Голова Волиньради Ірина Вахович: «Завжди вимагаю більшого. В першу чергу від себе»*

Жінка на такій високій посаді – завжди виклик. Адже в одних така людина викликає глибоку повагу й захоплення, в інших – цілковитий стереотипний скепсис. Хоча для зрілого суспільства, ясна річ, успішна жінка в будь-якій сфері – абсолютна норма.

Ірина Вахович – перша жінка на посаді голови Волинської обласної ради. І хоча останніми роками жінок у політиці таки більшає, в Україні подібних прикладів небагато – лише Миколаївська обласна рада, яку також очолює жінка.

Одначе Ірина Вахович, так видається, до прискіпливої уваги ставиться спокійно. Більше того, сама завжди наголошує, що має високі вимоги до себе та свого оточення. А все тому, що створювати видимість роботи – це не про неї. Робота повинна приносити результат і задоволення, стверджує голова Волиньради.

Про рік на посаді голови найвищого представницького органу краю, про п’ять років депутатства, досягнення та невдачі, політичний досвід й прагнення розвивати Волинь – в інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини.

Два місяці лишилося до завершення вашої першої каденції у Волинській обласній раді. Як воно – бути депутатом?

Справді, це мій перший депутатський досвід. Скажу так: бути депутатом не важко, однак бути результативним депутатом непросто. Все залежить від бачення, конструктиву та порозуміння тих, хто поруч. Це тому, що обласна рада, як і будь-який орган самоврядування, є колегіальним органом, де рішення ухвалюють більшістю голосів. Тут важливе, з одного боку, аргументоване відстоювання ідей, а з іншого – бажання інших ці аргументи чути. Тому робота виснажлива, однак коли є підтримка і гарний результат – однозначно з’являються нові ідеї та натхнення рухатись далі.Ваш досвід унікальний, адже із депутата-новачка ви стали головою обласної ради. Як оцінюєте свою роботу на цій посаді? Чого як голові обласної ради вам вдалося досягнути, а чого – ні?

Доручаю оцінку моєї скромної роботи волинянам. Сама ж скажу з упевненістю, що роблю усе можливе для розвитку краю, не шкодую для цього ні часу, ні зусиль, ні здоров’я.Започатковано та продовжено низку соціальних, міжрегіональних, міжнародних, інфраструктурних проєктів та програм. Зокрема, це розробка програми боротьби з онкозахворюваннями, програми з матеріальної підтримки волинян, житлові програми, присвоєння звання Почесний громадянин Волині посмертно для захисників країни, презентація Волині на міжнародних, всеукраїнських форумах, конгресах, зустрічах, активізація роботи з підготовки транскордонних проєктів, у тому числі з розбудови замку в Олиці, розширення діючих пунктів пропуску через кордони та створення нових, зокрема, Адамчуки-Збереже, це нові дороги, заклади охорони здоров’я, школи, садочки, клуби тощо.Для мене обласна рада – платформа співпраці та акумулювання ідей і можливостей усіх гілок влади для забезпечення розвитку краю. Тому маю щоденні перемовини з народними депутатами від Волині, обласною адміністрацією, іншими структурами, районними радами та ОТГ для спільного залагодження нагальних проблем та окреслення перспектив. Щось вдалось, а щось тільки попереду.Увага до жінок на таких посадах, як ваша, завжди особлива, ставлення чоловіків також. Чи відчули ви таку увагу? Чи доводилося ламати стереотипи? Якщо так, то як і які саме?

Моя посада є публічною, тому, звичайно, увага прослідковується, і не лише від чоловіків, а і від жінок. А якщо про ставлення чоловіків до мене, то скажу, що воно залежить виключно від їхнього виховання, манер та характеру. Мені приємне спілкування з розумними, сильними і порядними чоловіками. Такі є у моєму оточенні і це надихає, є конструктив та співпраця.Якщо про стереотипи, то я пересвідчилася, що чоловіки, по-перше, таки можуть бути хорошими друзями для жінки, а по-друге, таки надають першість жінці, якщо визнають її правоту. Однак це виключно про шляхетних та самодостатніх.

Якщо підбивати підсумки роботи загалом, то чого вдалося досягти обласним депутатам? Які були прогалини у роботі? Чим ви не задоволені і що вважаєте успіхом?

За нинішньої каденції обласної ради вдалось чимало. За головування в обласній раді Ігоря Петровича Палиці визначено пріоритет на цю каденцію – підтримка закладів охорони здоров’я. Мною цей пріоритет однозначно підтриманий.За останні п’ять років Волинь зміцніла відкриттям обласного перинатального центру, капітально відремонтованими обласною інфекційною лікарнею, тубдиспансером, онкодиспансером, психлікарнею, закупівлею значної кількості медичного обладнання в обласну клінічну лікарню тощо. Це спільний результат усіх депутатів обласної ради.Крім того, по усій Волині маємо нові школи, садочки, амбулаторії, спортивні майданчики, відремонтовані клуби та інші соціально важливі об’єкти.

