«Хотіли повісити на нас те, що робили вони»: військова з Волині та її подруга розповіли про російський полон
Прикордонниці Аліна та Олександра нещодавно повернулися з російського полону. Подруги разом проходили службу в Маріуполі, там вони і зустріли 24 лютого. Місто швидко опинилося в оточенні. Дівчата перебували на «Азовсталі» з іншими військовими.
Більше про оборону Маріуполя та російський полон прикордонниці розповіли в сюжеті Держприкордонслужби, передає Перший.
«Разом на «Азовсталі», разом в одній камері, на переправі», – розповіла волинянка Аліна Паніна.
Після звільнення дівчат зустріли їхні командири. Сказали: «Дівчата, ви на рідній українській землі».
«Нам одразу видали телефони, щоб могли подзвонити до батьків.
«Мама, я вдома! Зі мною командир», – пригадує дзвінок прикордонниця Олександра.
Дівчата перебували на службі в Маріупольському торгівельному порту. Зранку 24 лютого почули вибухи. Було страшно. Військові поїхали до заводу «Азовмаш». Коли там розмістилися, Маріуполь був уже в кільці.
«Російська піхота почала наступ на завод. У нас почалися втрати. Було багато поранених, яким надавали першу невідкладну допомогу. Це були і наші прикордонники, і хлопці з 36-ї бригади», – розповіла Олександра.
Боєприпасів ставало все менше і менше. У військових лишилися тільки автомати.
«Я почула, що наші військовослужбовці загинули. Тому наше керівництво ухвалило рішення їхати з 36 бригадою на «Азовсталь», – пригадує військова.
Волинянка Аліна Паніна розповідає, що росіяни їх тримали в бункері дуже-дуже глибоко. Спускалися 4-5 поверхів вниз: «Він був, як капсула. Коли прилітало, він колихався, або ходив знизу-доверху».
По радіостанціях передавали: «Увага! Авіаудари!»
Коли були сильні прильоти, командир вмикав в бункері українські пісні або гімн України, щоб хоч якось відволікти уваги від бомбардувань.
«Коли приїхала до колонії, було враження, що потрапила років 10 назад», – каже Олександра. Перше запитання було, хто такий Ленін? Питали також вірш про росію і як дівчина ставиться до росії.
«Я зайшла в камеру, сіла, і не розуміла, чи це сон, чи це насправді. Життя мене не готувало до того, щоб я сиділа в тюрмі за те, що ми захищали Україну, свою землю, виживали. Вони (росіяни) хотіли, щоб ми признались в тому, що не робили: розстріл мирного населення, мародерство. Вони просто хотіли повісити на нас, те, що робили вони», – розповіла Аліна.
Про те, що робили росіяни з українськими військовими, прикордонниці розповідати не хочуть. «Бо це жахливо. Було всяке. І з дівчатами, і з хлопцями», – кажуть.
Нині звільнені з полону дівчата переконані: «Україна переможе, щоби не було!»
«Якщо люди будуть стояти за Україну, ніхто ніколи її не забере. Навіть клаптика.
Якщо люди стоятимуть на свому. І не лише військові, а й цивільне мирне населення. Якщо так буде, ми будемо жити і процвітати!», – переконана волинянка Аліна Паніна.
«Віримо тільки в перемогу. По-іншому бути й не може! Ми заберемо все, що вони колись в нас забрали. І Крим також буде наш!» – додає Олександра.
Нагадаємо, Аліна Паніна потрапила в полон із «Азовсталі». Разом з нею у полон потрапив ще один мешканець Нововолинська, прикордонник Ілля Музика.
Читати ще: Сльози радості і щастя: звільнена військова медичка з Луцька вперше зустрілася з рідними. Відео
Як ми писали, 17 жовтня з російського полону вдалося звільнити 108 жінок, серед яких 37 евакуйованих з «Азовсталі», 11 офіцерів та 85 рядових та сержантів.
