«Головне – не нашкодьте собі. Я вже виїжджаю...»: історія про двох жінок у морзі, які п’ють, танцюють і… сповідаються. Фото з допрем’єрного показу

У Волинському обласному драмтеатрі пройшов закритий показ трагікомедії «Той, що відчиняє двері», яку глядачі зможуть побачити 29 березня. Журналісти Інформаційного агентства Волинські Новини на власні очі переконалися, чим цікава прем’єра, квитки на яку розкупили ще кілька днів тому.

Час у цій кімнаті наче зупинився. Годинника нема, телефон не працює, і лише старенький приймач, ловлячи хвилі українського радіо, описує хронологічні межі подій – початок 90-х. Дві жінки зустрілися у приміщенні моргу №5, аби поспілкуватися, довірити одна одній таємниці і знайти вихід.«Ця вистава – експеримент, – пояснює режисер Владислав Маціюк. – Хочу, щоб перед її переглядом ви знали про одну просту річ: головний закон буття – все тече, все змінюється. Так само і наш театр. Ми маємо рухатися вперед, розвиватися. І ви стали безпосередніми учасниками руху й розвитку. В цьому розвитку люди, прагнучи бажаного, готові на різні речі. Іноді – на жахливі. Іноді – залишаються людьми і роблять хороші вчинки. Ця вистава про те, як дві дівчини, замкнені в приміщенні, у своєму прагненні вийти були готові зробити різні речі… Завжди у житті ми постаємо в певний момент перед вибором, і яким він буде – залежить від нас самих. Але зараз наш вибір – подивитися цю виставу. Бажаю гарного перегляду», – звернувся до глядачів режисер.Віра Георгіївна працює санітаркою. Мріє про гарну фігуру, читає журнали мод, трішки випиває. Власне, з цього й починається вистава – на мажорній ноті, з жартів і приколів.Далі на сцені з’являється Віка – повна протилежність Віри Георгіївни. Дівчина не пропускає жодної вечірки у клубах і майже не дивується тому, що опинилася в незнайомому місці. Що може об’єднати таких різних героїнь? Для початку – замкнені двері та невизначеність ситуації.Жінки знайомляться й обговорюють проблему. Можливо, лікар помилково виписав направлення до моргу, все з’ясується і допомога вже поряд? А можливо, їхні життя й справді обірвалися, усім стражданням кінець і можна випити за це, усвідомлюючи марноту прожитого? Питань більше, ніж відповідей, адже на кожне з них доведеться відповісти глядачу чорної комедії «Той, що відчиняє двері» за п’єсою Неди Неждани.Юлія Герел грає у виставі санітарку. Як виявляється, за «правильністю» її персонажа приховуються й моменти життя, про які боляче згадувати. Зрештою, як і в кожного з нас. Про це глядачі дізнаються з діалогів, жартів, танців, спогадів, сповіді.«У виставі багато жартів, але усі вони змушують замислитися. Дуже багато текстового матеріалу ми перетворили на пластику та етюди – це режисерське вирішення додало оригінальності та виразності. Загалом, чудово, коли режисер з актором можуть порозумітися. Так було і у нас з Владом. Репетиційний час пролітав дуже швидко, а це свідчить про те, що нам було цікаво працювати. Сподіваюся, глядачам сподобається результат», – розповідає артистка.

Валерія Кірілкіна – Віка у виставі – грає досвідчену й навіть цинічну дівчину. Спочатку здається, що її важко чимось здивувати чи розчулити. Але однієї миті все змінюється, і тоді стає зрозуміло, чого варті показна сила і зухвалість.Артистка каже, що це її перша співпраця з Владиславом Маціюком як режисером.

«На першій репетиції він прочитав вірш Ліни Костенко «Між іншим» і цим самим задав тон нашій роботі. Ми були «взаємно красивими і взаємно ввічливими». Ми були командою і працювали на спільний результат, при цьому насолоджувалися процесом і пошуком… Як на мене, в театрі було вже все і, якщо глобально, ми не «вигадали велосипед», але для волинського глядача форма нашої вистави дещо нова і дуже цікаво, яке враження вона справить», – зізнається Валерія.До самого фіналу вистави незрозуміло, хто ж замкнув вихід з моргу. Чи це так пожартували колеги-медики, чи двері є символом певної межі. Зрештою, пошук відповіді на це питання і змушує жінок імпровізувати. В усіх сенсах цього слова.Ще один персонаж залишається за лаштунками – загадковий телефонний співрозмовник жінок. Спочатку він обіцяє допомогу, але потім пояснює, що героїні можуть самі обирати, що їм робити далі. Фінальне слово Вірі та Віці: «Ну, що він сказав? Чого ти мовчиш? Ну не лякай мене… Хто це був? Кажи, не муч мене! Не знаю… Він сказав, що вони передумали і не приїдуть. Він не пояснював. І додав:…»

Наступний показ вистави у квітні. Стежте за анонсами!

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---