«Дев'ять днів ми нормально не спали й не їли»: боєць із Волині розповів про оборону Авдіївки

Боєць із Волині на позивний Селф з початку повномасштабної війни служить у 3-й окремій штурмовій бригаді. За цей час пройшов Авдіївський та Бахмутській напрямки. 25-річний військовослужбовець нині обіймає посаду командира відділення. Після виконання бойових завдань йому дали відпустку, і військовослужбовець повернувся на рідну Волинь.

Суспільному боєць розповів: служба у війську для нього розпочалася в 2019 році. Повістку він отримав у 20 років і пішов до армії на строкову службу. Вже там солдат уклав контракт і продовжив служити в ЗСУ.

«Зустрів повномасштабну війну в старій частині, у тилу, й зрозумів, що можу зробити більше, та подав анкету в Третю штурмову бригаду. Побачив, що це нормальний підрозділ і я просто маю бути там», – каже волинянин.

Під час бойового виходу, розповідає молодший сержант, його головне завдання як командира відділення – не лише виконати наказ командування, а й зберегти життя групи.«Я заводжу групу на позиції, розказую їм, куди дивитися, куди стріляти, де ворог їде. Ми максимально обережно стараємося робити рухи, будь-які пересування, переміщення. За ситуацією постійно стежить наша «пташка», в нас немає сліпих зон», – пояснює Селф.

Читати ще: «Не ті книжки ми читали в дитинстві, щоб лишитися осторонь», – захисник-волинянин на псевдо Білий

Торік у серпні, під час виконання бойових завдань на Бахмутському напрямку волинянин отримав кульове поранення. Каже, не одразу зрозумів, що куля поцілила йому в спину. З пораненням ще півтори доби боєць продовжував відбивати атаки російських військ.

«Я відчув удар у бік і як щось пече в спині. У мене був ще адреналін, я попросив побратима глянути, що там. Він подивився не в ту точку і сказав, що все ок. Уже на стабілізаційному пункті сказали, що в мене поранення, і відправили на лікування», – розповідає Селф.Найскладнішим своїм бойовим виходом штурмовик називає бої в Авдіївці у лютому цього року. Пригадує, що тоді його група потрапила в засідку російських військових і захисники думали, що звідти живими вже не вийдуть.

«В Авдіїівці дев'ять днів ми не спали нормально і не їли. В мене був поранений, якого треба було на ношах тягнути. Я вже прощався із життям. Просто ще одна наша група підтягнулася, то ми швидко під прикриттям виходили бойовими порядками», – каже військовий.

Читати ще: «Сказав дружині, що їду у відрядження»: як далекобійник з Волині став нацгвардійцем

Додає: за час служби у 3-й штурмовій бригаді помітив, що росіяни вчаться, хоча тактика «м'ясних штурмів» у них залишається незмінною і людськими втратами вони не переймаються.Штурмовик зазначає, що в Авдіївці співвідношення втрат було 1:40. Бувало, що росіяни ходили під вогнем українських захисників навіть без касок та броні.

«Вони запускають «м’ясні групи», які відволікають нашу увагу. І просто основні їхні сили заходять з флангу і роблять дуже багато біди», – каже Селф.

Читати ще: «Завжди готові дати відсіч ворогу», – волинський прикордонник Док

Після виконання складних бойових завдань йому дали відпустку. Зізнається: не ставив собі жодних завдань чи планів, а хотів просто добре поспати та від'їстися, а ще – погуляти Луцьком та зробити нові татуювання.

З його слів, татуювань у нього на тілі приблизно 30. Перше зробив десь у 16-17 років.

«Є татуювання з улюбленими мультгероями. От у футболістів є таке, що набивають своє містечко і поряд себе з м’ячем. А в мене виникла ідея набити себе, який пішов у військо, і поряд Луцький замок, бо це для мене символічне місце», – додає Селф.

Зі слів штурмовика, найбільшою проблемою в українському війську є брак людей.

Тим, хто досі шукає для себе мотивацію піти захищати свою Батьківщину, відповідає так:

«Як можна шукати мотивацію, коли в твоїй країні війна? На нас напали. Яка ще треба мотивація? Це обов'язок! Щоб вони не прийшли сюди – ти маєш бути там. Все».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---