Головний патрульний Волині – про «нечисту силу», робочі будні й улюблене хобі: частина І

Із червня цього року управління патрульної поліції у Волинській області очолює Андрій Крутень. Перед призначенням на Волинь він працював заступником начальника управління – начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Рівненській області.

Колеги кажуть про нього лаконічно: чіткий, справедливий, комунікабельний, компетентний, одне слово – на своєму місці. Ми ж вирішили це перевірити й напросилися до головного патрульного Волині в кабінет, аби розпитати про роботу, проблеми та перспективи патрульної поліції, а ще – дізнатися, чим живе Андрій Крутень поза службою.

«ДО ПРОХАНЬ ЗНЯТИ КОШЕНЯ З ДЕРЕВА СТАВИМОСЯ СЕРЙОЗНО»

Які головні функції нині покладено на управління патрульної поліції у Волинській області?

У грудні 2015 року було створено управління патрульної поліції в Луцьку, а в грудні 2017-го його було реорганізовано до управління патрульної поліції у Волинській області. Нині наша компетенція розповсюджується на всю територію Волинської області. Якщо говорити про функції, то їх умовно можна розділити на три головні блоки. Перший – надання поліцейських послуг у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Другий – надання поліцейських послуг у сфері забезпечення громадського порядку, тобто боротьба з вуличною злочинністю, затримання злочинців за гарячими слідами, охорона громадського порядку під час проведення публічних заходів. А третій блок – надання допомоги громадянам, де нам не потрібно щодня застосовувати норми чинного законодавства, тактичні прийоми. Йдеться про добру допомогу працівників поліції людям. Адже одним з коренів створення патрульної поліції було саме це.А часто до вас звертаються із такими на перший погляд смішними проханнями, як-от зняти кошеня з дерева тощо?

До речі, до прохань зняти кошеня з дерева ми ставимося доволі серйозно. Там, де ми маємо можливість це зробити, безумовно, в допомозі не відмовимо, але якщо для цього потрібне спеціальне обладнання, можемо звернутися до колег з ДСНС. І вони допоможуть. Ми ж опікуємося не тільки жителями та гостями міста, а й братами нашими меншими. Нестандартних випадків у роботі, повірте, не бракує. Іноді вони – на межі смішного й страшного. От, наприклад, був випадок, коли поліцейським довелося імпровізувати й «виганяти» нечисту силу з помешкання однієї бабусі. Не можна ж було відмовити старшій людині, яка щиро вірила, що поліція її захистить. Патрульні оглянули помешкання, вдали, що «вигнали» нечисту силу, заспокоїли стареньку. Як вона розчулено дякувала! Є й такі виклики, коли працівникам поліції не до жартів. Коли людина, яка звертається на короткий номер екстреного виклику поліції, хоче пожартувати, вона не розуміє, що коли патрульні приїжджають на місце виклику (а ми зобов’язані реагувати), десь у той час можуть скоювати реальний злочин. Люди, траплялося, робили кумедні звернення, аби подивитися, як на це реагуватимуть працівники поліції. Звісно, тоді нам не до жартів, ми складаємо адміністративні матеріали стосовно таких осіб за хибний виклик правоохоронців.

Скільки людей працює в колективі?

На сьогодні за штатним розписом у нас 439 працівників. Наразі в нас є 318 поліцейських, які забезпечують організацію в самому управлінні, а також порядок і спокій на вулицях міста та автодорогах.

Але кадрів однаково бракує?

Якщо говорити про некомплект, то він у нас раніше складав 44%, а зараз його вдалося знизити до 27%. Звісно, це проблема. Адже набагато легше буде виконувати завдання, які стоять перед Управлінням патрульної поліції, якщо штат буде повністю укомплектовано. Але питання не в тому, що ми зараз не можемо забезпечити безпеку на дорогах та вулицях. Ми це робимо ефективно, якісно та законно. Але хочемо, щоб наш некомплект зник, аби ми могли розширити сфери діяльності. Наприклад, треба укомплектувати роту тактико-оперативного реагування, яка якраз реагує на повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень. Основний її напрямок – боротьба з вуличною злочинністю і затримання правопорушників за гарячими слідами. Також наступного року ми плануємо запустити велопатруль.

Чи є у вас адміністративний поділ?

