USD 41.30 41.80
  • USD 41.30 41.80
  • EUR 41.30 41.80
  • PLN 10.40 10.65

Гірка правда війни: Герой з Ратнівщини Леонід Лещук загинув у день весілля наймолодшої доньки

12 Червня 2024 08:10
Кожна історія наших втрат на фронті по-своєму щемлива і моторошна, та від почутого про міру горя родини Лещуків із села Броди на Ратнівщині терпнуть руки і сльози самі котяться по щоках. Леонід Сергійович загинув уранці 26 травня – у день, коли вінчалася його наймолодша донька Анна з коханим Анатолієм.

Про це пише газета Ратнівщина.

Леонід закінчив Шацький лісовий коледж. Працював майстром лісу в Гірницькому лісництві. Одружився з дівчиною Ларисою із Язавнів, яка ще в рідному селі працювала на заготівлі молока в населення. Цю справу продовжила і в Бродах. Лещуки народили й виховали трьох донечок: Альону, Тетяну та Анну.

Після багатьох років роботи в лісі Леонід звільнився з лісництва і став працювати разом із дружиною на заготівлі молока в населення. Дівчата усі пішли в самостійне життя: Альона вийшла заміж у Польщі. Там і мешкає з родиною. Тетяна поєднала долю з Іваном Приймачуком із Бродів. А серце 21-річної Анни завоював Анатолій Ятчук з Гірників.
Читати ще: «Чоловік не дізнався, що в нього буде ще один син», – вдова волинського Героя Володимира Степашука

Шлях Леоніда Сергійовича на війну розпочався у вересні 2023 року. Дружина Лариса розповідає, що 9 вересня минулого року чоловікові виповнилося 50. 11 вересня йому принесли повістку. Наступного дня поїхав у ТЦК. Пройшов медогляд. Спочатку був у Рівному, потім його повернули, але невдовзі забрали знову і відправили на навчання у Кам’янець-Подільський.

Наприкінці 2023 року перевели в Донецьку область. Через певний час уже служив на Запорізькому напрямку. Згодом його підрозділ перевели до Львова і дали відпустку на 15 днів. 28 квітня, на Вербну неділю, його відпустка закінчилася. Відтоді ніс службу на Харківщині.
«Діти вирішили одружуватися, – розповідає Лариса Іванівна. – Ми разом раділи цій звістці. Велике весілля ніхто не планував. Вирішили повінчатися, у тісному родинному колі посвяткувати. Та й усе».

Усі сподівалися, що тата відпустять на весілля до доньки. Але оскільки він нещодавно побував удома і виконував важливі завдання, командування не дозволило. Дружина спробувала збирати документи тут, щоб у нього була підстава приїхати, але також нічого не вийшло.

«Я почала плакати, – каже Лариса Іванівна. – Льоня втішав: «Не плач! Ти сама впораєшся!» Він у п’ятницю написав для дітей привітання з весіллям і попросив мене, щоб до неділі його не показувала. Щоб показала вже після вінчання. У суботу подзвонив, сказав, що йде на завдання і з ним півтори-дві доби не буде зв’язку. Ми були спокійні. Я клопоталася вінчанням дитини.

А вже в понеділок захвилювалися, бо на зв’язок не вийшов, у вайбері був неактивний. Діти почали бити на сполох. Ми стали дзвонити до його побратимів. У мене були номери телефонів. Ніхто слухавки не брав. Альона написала командирові. Він прочитав, але нічого не відписав. А у вівторок вранці написав: «Ваш тато загинув разом із побратимом. Ми знали, що у вас весілля, тому не могли повідомити в неділю». Потім приїхали працівники ТЦК з повідомленням. Ми вже знали, що нашого тата немає!»
Читати ще: «Відчуватиму його тепло, доки битиметься моє серце», – сестра загиблого на війні волинянина Сергія Турука

Оговтавшись від першого шоку, рідні почали дізнаватися, як і коли він загинув. Леонід з побратимами у ніч на неділю був на завданні. Почало світати. Десь о четвертій ранку почався обстріл. Близько 4:20 сталося невиправне. 29-річний Василь Іщук зі Старокостянтинова Хмельницької області загинув на місці (у нього залишилася вагітна дружина), а Леоніда Лещука поранили. На жаль, травми були несумісні з життям. О сьомій ранку 26 травня він помер.

Та повідомити про це дружині й дітям забракло духу і в командування, і в побратимів. На момент, коли Аня вінчалася з коханим, батька вже не було – він дивився на них із небес. Може, в глибині душі відчував, що не зможе привітати дітей із весіллям, то подбав про привітання заздалегідь, щоб вони отримали батькове благословення.

З сумом у голосі Лариса Лещук каже, що, напевно, так Бог дав – треба було, щоб діти поєднали долі попри все. Якби їм повідомили про загибель тата одразу після того, як він помер, вінчання відклали б.
Односельчани й родичі відгукуються про Леоніда Лещука якнайкраще. Він був неабияким господарем. З дитинства привчений до порядку, завжди вимагав ідеальної чистоти і ладу на подвір’ї, вдома, по господарству і сам постійно про це дбав. Батьком був суворим, хотів, щоб дочки виросли порядними людьми, і виховував їх так, щоб були готові до будь-яких життєвих викликів.

З усіх дітей найбільше татових рис успадкувала найстарша Альона. Вона завжди жартома казала, що в неї батькова кров. Проте і Таня, і Аня безмежно любили його не лише як тата, але й як друга та найкращого порадника. Він для них був ідеальним.

Лещуки звикли багато працювати. Досі утримували дві корови, коня, свиней, птаство. Цієї весни Леонід ультимативно сказав дружині: «Пошкодуй себе! Зменшуй господарство!» Одну корову продали.

Попри загибель батька й чоловіка, у Лещуків ще один привід для хвилювання: наприкінці квітня мобілізували чоловіка Тетяни Івана. Кілька днів тому його підрозділ відправили в Донецьку область.

По-особливому болить серце матері Леоніда Сергійовича Марини Юхимівни. Вона все життя поряд із сином. Він з сім’єю і побудувався біля неї. У свої 81 завжди піклується про дітей і внуків. Та й від них постійно відчуває підтримку. От і зараз то вона йде з паличкою до невістки, щоб поплакати разом над втратою сина, то невістка біжить до неї, щоб притулитися до материнських грудей, які дали чоловікові життя.
29 травня живим коридором бродівці зустрічали свого Героя Леоніда Лещука. 30 травня священники Гірниківської округи звершили чин відспівування воїна. Плакали над домовиною згорьовані діти, дружина. Побивалася старенька мати, бо не має бути так, щоб батьки своїх дітей ховали!

Нехай Бог із часом згладить гіркоту втрати рідної людини, а молодятам посилає щасливе сімейне життя, аби через кілька років на подвір’ї Леоніда та Лариси Лещуків щебетали внучата, тішили серце бабусі, а дідусь був їхнім небесним ангелом.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Янеробот Показати IP 12 Червня 2024 13:58
Вічна Пам'ять Герою ! ! !

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus