«Дбати про здоров’я своєї дитини в першу чергу мають батьки», – педіатр з Луцька

Коли відбувається перше знайомство малюка з педіатром? Яку допомогу він має надавати? Що змінилося у дитячій поліклініці в умовах карантину? Чи має лікар ходити на виклики? На які консультації очікувати батькам малюків? Як потрапити на прийом, не вистоюючи в черзі? Про це в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» говорили з педіатром КП «Луцька міська дитяча поліклініка» Людмилою Левчук.

Із якого віку педіатр починає вести дітей?

Педіатр починає вести дитину з першого дня зустрічі з нею. Лікар може оглянути дитинку і в семиденний строк, і в п’ятиденний – залежно від того, коли була нагода зустрітися і потреба в батьків звернутися до лікаря. А загалом це третя-п’ята доба після народження дитини.

Неонатологи – це теж педіатри, вони спостерігають діток з моменту народження і в середньому до 28 днів життя. Але за потреби діток, які перебувають у них на обліку, які народилися з патологіями і потребують спостереження, ведуть неонатологи. У Луцьку вони працюють у Волинському обласному територіальному медичному об’єднанні захисту материнства і дитинства. Усі дітки, які народжені в перинатальному центрі й потребують спостереження, перебувають у них на обліку. Повторно до них звертаються, починаючи з місячного віку. Таких діток до року щомісяця приводять на огляд.

Ми теж спостерігаємо таких дітей. Хоча пріоритет у роботі педіатра – це все-таки профілактика. Така робота передусім полягає у профілактичних оглядах. Планово вони розпочинаються у місячному віці і тривають до 18 років. До року дитинку оглядають щомісяця. Після року – це 18 місяців, далі – у два, три роки й так щороку.

Якщо дитинку виписали з пологового чи неонатального відділення, можливо, батьки не зразу звертаються до педіатра, то він відвідує малюка за місцем реєстрації, якщо із ним не уклали декларацію? Є ж різні батьки.

На жаль, буває й так. Коли йдуть народжувати, то зазвичай мають свого гінеколога. Я радила би батькам, коли це перша дитина, заздалегідь продумати цей процес, тому що, враховуючи теперішню медичну реформу, в сучасних наказах щодо надання медичної допомоги не звучить слово дільничність. Тобто є сімейний лікар, є педіатр і терапевт.

Реформа ще не завершилася. Тож аби не погубити тих діток, які народилися, їх автоматично передають у поліклініки за місцем проживання. А там уже йде своя робота. Видавати обмінну карту на руки не кожній мамі можна, тому що є такі, які їх можуть згубити. А це є перший документ, який отримує дитина після народження, і в подальшому лікар знає, що з нею робити. Дуже добре, що первинну документацію передають за тією адресою, яку вкаже мама у пологовому будинку.

Та бувають різні випадки. Дітей народжується багато. А педіатрів достатньо, але не настільки, щоб вони були недонавантажені. Якщо ліміт від міністерства становив 900 дітей, повірте, не кожен педіатр таку кількість потягне і буде спроможний надати кваліфіковану допомогу.Здебільшого педіатр знає, що ось у такій сім’ї в такий-то період має народитися ще одна дитина. Він собі планує, знає, скільки у нього є дітей 18-річного віку, тобто незабаром звільняться місця і він зможе взяти діток для ведення. Більше він просто неспроможний взяти фізично.

Звісно, з поліклініки мамі телефонують і просять звернутися до лікаря. Вона може звернутися в заклад і обрати педіатра для малечі. Навіть якщо проживає в іншому кінці міста чи навіть населеному пункті.

Ви сказали, що сфера педіатрів – це профілактика. Але все ж є хвороби, які вони лікують. Які саме це недуги?

Педіатри бувають різними. Є ті, які працюють у відділенні й займаються безпосередньо лікуванням. А пріоритет педіатра в поліклініці – це профілактика. Це велике поняття, яке в собі має 80 відсотків роботи. Тобто це не тільки огляди. Це й консультування, видавання довідок. За перший рік життя дитини педіатр проводить низку консультацій, починаючи з того, що має їсти мама, яка годує грудьми, який у неї має бути режим, що їй треба пити, як поводитися з дитиною.

У новонародженої дитинки ще не сформований кишківник, вона потребує певних препаратів і втручань для покращення її стану. Це й консультації щодо догляду за дитиною, щодо прогулянок і того, як одягати малюка, як правильно купати. І з перших днів починається профілактика застудних захворювань. Це все робить саме педіатр.

