«Хочу, щоб історична частина Луцька стала місцем духовної сили», – Тетяна Ціхоцька. Інтерв’ю*

Культурна діячка, солістка Заслуженої академічної капели України «Трембіта», кандидатка в депутати Луцької міської ради від політичної партії «ЗА Майбутнє» Тетяна Ціхоцька-Підгайна переконує, що Луцьк має жити активним культурним життям. Тому вона вже готує проєкт, який пов’яже споживача з виробником творчого продукту, чим спростить життя творчій інтелігенції.

«За весь період незалежності України в Луцькій міській раді не було жодного представника культури. Культура завжди фінансувалася за залишковим принципом, була тим, чим користувалися, коли було потрібно, а наступного дня забували… Я понад 10 років працювала незалежною творчою одиницею, без підтримки будь-якої державної структури. При цьому реалізувала не один проєкт», – наголошує артистка і додає, що її партія – це музика і творчість.

Інформаційному агентству Волинські Новини Тетяна Ціхоцька-Підгайна розповіла про насичені творчою роботою будні, масштабне відзначення Року Лесі Українки в Луцьку, відкриття кав’ярні у Старому місті, де подаватимуть смаколики, приготовані за давніми рецептами родини Косачів-Драгоманових. Вона поділилася, як планує поєднувати концерти з депутатством, а також уявила, яким побачить Луцьк за п’ять років.

Вам як артистці важко було на карантині? І чим зараз займаєтеся?

Для мене карантин був періодом реабілітації, коли я займалася не менш улюбленою домашньою роботою – господарювала, готувала, шила, в’язала, вишивала, наприклад, вишила на день народження доньці сорочку. Дуже люблю цю роботу, сумувала за нею, тому на карантині відвела душу.

Водночас працювала творчо, готувала до видання всі свої попередні напрацювання, пов’язані з Лесею Українкою, адже наступний рік – Рік Лесі Українки. Так, я вже 10 років організовую захід «На уродини до Лесі», щороку на 25 лютого готую оновлену музично-поетичну програму на базі мого пісенного матеріалу на вірші Лесі Українки. Бог дав мені таке щастя – писати на її вірші пісні. Сумніваюся, що це завершений процес, адже пісні з’являються. Це буде третє, найповніше, видання пісень на вірші Лесі Українки, бо останнього року, до карантину, я теж плідно попрацювала і чимало пісень записала в студії, для більшості композицій знайшла виконавців, які зробили партитури для камерного оркестру. Хочу все це видати і приурочити до річниці.Я – засновниця дитячої фольклорної студії «Жайворонки», що дев’ять років діє в Луцьку. Базовим репертуаром цього колективу є пісні на вірші Олени Пчілки, які теж написала я. Доопрацювала, систематизувала дитячі пісні, наспівані на диктофон, і нещодавно отримала готові клавіри до них. Маю велику надію, що вони будуть визнані, потрібні й корисні, особливо вчителям музичних шкіл. Бо, на мою думку, творчість Олени Пчілки мало популяризована, а вона – геніальна. Хотілося б, щоб для її пам’яті робили більше, потрібно її творчість доносити до людей, адже вона працювала для них, особливо для дітей.

Третє видання, яке готую, – це збірник сценаріїв, за якими проводили щорічні заходи. Сценарії були сформовані у співпраці з заслуженою артисткою України, актрисою театру імені Марії Заньковецької у Львові Іриною Швайківською, яка все своє артистичне життя купалася в творчості Лесі Українки, зокрема готувала учасників до конкурсу, який відбувався в Ялті.

Кілька днів тому завдяки Ігорю Поліщуку нам пообіцяли виділити приміщення для студії «Жайворонки», адже це популярний у Луцьку колектив, який брав участь в усіх запалюваннях ялинок на Миколая, всіх різдвяних фестивалях. На базі «Жайворонків» організовано вокальний конкурс «Зимова казка», який відбудеться і цього року. Минулоріч ми з композиціями, сформованими з фольклору, що його записала Леся Українка на Волині, виграли всеукраїнський конкурс імені поетеси. Також їздили в Польщу, де презентували колядки, щедрівки та кілька польських різдвяних пісень. Вибороли там друге місце.Чим дивуватимете лучан протягом Року Лесі Українки?