Командну роботу обласна рада продемонструвала і при акумулюванні ресурсів у боротьбі з коронавірусом.На що варто звернути увагу у майбутньому, то це на розширення меж громадського бюджету. Маю на увазі конкурс місцевих ініціатив, конкурс інвестиційних проєктів. Також слід сконцентруватися на написанні та співфінансуванні транскордонних проєктів, на важливих інфраструктурних проєктах підтримки закладів культури – музеїв, театрів, філармонії. На залагодженні житлових проблем молоді та соціально вразливих категорій громадян. На пошуку у кожному регіоні «полюсів росту» та їх всебічній підтримці. На раціональному використанні ресурсів краю.Як оцінюєте себе і своїх колег за такими критеріями, як дисципліна, конструктивність, продуктивність роботи? Наскільки результативно працювали комісії?

Депутати обласної ради достатньо дисципліновані та ініціативні. Якщо прослідкувати за відвідуваністю, запитами, зверненнями, то відзначу відсутність прогульників.

Перед ухваленням рішень на профільних комісіях депутати ретельно вивчають питання, часто роблять виїзди на об’єкти. Не усі рішення, ухвалені на тій чи тій комісії, я поділяю. Однак колегіальність їх прийняття є основою демократії, і я підпорядковуюсь думці більшості.Чи складно було досягати компромісів у політичних протистояннях?

Політичні протистояння – для депутатів Верховної Ради. У нас же, в обласній раді, політика не повинна ставати на заваді ухваленню важливих для Волині рішень. Такої позиції дотримувався на посаді голови ради Ігор Петрович, такої ж думки і я.

А компроміси тут важливі не так з політичних протистоянь, як при погодженні тих чи тих рішень з керівниками фракцій. Це не про політику, це про інтереси. Мій принцип завжди непохитний – відстоювання інтересів обласних закладів, масштабних проєктів, що дають поштовх до розвитку. Не завжди у цьому є підтримка депутатського корпусу.З якими питаннями найчастіше зверталися виборці? Чи часто зверталися? Скільки озвучених вами запитів виконані? Чи взагалі реально їх виконати? Наскільки ефективний цей інструмент?

Найчастіше виборці, які опинились у складних життєвих обставинах, звертаються по матеріальну допомогу, є звернення щодо житлових проблем, будівництва доріг, освітлення вулиць, видання книг, оренди майна тощо. Звернення є щодня.

Проводжу і особистий прийом громадян. Під час карантину я започаткувала прийом звернень громадян через телефонну «гарячу лінію». Звернення приймаю і через соціальні мережі. Намагаюсь усім допомогти.За цей рік понад 100 звернень громадян на матеріальну допомогу знайшли мою підтримку.

Якщо говорити про запити, то загалом інструмент ефективний і свідчить про роботу депутата на округах, демонструє його бачення подальшого розвитку краю. Однак, на жаль, не завжди є фінансові можливості залагодження багатьох питань.Чим запам’ятався останній депутатський рік? Які цьогоріч були виклики, окрім коронавірусу?

Якщо про результати, то реалізовано низку інфраструктурних, соціальних, міжнародних проєктів, залагоджене питання довгоочікуваних дозволів на видобування торфу, принагідно дякую геокадастру й ОДА за сприяння.Якщо про виклики, то це: реформа децентралізації з перекроюванням районів та ОТГ; медична реформа з низкою проблем недофінансування та вимушеним реформуванням обласних закладів охорони здоров’я; обміління Світязю, а згодом і підтоплення сільгоспугідь на півночі області; продовження війни та низький рівень життя громадян.

Ну і, звісно ж, коронавірус та проблеми, пов’язані з ним: недофінансування низки проєктів, припинення роботи підприємств, зростання безробіття, запровадження дистанційного навчання, комплексні проблеми підготовки медичних закладів до пандемії та неймовірні зусилля медиків для її зупинення. І цей перелік нескінченний.Дуже часто депутати, до яких звертаються виборці з тією чи тією проблемою, констатують, що вони не мають змоги її залагодити, а можуть лише озвучити й донести до місцевих органів виконавчої влади, до органів центральної влади. Як бути далі з цим двовладдям? Чи бачите ви перспективу за реформою? Чи буде, на вашу думку, ефективним інститут префектів?

Звісно, перспективи реформи децентралізації є. Я переконана, що це правильний шлях. Двовладдя на обласному рівні є недоцільним і створює багато штучних протистоянь. У цьому процесі найважливіше вчасно завершити усі етапи реформи.

Поки що маємо певним чином впорядкування з ОТГ, однак не маємо впорядкування для створення інститутів префектури.Нещодавно Верховна Рада утворила в Україні 136 нових районів. У Волинській області тепер буде чотири райони: Володимир-Волинський, Камінь-Каширський, Ковельський та Луцький. Людям достеменно незрозуміло, як це працюватиме і які переваги такого адміністративного поділу. Яке ваше бачення?

