«Геть від Москви»: як відбувається дерусифікація волинських бібліотек

З публічних бібліотек мають бути вилучені усі книжки з пропагандистським змістом, у тому числі й російська класика. Не виняток – волинські книгозбірні.

Нині бібліотекарі прибирають з вільного доступу видання російських авторів. За приблизними підрахунками, в масштабах України йдеться про близько 200 мільйонів примірників.

«Російська демократія закінчується там, де починається українське питання»

Народна депутатка Ірина Констанкевич зауважує: ситуація з російськими книгами у бібліотеках направду складна.

«У нас є приблизні цифри, які свідчать про те, що в бібліотеках України зберігається понад 200 мільйонів російських книг. Це з урахуванням того, що частина книг була вилучена під час декомунізації. Щоб все зробити правильно, при Міністерстві культури та інформаційної політики була створена комісія, куди увійшли представники нашого парламентського комітету, представники усіх бібліотечних мереж. Ми провели наради, щоб зрозуміти, що відбувається. Дані свідчать, що у східних і центральних областях відсоток російських книг складає 70-80% фондів, у західних областях – до 50%. Книг багато. Тому було ухвалене рішення напрацювати рекомендації – що і як вилучати. Днями на сайті МКІП з’явилися ці рекомендації щодо того, які книги вилучаємо», – розповідає вона.У згаданих рекомендаціях Мінкульту йдеться про те, що бібліотеки є складовою інформаційної системи держави. Нині є загроза інформаційній безпеці, якщо ця література залишатиметься в бібліотеках, тож треба актуалізувати бібліотечні фонди.

«У рекомендаціях вказано, які видання не потрібно залишати на полицях. Там є доволі дипломатичне формулювання, щоб не повторювати практику вандалів. Проте, з огляду на безпеку країни, ці книжки потрібно прибрати з полиць. У рекомендаціях чітко розписано: це мають бути книги, які пропагують війну, національну та релігійну ворожнечу, виправдовують збройну агресію росії проти України, у яких глорифікуються особи, які утверджували російську ідентичність, імперські наративи. Це стосується і осіб, про яких йдеться у книжках, і авторів», – пояснює нардепка.

Також рекомендовано вилучити книги авторів, включених до санкційних списків, тих осіб, хто виправдовує агресію проти України. Крім того, є книги, які морально застаріли або ж фізично зношені. Щоправда, є й винятки: залишаються документи краєзнавчого характеру, книги, які мають історико-краєзнавче значення.

«Відбудеться актуалізація бібліотечних фондів. Це треба зробити, бо в цих книгах у підтексті є оці російські наративи, які тривалий час транслювали колоніальний пафос, з яким зайшов рускій мір. Це рішення абсолютно не суперечить нашій Конституції чи засадам демократії, бо ми чітко спираємось на наші закони, кожен з яких пройшов апробацію в ЄС. Ідеться про Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Закон України «Про захист суспільної моралі», рішення РНБО «Про Стратегію інформаційної безпеки».

Насправді Україна впродовж тривалого часу була для росії тим народом і нацією, яку вони бачили через призму імперського інтересу. І в текстах Пушкіна, Паустовського, Булгакова ці наративи присутні. Про це пишуть світові дослідники Тімоті Снайдер, Єва Томпсон. Тому волати, що ми зазіхаємо на демократію, недоречно, коли в нас війна, коли в нас є Маріуполь, Буча, Гостомель, коли у нас більше 40 знищених бібліотек. Практично знищені книгозбірні на Донеччині, Луганщині. То про яку демократію можна говорити? Якщо там, де зайшли російські війська починають вводити російські навчальні програми, вилучають українські книги, хоч вони прийшли до нас в дім. І останнє, важливе: книжкова продукція була тим каналом донесення ідеології рашизму і руского міра», – наголошує Ірина Констанкевич.

Загалом, дати оцінку становленню явища рашизму, того, як росія формувала поміж науковців бачення великої російської нації, мали б науковці. Варто зазначити: росія дуже прискіпливо і планомірно вела війну на цьому фронті. З російського капіталу оплачували численні наукові конференції, культурні інституції.

«Як казав Володимир Винниченко: «Російська демократія закінчується там, де починається українське питання». Тому на етапі війни я не бачу цієї культури в нашому контексті і цієї літератури на наших полицях. А після війни ми будемо про це говорити», – зазначає народна депутатка.Крім того, зауважує вона, є питання й заміщення російської літератури.

«Тут є найбільша проблема: книжковий ринок істотно постраждав, втрати складають до 70%. Інститут книги підрахував, що майже 20% видавництв втратили видавничі потужності, понад 60% втратили фінансову спроможність і майже 50% видавців не можуть самостійно відновити свою діяльність. Наш парламентський комітет працює зараз над тим, як підтримати книговидавничу галузь», – резюмує парламентарка.

