є чітке розуміння – тариф певним чином має бути збільшений. Російська сторона підтверджує, що ми працюємо за європейськими методологіями. Немає ніяких зловживань Відверто – ми зробили неможливі речі», – заявив Оржель.

«Газпром» підпише з «Оператором ГТС України» міжоператорську угоду, а з «Нафтогазом» – угоду на бронювання потужностей. Крім того, Україна гарантує незалежність регулятора, захист інтересів замовника транзиту, передбачуваність і економічну обґрунтованість тарифів, додав глава «Газпрому» Олексій Міллер.

«Відповідно до протоколу щодо газового співробітництва, «Газпром» і «Нафтогаз» підпишуть угоду про врегулювання взаємних претензій за чинними контрактами, у такий спосіб буде відновлено баланс інтересів сторін», – сказав Міллер.Він додав, що «угода про врегулювання передбачає відмову від нових претензій, відкликання арбітражних і судових позовів, щодо яких немає остаточних рішень, виплату за ухваленим остаточним рішенням Стокгольмського арбітражу».

До речі, утримувати українську ГТС вигідно тільки в тому разі, якщо обсяг транзиту складе від 40 млрд куб.м на рік, заявляють у «Нафтогазі». Щоправда, в експертному середовищі називають і нижчий поріг рентабельності. На цю цифру також впливає і тариф на сам транзит.

40 мільярдів кубометрів - це багато чи мало? Це вдвічі менше, ніж зараз, але це прийнятно. Слід зазначити, що Україна під час переговорів, які тривали кілька років наполягала на збереженні мінімальних обсягів транзиту на рівні як мінімум 40 мільярдів. Зокрема, про те, що влада «буде битися» за такі обсяги, заявляв тодішній міністр енергетики Насалик в квітні 2018-го. Прокачування газу на рівні 40 і більше мільярдів кубометрів забезпечує рентабельність української магістральної газотранспортної системи. А ще - нормальну роботу в проектному режимі – без форс-мажору, пов’язаного з переорієнтуванням газових потоків у напрямку з заходу на схід.

У Кабінеті міністрів України опублікували фотографії домовленості про транзит газу через Україну. У самому протоколі йдеться, що обсяги транзиту будуть зберігатися, але за умови, що тарифи будуть «конкурентоспроможними». Тобто Україна не може вимагати платити більше, ніж беруть конкуренти, інакше не зможе зберегти транзит.

Від транзиту газу залежать постачання до України

Російський «Газпром» через Україну постачає свій газ державам ЄС. Але саме блакитне паливо ми купуємо не в РФ, а у європейців. «Нафтогаз» відмовився від прямих контрактів із РФ через тиск з боку країни-агресора. Замість цього відбуваються реверсні закупівлі. Іншими словами, європейські компанії укладають контракт із «Газпромом» і купують блакитне паливо і для України.

Росія пускає газ в нашу «трубу», а ми закачуємо його до своїх сховищ і використовуємо. Це і називається реверсними поставками. Платимо стороннім компаніям, але фактично отримуємо з РФ.

Постачання російського газу через територію України – це не тільки багатомільярдний бізнес, але й один з фундаментальних чинників енергетичної безпеки ЄС. Забезпечуючи транзит, Україна діє на користь європейських інтересів. До речі, саме європейський інтерес і став однією з причин нетипової конструктивності Росії в переговорах: адже вимкнути газ Україні означало водночас припинити продажі Європі.

Зрозуміло, що як тільки Росія зможе безкарно порушити новий договір – вона це зробить без жодних рефлексувань. Відповідно, Україні слід максимально ефективно використати час, який лишився до нового газового нападу зі Сходу. В ідеалі – наростити видобуток газу до обсягів, які гарантують повне забезпечення країни. І активно перетворювати українські підземні сховища на сховища, які обслуговують Євросоюз, зберігаючи дешевий «літній» газ для зимового споживання.

Контракт між Україною та РФ на транзит завершується 1 січня 2020 року. Здавалося б, нову угоду вже мали підписати, але тут втрутилася політика. Сторони домовилися лише наприкінці грудня.

Чи означають ці домовленості, що українцям можуть знизити ціну на газ? З одного боку, в листопаді 2019-го міністр Оржель прогнозував, що в разі підписання транзитної угоди «ми можемо стати свідками однієї з історично найнижчих цін на газ цієї зими». З іншого, дешевий газовий імпорт ще не означає дешевих цін для населення. Втім, в будь-якому випадку Україну не спіткає в січні шокове зростання цін на імпортний газ: а керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв натякав, що в разі зупинки транзиту воно могло бути навіть дворазовим.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---