«ГаРмИдЕр» сколихнув наші душі»: в Луцьку показали 10 історій людей із волинського краю

Скрипалька, якій замість смичка довелося взяти до рук бруківку, аби боронити свою державу на Майдані 2014 року; історик, який у тяжкі післявоєнні роки через голод втік зі Сходу в Торчин, а тут мріяв віднайти рештки мамонта; шевченкознавець, який в 1941 році пережив страхіття розстрілу в’язнів Луцької тюрми; сотник УПА, загиблий від кулі енкаведиста; лікар-психіатр, який брав активну участь у національно-визвольному русі 1980-1990-х років; архімандрит, що організовував транспорт і харчуванням медикам і правоохоронцям у перші місяці локдауну; 20-річний доброволець українсько-російської війни, якого 2015-го вбив снайпер; селянин, репресований тоталітарним режимом; режисерка, якій вдалося зібрати театральну трупу в невеликому селищі; та співачка поважного віку, що організувала ансамбль автентичного співу.

Їхні імена були почуті під час документальної вистави-оповіді «100 синонімів до слова ГОВОРИТИ». Це – Іванна Ворошилюк, Григорій Гуртовий, Микола Куделя, Олексій Громадюк, Євген Шимонович, Костянтин Марченко, Олександр Плоцидим, Семен Поліщук, Наталія Марценюк і Любов Зубач відповідно.

Десять історій, присвячених цим видатним, але, на жаль, не достатньо відомим волинянам, розповіли актори з усієї України на сцені ГаРмИдЕр ангар-stage. Спектакль про людей із волинських сіл і містечок підготували з нагоди 30-річчя незалежності України.

Як нагадала режисерка театру Руслана Порицька, спільно з Українським культурним фондом «ГаРмИдЕр» реалізовує проєкт «Резиденція документального театру «НЕпровінційні творці НЕзалежності», в рамках якого й було створено виставу про творців української незалежності родом із Волинської області.«Сказати, що ми в трепеті і хвилюванні перед сьогоднішньою прем’єрою, – це, мабуть, не сказати нічого. Чому? Тому що це не просто вистава, це – ціла історія, і особиста історія людей, і наша, українців, історія. В ній вміщаються 30 років незалежності, 30 років болю, боротьби, радості й любові (звісно ж, як без неї?), – звернулася режисерка до глядачів. – Спершу була ідея розповісти про неординарних, важливих, знакових, але незнаних широкому загалу людей із Волинської області, які в той чи той спосіб долучилися до творення незалежності не тільки в період кінця 80-х – початку 90-х, а й у наш час чи раніше, борючись і наближаючи цю незалежність. Ми отримали 70 історій про волинян, із яких разом із експертами відібрали десятки. Звісно, це історії про 10 дуже знакових, дуже шанованих людей, які є в наших серцях, але, думаю, в них ви також впізнаєте своїх знайомих, своїх рідних, себе».

На основі історій про десять видатних волинян було створено сценарій документальної вистави. Далі ці історії перейняли десять акторів із різних куточків України, які небагато знали про Волинь і практично нічого не знали про людей, яких будуть грати.

«Разом ми розпочали цю складну, трепетну, глибоку історію пізнання цих персонажів, історію творення вистави способом тут і зараз, по-живому, так, як ми це відчували, методом спроб», – наголосила Руслана Порицька та закликала присутніх налаштуватися дивитися не виставу, а щось більше.Опісля актори говорити, запитували, торохкотіли, заперечували, тьохкали, розповідали, співали, перебивали, муркотіли, кричали… Вони не тільки розказали про знакових волинян від моменту народження й аж до смерті, часто трагічної, а й немов сплели їхні долі та долі їхніх рідних у єдину історію – історію української незалежності. Серед декорацій на сцені – невелика купа землі, яка все дає і все забирає.Згодом настав час для обговорень і нагороджень. Спеціальні подяки від театру отримали, зокрема, експерти сценарної майстерні.

«Я пройшов війну і не вмію плакати, розучився, на превеликий жаль, а сьогодні в мене витиснулися сльози. Ви дійсно показали історію української незалежності. Така вона є, такі є люди – від того простого воїна з Рожищенського району, якого ніхто не знав, якому було 20 років і який нікуди не виходив зі своєї хати, від незалежного діда Семена, від великого інтелектуала Євгена Шимоновича, від скрипальки, у якої надувалися вени на руках, коли вона носила бруківку на Майдані, від нашої дорогої ткалі, яка є живим носієм українського коду, української культури, де тримається та українськість, як її не викошували б… «ГаРмИдЕр» сколихнув наші душі і ми понесемо це світло далі», – поділився своїми враженнями від побаченого історик Сергій Годлевський.

Спеціально відзнята відеоверсія вистави буде оприлюднена на YouTube-каналі театру 24 серпня.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---