Добудувати не можна приватизувати. Які перспективи 10-ї шахти у Нововолинську

Шахту №10 «Нововолинську» будують вже більш як 30 років. Копальню-довгобуд на Волині вже давно в народі називають «валізою без ручки», яку і викинути шкода, і нести ніяк (цей термін, до слова, часто застосовують і до всієї вугільної галузі, яка дотується з держбюджету). З кожним роком шанси на відкриття «десятки» стають все примарнішими, бо обладнання, яке не працювало і дня, зношується, а працівників скорочують. Одна з останніх публічних новин: шахту готують до приватизації, та от хто її придбає, якщо вкласти в неї треба більше, аніж вона номінально коштує? Хоча перспективи копальня має, бо тут чималі запаси вугілля, яке підходить для ТЕС. Натомість зараз на шахті негласно готуються до реорганізації, адже з 1 січня 2021 року будуть всього лиш відкачувати воду, а не повністю утримувати, а про будівництво вже давно не йдеться.

Амбітний нереалізований проєкт

Іваничівський район Волинської області належить до Львівсько-Волинського вугільного басейну. Перша шахта тут запрацювала у 1954 році і з часу старту вуглевидобувних робіт починає свою історію й місто шахтарів – Нововолинськ.

Сьогодні біля Нововолинська працює всього дві шахти: №9 та «Бужанська». Шахта №1 припинила видобуток у 2017 році, а в 2019-му її затопили. Запаси твердого палива в копальнях, що працюють, уже зменшились настільки, що за кілька років їм маячить закриття. У перспективі свого часу планувалося, що робітники з ліквідованих відпрацьованих шахт зможуть працювати в новій – 10-й шахті.

Шахту №10 в селі Поромів Іваничівського району біля Нововолинська почали будувати наприкінці розвалу Радянського Союзу – у 1989 році, але досі там не видобули і кілограма вугілля.Це був амбітний проєкт, і якби його вдалося реалізувати – це була б єдина новозбудована шахта в Україні і єдина, зведена за часів незалежності. Кошторисна вартість проєкту будівництва, згідно з бюджетною програмою Реструктуризації вугільної галузі (станом на 2020 рік), складала понад 4,5 мільярда гривень. На той момент вона була готова на 87,6%. На добудову було потрібно мінімум 2 мільярди.

Шахту проєктували з плановою річною потужністю видобутку 900 тисяч тонн вугілля та запасами 37,8 млн тонн енергетичного вугілля газової групи. Для порівняння: у 2019 році в Україні на державних шахтах було видобуто всього 31,2 млн тонн вугілля.

Потреба у вугіллі гостро постала з початком військової агресії: 60% державних шахт опинилися на тимчасово окупованих територіях. У результаті частину палива для ТЕС Україна почала закуповувати за кордоном, причому для цього використовували і природний газ. Улітку 2020 року Міністерство енергетики повідомило, що державні шахти сьогодні можуть забезпечити лише половину потреби України у вугіллі. А трохи згодом Кабмін своїм розпорядженням зобов’язав «Центренерго» купувати вітчизняне вугілля для теплоелектростанцій, і воно мало бути основним паливом. Зауважимо, на 10-й шахті планували видобувати вугілля, яке підходить саме для використання на ТЕС, якраз тут воно має невисокий відсоток зольності (кількість домішок, які не згорають, і для ТЕС він має складати не більш як 32%) – 25-30% і не потребує збагачення.

Бюджетні «каруселі»

За більш ніж 30 років на будівництво та утримання «десятки» витратили сумарно близько 1,5 мільярда гривень. Причому фінансували ці роботи нерівномірно. У 2011 році подивитися на шахту-довгобуд навіть приїжджала делегація з Китаю, зокрема учасники візиту вивчали можливість добудови шахти №10 «Нововолинська». Цей візит відбувався начебто в рамках домовленостей президента Януковича з Держбанком розвитку КНР для розвитку вугільної галузі України, укладених у 2010 році. Але китайці як приїхали – так і поїхали, а шахту не добудували.

