«Господь дає здоров’я, от і живу». Історія 95-річної волинянки

Через окупацію та війну волинянка Світлана, яка нині живе у Криму, не має змоги побачити свою маму. Остання живе в селі Підбереззя Горохівської громади. Їй 95 років.

За старенькою доглядає ще одна дочка Леся, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Довгожителька Ярина Коритко пам’ятає Другу світову війну. У 14 років їй разом із татом і мамою довелося побувати в полоні. Замолоду працювала на фермі. Дім у Підбереззі, де нині мешкає, побудувала спільно з чоловіком.

«Я, мама і тато були в полоні в Любліні. Нас німець забрав. Із дому все на фурі вивезли, навіть 10 клубків кужелю, які мама зробила… Я працювала на фермі. Мала гектар буряків. Мене всі шанували, бо і корови чисті були, і площа з буряками… Я не сиділа», – пригадує старенька.

Нині отримує 2700 гривень пенсії. Цих грошей ледь вистачає на ліки. Останнім часом витрати на медикаменти тільки зросли, бо пані Ярина впала з ліжка і пошкодила ногу. Тепер не може ходити.

«Я так уже хочу ходити по землі, але поперек не дає», – говорить жінка.За нею доглядає одна з трьох доньок.

«Я теж хворію. Був інсульт. Ледь-ледь ходжу. Ніхто цього не розуміє. Маму доглядаю вже 10 років… Маємо шість курочок. Землю віддали в оренду, бо нічого робити вже не можу – як нахилюся, то падаю», – нарікає донька Ярини Коритко Леся.

Її сестра Світлана мешкає в Криму. Приїхати не може. Третя донька Ярини Коритко, найстарша Людмила, померла від раку. В старенької – багато онуків, правнуків і навіть праправнуків.

Хоч Ярині Коритко уже 95 років, вона добре чує і бачить. Якби не прикре падіння, то могла би виходити на вулицю. Сподівається, що їй ще вдасться стати на ноги.

«Господь дає мені здоров’я, от я і живу. Люди заздрять, мовляв, чому живу, коли молоді вмирають. Мені Бог дає. Ходила до церкви, ходила на хор, співала в церковному хорі», – зазначає старенька.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---