«Християнин першим має стояти в боротьбі зі злом», – вдова Героя з Волині

Військовослужбовець Вадим Прокопчук родом із села Човниця Ківерцівської громади. Був музикантом, сповідував протестантство (був членом спільноти Євангельських християн-баптистів). До 24 лютого Вадим навчався у Києві в музичній академії. У війську служив із перших днів повномасштабної війни. У вересні 2022 року одружився.

22-річний волинянин загинув 12 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання біля Авдіївки Донецької області. У річницю загибелі захисника його дружина Юля поділилася спогадами про свого Вадима із Суспільним.

Юлія та Вадим познайомилися в дитячому таборі, коли їм було по 15 років. Зустрічалися понад шість років, але оскільки жили в різних містах, то ці зустрічі були раз на два місяці. Згодом Юлія переїхала до Луцька, Вадим уже навчався тут у коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського. Впродовж року пара жила в одному місті.«Побачення не були якісь масштабні, бо ми були студентами, грошей особливо не мали, то просто гуляли. Вадим зачепив своєю харизмою, з ним завжди цікаво поговорити, завжди піклувався про те, щоб було добре мені», – розповідає Юлія.

Читати ще: «Форму не прала, бо ним пахне»: спогади про загиблого прикордонника з Луцька Олега Сироватка

Після трьох років навчання у коледжі гри на тромбоні Вадим вступив до академії мистецтв імені Чайковського у Києві. Її він закінчив уже під час війни, коли був військовим, у 2023 році.«Розмови про війну в нас були ще до вторгнення, і він казав: «Юлю, як розпочнеться війна, я піду в тероборону». Так і сталося», – пригадує жінка.

Чоловік потрапив у 100-ту бригаду, частково брав участь у звільненні Київщини, каже Юлія. У вересні 2022 року пара одружилася, після чого Вадим подав документи на переведення до Третьої штурмової бригади, і вже в березні 2023 року він поїхав на Донеччину. Після двомісячного навчання разом із побратимами виконував бойові завдання поблизу Бахмута.«Раз на місяць ми точно бачилися, здебільшого їздила я до нього на Донбас в різні міста. Спочатку він був солдатом, наприкінці служби, перед загибеллю, – командиром взводу», – розповідає Юлія.

Читати ще: «Найкращий із найкращих, приклад для інших, лідер у підрозділі»: спогади про військовослужбовця з Волині Володимира Бессонова

Взимку 2023-2024 року підрозділ Вадима був одним з останніх, який зайшов в Авдіївку на коксохімічний завод.«Телефонувати він вже не міг. Тільки листування. Він казав: «Юлю, молися, все дуже погано, складна ситуація. Я мушу йти, витягати хлопців з групою людей і на завтра на ранок вийду й тобі зателефоную. І відтоді в мене з ним зв’язку не було», – пригадує дружина.«Вони поїхали на БМП, мали штурмувати ангар, і коли їхали, не змогли відкрити вогонь, бо була зламана техніка, у той час їх почали обстрілювати росіяни», – додає Юлія.

Вадима Прокопчука поховали на кладовищі у Ківерцях. Речі чоловіка Юлія віддала його побратимам. Каже, він за життя залишив їй вказівки, що та кому віддати. Розповів, яким має бути його поховання, які пісні мають звучати.«Вадим завжди казав, що християнин першим має стояти в боротьбі зі злом. Наші обручки, де написано «Так хоче Бог», я ношу на ланцюжку. Вадим вбачав сенс у цій фразі, що Бог хоче, щоб він був на цій війні, він так для себе це пояснював», – міркує Юлія.

Молода жінка зізнається: час не лікує, та вона вчиться жити по-новому. Каже, що найбільше їй допомагають молитва і Бог.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---