Кілька днів тому ми завершили і подали проєкт на «Бюджет участі» на наступний рік. Він стосується будинку на розі, де колись проживала родина Косачів, у тому числі маленька Леся Українка. Це будівля в Старому Луцьку на вулиці Драгоманова. На верхньому поверсі там музей. Шкода, що його не можна відвідати в будь-який час.

Ми з однодумцями виявили ініціативу, аби поверхом нижче облаштувати «Лесину світлицю» – кав’ярню, яка зустрічатиме гостей волинськими чаями, смаколиками від родини Косачів, приготовленими за збереженими рецептами (це і кекси, і пастила, і кизилове варення, яке так любила Леся Українка).Ще ми готуємо цікаву фотовиставку з ретросвітлин представниць жіночої статі родини Косачів-Драгоманових. Усі жінки з цієї сім’ї – дуже яскраві особистості. Тому хотілося б цих видатних українок показати у всій красі. Ми вже давно працюємо над цими світлинами. Це будуть великі портрети, які дозволять показати деталі, непомітні на маленьких фотографіях. Про цих освічених інтелігентних жінок розповідатиме підготовлений екскурсовод, і ми радо чекатимемо всіх лучан. Сподіваюся, що цей проєкт довго житиме і прославлятиме наших землячок, які присвятили життя розбудові незалежної України. Шкода, що про них мало хто знає.

А поряд із приміщенням буде виставка дитячих робіт, ілюстрацій до творів Лесі Українки, якими ми закриємо будівельний паркан, що зовсім не прикрашає Старе місто.Наш проєкт також передбачає фінансування заходів, які відбуватимуться протягом усього року, – це фортепіанний концерт творів, які любила грати Леся Українка, виступи з дитячими піснями Олени Пчілки, вистави за творами Лесі Українки, поставлені театром-студією «Коло Лесі», презентації всіх моїх збірок, концерти місцевих виконавців і запрошених гостей.

Ніщо, навіть карантин, не завадить нам провести всі ці заходи.

А як щодо ваших концертів, чи очікувати нам цьогоріч на традиційну «Коляду з Тетяною Ціхоцькою»?

Я прагматично до цього ставлюся. По-перше, дуже багато роботи, адже готуємося до Року Лесі Українки. Це займає кожен день, зранку до ночі, адже ми не маємо права на якусь халатність. Також я знову почала працювати зі студією «Жайворонки», дітки мають вивчити чимало пісень на вірші Олени Пчілки. А «Коляда» потребує щонайменше двомісячних репетицій.Я більш ніж упевнена, що на нас чекає карантин, адже ситуація набагато складніша, треба дивитися правді в очі. На жаль, хоч торік ми презентували масштабний концерт у супроводі оркестру, цього року, найімовірніше, він не відбудеться. Якщо й відбудеться, то не в театрі.Ви працюєте у львівському колективі «Трембіта» і фактично живете на два міста. Це не завадить реалізувати всі заплановані проєкти в Луцьку?

Ні, навпаки. Маємо багато прикладів успішної співпраці. До Луцька ми привозили кілька проєктів, організованих на базі капели «Трембіта». Це «Музика в часі Посту» – концерт духовної музики в костелі, підготовлений саме для Луцька. Далі «Наш Івасюк» – виступи з піснями в сучасному аранжуванні у супроводі оркестру і солістів капели «Трембіта». До речі, перший концерт був підтриманий і профінансований Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом». Це була дуже потужна подія. Потім ми ще раз давали цей концерт і тільки завдяки тому, що люди вже знали про цей проєкт, нам вдалося зібрати повен зал вдячних глядачів.Маю велике бажання ще раз привезти цю концертну програму до Луцька, адже, на жаль, багато українців навіть не знають, що саме Володимир Івасюк написав «Червону руту», думають, що це народна пісня. Своє треба пропагувати, нести й культивувати.