Так, звісно. Щоправда, такий адміністративний поділ є не по всій Україні. У нас є Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Ось така довга назва. І є структурний підрозділ, що називається відділ організації несення служби в місті Ковелі. Тобто в нас є два так звані офіси патрульної поліції – у Луцьку та в Ковелі.«РЕФОРМУВАННЯ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ – НАДСКЛАДНИЙ ПРОЦЕС»

Скоро буде п’ять років, як в Україні немає міліції. Всі уже звикли до «поліції», «поліцейських», «полісменів». Утім і захоплення новими правоохоронцями минуло доволі швидко. Як то кажуть, від любові до ненависті один крок. Нині ж ні про любов, ні про ненависть не йдеться, звісно, однак на вигляд усе не зовсім так, як нам обіцяли на старті поліцейської реформи. Одні стверджують, що реформа правоохоронних органів цілком провалилася, інші наполягають на тому, що реформування триває. Цікавить ваша відверта думка з цього приводу – чому реформа виявилася такою складною?

Безумовно, мою думку багато хто може сприйняти як суб’єктивну, адже я – всередині правоохоронної системи, то вона не може бути об’єктивною, якщо говорити про позитив чи негатив. Я дуже хотів би вислухати тих людей, які критикують правоохоронну систему й кажуть, що вона не вдалася. Ця думка є суб’єктивною. Адже, щоб скласти думку про ту чи ту діяльність, треба бути до неї причетним. Щодо реформування правоохоронної системи, то це надскладний процес. Я не говоритиму про те, вдалася реформа чи ні. Скажу, що за цей час ми робили десятикратні кроки до того, щоб досягти основного принципу – Community Policing. Тому що ми разом із громадою розв’язуємо ті питання, що стоять перед усією правоохоронною системою. Ми можемо бути професіоналами, можемо ідеально все знати, швидко і якісно виконувати завдання, але як тільки в нас не буде підтримки від суспільства, розуміння діяльності правоохоронної системи, то ми будемо говорити про те, що реформа не вдалася. Наприклад, якщо зараз ви зайдете в інтернет, у YouTube, більшість інформації буде такою, що критикує діяльність правоохоронної системи, в тому числі й патрульної поліції. Але якщо задати інший пошуковий запит, наприклад, скільки допомоги надала патрульна поліція, то здебільшого це будуть коментарі офіційних осіб. Насправді ж позитивних сегментів набагато більше. Реформування вдається. Про це свідчить бодай те, що кількість викликів на номер 102 збільшилася, а отже, громадяни довіряють поліції.

Самі ж патрульні нарікають на те, що реформа, по суті, торкнулася лише найнижчої ланки правоохоронної системи, мовляв, реформувати треба і систему правосуддя, адже часто робота патрульних нівелюється вже в судах. Скажімо, порушників ПДР, винуватців ДТП суди виправдовують. А це аж ніяк не сприяє мотивації тих же патрульних працювати зі стовідсотковою самовіддачею.

По-перше, дуже хотів би поспілкуватися з колегами, які говорять, що патрульна поліція – це найнижча ланка правоохоронної системи. З юридичної точки зору, патрульна поліція не є якоюсь ланкою, вона є одним з напрямків. Я знаю багатьох суддів, які є справжніми професіоналами. Щодо закриття справ, то, наприклад, за керування транспортом у стані сп’яніння таких водіїв притягнуто до відповідальності більш як 80%, а це свідчить, що доказову базу, яку збирають в тому числі й працівники поліції, оцінено на належному рівні. Є випадки, коли справи закривають.

На початку реформи між патрульними та міськвідділом, обласною поліцією була негласна конкуренція. Адже в патрульну поліцію на хвилі патріотизму після Революції Гідності прийшло багато нових людей, які не працювали раніше у правоохоронній системі. Але з часом новим і старим поліцейським треба було знаходити порозуміння, патрульним довелося познайомитися з роботою слідчих, оперів, адже без цього ніяк. Як довго тривав цей процес? Чи і нині є певна конкуренція між «новими» і «старими» поліціянтами?

