«Горда, що мені вдалося представити Україну на міжнародному рівні», – лучанка, яка першою серед українців отримала престижну премію з математики

Наприкінці 2023 року багато ЗМІ, і регіональних, і всеукраїнських, і навіть закордонних, писали про молоду науковицю, лучанку, випускницю ВНУ імені Лесі Українки Катерину Пожарську, яка отримала престижну міжнародну премію з математики Joseph F. Traub Information-Based Complexity Young Researcher Award 2023 за значний внесок у теорію інформаційної складності.

Коли ажіотаж спав, пишуть у ВНУ, в університеті також вирішили поспілкуватися з випускницею, дізнатися про шлях, який вона проторувала до цієї нагороди, а також про емоції, усвідомлення важливості отримання такої нагороди для української математики.

Сьогодні Катерина Пожарська – науковий співробітник відділу теорії функцій Інституту математики Національної академії наук України. Зараз вона також є постдокторським дослідником у місті Хемніц (Німеччина) в межах стипендії від фонду Гумбольдта. Команда, в якій працює Катерина Пожарська, займається дослідженням сучасних задач теорії наближень і розробкою алгоритмів для зменшення інформаційної складності, що застосовуються у машинному навчанні.

– Хочеться розпочати розмову від початку. Розкажіть, як Ви обрали математику і як вона увійшла у Ваше життя?

– Я зі шкільних років любила точні науки. Моя родина пов’язана з освітою, математикою, фізикою. Тому я з дитинства виховувалася в тій любові до точних наук (сміється, – прим. авт.). Після закінчення Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького, після здачі ЗНО, коли настав час вступу, я подала документи на єдину спеціальність у єдиний ЗВО. У мене були хороші результати, я мала 200 балів із математики, були можливості обрати інший заклад вищої освіти. Мене запрошували, як і всіх, у кого був такий бал, до інших університетів. Зокрема, приходив лист-запрошення з Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Але я вирішила, що немає причини їхати далеко, якщо під боком є хороший ЗВО і достойний факультет. Прийшла на навчання і тут пройшли мої п’ять років студентського життя.– Університетській спільноті цікава доля наших випускників. Розкажіть, будь ласка, що Ви робили після закінчення ЗВО?

– Ще під час навчання в Університеті наші прекрасні викладачі наштовхнули мене на шлях математики як науки. Я їздила на всеукраїнські конкурси-захисти наукових робіт зі своїми одногрупниками в Івано-Франківськ, Вінницю, на олімпіади з математики до Львова, там теж займала призові місця. Поряд із власне навчанням, на факультеті проводилась активна наукова робота.

Після закінчення Університету я чітко розуміла, що хочу це продовжити. Знову ж таки на факультеті наші викладачі підказали, що є Інститут математики НАН України у Києві. Я подала туди документи, склала іспити й навчалася впродовж трьох років в аспірантурі на відділі теорії функцій під керівництвом професора А. С. Романюка.

Після захисту кандидатської дисертації залишилася там працювати. Спочатку була молодшим науковим співробітником, потім мене підвищили до наукового співробітника. Паралельно з роботою в Інституті математики, я намагалася якимось чином використати можливості, побачити, як працюють люди не лише в межах України, а й за кордоном. Наш відділ співпрацював із різними установами, зокрема Університетом імені Йоганна Радона в Лінці (Австрія) й Університетом міста Любек (Німеччина).

Я їздила на стажування, спілкувалася з науковцями і після захисту кандидатської дисертації мене запросив до міста Хемніц відомий у нашому напрямі спеціаліст із теорії наближення, з теорії інформаційної складності, професор Т. Урліх, із яким ми співпрацювали, писали статті. З початком повномасштабного вторгнення він запропонував податися на грант Фонду Гумбольдта. Це відома організація, яка дає різні типи стипендій науковцям і викладачам різних напрямів і з різним стажем. У мене стипендія для постдокторських досліджень, тобто для тих, хто має ступінь кандидата наук (чи доктора філософії) і працює в певному напрямі.

Зараз я перебуваю в місті Хемніц у технічному університеті. Ми далі працюємо над певними математичними задачами.

– Як часто буваєте вдома, у Луцьку?