Окрім того, концерт, заснований на піснях УПА у сучасному аранжуванні. «Гей, Волинь! Гей, УПА!» звучало тут із вуст львів’ян, що було досить символічно та переконливо. І заходи «На уродини до Лесі» теж проходили у співпраці з музикантами капели «Трембіта».

Робота в цьому колективі професійних музикантів – це моя велика розрада. Щастя – коли творча особистість знаходить однодумців, колег, із якими на одному рівні працює, творить і тішиться результатом. Тому я бажаю всім творчим особистостям знайти однодумців, із якими вони зможуть реалізувати власні творчі ідеї.Зараз також час передвиборчої кампанії, адже ви балотуєтеся в депутати Луцької міської ради.

До своєї команди мене запросив Ігор Поліщук, до якого я часто зверталася по підтримку. Для мене це було неочікувано, адже я давно поставила хрест на політичній діяльності. Взагалі я завжди була соціально активною, раніше і балотувалася, і організовувала передвиборчих кампаній, була теж активним членом Української народної партії. Але я зробила висновки і вирішила відповідати лише за себе, самостійно робити все, що можу, для країни, свого міста і не чекати, поки мене покличе якась політична партія. Я давно перестала воювати, конфліктувати – вирішила просто творити.

Чому тоді погодилися цього разу?

Тому що я переймаюся згаданими проєктами і зрозуміла, що в команді мені буде легше їх реалізувати. Ігор Ігорович сказав, що на рівні міста треба відкинути всі політичні амбіції, адже тут не твориться політика, тут збирається команда, яка має жити проблемами міста. І я абсолютно з ним згодна. Прекрасно розумію, що це все одно політика, адже будь-яка політична партія формується з маленького осередку. Я не є членом партії, моя партія – це музика і творчість.

Мені подобається те, як працює Ігор Поліщук, мені дуже симпатизує він як особистість. У мене сформулювалася думка про нього як про організовану, дисципліновану, тактовну людину. І я хотіла б далі працювати у його команді.Чому людина з культури, артистка має бути в міськраді?

Річ у тому, що, на превеликий жаль, в міській раді протягом багатьох років збиралися тільки бізнесмени. Я вважаю, що це велика несправедливість. Лише останніми роками почали з’являтися представники спорту. А за весь період незалежності України в Луцькій міській раді не було жодного представника культури. Культура завжди фінансувалася за залишковим принципом. Культура була тим, чим користувалися, коли було потрібно, а наступного дня забували.

Я знаю проблеми колективів, окремих яскравих творчих особистостей. Давно співпрацюю з департаментом культури і Луцькою міською радою загалом як людина, яка ініціює проєкти.Понад 10 років працювала абсолютно незалежною творчою одиницею, без підтримки будь-якої державної структури. При цьому я реалізувала не один проєкт, чим показала всім іншим творчим колективам і особистостям, що так можна й так треба теж працювати.

Чому я йду? Тому що в мене є як мінімум один проєкт, який реально полегшить творче життя нашій інтелігенції, яка робить творчий продукт для лучан. Знаю, що хочу зробити. І нікому цього зараз не скажу (сміється, – ВН). Я не збираюся це презентувати. Зроблю це в будь-якому випадку, незалежно від того, чи стану депутатом. Цей проєкт безпосередньо пов’яже споживача з виробником творчого продукту.Як оцінюєте зміни в Луцьку протягом останніх років?

Я радію побаченому. Напевно, лучанам ці зміни не були такі помітні, як мені – людині, яка більш як шість років живе на два міста. Щоразу, коли в’їжджаю в Луцьк, то бачу якусь оновлену чи відремонтовану будівлю, реконструйовані доріжки, дороги, світлофори, висаджені клумби. Зроблено багато. Луцьком справді не можна, а треба пишатися. Парк – незрівнянний. Я впевнена, що він стане місцем реалізації багатьох мистецьких заходів, адже його наповнення ще не завершилося. Це місце, яке тішить око, а може ще й тішити вухо (усміхається, – ВН).