Донедавна в статистиці окремо виділялась українська, російська і зарубіжна література, а не українська і зарубіжна

Все починається з малого, тож дуже важливо, які книжки читають у дитинстві. Якраз тут-таки й закладаються підвалини світогляду, любові до своєї країни, мови, культури. Як розповіла заступниця директора Волинської обласної бібліотеки для дітей Людмила Хілуха, у їхній книгозбірні критичної ситуації з російськомовною літературою не було.

«У нас дитяча установа, і в нас немає критичної ситуації, як у дорослих бібліотеках. У нас всього лише 9% складає російськомовна література, і для нас це не критично. Багато такої літератури видавалось у Харкові, надходило з держзакупівель, є російськомовні переклади. В нас ця література читачам і не видавалась, а у зв’язку з обмеженим фінансуванням ми і періодику російськомовну не закуповували», – пояснила вона.Натомість кількість російськомовної літератури у фонді Волинської обласної бібліотеки для юнацтва становить орієнтовно 32%, розповідає директорка Алла Єфремова.«Значну частину складає періодика. Але враховуючи, що російськомовні журнали ми з 2015 року не виписували, то ці періодичні видання можна вже списати. В середньому по Україні частка російськомовної літератури складає від 60 до 90%. Наша ж бібліотека була завжди національно означеною. На сьогоднішній день вся російськомовна література з відкритого доступу знята, вона перебуває в сховищі і ми з нею працюємо: виявляємо, яка література має першочергово списуватися. Таких видань, які б закликали до повалення конституційного ладу насильницьким шляхом, до порушення цілісності України, які б порушували законодавство України, популяризували війну чи національно-релігійну ворожнечу, в нашому фонді немає. Після 2014 року закупівель книжкових видань з росії ми не проводили, деякі книжки, можливо, потрапляли як подарунки від окремих громадян. Це здебільшого були любовні романи, детективи, мотиваційна література», – пояснює вона.

Очільниця бібліотеки зауважує: в книгозбірні визначилися, яка література має бути вилучена. Періодичні видання списуються як зношені. За списком авторів, які підтримують російську агресію і тих, хто підписав лист до путіна на підтримку війни, каже Алла Єфремова, декілька книг знайшли.«Абонемент нам поздавав російськомовні видання. Це була в основному художня література. Ми акцентували на авторах, які відкрито виступали за агресію. Є автори, в чиїх книгах є пропаганда органів ФСБ, міліції. Цю літературу будемо списувати. Процес іде. Багато зношених, бо ця література вес час читалась на абонементі. Я думаю, що російськомовні видання, переклади іноземних творів, якщо немає українського перекладу, ми будемо видавати. І, як рекомендується, будемо переглядати літературу, видану за радянських часів», – додає завідувачка відділу зберігання та реставрації фонду обласної бібліотеки для юнацтва Світлана Єгорова.Зауважимо: про те, що русифікація бібліотек таки відбувалась, свідчить не лише той факт, що в бібілотеках є чимало російських авторів, а й те, що в радянський час ними тотально нашпиговували всі книгозбірні. Донедавна в облікових документах російська література була виділена в окремий рядок. Тож під час обліку вказувалася окремо українська література, окремо – зарубіжна, а окремим рядком – російська. Хоча фактично вона мала бути в переліку світової літератури.

«Це має бути прописано як «зарубіжна література». Донедавна в нас у статистиці окремо виділялась українська, російська і зарубіжна література. Але має бути українська і світова література. В нас же є книги і польською, і німецькою, і англійською мовою. Може, я хотіла б польську літературу, зважаючи на обставини, зробити пріоритетом, але ж не роблю. І російська література мала б зайняти місце у світовій літературі, мається на увазі та, яка не несе ворожої пропаганди. Зараз настав момент, коли ми повинні переглянути все те, що маємо у фондах. Бо ми повинні давати якісну література для читача. Особливо агресивної літератури в нас не було. Є українські автори, які писали російською мовою. Харківські видавництва мали відділення в Бєлгороді, і є книжки українських авторів, видані російською мовою. Нині ж ми намагаємось пропонувати читачам україномовну літературу. Приємно, що до нас записалося близько 150 вимушених переселенців, і всі вони приходять, беруть книжки українською мовою, навіть ті, хто розмовляє російською», – резюмує Алла Єфремова.Таким книгам у публічних бібліотеках не місце

До публічних бібліотек зараховані й наукові бібліотеки. Там відсоток російськомовної літератури значно вищий. Адже за радянських часів чимало наукової літератури видавалося тільки російською. І україномовних аналогів просто не існує.