– На жаль, мені не вдається часто подорожувати, адже гарного транспортного сполучення між Луцьком і Хемніцом немає, потрібно їхати різними видами транспорту близько доби. А з маленькою дитиною це дуже складно. Зараз буваю вдома приблизно раз у пів року, тому дуже сумую за родиною.– Торік Ви отримали престижну міжнародну премію з математики Joseph F. Traub Information-Based Complexity Young Researcher Award 2023. Наскільки важким був шлях до цієї нагороди?

– Зазвичай для того, аби взяти участь у конкурсі на здобуття премії чи іншої відзнаки, потрібно провести велику паперову роботу – підготувати всі необхідні документи у наперед заданому, унікальному для кожного конкурсу, форматі. Далі подання всіх претендентів проходять довгий шлях рецензування, іноді на якомусь етапі просять надати додаткові підтверджуючі документи. Під час роботи в Інституті математики ми з колегами подавалися на різні премії. Зокрема, зі ще однією випускницею нашого факультету інформаційних технологій і математики, у 2021 році ми отримали премію Президента України для молодих вчених. Це був нелегкий і довгий шлях. Раніше я також пройшла конкурсний відбір на отримання стипендії Національної академії наук України. Стосовно премії Джозефа Трауба, це була повна несподіванка, адже впродовж року комітет опрацьовує кандидатури й сам обирає переможця. Тобто, я не подавала жодних документів. Я знала про існування цієї премії, але абсолютно нічого не зробила, щоб її отримати, просто працювала в своєму напрямі (скромно усміхається, – прим. авт.). Є такий журнал Journal of Complexity, який був заснований 1985 року двома Нобелівськими лауреатами, лауреатами премії Тюрінга, професорами Гарварду, Тель-Авіва, дуже знаними людьми. 2003 року редактори цього журналу заснували премію Джозефа Трауба для молодих науковців (віком до 35 років). Трішки раніше була започаткована премія за внесок у теорію інформаційної складності для досвідчених науковців, яка теж нині діє. Так-от, я отримала повідомлення від головного редактора журналу, що комісія вирішила премію для молодих науковців присудити мені.

– Які були емоції? Що Ви відчували в той момент?

– Звісно, гордість, щастя. По-перше, цю премію для молодих науковців отримували багато математиків із різних країн, але Україна вперше потрапила до цього списку. Тому приємно, що мені вдалося представити Україну на міжнародному математичному рівні. Звісно, це великий плюс і для мого факультету інформаційних технологій і математики Університету, і для відділу теорії функцій Інституту математики НАН України.– Звичайно ж, кожен успіх – це насамперед робота над собою. Але яким був внесок Університету у Ваш розвиток? Що дав Вам ВНУ імені Лесі Українки?

– Скрізь, де мене запитують, із гордістю кажу, що я випускниця ВНУ імені Лесі Українки. Тут я навчалася, завдяки факультету інформаційних технологій і математики маю таку базу. Студентські роки – найкращі та найбезтурботніші в моєму житті. Студентське життя було дуже активне і насичене завдяки можливостям факультету. Були цікаві курси. Вже на І курсі нас відправили на мою першу конференцію до міста Умань. Троє моїх одногрупників, зокрема я, представляли свої перші наукові роботи, перші здобутки. Це був хороший досвід. Усі оті можливості, які надав Університет, розвивали мене і мій потенціал. Навіть коли було страшно і була невпевненість у власних силах, викладачі підтримували, мотивували і своїм прикладом правильно направляли. За що я дуже вдячна їм.

– Як зараз відбувається взаємодія з Вашими університетськими наставниками?

– Ми продовжуємо співпрацювати. Цікаво, що взагалі можна сказати, що на основі нашого факультету інформаційних технологій і математики сформувався відділ теорії функцій Інституту математики НАНУ. Зі всіх працівників я нарахувала сім вихідців із Волині, більшість із яких – випускники Університету в різні роки. Дехто вже – доктор наук, дехто – кандидат. Крім цього, наш факультет завжди був прекрасним «постачальником» здібних аспірантів, частина з яких, як і я, були залишені працювати на відділі.

