Із економістів – у кондитери: волинянка дивує земляків вишуканими десертами

Тетяна Корнелюк із села Самари Ковельського району – кондитер-самоучка, чиї десерти відомі не лише на Ратнівщині, але й за її межами. А все тому, що вони вирізняються не лише особливим смаком, а й незвичним декором. Широкий асортимент її тістечок з різними смаками прикрашає весільні столи. Іменні торти часто стають родзинкою ювілеїв, а перев’язані стрічкою коробки зі смаколиками вона доправляє до адресатів на замовлення родичів до Дня матері та на 8 Березня.

За плечима у Тетяни лише п’ять років досвіду роботи у цій сфері, але таке враження, що вона з випічкою на ти з дитинства, пише газета Ратнівщина.

Тільки за останні два роки Тетяна приготувала більш як 20 кенді-барів (на один захід готує мінімум 100, максимум 400 різних тістечок і десертів), а ще – незліченну кількість тортів і короваїв. Кондитер постійно бере участь у благодійних лотереях, ярмарках, на яких збирають кошти для придбання засобів для наших військових, а нерідко сама стає ініціатором таких заходів. Це настільки творча особистість, що кожен її виріб – неповторний шедевр. Тож про те, як, маючи економічну освіту, Тетяна стала відомим кондитером, та про кулінарні премудрості – розмова з нею.Звідки у вас любов до випічки?

Я від цього була взагалі далека, але коли народилися діти, треба було пекти щось на їхні дні народження. Хотілося проявити себе бодай в чомусь, щоб не закиснути вдома. А якось у знайомих було весілля, мене попросили спекти торт-коровай. Якби хтось із кондитерів почув це, сказав би, що я самовпевнена, бо, не маючи досвіду, взяла замовлення на два триярусні торти загальною вагою більш як 20 кілограмів. І я їх зробила. Це були перші весільні торти як короваї. Мені сподобалося, почала більше вникати в це.Читати ще: Качота, сулугуні, халумі: волинська господиня навчилася варити екзотичні сири на домашній кухні

Відтоді й зрозуміли, що випічка – це ваше? Бо хтось більше не взявся б, спробувавши одного разу, наскільки це важко.

Так. Це просто треба любити. Це дуже важка праця і фізично, і морально. Я сама не думала, що так вийде. Спочатку випічка була для мене способом відволіктися від повсякденних справ, а згодом переросла в основну мою зайнятість, від якої отримую величезне задоволення. Як почалася війна, все призупинилося, але зараз люди трохи розворушилися. З’явилося багато нових кондитерів. Кожен хоче виділитися, щось придумати, знайти нове.Коли я починала свою справу, робила дорогі начинки. Мені казали: «Нащо ти таке робиш? Такого ніхто не купуватиме!» Зараз усі кондитери на цьому рівні працюють. Тому те, чим можна виокремитися з-поміж інших, – це декор. Нас багато, але люди йдуть до того, хто їм до душі.Розкажіть, як усе починалося. Де черпали знання про кондитерські тонкощі?

Спочатку пробувала рецепти з інтернету. Ніби все за рецептом, а не виходить. Люди якусь дрібничку не вкажуть, і випічка не вдається. Вона ніби й не суттєва, але дуже впливає на результат. Спочатку сама дивилась, в інтернеті шукала. Зараз в онлайні багато майстеркласів. Щодо декору, це в більшості інтернет і сама, як я бачу той чи той торт. Уявила, спробувала. Не все виходить з першого разу, але якщо дуже хотіти зробити, то можна попрацювати, щоб вийшло.Особливості декорування вивчала на майстеркласах, щось сама пробувала, комбінувала. Зараз набагато легше навчитися. В інстаграмі, інших соцмережах будь-яка господиня може подивитися і зробити, якщо постаратися. Раніше стільки інформації не було.Як вам вдається передавати бажання людей? Як розумієте, що саме хочуть замовники?

Люди просто довіряють. Не завжди мені все вдається. Якщо я людину знаю, асоціюю її з певним тортом. Якщо не знаю, в інтернеті шукаю приклади, показую замовнику, він вибирає і вже від того, що подобається, відштовхуюся. На сто відсотків картинку відтворити не можу, бо в кожного свій почерк. Але здебільшого пропоную, людина вибирає, а деталі уточнюємо.Напевно, через війну весіль менше і запрошених на свято теж менше?