На жаль, цей рік не дав нам можливості потішитися багатьма запланованими культурними заходами. Однак на День міста керівниця управління культури Тетяна Гнатів подарувала лучанам цікавий проєкт класичної музики і різних інсталяцій.Від якого округу балотуєтеся? Хто ваш виборець?

Іду від першого округу. Думаю, результати будуть непередбачувані, адже, окрім коронавірусу, цьогоріч ми маємо дуже складну виборчу систему.

Я не маю великих амбіцій, адже моя самоціль – творчість. Як працювала, так і надалі активно працюватиму, ініціюватиму проєкти.Якою бачите свою роботу в міськраді, співпрацю з колегами? Як плануєте відстоювати свої ідеї, позицію, якщо не бачитимете підтримки?

Я – боєць.

Це мої ідеї, вони народилися в моїй голові і, окрім мене, їх ніхто не представить. Я звикла домагатися свого і мені йдуть назустріч, адже я повністю віддаюся своїй справі, горю нею; це доля одержимості. Таких людей легше підтримати (усміхається, – ВН). Я ж пропоную реальні речі, виконання яких гарантую.Депутаткою також даватимете концерти?

А куди ж я дінуся (сміється, – ВН).

А якщо сесія міськради збігатиметься за датою з виступом, що виберете?

Звичайно, під час сесії я не піду на концерт. Тим паче, що виступи відбуваються у вечірній період. Думаю, буду планувати все заздалегідь. Тим паче, я планую свої заходи самостійно і звикла готуватися завчасу. Наприклад, закінчилося Різдво – через тиждень починаю готуватися до наступного. До Року Лесі Українки взагалі розпочала готуватися за три роки, відколи оголосили, що 2021-й буде роком поетеси.

Я буду дуже сумлінним депутатом. Думаю, до мене буде прикута чи не найбільша увага, адже я – жінка, артистка. Вважаю, що й виборці ставитимуться до мене прискіпливо.Як можна популяризувати місто, чим треба приваблювати туриста?

Проєкт, що стосується Лесі Українки, розглядають як об’єкт, що викликатиме туристичний інтерес. Планую «Лесину світлицю» зробити одним із пунктів туристичного маршруту, який сама хочу скласти, презентувати, зокрема у Львові, та чекати туристів. Звісно, вони наповнюють бюджет міста. Це надважливо. Яскравий приклад тому – місто Львів. Луцьк – гідне активного туристичного життя місто. Ми маємо для цього все. Так, дещо потрібно змінити, щось підготувати. Команда Ігоря Палиці вже працює в цьому напрямку. Це дуже правильно і мені імпонує.

Також усі заходи, які ми готуємо на наступний рік, будуть цікавими для туриста.Яким хотіли б побачити Луцьк через п’ять років?

Я хотіла б бачити Луцьк із професійно відреставрованою історичною частиною міста. Тут не потрібен поспіх, адже пам’ятки не можна відновлювати бездумно. Є люди, які життя присвятили збереженню цих об’єктів. Старе місто – це батьківщина мого батька, я ще малою там бігала. Хочу, щоб воно стало місцем духовної сили.

У парк додала б нові атракціони, локації для дітей і дорослих. Думаю, це обов’язково буде.

Хотіла б, щоб у Луцьку з’явилося місцеве незаангажоване телебачення, яке буде фіксувати всі історичні події, формуватиме архів. Це окрема тема, адже в нас втрачені архіви і їх не формують. Через 10 років ми не матимемо що показати дітям…

У сфері культури теж потрібно зробити велику реорганізацію, дещо систематизувати, позбутися непродуктивного. Думаю, ці реформації однозначно відбуватимуться, адже їх диктує час.

Я впевнена, що Луцьк стане культурним центром Західної України. Львів – це Львів, Тернопіль – це Тернопіль. А Луцьк має свою унікальну атмосферу поліського краю.

Спілкувалася Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото з особистого архіву Тетяни ЦІХОЦЬКОЇ-ПІДГАЙНОЇ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---