Можливо, така конкуренція була. Я особисто її не переживав. На сьогодні, кажу це абсолютно відверто, із Головним управлінням Національної поліції у Волинській області в нас налагоджена дієва співпраця. Є працівники, керівники, чий стаж роботи в правоохоронних органах дорівнює моєму віку. Але в нас немає жодних перешкод у спілкуванні. Ми розуміємо і допомагаємо одне одному, спільно розв’язуємо питання, і це стосується не тільки Головного управління Нацполіції, а й інших правоохоронних органів. І якихось нарікань на непрофесійність тощо немає. Коли створюється якийсь новий проєкт, новий орган, завжди будуть ті, хто критикуватиме напрямки, за якими працює цей орган, і професійність дій працівників. Щодо досвіду і поваги, то безумовно, що їх потрібно здобувати, не можна говорити про професійність певних дій, якщо ми, наприклад, не розкрились на початку. Зараз можемо вже говорити, що ті завдання, які стоять перед патрульною поліцією України, виконуємо на належному рівні.Ще задовго до реформи української правоохоронної системи в нашому інформаційному просторі неодноразово спливали приклади грузинського успіху у цій справі. ЗМІ досить часто розповідали про те, як Грузії вдалося суттєво знизити рівень корупції у правоохоронних органах, підняти правоохоронцям зарплатню й головне – підвищити довіру суспільства до правоохоронців. Україна часів президентства Петра Порошенка вирішила скористатися цим досвідом. Утім славнозвісна грузинська реформаторка Ека Згуладзе, будучи першим заступником міністра внутрішніх справ України, жила в Парижі й зрештою у травні 2016 року доволі швидко пішла у відставку. Невже без закордонних радників і реформаторів українцям не до снаги було перетворити міліцію на поліцію?

На питання, чому до реформи залучають закордонних представників, фахово відповісти вам я не зможу. Але скажу, що незалежно від того, чи це буде досвід особистий, чи закордонний, якщо він дає позитивні результати, то чому його не застосувати? Якщо ми можемо взяти проектування певної моделі правоохоронної системи, яка дозволить максимально ефективно пожинати плоди цієї системи, чому не можемо цього зробити? Я ознайомлювався із міжнародним досвідом. Там інше розуміння діяльності правоохоронної системи. Якщо у нас виникають якісь колізійні питання, ми звертаємося до Департаменту патрульної поліції, і вони ініціюють певні зміни до чинного законодавства. На сьогодні за ініціативи Департаменту було внесено чимало змін щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

А взагалі де у світі найсильніша, найсучасніша, найпрофесійніша правоохоронна система? На кого хочеться рівнятися?

Я не можу реально говорити про те, де краща правоохоронна система, якщо я в ній не був. Звідки можу почерпнути інформацію? 95 її відсотків буде із засобів масової інформації, тобто із загальнодоступних джерел, і ця інформація здебільшого буде позитивною. Якщо ж ми звернемося до джерел, які висвітлюють діяльність нашої правоохоронної системи, то може створитися враження, що ми абсолютно імпотентні й не можемо розв’язати ті питання, що стосуються сфери безпеки громадян. Тому досить насторожено ставлюся до визначення того, де ж є найкраща правоохоронна система. Якось до нас приїжджали правоохоронці з Австрії і ділилися досвідом. Була дуже крута й відверта розмова. Найбільше мені сподобалася відкритість процесів. Вони говорили, що в них 95% довіри населення до правоохоронних органів. Ми почали розпитувати, що ж для цього потрібно зробити. І нам відповіли: як мінімум, для цього потрібен час. У них правоохоронна система формувалася дуже довго. Коли ми почали переходити на більш спеціалізовані питання, я зрозумів, що за деякими пунктами ми вже їх випереджаємо. Але в нас, якщо поліцейський приїжджає на місце події, він має довести, що є працівником патрульної поліції, що приїхав на службовому транспорті, тобто люди вимагають від нього багато різних бюрократичних речей, доки він зможе розпочати виконувати службові обов’язки. В Австрії ж, якщо поліція приїхала на місце події, отже, вона має там бути. І ніхто не заперечує, ніхто не спростовує того, що вони діють у межах чинного законодавства.

Розкажіть, який досвід здобули на тренінгу в Будапешті? Що плануєте застосувати?

Це дуже крутий досвід. Ми поїхали до Міжнародної правоохоронної академії, яка вивчає різні системні підходи до діяльності правоохоронних органів, але основний їхній напрямок – співпраця з громадою щодо боротьби зі злочинністю. Окрім нас, прибули делегації з Грузії, Македонії, Киргизстану. Чотири делегації з різних країн із різними правоохоронними системами, різними етапами розвитку. Нашими лекторами були правоохоронці з Лас-Вегаса. Основна тематика тренінгу була Community Policing – робота з громадою, а також – лідерство та покращення організації осередків поліції. Наші лектори в доступній формі викладали матеріал. Була дуже невимушена атмосфера. Ми охопили величезну кількість інформації, мали чимало роботи в групах. До речі, за найкращі виступи лектори дарували солодощі, які привезли з США. І ви знаєте, українці забрали їх найбільше! Тому що тематику, яку вони піднімали, ми якраз вже розробляємо. Позиція співпраці громади з поліцією – це один з елементів розвитку правоохоронної системи. Як же покращити зв’язки поліції з громадою? Безумовно, це є відкритість. Ми щоразу звітуємо про діяльність, говоримо не тільки про позитив, а й про негативні речі. Ми не хочемо начепити на себе якісь ярлики й покращити свою діяльність умовно. Ні. Ми покращуємо її ґрунтовними впевненими кроками. І коли поліцейські з Лас-Вегаса говорили про певні напрямки діяльності, то багато чого в нас уже є.

