«Харків’яни беруть магніти з Бандерою»: у центрі Луцька продають унікальні патріотичні сувеніри
Хтось б’є собі патріотичне тату, хтось вивішує прапори на вікнах, а хтось вбирається в одяг із принтами української символіки. З початком повномасштабної війни дедалі більше людей намагаються всіляко заявити про те, що вони з України.
12 канал розповідає про те, де у Луцьку придбати унікальні вироби та речі з українською символікою, а також про майстриню, яка в кишені наших захисників ховає ляльки-мотанки.
У руках майстрині Галини завше гачок для в’язання, а стіл майорить різнобарв’ям тканин та стрічок. Її, без сумнівів, можна назвати обличчям головної пішохідної вулиці Луцька. На Лесі Українки її не зустрінеш, хіба якщо з неба ллє.
«Травничка – для того, щоб люди були здоровими. Вона робиться тільки на траві... Це – захисниці дому», – демонструє майстриня свої вироби.
Ангел-охоронець лишився один – за лічені дні розкупили, пояснює пані Галина. Є у майстрині і янголята, яких вона не продає.
«Я їх тут роздаю, як ідуть хлопці з госпіталів. Ми їх робимо, і в Польщі робили, волонтери забирали, саме для армії», – наголошує жінка.
Та найпопулярнішими є мотанки-захисниці. Днями, розказує луцька майстриня, вона передала десятки таких у Німеччину – в госпіталь, де лікують поранених захисників України.
Сила ляльки-мотанки є тоді, каже пані Галина, коли в неї вірити.
«У 2014 році я подарувала зятеві по сестрі. То в нього була мотанка, і він так пройшов. Коли він пішов з армії, то подарував другові. І каже, обидва живі. Така, каже, впевненість, що є захист», – розповідає майстриня.
Пані Галина певнить: її ляльки-мотанки – то не просто шматки тканини.
«Як я роблю захист? Найперше – молюся тричі «Отче наш», а потім починаю робити. І роблю завше мотаночку на новий місяць», – ділиться досвідом майстриня.
Віру Шнит знає теж чи не кожен лучанин. На невеличкому столику волинянки десяток квітів із натуральної шкіри. Є у мисткині й вироби з бісеру. Нині ж, розказує, попитом користується усе, що зроблене в патріотичних кольорах.
«Є такі чокери. Обруч у мене ще такий лишився жовто-блакитний. Браслетики. Тут у нас практично у всіх майстрів є українська символіка, і буде її ще більше, тому що вона актуальна, вона на часі», – пояснює Віра Шнит.
Із приїздом до Луцька переселенців, каже, вироби розходяться значно швидше.«Навіть от магніти з Бандерою беруть люди з Харкова, що мене спочатку вражало, зараз я до цього звикла. Вони до Бандери колись ставились, може, не так, як зараз, але прозріння якесь приходить. Шкода, що в такий спосіб», – розмірковує майстриня.
На столі художниці-керамістки Жанни Миляшкевич теж побільшало жовтого й блакитного кольорів.
«Багато дійсно патріотичного стало. Жовто-блакитне, не лише червоно-чорне. Дуже полюбляють, щоб були нотки нашого прапора», – каже художниця-керамістка Жанна Миляшкевич.
Переселенці, розказує мисткиня, купують здебільшого щось невеличке – те, що можна взяти в дорожню сумку.
Продаються на вулиці Лесі Українки і патріотичні футболки. Їх можна придбати у центрі туристичної інформації. Ціна – до 450 гривень.
До слова, дизайн футболок розробила менеджерка центру туристичної інформації Владислава Касянчук.
«Цей шрифт, який ми бачимо, суто український, він був придуманий ще у 2002 році. Ми подумали, що варто його актуалізувати. Тому що дуже велика кількість людей про цей шрифт взагалі не знає», – повідомила Владислава Касянчук.
Здебільшого у центрі туристичної інформації, розказує вона, люди купують патріотичні брелоки та магніти. Продають тут також прапори України, листівки, вишиванки, кружки й сумки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
12 канал розповідає про те, де у Луцьку придбати унікальні вироби та речі з українською символікою, а також про майстриню, яка в кишені наших захисників ховає ляльки-мотанки.
У руках майстрині Галини завше гачок для в’язання, а стіл майорить різнобарв’ям тканин та стрічок. Її, без сумнівів, можна назвати обличчям головної пішохідної вулиці Луцька. На Лесі Українки її не зустрінеш, хіба якщо з неба ллє.
«Травничка – для того, щоб люди були здоровими. Вона робиться тільки на траві... Це – захисниці дому», – демонструє майстриня свої вироби.
Ангел-охоронець лишився один – за лічені дні розкупили, пояснює пані Галина. Є у майстрині і янголята, яких вона не продає.
«Я їх тут роздаю, як ідуть хлопці з госпіталів. Ми їх робимо, і в Польщі робили, волонтери забирали, саме для армії», – наголошує жінка.
Та найпопулярнішими є мотанки-захисниці. Днями, розказує луцька майстриня, вона передала десятки таких у Німеччину – в госпіталь, де лікують поранених захисників України.
Сила ляльки-мотанки є тоді, каже пані Галина, коли в неї вірити.
«У 2014 році я подарувала зятеві по сестрі. То в нього була мотанка, і він так пройшов. Коли він пішов з армії, то подарував другові. І каже, обидва живі. Така, каже, впевненість, що є захист», – розповідає майстриня.
Пані Галина певнить: її ляльки-мотанки – то не просто шматки тканини.
«Як я роблю захист? Найперше – молюся тричі «Отче наш», а потім починаю робити. І роблю завше мотаночку на новий місяць», – ділиться досвідом майстриня.
Віру Шнит знає теж чи не кожен лучанин. На невеличкому столику волинянки десяток квітів із натуральної шкіри. Є у мисткині й вироби з бісеру. Нині ж, розказує, попитом користується усе, що зроблене в патріотичних кольорах.
«Є такі чокери. Обруч у мене ще такий лишився жовто-блакитний. Браслетики. Тут у нас практично у всіх майстрів є українська символіка, і буде її ще більше, тому що вона актуальна, вона на часі», – пояснює Віра Шнит.
Із приїздом до Луцька переселенців, каже, вироби розходяться значно швидше.«Навіть от магніти з Бандерою беруть люди з Харкова, що мене спочатку вражало, зараз я до цього звикла. Вони до Бандери колись ставились, може, не так, як зараз, але прозріння якесь приходить. Шкода, що в такий спосіб», – розмірковує майстриня.
На столі художниці-керамістки Жанни Миляшкевич теж побільшало жовтого й блакитного кольорів.
«Багато дійсно патріотичного стало. Жовто-блакитне, не лише червоно-чорне. Дуже полюбляють, щоб були нотки нашого прапора», – каже художниця-керамістка Жанна Миляшкевич.
Переселенці, розказує мисткиня, купують здебільшого щось невеличке – те, що можна взяти в дорожню сумку.
Продаються на вулиці Лесі Українки і патріотичні футболки. Їх можна придбати у центрі туристичної інформації. Ціна – до 450 гривень.
До слова, дизайн футболок розробила менеджерка центру туристичної інформації Владислава Касянчук.
«Цей шрифт, який ми бачимо, суто український, він був придуманий ще у 2002 році. Ми подумали, що варто його актуалізувати. Тому що дуже велика кількість людей про цей шрифт взагалі не знає», – повідомила Владислава Касянчук.
Здебільшого у центрі туристичної інформації, розказує вона, люди купують патріотичні брелоки та магніти. Продають тут також прапори України, листівки, вишиванки, кружки й сумки.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.