Інша реальність: скільки можна заробити, порпаючись у смітті у Брищі

Луцьке сміттєзвалище, що у селі Брище – невичерпне джерело заробітку для місцевого люду та спритних підприємців.

Жителі навколишніх сіл, яким ніде влаштуватися на роботу, збирають та здають скупникам цінні речі, метал, ПЕТ-пляшки та іншу сировину для переробки, заробляючи собі таким чином на прожиття. 150-200 гривень в день, кажуть, виходить стабільно. Знаходять і цінні речі: хтось знайшов спінінг, а хтось - 1000 євро у викинутій в смітник сумці.

Згідно із законом, процес збору та сортування сміття має бути забезпечений комбінатом, а усі роботи - здійснюватися легально. Утім, зі слів представників сміттєсортувальної лінії, на звалищі - своя республіка.

Про це дізнався журналіст проекту «Соромлюсь запитати» Андрій Кравченко, який відправився на міське сміттєзвалище у Брище, аби з'ясувати, чи дійсно сировина з полігону йде «наліво», і яким чином налагоджений тут бізнес.



Сортувальна лінія у Брищі

Спочатку журналіст намагається поспілкуватися з робітниками, які офіційно там влаштовані.

Щоправда, останні на контакт ідуть неохоче, придумуючи різні причини. Так, перший сказав, що не буде давати інтерв’ю, бо так начальство сказало, другий повідомив, що в нього болить зуб. І лише третій розповів, у чому полягає його робота: пробиває пластикові пляшки, далі ці пляшки йдуть в прес, де їх пресують.

На підприємстві запевняють: усі працівники офіційно оформлені.

- У нас укладений договір з «Луцькспецкомунтранс», вони привозять сміття до нас на майданчик, де ним займаються наші працівники. Вони всі - офіційно оформлені.

- Львівське сміття привозять?

- Ні (пауза)… Це не до мене питання.

- Тобто, Ви не знаєте?

- Я знаю, що ні.

Після такого діалогу журналіст запрошує до діалогу працівників сортувальної лінії.

Пара рукавиць – на три місяці

Працівниці на лінії теж відповідають на запитання журналіста неохоче. Лише з третього разу зізнаються, що рукавиці для сортування сміття їм видають… раз на три місяці

Полігон - інша республіка: свої люди, свій бізнес

Полігон для захоронення сміття – це вже інша республіка, там свої люди, свій бізнес. Там сміття відбирають, і… продають. Скуповують сміття інші люди.

- Ходять чутки, що люди, які там працюють, продають сюди, на сортувальну лінію.

- Практично ні.

- Але таке було?

- Так.

- Кого з підприємців, які скуповують, ви знаєте?

- Сівак. Це депутат (колишній депутат міськради, а нині – депутат обласної ради Сергій Сівак, - ред.)

Нелегально: кому, скільки і за скільки продають знайдені на полігоні

- Куди зараз поїде це все? І скільки коштує мішок? – запитує журналіст у людей, які завантажують мішки зі сміттям у вантажівку.

Відповіді - такі: «Я вантажник. Мені однаково, куди воно поїде», «Додому собі везем», «Та хто ж вам скаже, скільки воно коштує».

Журналіст таки з’ясовує, що шукають люди у смітті: кольорові метали та залізо – або назад на сміттєсортувальну лінію продають, або в сусіднє село Княгининок, або людям, які приїжджають сюди – на бусі, на тракторі. На лінію здають і папір – за ціну, яку поставлять, і банки, й ПЕТ-пляшки. Дехто везе і в Княгининок (колишні Маяки).

Щодо останнього пункту прийому, раніше голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб коментувала ситуацію, яка тут склалася. З її слів, на полігоні у Брищі діє група осіб, які збирають ПЕТ-пляшки за окрему плату для іншого підприємця, того самого Сергія Сівака , який провадить свою діяльність на території Княгининка. «Депутат Сергій Сівак має групу людей, які сортують сміття прямо на сміттєзвалищі. Їм платять по 700 гривень за день, і їх звідти не виженемо. Люди самі розповіли, хто їм платить. Цей чоловік має підприємство на території сільради на вулиці Пайківській в Княгинининку. Там, на території старих корівників, ті пляшки складували, пресували. Довгий час, поки не було збуту, вони там зберігалися. В результаті там розвелися щурі, таргани, а поруч – школа-інтернат. Якби не було цих людей, які перебирають те сміття, і прибутки були б у луцького підприємства, і не ходили б ці «збирачі» під тракторами, не наражали себе й інших на небезпеку» - розповідає жінка. В сільраді – чимало звернень і скарг на таку діяльність, проте ніхто не може знайти управи. Як запевняла Олена Твердохліб, з депутатом проводилися розмови, щоправда, на «підвищених тонах».

Чи можна жити без відходів

Згідно зі статистикою, щороку людство продукує понад 2 мільярди тонн сміття - в середньому 200 кілограмів на людину. Тобто кожен представник «середнього класу» продукує щороку маленьку вантажівку сміття.

У багатьох країнах світу сміття переробляють знову в ресурс – і роблять з нього або речі, або енергію.У Відні, столиці Австрії, сміттєспалювальний завод став теплоелектростанцією. У маленькому Синґапурі, де з браком землі просто не можуть собі дозволити великих сміттєзвалищ, стали будувати енергоблоки на смітті. Нині вони спалюють понад 8 тисяч тонн сміття на день, що дозволяє зменшити його обсяги на 90%. У Швеції – десятки сміттєпереробних заводів та «сміттєвих» електростанцій. Вони забезпечують енергією близько мільйона сімей – чимало як для 10-мільйонної країни. 99% сміття в країні використовується або як паливо для електростанцій, або як сировина для виробництва.

А тим часом мешканці Брища та навколишніх сіл, у нинішній ситуації безробіття, продовжують порпатися на сміттєвому полігоні та здавати сировину скупникам, аби заробити на прожиття.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---