«На цей момент зазначено, що в науковій бібліотеці залишається майже вся частина фонду, і будуть окремо ухвалені рішення. Бо ми складаємо інтелектуальний потенціал краю. Ця література, навіть якщо й заборонена, то має бути за спецдопуском. Робота з перегляду фондів триватиме довго. Адже у нашому фонді 800 тисяч одиниць, з них 100 тисяч – медична література, оскільки ще з 2019 року у нашій структурі перебуває наукова медична бібліотека. Там вся література російська. В нас є високий медичний потенціал в області, тому тут теж треба підійти обережно до цієї літератури.

В остаточному варіанті рекомендації щодо актуалізації бібліотечних фондів мають більш поміркований характер, аніж у першому. Тут уже не йдеться про вилучення літератури, на яку немає відповідників українською мовою. Наша бібліотека керує цим процесом в області, адже ми є методичним центром для всіх публічних бібліотек в області», – розповідає директорка Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Людмила Стасюк.Вона зазначає: бібліотеки насамперед мають звільнитися від літератури, виданої російською мовою з 2014 року. Хоча через відсутність фінансування наукова бібліотека не купувала літератури, а російськомовної – тим більше.

«Рекомендується не залишати. Ми – область з патріотичною позицією, і колектив з 2015 року ухвалив рішення не робити передплату російськомовних періодичних видань. У нас є випуски журналу «Иностранная литература» з 1955 року і ми свідомо відмовилися від передплати. Якщо ж ідеться про літературу, яка пропагує насильство, виправдовує агресію росії проти України, насаджує рускій мір – таким книгам у публічних бібліотеках не місце. У нас є гарна українська література, є Інститут книги, який цим питанням займається. Нещодавно ми розподілили на 23 бібліотеки громади книги від ІКУ. Також Інститут книги видав 100 назв книг до 30-річчя Незалежності», – додає очільниця наукової бібліотеки.

Загалом списуватиметься суспільно-політична, художня, економічна література. Ці книги будуть списані як зношені чи морально застарілі. Але є література, на яку немає відповідників, і вона має бути збережена, поки немає аналогів українських.

«Ми не є ненависниками, ми – носії гуманістичних традицій держави. Народ відчув всю віроломність росії і він буде відходити далі і далі від цього. Але у нас є цілий масив літератури точних наук. Є велика добірка такої літератури, і це складає особливість наукової бібліотеки. Поки відповідників немає, і вони не скоро будуть. Якщо ж ми вийдемо на обрії відновлення, то це само собою буде замінено. Але це мають бути зважені дії. Багато чого ми відкрили, що треба було раніше зробити. Але ми списуємо на підставі порядку списання основних засобів, затвердженого облрадою. Ми не могли списати більше, ніж купили. Коли переводили медичну бібліотеку, ми багато чого списали, щоб не прийняти забагато на баланс. Коли понад 60 працівників повернуться на свої робочі місця, ми цю роботу продовжимо. Ми самі зацікавлені в тому, щоб поповнити наші фонди і замістити українською літературою. Нині на це виділяються мізерні кошти. Але ми потребуємо більшої уваги. Навіть програмне забезпечення бібліотек – російського походження, адаптоване для України. Щоб придбати нове програмне забезпечення для нашої бібліотеки, треба щонайменше 300 тисяч, і воно вимагає щомісячного дорогого обслуговування. Сьогодні наукова бібліотека не виділена в статусі, з нас чи не найбільше питають, але пріоритетів нам не дають», – зауважує Людмила Стасюк.***

«Геть від Москви» – гасло української літературної дискусії 1920-х років, започаткованої, зокрема, Миколою Хвильовим. На жаль, ця літературна дискусія закінчилась для її учасників «червоним терором». Але навіть через 100 років це гасло не втратило актуальності, ба більше, саме зараз помітні плоди імплементації російських імперських наративів в українську культуру.

Загалом те, що книга може бути зброєю, вже для багатьох стало зрозумілим. Адже між рядків можна чимало всього заховати. Та й недаремно окупанти, щойно захоплюють якусь територію, «мітять» її російською ідеологією: міняють вказівники, вилучають українські книжки. Приміром, днями Ірина Констанкевич опублікувала на своїй сторінці у Facebook фото білбордів в окупованому Херсоні, де зображені «великі росіяни».

«І до теми культури, роскультури, її ключових постатей як маркерів «чужого», а не просто іншого... І пушкін, і суворов, та іже з ними є символами для позначення «свого» на нашій землі... це ще один вияв експансії та самоутвердження через імперську культуру... «Культура не поза політикою, вона – попереду і на броні танків», – Оксана Забужко», – пише нардепка.

Юлія МАЛЄЄВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---