У 2012 році працівникам ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», які на той час будували шахту №10 «Нововолинська», почали боргувати зарплату. А згодом підприємство взагалі збанкрутувало. В ухвалі Господарського суду Луганської області від 2 листопада 2020 року йдеться, що підприємство, щодо якого розпочато процес санації, й досі має чималі борги. Зокрема держпідприємству «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» боргують майже 147 тисяч гривень.Наступним підрядником стало ПрАТ «Укрзахідвуглебуд». Але через недостатнє фінансування шахту так і не добудували. А пакет акцій ПрАТ «Укрзахідвуглебуд», який належить державі, Фонд держмайна вже двічі виставляв на приватизацію. Причому номінальна вартість пакета акцій складала 11,16 мільйона гривень, а стартова ціна лоту була 5,6 мільйона гривень. Аукціон цього року так і не відбувся.

Фінансували будівництво 10-ї шахти нерівномірно. Одного року в держбюджеті передбачали 200 мільйонів гривень, а іншого – всього лиш 10. Так, наприклад, у бюджеті 2015 року на цей об’єкт закладали 200 мільйонів, у 2016-му – 100 мільйонів, а в 2017-му навіть такого рядка у видатках держбюджету не було, гроші шукали вже впродовж бюджетного року з інших джерел через перерозподіл Кабміном коштів, виділених на вугільну галузь.

Наприкінці 2017 року прем’єр-міністр України Володимир Гройсман висловив думку про необхідність добудови шахти №10.

«Шахту №10 «Нововолинську» – добудовуйте. Я так розумію, там є доцільність: потрібно добудовувати. 400-500 мільйонів – отже, беріть і добудовуйте. Але дайте Україні нормальне якісне вугілля», – сказав він, звертаючись до міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика на засіданні уряду 27 грудня.І у 2018-му в Законі України про держбюджет стаття видатків за державною програмою «Державна підтримка будівництва шахти №10 «Нововолинська» вже знову з’явилася, але на неї передбачили всього лиш 10 мільйонів (потім ще 15 мільйонів гривень дофінансували після чергових протестних акцій колективу). Тобто про будівництво знову не йшлося. У 2019-му в бюджеті запланували 25 мільйонів гривень.

У результаті такого фінансування періодично виникали борги перед працівниками. Був період, коли гірники не отримували зарплату по пів року. У вересні 2019 року борг із зарплати працівникам «десятки» склав 3,5 млн грн, наприкінці березня 2020-го він знову становив більш як 4 мільйони. У держбюджеті на 2020 рік запланували на шахту №10 80 мільйонів гривень. А у проєкті держбюджету на 2021 рік, ухваленому в першому читанні, на реалізацію згаданої програми запропоновано виділити вже менше – 61,873 мільйона гривень.
Реорганізація чи приватизація?

Ось уже третій рік кошти виділяють лише на підтримку шахти в безаварійному стані. Але з 1 січня 2021 року вона взагалі переходить на «економрежим». Причому реорганізовують усю ланку. Замовником будівництва виступає ДП «Дирекція з будівництва об’єктів», а субпідрядником – ДП «Передпускова дирекція шахти №10». Тепер же підприємства мають перепрофільовуватися з будівництва на утримання шахти. Але жодних документів для цього з Міністерства енергетики та захисту довкілля не надходило.

З власних джерел стало відомо, що про таку реорганізацію працівникам повідомили лише на словах. Але ані розпорядження Уряду, ані листа з Міністерства з цього приводу на підприємстві немає досі.

Голова Нововолинської незалежної профспілки гірників Сергій Макаров підтвердив: працівників на «пусковій» скорочують. Наступного року на 10-й шахті планують залишити лише тих, хто відкачуватиме воду, загалом близько 30 людей.

«Я розмовляв минулого тижня з міністром, але втішних новин немає. Будівництво шахти законсервовують, на нього грошей немає. Тепер на підприємстві, яке після запуску могло б забезпечити роботою півтори тисячі людей, залишиться близько тридцяти. І перспектив добудувати шахту в нинішній ситуації, на жаль, Уряд не бачить», – повідомив він.