Із полону звільнили військову медичку з Луцька Людмилу Кравчук і ще трьох волинянок: 25-річну Аліну Паніну, уродженку села Четверня Луцького району Катерину Павленко та Олену Бійковську.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Більше про оборону Маріуполя та російський полон прикордонниці розповіли в сюжеті Держприкордонслужби, передає Перший.
«Разом на «Азовсталі», разом в одній камері, на переправі», – розповіла волинянка Аліна Паніна.
Після звільнення дівчат зустріли їхні командири. Сказали: «Дівчата, ви на рідній українській землі».
«Нам одразу видали телефони, щоб могли подзвонити до батьків.
«Мама, я вдома! Зі мною командир», – пригадує дзвінок прикордонниця Олександра.
Дівчата перебували на службі в Маріупольському торгівельному порту. Зранку 24 лютого почули вибухи. Було страшно. Військові поїхали до заводу «Азовмаш». Коли там розмістилися, Маріуполь був уже в кільці.
«Російська піхота почала наступ на завод. У нас почалися втрати. Було багато поранених, яким надавали першу невідкладну допомогу. Це були і наші прикордонники, і хлопці з 36-ї бригади», – розповіла Олександра.
Боєприпасів ставало все менше і менше. У військових лишилися тільки автомати.
«Я почула, що наші військовослужбовці загинули. Тому наше керівництво ухвалило рішення їхати з 36 бригадою на «Азовсталь», – пригадує військова.
По радіостанціях передавали: «Увага! Авіаудари!»
Коли були сильні прильоти, командир вмикав в бункері українські пісні або гімн України, щоб хоч якось відволікти уваги від бомбардувань.
«Коли приїхала до колонії, було враження, що потрапила років 10 назад», – каже Олександра. Перше запитання було, хто такий Ленін? Питали також вірш про росію і як дівчина ставиться до росії.
«Я зайшла в камеру, сіла, і не розуміла, чи це сон, чи це насправді. Життя мене не готувало до того, щоб я сиділа в тюрмі за те, що ми захищали Україну, свою землю, виживали. Вони (росіяни) хотіли, щоб ми признались в тому, що не робили: розстріл мирного населення, мародерство. Вони просто хотіли повісити на нас, те, що робили вони», – розповіла Аліна.
Про те, що робили росіяни з українськими військовими, прикордонниці розповідати не хочуть. «Бо це жахливо. Було всяке. І з дівчатами, і з хлопцями», – кажуть.
Нині звільнені з полону дівчата переконані: «Україна переможе, щоби не було!»
«Якщо люди будуть стояти за Україну, ніхто ніколи її не забере. Навіть клаптика.
Якщо люди стоятимуть на свому. І не лише військові, а й цивільне мирне населення. Якщо так буде, ми будемо жити і процвітати!», – переконана волинянка Аліна Паніна.
«Віримо тільки в перемогу. По-іншому бути й не може! Ми заберемо все, що вони колись в нас забрали. І Крим також буде наш!» – додає Олександра.
Нагадаємо, Аліна Паніна потрапила в полон із «Азовсталі». Разом з нею у полон потрапив ще один мешканець Нововолинська, прикордонник Ілля Музика.
Читати ще: Сльози радості і щастя: звільнена військова медичка з Луцька вперше зустрілася з рідними. Відео
Як ми писали, 17 жовтня з російського полону вдалося звільнити 108 жінок, серед яких 37 евакуйованих з «Азовсталі», 11 офіцерів та 85 рядових та сержантів.
Із полону звільнили військову медичку з Луцька Людмилу Кравчук і ще трьох волинянок: 25-річну Аліну Паніну, уродженку села Четверня Луцького району Катерину Павленко та Олену Бійковську.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Топ 5 моделей іригаторів 2024: шлях до сяючої посмішки
Сьогодні 09:39
Сьогодні 09:39
На Волині – аварійні вимкнення електрики
Сьогодні 09:26
Сьогодні 09:26
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.