До пацієнтів – у вишиванках. Медики перинатального центру та волинської дитячої лікарні святкують День вишиванки

Традиційно в третій четвер травня українці відзначають День вишиванки. Власні звичаї, пов’язані з цим святом, має колектив Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства. Цього дня весь персонал закладу обслуговує пацієнтів у вишитих сорочках або сукнях.

Генеральний директор обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства Ірина Горавська розповіла, що День вишиванки – близьке по духу свято для всього великого колективу медичного закладу.

«Вишиванка – це генетичний код нації, а ми, своєю чергою, причетні до народження дітей. Із минулого року, після відкриття перинатального центру, ми запровадили в нашому закладі відзначення Дня вишиванки. Кожне відділення робить інсталяції, наприклад, наша виписна кімната зараз повністю застелена рушниками. І в цей день весь персонал обслуговує пацієнтів у вишиванках», – сказала вона.Як додала, відзначення цього свята в стінах медичного закладу – це ще один стимул для працівників придбати або вишити власноруч нову сорочку чи сукню.

«Також цей день – привід для піднесення, радості, позитивних емоцій. Це дуже важливо для роботи в колективі: коли є не тільки будні, а ще й свята», – наголосила Ірина Горавська.Цього року День вишиванки співпав зі ще одним святом для колективу медичного об’єднання захисту материнства і дитинства. Сьогодні свій день народження відзначає медичний директор Людмила Гагаловська, яка «все своє життя присвятила цьому закладу».Бактеріолог Руслана Таранюк поділилася, що в її родині вишивають усі жінки.

«У нашій родині зберігаються вишивки, які вишивала ще моя прабабуся. Маємо серветки, вишиті сорочки, рушники, зокрема весільні, а також дитячі вишиванки. У мене досі є дитяча вишиванка, яку моя мама вишила мені, коли я йшла в перший клас. Зараз її носить моя менша донечка. Моя гордість – вишита сукня, яку ми з мамою вишили мені на шкільний випускний у 1989 році. Тоді я була єдиною випускницею з чотирьох шкіл мого рідного міста на Львівщині, яка була одягнена у вишиту сукню. Потім цю сукню, до речі, брали в мене і на конкурси краси, і на виступи», – розказала вона.

Старшій доньці Руслани Тарасюк подобається вишивати бісером, а сама вона більше любить вишивати нитками. До прикладу, вишила в яскравих барвах сорочку чоловіку, яку він вважає своїм оберегом.«Сукню, що зараз на мені, я сама скроїла. Хотіла й вишити самостійно, але мама запропонувала зробити мені подарунок на день народження. Тобто це материнська вишивка. Так, як дружина вкладає душу в сорочку, коли вишиває її чоловіку, так само і моя мама вклала душу в цю роботу. Впевнена, коли мама вишивала її, то бажала мені щастя та здоров’я. Я вважаю, що ця сукня – мій оберіг, адже це подарунок від мами».Старша медична сестра відділення для новонароджених і недоношених дітей Тетяна Кардаш зазначила, що її вишиванку змайструвала з бісеру колега-рукодільниця.

«Як співається: «Волинський краю дорогий. Ти був мені колискою. Озер блакить і шум лісів. Для мене став ти піснею». Нашу Волинь називають синьоокою, тому моя вишиванка виконана в традиційних кольорах нашого озерного краю», – сказала вона.

Як поділилася, ця вишиванка – її улюблена, адже пасує до кольору очей.

«Дуже люблю наш сучасний український стиль, адже сучасна вишиванка пасує до всього, не тільки до класичної спідниці чи штанів. Мені подобається, коли наша молодь одягає вишиті сорочки до джинсів. Це дуже гарно і стильно. Такої краси, як наша вишиванка, немає ніде у світі. Моя донька мешкає в Німеччині, але на всі наші свята, наприклад, на Великдень чи Різдво, обов’язково одягає вишиванку, тому що це – рідне, близьке душі і те, що нагадує домівку», – зазначила Тетяна Кардаш.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---