Паралельно зі скороченням фінансування, з 2018-го Фонд держмайна шахту №10 як об’єкт незавершеного будівництва щороку публікує у списках на приватизацію. Але далі цього справа не рухається: на майданчику Prozorro.Продажі лот уже виставлений, та інформаційного повідомлення досі не опублікували. В документації йдеться, що балансова вартість об’єкта (станом на 1 квітня 2018 року) становить 1,379 мільярда гривень. Є шахта №10 й у списках на приватизацію у 2020 році, та очевидно, що наприкінці року цього робити вчергове не будуть.Причина насправді проста: немає покупця, який був би готовий сьогодні вкласти кілька мільярдів гривень у добудову шахти. Чому кілька? Бо точної цифри на сьогодні немає. Адже хоч кошторисна вартість складає 4,5 мільярда і шахта готова на 87,6%, але за 30 років будівництва чимало обладнання (яке не працювало й дня) уже зносилося. Цілком імовірно, що дещо просто зникло. Адже жодного висновку аудиторських перевірок немає в публічному доступі, як і результату проведених інвентаризацій.

Усі згадки про аудит на підприємстві – загальні, на кшталт «діяльність підприємств вугледобувної промисловості оцінено як неефективну та сформовано негативний висновок». Натомість директори тут змінюються дуже часто. Наприклад, у 2018-2019 роках директором ДП «Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинська» був Григорій Бар, у листопаді 2019-го його замінив Олександр Стойловський, у січні 2020-го новим керівником став Едуард Кукуяшний.

У 2016-му 10-ю шахтою ніби знову зацікавилися китайці: про бажання її приватизувати висловилися представники китайської компанії CNBM International Corporation, розповідав Ігор Насалик. Але знову ж таки це залишилося лише на словах.

60% приватних шахт, які є на території України, контролює компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Ще кілька років тому в ДТЕК начебто теж цікавилися новою шахтою, проте інтерес якщо й був, то швидко згас.

Якщо ж на приватизацію шахти наважиться якась невелика компанія, яка не зможе вкласти у її добудову гроші, цілком імовірно, що все збудоване розберуть і поріжуть на брухт. Такі охочі свого часу теж були.

Що відбувається в гірничій галузі на Волині?

Крім недобудованої шахти №10, Фонд держмайна вніс у список на приватизацію і єдиний майновий комплекс «Відокремлений підрозділ «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля», але, як і «десятка», цей об’єкт перебуває у статусі «готується».

Тим часом і волинські шахти, які діють, вчергове опинилися на межі: на початку листопада ДП «Волиньвугілля», якому підпорядковуються шахти №9 та «Бужанська», за борги відключили електроенергію, через що копальні почало затоплювати. Шахти працювали в обмеженому режимі, електропостачання було лише для виконання робіт, необхідних на відкачування води, аби їх не затопило повністю. І хоч з енергетиками вдалося домовитися – це тимчасове рішення, бо борг за електрику склав 7,5 мільйона гривень. Як повідомив Сергій Макаров, зараз на ДП «Волиньвугілля» триває процес зміни постачальника електроенергії і ситуацію залагодили. Поки що. На шахтах є видобуте вугілля і навіть підписано договори на його продаж. За ці кошти ДП «Волиньвугілля» й планує погасити борг за електрику.

Та на підприємстві є й інша проблема: працівникам знову не випалачують зарплату. Гроші шахтарям вже боргують 2,5 місяця. Як розповів виконувач обов’язків директора шахти №9 Володимир Юрків, гірникам заборгували приблизно 18 мільйонів гривень. Але, за його словами, найближчими днями очікують на надходження цих коштів з держбюджету.

«Вже ніби є відповідне рішення на виділення цих грошей. Принаймні нас так Волинець запевнив. Зараз чекаємо на погодження Верховної Ради. Якщо вона дасть добро, тоді наші шахтарі отримають свою зарплату», – зауважив він.

Нагадаємо, у липні цього року правоохоронці затримали двох посадовців шахти №9 за незаконну реалізацію кам’яного вугілля. Посадовці спричинили розтрату бюджетних коштів у розмірі понад 500 тисяч гривень.

***

Станом на початок 2020 року в Україні налічувалося 148 шахт, з них 102 – у власності держави. 67 з них розташовані на непідконтрольній Україні території, ще дві – не діють, 33 – працюють. Причому з усіх копалень рентабельними вважаються лише чотири. Щороку вугільну галузь дотує держбюджет.Свого часу Уряд хотів реформувати вугільну галузь і мав намір скороти близько 30% неприбуткових шахт. Але цього не зробили, бо закриття шахти – це складний, дороговартісний і суспільно болючий проєкт.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---