Якби не війна, одружень було б значно більше. Проте й так протягом останнього року молодь активізувалася, почали організовувати більше весіль. Людей менше, але замовлення не зменшилися. Раніше замовляли мінімум, багато чого готували вдома, а зараз люди стали простіше до цього ставитися. Їм хочеться прийти і святкувати, щоб вдома нічого не готувати.Як розраховуєте, скільки чого потрібно на одну людину, коли берете замовлення на кендібар?

Коли проходила навчання, там давали деяку інформацію. По перших кендібарах помітила, що пішло, що не пішло і скільки чого треба. Є приблизний розрахунок – три-п’ять десертів на людину, і я вже від цього відштовхуюся. Так само зважаю на бюджет, на який люди розраховують.Побутує думка, що сучасні кондитери заробляють шалені гроші. При цьому готують свої вироби не зовсім з натуральних продуктів. Що можете сказати з цього приводу?

Я з цим безпосередньо зіткнулася. Коли в одну з кав’ярень Ратного пропонувала свої вироби, в мене одразу запитали: «Ти на тих порошках польських працюєш»? Була приголомшена, тому й відповіла теж питанням: «А який сенс використовувати якісь хімічні порошки, якщо люди можуть таку випічку купити в магазині дешевше і вона лежатиме місяцями?»Читати ще: «Воюю біля печі»: волинянка майже пів року пече хліб захисникам на фронт

Я зразу почала готувати свої десерти на бельгійському шоколаді, крем-сирі, маскарпоне. Це здебільшого польські продукти, але аж ніяк не хімічні! З іншого боку, якби працювала на хімічних інгредієнтах, то в мене не було б замовлень і людям не були б смачні мої торти.Розкажіть про асортимент вашої випічки.

Я перепробувала все, що тільки можна було пекти. Зараз залишила те, що мені подобається робити і що людям найбільше смакує. Ну от, наприклад, печиво імбирне. Воно смачне, але в мене взагалі до нього руки не лежать. Відмовилась і від класичних короваїв. Раніше робила їх, людям смакувало, але для себе зрозуміла, що дріжджове тісто – це не моє. Тож остаточно визначилася: моя сфера – торти і тістечка, а скільки їх видів, порахувати важко.Минулої осені мала два поспіль замовлення на весілля. На обох була запрошена одна і та ж родина. То на одне готувала 20 видів десертів одних, а на друге 20 видів інших, щоб не повторювалися. Найчастіше роблю торти й тістечка макарон. У такому стилі, з таким декором, з такою кількістю смаків у районі, напевно, була першою. Тому вважаю, що внесла і свій вклад у розвиток кондитерської галузі на Ратнівщині.Напевно, так само, як і в будь-якій іншій творчій роботі, у процесі виготовлення починаєте експериментувати, з’являються якісь нові ідеї…

Якщо проаналізувати склад десертів, то хай скільки майстеркласів проходила, відсотків 80 – це те, що придумала сама. Тому що ті рецепти не завжди вдалі. Зараз за смаком можу визначити, з чого складається десерт, і уявити, що до чого пасує. Роблю і точно знаю, що буду виправляти, щоб було краще.Поєднання смаків – це те індивідуальне, до чого йшла сама. Щодо декору, то це творча професія. Якби робила тільки зо три види тортів, уже давно закинула б. Воно набридло б. А так хочеться щоразу зробити щось по-новому. Глянеш на результат – гарно, самій подобається, значить, недарма старалася. Десятий торт зробиш з квітами – і вже приїлося, вже не те. Так само людям хочеться, щоб торт був індивідуальний, неповторний.

Як на мене, це талант – визначити, як зробити, щоб виріб був досконалим!

Та ні. Це, мабуть, досвід. Я вже багато чого готувала, багато чого перепробувала. Тому навіть на слух можу сприйняти. Уявляю собі поєднання смаків і роблю те, що нафантазувала. От зараз у мене має бути новинка, то вже чотири рази її перероблювала. Зробила, скуштувала, ніби й смачно, але якщо додати ще оце, буде класніше. Я не можу до кінця цього пояснити. Загалом, якщо вирішила щось додати, щоб було смачніше, то так і буває. Рідко уявлення про поєднання смаків мене підводять.Скільки часу займає приготування «середньостатистичного» торта?

