Із сиренами і без гучних перерв: як у школах Волині завершують навчальний рік

У школі час ніби зупинився. На стенді – середа, 23 лютого, 2022 рік. Тема тижня – «Я люблю Україну». Саме цього дня діти розповідали, як сильно вони люблять Україну. Ніхто тоді не знав, що вже завтра не прийде у клас і не сяде за парти. Діти вже понад 90 днів не бачать свого вчителя, хіба що – по той бік екрана. Онлайн-навчання стало випробуванням як для батьків, так і для вчителів та учнів у період війни.

Як цей період переживали і які результати – у репортажі 12 каналу.

Найменшим школярам без батьків не обійтися

Діти раді бачити нашу знімальну групу через екран монітора. Свій клас школярі 3-А із 27 ліцею Луцька з моменту війни побачать вперше саме в нашому репортажі. Тут досі їхні малюнки, вивішені на стінах напередодні війни, і розклад уроків. Але від 24 лютого все змінилось.

Щодня для класів початкової ланки не менше як два синхронні уроки, тобто онлайн з учителем. Решта – домашні завдання та практика з батьками. У сучасних умовах це має назву «асинхронне навчання». Орієнтовно онлайн-уроки, за рекомендаціями Міністерства освіти, мають займати 40 відсотків, решта – робота самостійно. На жаль, цей процес освіти забрав групову роботу, спілкування з однолітками і оцінювання, як це було колись.

«Звісно, дітки втрачають від того, що не перебувають у цьому класі, що вони не з друзями. Але ми щодня на цих уроках, і діти з різних куточків доєднуються», – каже вчителька початкових класів Оксана Замрій.

«Особливо важко в початковій ланці, бо без батьків не обійтись. І батькам досить навантажень, ми це розуміємо», – стверджує начальниця управління освіти Волинської ОДА Людмила Плахотна.

Разом із мамою на роботі приєднання до уроків чекає і четвертокласниця Христина.

«Я з другого класу знаю, що таке дистанційне навчання, і так хочеться поговорити, а це можна тільки через екран», – скаржиться учениця 4-го класу Христина Сахнік.

Без обіймів із вчителем і традиційних гучних перерв, замість них лунають повітряні тривоги – такі реалії навчання.

«На жаль, реалії такі, що ми закінчуємо в такому форматі. Але ми дорослі, розуміємо ситуацію і підлаштовуємось», – пояснює вчителька початкових класів Наталія Сахнік.

«Прийти в клас і провести урок дуже просто, а тут все має бути продумано»

Через війну ці вчителі не зможуть побачити дітей ні у класі, ні на випускних, вони не відчують шелесту контрольних робіт під час перевірки і не зможуть до кінця оцінити, чи вклали максимум знань в дитину.

«Коли в соціальних мережах кажуть, що вчителі нічого не роблять, за що їм платять зарплату, то хай би хтось спробував один день так прожити», – каже директорка Луцького ліцею №27 Вероніка Захарчук.

На її думку, значно легше було організувати процес у стінах закладу: «Це поклало на вчителів набагато більше роботи. Бо насправді прийти в клас і провести урок дуже просто – ти можеш зорієнтуватися одразу. А тут все має бути продумано».

Задачі з алгебри на похідну займають пів дошки. Вчителька математики Світлана Волох каже: щоб пояснити матеріал, можна списати не одну крейду під час уроку.

«Чесно, списала навіть більше, ніж списували під час уроків», – зауважує вчителька математики Світлана Волох.

«Вплив дистанційного навчання негативний. Це ми розуміємо»

Про те, що є втрати у навчанні, батьки і вчителі вже відчули. Заперечувати цього не беруться і в управлінні освіти. Усе буде видно за зрізом знань наступного року, адже цьогоріч незалежне зовнішнє оцінювання і ДПА скасовані.

«Звісно, результати ми відчуємо пізніше, звісно, вплив буде негативний, але зараз оцінити ми не можемо, тому що немає зрізу належного. ЗНО в цьому році спрощене, державна підсумкова атестація відмінена», – стверджує Людмила Плахотна.

«Зрозуміло, є різні нарікання, пропозиції батьківської громадськості, але маємо що маємо. Що треба надолужити – ми надолужимо у вересні-жовтні», – вважає директор департаменту освіти Луцької міської ради Віталій Бондар.