Перших волинських патрульних готували до роботи всього два чи три місяці на базі в Сокиричах. Нині ж підготовка триває шість місяців. Чимало людей висловлюють скепсис, мовляв, колись майбутніх правоохоронців упродовж кількох років вишколювали у школах міліції. А тепер така собі експрес-програма підготовки. Реально стати хорошим полісменом за пів року?

Якщо відверто, якби мене запитали, чи сформувався я як працівник правоохоронних органів, я сказав би, що ні. Якщо хтось каже, що він абсолютно сформований як ланка тієї чи тієї системи, то, мабуть, це крах, кінець розвитку. У патрульній поліції ми постійно розвиваємося. Шість місяців – це етап, який зобов’язаний пройти кожен працівник поліції до того, як стане частиною того чи того управління. Це чималий час. Я навчався два з половиною місяці й за цей час отримав величезну кількість матеріалу. Ми постійно навчаємося впродовж виконання службових обов’язків. Прикро, що багато хто хоче критикувати й ніхто не хоче допомогти. Суспільство в такий спосіб оцінює ризики. Але я до цього спокійно ставлюся. Бо якби нас постійно хвалили, ми не мали б стимулу до розвитку. А об’єктивна критика – той орієнтир, від якого треба відштовхуватися, щоб прийти до певного розвитку.Перших луцьких патрульних надто мало вчили керування авто. Знаю це зі слів самих же патрульних. А серед них на той момент було багато таких, які не мали прав і досвіду водіння. На щастя, в Луцьку не було гучних скандалів із побитими службовими автівками, але по всій Україні за перший-другий рік роботи було понищено купу поліцейських автомобілів, і дуже часто саме з вини патрульних, через їхню водійську некомпетентність. От і нині часто можна почути нарікання на те, мовляв, патрульні не вміють добре їздити. Хочеться почути, що самі патрульні думають про свою водійську підготовку.

Хочу зауважити, що отримання посвідчення водія вже є гарантійною умовою того, що людина вміє керувати транспортним засобом. До будь-якого авто потрібно звикати, в тому числі й до Toyota Prius, на які пересіли патрульні. Щоб не допустити дорожньо-транспортної пригоди, потрібно дотримуватися правил дорожнього руху. Але бувають випадки, коли ми можемо відступати від ПДР за умов увімкнення проблискових маячків синього або синього й червоного кольорів та спеціального звукового сигналу. Саме в таких випадках і траплялася левова частина дорожньо-транспортних пригод за участі службового транспорту. Повірте, коли їдеш на високій швидкості, наздоганяючи порушника, досить важко зреагувати. Якщо говорити про статистику, то в Управлінні патрульної поліції Волинської області сталося 37 ДТП, тільки 9 з яких було з вини поліцейських. І це траплялося під час виконання службових обов’язків. Але все залежить від того, в якому світлі подати інформацію.

Чи вистачає нині службового транспорту? Коли патрульна щойно запрацювала, то новенькі-гарненькі поліцейські автівки тільки й їздили містом з увімкненими маячками, нині ж така ситуація рідкість. Чому?

Насправді зараз більше службового транспорту, адже ми збільшили кількість особового складу. Коли ви бачите поліцейську машину, яка їде містом без проблискових маячків, це не означає, що патрульні їдуть в особистих справах. Вони можуть відпрацьовувати інформацію стосовно осіб, які могли вчинити злочин. Але якщо вони поспішають на виклик, ви побачите і проблискові маячки синього та червоного кольору, і почуєте спеціальний звуковий сигнал. Просто більшість людей не звертає на це увагу й не знає, скільки поліцейських щодня працюють для того, аби ви спокійно могли провести дитину до школи, пройти сквером тощо. Звісно, ми не можемо охопити абсолютно все, бо це було б утопією. Не може бути стовідсоткової безпеки. Але потрібно виходити з того, що не тільки хтось має її забезпечити, а й кожен громадянин мусить про це піклуватися.

Оксана ГОЛОВІЙ

ФОТО Романа САРДАКА

ПРОДОВЖЕННЯ ІНТЕРВ’Ю ЧИТАЙТЕ НЕЗАБАРОМ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---