Коржі, крем, дві-три різні начинки, крем для покриття – це вже шість різних процесів без декору. А часто на декор іде більше часу, ніж на саме приготування торта. Деякі процеси потребують стабілізації. Звечора готую креми, вони до ранку мають стабілізуватися. Годин шість без часу очікування. З часом очікування, щоб все стабілізувалося, за день торта не зробиш. Буває інколи, вранці дзвонять, що треба на вечір торт. Я це можу зробити, але тоді вибираю начинки, де не потрібно так багато часу для стабілізації. Здебільшого так: один день я роблю заготовки і торт збираю, наступного дня декорую.Як робите креми для покриття тортів? Колись була популярною мастика. Тепер вона відходить, а більше в моді кремові покриття.

Здебільшого працюю з ганашем – це масло і шоколад або крем-сир. Це два основні способи покриття. Навіть якщо йдеться про мастику, то щоб торт мав гарний вигляд під нею, його все одно треба вирівнювати ганашем.Хто дегустує ваші десерти?

Поки сама все не спробую, нікому не даю дегустувати. Роблю це так: вранці встала, нічого не їла, не пила; нюхаю, дивлюся, який виріб в розрізі; тоді куштую і визначаю, чи все мені подобається, чи краще щось ще додати. А загалом дегустатори – рідні, сусіди, знайомі, гості. Коли йдемо сім’єю в гості, несемо коробку з солодощами. Ось така у мене дегустація.

Ви з сім’єю мешкаєте в Самарах, у вас немає власного авто. А бенкети обслуговуєте навіть за межами Ратнівщини. Як доправляєте свої шедеври у потрібне місце?

Це треба дуже любити свою роботу. Незручностей багато. Перша – це доставка. З Ратного багато замовляють. Але зараз працює принцип – людина до людини. Прошу друзів, знайомих, не відмовляють: і завезуть, і назад привезуть. Часто попутно мої передачі завозять і забирають. Багато незручностей і з тим, що в Ратному можна піти в магазин та все потрібне купити, а мені необхідно заздалегідь замовляти. Доки «Нової пошти» не було, треба було в Ратне їздити по продукти. Треба любити свою роботу і на незручності не звертати уваги.

Знаю, що у вас доступна послуга замовлення десертів з доставкою по селу до адресата.

Так. Я це дуже люблю. 8 Березня і День матері особливо популярні. Рідні, які далеко від дому, роблять у мене замовлення, я готую солодощі й приношу додому з привітаннями від замовника. Окрім України, замовляють також українці з Польщі, Туреччини, Німеччини, США. Сюрпризом приносиш коробку з десертами, вітаєш та бачиш іскорку задоволення і вдячності в очах. Сам заряджаєшся, ходиш щасливий від того, що даруєш людям радість. Я кайфую від цього.Напевно, важко поєднувати домашні клопоти і роботу?

Так вийшло, що навіть якби я хотіла вийти кудись працювати, то не вдалося б, бо не було б з ким залишити дітей. А так навчилася поєднувати роботу й дім. А чоловік звик і змирився з тим, що наша хата перетворюється на кондитерську, коли маю замовлення. Навчилася розмежовувати одне й інше. Ми придбали окремого холодильника, щоб замовлення не стояли поряд з домашньою їжею.

Кондитерів на Ратнівщині стає дедалі більше. Відповідно, зростає конкуренція. Як ставитеся до конкурентів?

Зараз сфера кондитерки дуже активно розвивається, і це чудово. Люди більше починають цінувати ручну роботу. До конкурентів ставлюся як до колег. З деякими, з ким особисто знайома, спілкуємось на кондитерські теми, виручаємо одне одного, якщо потрібно. У кожного з нас є якась своя фішка, свій стиль. Це дуже класно, що можна проявити себе і показати, на що ти здатний.***

У Тетяни Корнелюк за роки роботи в кондитерській галузі накопичилося багато обладнання для випічки. Чого тільки немає в коробках із кухонним приладдям! Не кожна домогосподарка здогадається, для чого ці всілякі молди, формочки, шпателі, та й загалом, що це таке.

Унікальність цієї жінки в тому, що вона ніколи не шкодує своїх рецептів, охоче ділиться ними, радить тим, хто звертається по пораду, вчить кондитерських премудростей тих, хто хоче їх опанувати. Здається, що справа, якою вона захоплюється, для неї самої якась магічна, щоразу неповторна, де вона не просто працює, а виявляє свій багатий і добрий внутрішній світ.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---