На батьках – велика відповідальність

Щоб отримати свою оцінку за цей рік навчання і мати атестат, навіть ті, хто нині із дітей за кордоном, зможуть зробити це віддалено. Для них онлайн-навчання періоду війни стало можливістю вчитись одразу у двох школах і мати результати знань як в Україні, так і за її межами.

Саме в такий спосіб отримає свої оцінки і син Юрія Конкевича Іван. Нині він навчається в Німеччині, але поєднує це із навчанням в луцькій гімназії №4. За підсумками пройдених уроків сина у батька – своя думка щодо організації процесу онлайн-навчання.

«Ми, батьки, так само розуміємо, що важко, бо вчителі можуть бути за кордоном, однак хотілось би, щоб навчання не запускалося. Власне, це те, за що в тому числі воюють наші хлопці. Вони ж так само обороняють майбутнє своїх дітей. Не лише фізичне, але й інтелектуальне майбутнє», – каже батько старшокласника Юрій Конкевич.

Асинхронне навчання із виконанням домашніх завдань у період війни стало для багатьох випробуванням. Адже коли дитина не розуміє якогось предмету, особливо старшої школи, часто батьки не в змозі його пояснити.

Саме ковід та війна зробили батьків ще більше невід’ємними учасниками навчального процесу.

«На батьках велика роль, і вони ж є учасниками освітнього процесу, і вони відповідають за виконання тих завдань, які ставить школа», – зазначає директорка ліцею Вероніка Захарчук.

А як у приватній школі?

Про реалії навчання в нинішніх умовах з нами ділиться і директор приватної школи в Луцьку.

«Звісно, онлайн не таке ефективне, як офлайн-навчання. Додається ще третя сторона у вигляді батьків, бо є ще батьки, які брали участь у заняттях, додатково займались з дітьми. Тому однозначно якось воно підтягується. Але загалом у початковій школі навчання онлайн вже не є таким ефективним, як навчання в режимі офлайн, навіть у приватній школі», – стверджує директор приватної школи в Луцьку Назар Михалюк.

Дивимося, як організували уроки у приватній школі, де навчається 110 дітей.

«Ми змінили дещо графік уроків, підкоригували його до нових реалій. Але в нас щодня усі вчителі виходили в режимі онлайн до дітей, ми всіх вчителів забезпечили технікою. Деякі вчителі поїхали за кордон і працювали звідти. Тому режим онлайн це була та ефективна міра, яка дозволила нам ефективно навчатися», – розказує Назар Михалюк.

Ефективно, на думку директора приватної школи, – це коли менша кількість дітей, яка припадає на одного вчителя і виконання із ними домашніх завдань.

«У початковій школі в нас було 3 уроки на день, у старшій школі 4 уроки на день. Ми дещо відкорегували графік, зважаючи, що у нас десь половина дітей з початку війни була за кордоном. Ми розпочинали навчання о 10 годині, далі ми їм робили перерву, щоб вони відпочили, і година виконання домашніх завдань з учителем онлайн», – розповідає Назар Михалюк.

Тим часом порожні коридори школи чекають на живе спілкування дітей з однолітками.

«Ми плануємо з червня відновити офлайн-навчання на прохання батьків. Йдеться не стільки про навчальну частину, скільки про соціалізуючу», – додає директор приватної школи.

Коли діти сядуть за парти?

А ось коли діти усіх луцьких шкіл сядуть за парти – поки невідомо. Жодних рекомендацій, як відновлювати навчання, від Міністерства освіти поки немає, а війна досі триває. Тим часом школи готуються і чепуряться до останнього дзвоника, який, на жаль, теж уже втретє буде в онлайн-форматі.

І поки у дітей буде останній дзвоник через екран монітора, першими випробовувати навчальний процес будуть дошкільнята. Саме вони 1 червня зможуть у невеликій кількості прийти у 6 чергових дитсадків міста. І якщо цих малят через повітряні тривоги водитимуть в укриття, як це зробити, коли дітей понад тисяча, – ніхто не знає.

«Мабуть, ось та змішана форма навчання з елементами дистанційного буде й надалі. Вона зручна для педагогічних працівників, але, звичайно, спілкування в класі – це дуже важливо. Ми надіємось, що зможемо максимально використовувати можливості навчання офлайн», – каже головна освітянка Волині Людмила Плахотна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---