«Хотіли повісити на нас те, що робили вони»: військова з Волині та її подруга розповіли про російський полон

Прикордонниці Аліна та Олександра нещодавно повернулися з російського полону. Подруги разом проходили службу в Маріуполі, там вони і зустріли 24 лютого. Місто швидко опинилося в оточенні. Дівчата перебували на «Азовсталі» з іншими військовими.

Більше про оборону Маріуполя та російський полон прикордонниці розповіли в сюжеті Держприкордонслужби, передає Перший.

«Разом на «Азовсталі», разом в одній камері, на переправі», – розповіла волинянка Аліна Паніна.

Після звільнення дівчат зустріли їхні командири. Сказали: «Дівчата, ви на рідній українській землі».

«Нам одразу видали телефони, щоб могли подзвонити до батьків.

«Мама, я вдома! Зі мною командир», – пригадує дзвінок прикордонниця Олександра.

Дівчата перебували на службі в Маріупольському торгівельному порту. Зранку 24 лютого почули вибухи. Було страшно. Військові поїхали до заводу «Азовмаш». Коли там розмістилися, Маріуполь був уже в кільці.

«Російська піхота почала наступ на завод. У нас почалися втрати. Було багато поранених, яким надавали першу невідкладну допомогу. Це були і наші прикордонники, і хлопці з 36-ї бригади», – розповіла Олександра.

Боєприпасів ставало все менше і менше. У військових лишилися тільки автомати.

«Я почула, що наші військовослужбовці загинули. Тому наше керівництво ухвалило рішення їхати з 36 бригадою на «Азовсталь», – пригадує військова.Волинянка Аліна Паніна розповідає, що росіяни їх тримали в бункері дуже-дуже глибоко. Спускалися 4-5 поверхів вниз: «Він був, як капсула. Коли прилітало, він колихався, або ходив знизу-доверху».

По радіостанціях передавали: «Увага! Авіаудари!»

Коли були сильні прильоти, командир вмикав в бункері українські пісні або гімн України, щоб хоч якось відволікти уваги від бомбардувань.

«Коли приїхала до колонії, було враження, що потрапила років 10 назад», – каже Олександра. Перше запитання було, хто такий Ленін? Питали також вірш про росію і як дівчина ставиться до росії.

«Я зайшла в камеру, сіла, і не розуміла, чи це сон, чи це насправді. Життя мене не готувало до того, щоб я сиділа в тюрмі за те, що ми захищали Україну, свою землю, виживали. Вони (росіяни) хотіли, щоб ми признались в тому, що не робили: розстріл мирного населення, мародерство. Вони просто хотіли повісити на нас, те, що робили вони», – розповіла Аліна.

Про те, що робили росіяни з українськими військовими, прикордонниці розповідати не хочуть. «Бо це жахливо. Було всяке. І з дівчатами, і з хлопцями», – кажуть.

Нині звільнені з полону дівчата переконані: «Україна переможе, щоби не було!»

«Якщо люди будуть стояти за Україну, ніхто ніколи її не забере. Навіть клаптика.

Якщо люди стоятимуть на свому. І не лише військові, а й цивільне мирне населення. Якщо так буде, ми будемо жити і процвітати!», – переконана волинянка Аліна Паніна.

«Віримо тільки в перемогу. По-іншому бути й не може! Ми заберемо все, що вони колись в нас забрали. І Крим також буде наш!» – додає Олександра.

Нагадаємо, Аліна Паніна потрапила в полон із «Азовсталі». Разом з нею у полон потрапив ще один мешканець Нововолинська, прикордонник Ілля Музика.

Читати ще: Сльози радості і щастя: звільнена військова медичка з Луцька вперше зустрілася з рідними. Відео

Як ми писали, 17 жовтня з російського полону вдалося звільнити 108 жінок, серед яких 37 евакуйованих з «Азовсталі», 11 офіцерів та 85 рядових та сержантів.

Із полону звільнили військову медичку з Луцька Людмилу Кравчук і ще трьох волинянок: 25-річну Аліну Паніну, уродженку села Четверня Луцького району Катерину Павленко та Олену Бійковську.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---