Знову ж, реформа децентралізації передбачає, що базовим територіальним рівнем є ОТГ, які наділені і функціями, і фінансовим ресурсом забезпечити розвиток територій. Рівень району втрачає свою роль і залишається певним адміністративним утворенням з зосередженням органів виконавчої влади.Шкода, що не встигли внести зміни до Конституції у частині районних рад, і у жовтні матимемо ще один рівень самоврядування – районний, без належних функцій та бюджетів. Наслідок: значна перевитрата бюджетних коштів на те, що зовсім недоцільне.Як би депутати не намагалися донести до громадян свої щирі наміри, як би конструктивно себе не хвалили, на жаль, рівень довіри до людей, які називаються депутатами, у суспільстві невеликий. Люди досі переконані, що депутати отримують зарплату і зиск. Не секрет, що дуже часто зиск, звісно, є, і немалий. Проте навряд чи вам можна закинути меркантильні інтереси у Волиньраді. Для чого вам особисто депутатське посвідчення? Адже це відповідальність, помножена на проблематику, якої не осягнути й не залагодити…

Депутати місцевого рівня не отримують заробітних плат. Якщо говорити про зиски для депутатів від виконання своїх обов’язків, то я вас здивую, але вони їх не мають, і в першу чергу тому, що не мають такої можливості. Вона просто відсутня. Усі інтереси депутатів – це відстоювання інтересів своїх громад і, можливо, участь у ролі підрядників для виконання робіт. Але це, знову ж, через тендери.Якщо говорити про мене, то мій інтерес – у якісному результаті для Волині. Я дійсно хочу комплексного розвитку краю. Аналізуючи сильні та слабкі сторони області, її можливості та загрози, розумію надзвичайно великі її перспективи. Систематизуючи та масштабуючи усі потреби краю, важливо визначати пріоритети розвитку та, відповідно, фінансування і поступово йти до результату. Хочу мати таку можливість і командно працювати за цим алгоритмом. Все можливо. Головне – дуже хотіти і робити.Озираючись на ці п’ять років, не жалкуєте, що наважилися піти в політику? Чи виправдалися ваші сподівання бути корисною громаді? Чи вдалося вам сповна реалізувати свій потенціал?

Протягом свого життя багато працюю. Відповідно, і на цій посаді вимагаю більшого, у першу чергу від себе. Маючи достатньо великий досвід наукової роботи у сфері регіональної економіки та регіональних фінансів, зараз можу поєднувати теорію з практикою. Це цікаво і дає мені новий виток розвитку. Тобто задовольняється ще одна моя потреба. Тому не жалкую, що наважилась, не жалкую, що прийняла пропозицію Ігоря Петровича з підтримкою депутатського корпусу бути головою ради. Це досвід, вимогливість до себе. Це служба.А стосовно реалізації потенціалу, то скажу відверто, багато ідей не знаходять підтримки. Це засмучує. Однак я – невиліковний оптиміст, тому пробую знову і знову.Якою ви собі уявляли місцеву політику, поки самі не були її частиною? Чим вас розчарувала політика як така?

Я раніше взагалі не вникала у політичні процеси місцевого рівня. Не слідкувала, не цікавилась. Була дотична лише до розробки стратегій розвитку краю, інших проєктів як науковець.Ставши частиною місцевого політикуму, я зрозуміла багато процесів. Розчарування є, і воно пов’язане з тиском одних депутатів на інших. Невідомо чому так склалося, однак хороші ідеї одних депутатів часто відхиляють інші обранці, які вважають себе вищими за перших. І це змінити важко. Мабуть, кожна рада має свої особливості.Чи бачите ви себе і надалі в політиці, депутатстві? Якби знову випала нагода очолити найвищий представницький орган краю, чи погодилися б? Чи плануєте балотуватися в депутати знову чи все-таки повернетеся до викладацької та наукової роботи?

Я планую йти далі у депутати Волинської обласної ради з політичною силою «ЗА Майбутнє». Бачу у собі сили продовжувати роботу, якою зараз займаюся. Є низка проєктів, які необхідні для Волині і за які вболіваю усією душею. Якщо буде на це воля, то отриманий досвід дозволить їх реалізувати.Однак водночас виборюватиму посаду ректора Луцького національного технічного університету. Це мій навчальний заклад, у якому я пройшла шлях від студентки до проректора. Хтозна, що кожного чекає. У будь-якому разі я буду з оптимізмом розвиватися та впевнено крокувати шляхом, який мені даний Господом.

Читати ще: Ірина Вахович подала кандидатуру на посаду ректора луцького вишу

Що побажаєте нашим читачам з нагоди Дня Незалежності України?

Миру, єдності і процвітання нашій країні. Щоб здоровий глузд перемагав політичні протистояння і країна стала на шлях впевненого розвитку. А кожному громадянину України бажаю мати міцне здоров’я і впевненість у щасливому майбутньому!

Розмовляла Ірина КАЧАН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---