«Два тижні сиділа у метро»: історії вагітних переселенок, які стали на облік у Волинському перинатальному центрі

Майже 100 переселенок з областей, де відбуваються бойові дії, стали на облік з приводу вагітності у Волинському обласному перинатальному центрі. Ще місяць тому вони спокійно очікували на народження своїх діток, а сьогодні вимушені втікати від війни та шукати безпечного місця. У перинатальному центрі з майбутніми мамами працює психолог, їх знайомлять з медичним закладом та не залишають у біді, навіть якщо жінки мають проблеми не пов’язані з вагітністю.

Як розповіла генеральна директорка КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства та дитинства» Ірина Горавська, така робота з вагітними жінками-переселенками у перинатальному центрі планова та проводиться щодня. Загалом на облік у закладі стало близько 100 жінок. Однак є й жінки, які не стають на облік у закладі – це мами з новонародженими дітками, які приїжджають на консультацію, вагітні жінки, яким ще рано ставати на облік, також є категорія жінок, які проводять у перинатальному центрі певний період, але їдуть народжувати за кордон.

«Ми живемо у дуже непростий час, зараз до нас звертаються багато жінок, які шукають безпечне місце для народження дитини. Завдяки волонтерам ми маємо можливість допомогти цим жінкам, облаштувати побут. Ми розуміємо, що вагітні жінки приїхали сюди збентеженими, їх потрібно заспокоїти, показати, що їх тут чекають, тут безпечно», – розповіла Ірина Горавська.Директорка медзакладу наголосила, що перинатальний центр і його працівники готові до роботи під час дії воєнного стану: «Усі працівники знають, як діяти, під час повітряної тривоги, все відпрацьовано. В нас цілодобово чергують адміністратори, все робиться дуже чітко. Ми розуміємо, що зараз ми маємо адекватно надавати допомогу. У підвальних сховищах ми облаштували усе, зокрема й операційні та пологові зали, тому готові працювати там. Вже три дитинки народилося у сховищі. Але ми дуже хочемо, щоб цього нам не потрібно було використовувати. В Луцьку бувають повітряні тривоги, але немає бомбардувань, тому жінки реагують спокійно. Психологічних атак у них ми не спостерігаємо».

Під час групового заняття майбутнім мамам і татам розповіли про можливість безболісних пологів, психологічну допомогу та закликали не боятися звертатися до лікарів, якщо в них є питання не лише з приводу вагітності, а й проблеми соціального характеру..Втім знайшлися вагітні жінки, які захотіли розповісти свої історії присутнім та подякувати луцьким лікарям. Майбутня мама з міста-героя Харкова розповіла, що вона працює адвокатом, тому рівень стресостійкості в неї дуже високий. З 24 лютого протягом двох тижнів вона перебувала у метро.

«Дуже хотілося зберегти не стільки себе, скільки маленьке життя у мені. Здавалося, що залишалося потерпіти ще трохи, а тоді можна буде народжувати та жити нормальним життям. Але після двох тижнів війни снаряд потрапив у мій власний будинок. Я зрозуміла, що чекати більше не варто. Чоловік прийняв рішення, щоб я виїхала з Харкова. Чесно кажучи, їхала в нікуди. Мені зателефонувала знайома та запропонувала приїхати до Луцька. 8 березня я приїхала сюди. Я дуже дякую лікарям, які, не зважаючи на те, що було свято, прийняли мене з посмішкою у другій половині дня. Я зрозуміла, що я в безпеці. Ми єдина країна та переможемо, незважаючи нінащо», – зазначила харків’янка та побажала усім легких пологів.Натомість Олена та Любомир планували їхати народжувати у Польщу, але вирішилися залишитися у Луцьку. До слова, чоловік родом з Волині, тому приїхав з вагітною дружиною саме сюди.

«Так сталося, що життя закинуло мене до Києва, а звідти ми переїхали до Запоріжжя. Коли все розпочалося, була паніка. В перші дні ось ці сирени, бомбардування військового аеропорту ввели в відчуття, що ніби вся Україна горить. Ми чули, що і в Луцьку щось прилетіло, тому були у відчаї – невже це вся Україна? В Олени було направлення в перинатальний, терміново потрібно було лягати, адже були ускладнення. Коли ми були в Запоріжжі, ми розуміли: якщо ляжемо в лікарню тут, то не виїдемо. На третій день місто було заблоковане на виїзд. Потім трішки все налагодилося. Ми виїхали евакуаційним потягом, на який намагалися потрапити пів міста одночасно. Ми щасливі, що ми тут, але сподіваємося, що повернемося до домівок, яких, можливо, вже і немає», – розповів Любомир.Олена додала, що вони з чоловіком мають 14-річну дочку, а на цю дитину чекали десять років: «В нас було нормальне житло, коляска, тобто ми готувалися до появи дитини. До того ми продали у Запоріжжі всю нерухомість та купили квартиру в Бучі. Я мріяла, що після народження дитини ми переїдемо туди, уявляла, як ми будемо гуляти. Але за 20 хвилин ми просто взяли по пакету і поїхали. Зараз ми тут, де дуже хороші та професійні лікарі, яким я дякую».

Варто зазначити, що після групових занять,аби майбутні батьки почувалися впевненіше у новому місті та перинатальному центрі, їм провели екскурсії медзакладом. Також вони отримають продуктові набори та набори з засобами особистої гігієни.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---