Ми організовуємо спільні конференції. Цьогоріч була міжнародна конференція імені Михайла Кравчука спільно з КПІ імені Ігоря Сікорського, КНУ імені Т. Г. Шевченка та Українським державним університетом імені Михайла Драгоманова. Мене вразило, що студенти нашого факультету виголосили багато доповідей.

Також є спільні семінари. Професорів нашого відділу запрошують у межах програми «Гостьовий професор» чи з доповідями для студентів. Я та інші мої колеги проводять спільні наукові дослідження з викладачами факультету та пишуть спільні статті. Ми продовжуємо співпрацю, обговорюємо освітні програми.

Узагалі дуже цікаво стежити за факультетом, за його розвитком. Під час мого навчання не було можливості взяти участь у програмі «Подвійний диплом». Нині студенти мають змогу одночасно навчатися й у Польщі. Напевно, трішечки мої зв’язки допомогли й вдалося підписати контракт із академічної мобільності за програмою Еразмус+ із університетом міста Хемніц. Уже цьогоріч наші студенти зможуть поїхати до міста Хемніц й упродовж семестру знайомитися із закордонною освітою.

Після тієї підтримки та тісного спілкування з викладачами неможливо лишити все і йти далі без контакту. Це прекрасні люди, з якими хочеться далі підтримувати зв’язок і переймати їхній досвід.

– Чи бачите Ви зміни в Університеті, зокрема на факультеті, як порівняти з Вашими студентськими роками?

– Математика – таки фундаментальна наука. Зміни не так впливають на фундаментальні дисципліни. Що було в математичному аналізі 10–20 років тому, вивчатиметься і надалі, бо це база й основа. Але освітня програма змінюється. Так, сучасні математики використовують у своїй роботі систему комп’ютерної верстки LaTeX. Це спеціальна програма, де набираються всі наукові тексти. Без неї неможливо працювати. Коли я навчалася, вона не входила до жодної програми. Сьогодні студенти мають змогу проходити цей курс під керівництвом викладача. Це потрібно і це було запроваджено. Так само академічна мобільність... Під час студентського навчання бачити різні методи і програми різних ЗВО – це величезний плюс.

Також змінилася матеріально-технічна база. На нашому факультеті є нові сучасні комп’ютерні класи. Дуже за це радію, бо факультет процвітає і росте.

– Рівень знання математики у школярів із роками знижується. На Вашу думку, як молодої науковиці, що потрібно зробити, щоб це виправити?

– Так, згідно з дослідженнями різних міжнародних організацій рівень знань математики в учнів падає. Стосовно України, це, напевно, пов’язано з фінансуванням. Усі розуміють, що зарплата викладача, вчителя математики не конкурентна зі спеціалістами ІТ чи банківської сфери. Робота в школі, звичайно, вимагає багато зусиль, не кожен хоче ставати на той шлях. Проте залишаються вмотивовані викладачі, які можуть зберегти й підтримати бажання рухатися в цьому напрямі. На мою думку, головне – зберегти гарний педагогічний потенціал і тих людей, які горять своєю справою.– За Вашим словами, є потужний волинський «десант» в установі, де Ви працюєте. На якому рівні зараз українська математика і чи мають наші науковці шанс стати провідними у цій галузі на міжнародній арені?

– Хочу наголосити, що українські науковці-математики знані в цілому світі. Їхні передові ідеї і методи досліджень завжди цінувалися і застосовувалися закордонною науковою спільнотою. Перебуваючи на конференціях за кордоном, я зустрічалася з вихідцями з України, які уже давно переїхали до інших країн, але всі вони з вдячністю згадують свою домівку і у такий важкий для України час підтримують українську математичну спільноту. Гранти, стипендії, спільні проєкти — усе це допомагає українським математикам залишитися в науці та продовжити наукову діяльність попри все.

– Якби повернутися в часі, чи вибрали б Ви знову Університет імені Лесі Українки і ту саму спеціальність?

– Я про це думала і зрозуміла, що мій вибір був правильний. Можливо, в студентські роки варто було акцентувати увагу на вивченні іноземної мови, на додаткових спецкурсах з математичних дисциплін, але вибір факультету, Університету й основного шляху був правильним. Принаймні, поки я щаслива (усміхається, – прим. авт.).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---