Далі дитина росте, вона харчується, відвідує якісь заклади, щодо цього також консультує педіатр. Іде профілактика гострих, хронічних захворювань.

Ну і величезна робота – щодо щеплень. Це все лягає на плечі педіатра, адже майже всі щеплення дітям проводять до 18 років. Лікар їх планує, спостерігає, дає певні рекомендації, надає пояснення щодо вакцин, їх виробника, складу, можливих побічних реакцій тощо.

Коли треба звертатися до педіатра позапланово? Чи змінилося тут щось в умовах карантину?

Кардинально нічого не змінилося. Позаплановим є огляд хворої дитини або на той час соматично здорової, але яка має якусь хронічну патологію. В умовах карантину звертатися в поліклініку з причини загострення хронічного або за наявності гострого захворювання потрібно.

Трішки змінилася методика надання первинної медичної допомоги. Тепер педіатр усі свої робочі години проводить на прийомі. Він може оглянути велику кількість дітей. Скажімо, за той час, який він раніше витрачав, ходячи на виклики, може прийняти сім-вісім дітей у поліклініці, розписати лікування й оформити медичну документацію.

Чи мають зараз лікарі ходити на виклики? Якщо так, то в яких випадках? Адже часом батьки скаржаться, що лікар не хоче йти на виклик.

Хотілося б, аби батьки розуміли: лікар нікому нічого не зобов’язаний. Дбати про здоров’я своєї дитини в першу чергу мають батьки. Якщо їй виповнилося 14 років, дитина має повне юридичне право укласти навіть декларацію із тим лікарем, з яким хоче. Лікар має надати допомогу в межах своєї компетенції і в розумних обсягах, маю на увазі час, який йому відведений для роботи.

Зараз викликів як таких поменшало. Але навантаження на педіатрів збільшилося. Крім того, що батьки і з хворими, і зі здоровими дітьми приходять у поліклініку, педіатри консультують ще й телефоном, із використанням різних методів комунікацій.

З якого приводу батьки найчастіше телефонують педіатру?

Скажу чесно: відсотків 30 запитань – на кшталт «А ви працюєте?», «А скільки працюєте?», «А в яку зміну?». Така інформація є на сайті медзакладу. Тим більше, графік прийому педіатрів є сталим. Насправді все просто і я просила би батьків не турбувати лікарів через такі дрібниці. Адже, можливо, в цей час їхньої допомоги потребує важкохвора дитина.

Коли телефонують із приводу, скажімо, дозування жарознижувального препарату – так, це треба робити, бо то є важливо. Це невідкладний стан.

Як потрапити до педіатра, щоб не вистоювати в черзі разом з іншими хворими?

Є електронна черга. І це дуже зручно. Так можна спланувати візит до лікаря на плановий огляд.

А коли в дитини підскочила температура?

Коли йдеться про хвору дитину, звісно, не завжди можна записатися, бо на той час може просто не бути місць в електронній черзі. Стосовно хворих дітей до року, то зазвичай лікар, який сидить на прийомі, знає, що до нього мають привести такого хворого. Це я кажу з власного досвіду: перед тим мама зателефонувала, я її проконсультувала і сама скерувала, я маю прийняти хворого без черги.

Список дітей, які мають прийти на плановий огляд, кожен лікар може собі роздрукувати чи глянути в комп’ютері – хто, з чим і на котру годину. Коли ж приносять хвору дитину до року, ми їх запрошуємо без черги, а вже далі – тих, хто за списком.

Якщо не вдалося записатися в електронну чергу, ніхто нікому не відмовить у наданні допомоги. Якщо в той час лікар цієї дитини не працює, для того є кабінет чергового лікаря. Цей лікар завжди огляне хвору дитину.

Якщо так сталося, що декларацію з педіатром не укладено, а дитина захворіла?

Незважаючи на те, укладено чи не укладено декларацію з лікарем, якщо мама з дитиною звернулася у заклад, там мають надати медичну допомогу. Це зробить черговий лікар.

А якщо ось така ситуація: у межах робочого часу педіатра дитині не була потрібна його допомога, а під вечір, наприклад, підскочила температура чи з’явилися інші тривожні симптоми, куди звертатися?

Якщо на погляд мами це є термінальний стан, передусім треба телефонувати своєму лікарю. Коли він з якихось причин не бере слухавку, не варто панікувати. Якщо це після восьмої вечора, то в нас працює невідкладна дитяча допомога. Лікарі надають допомогу не через 10-15 хвилин після виклику, а впродовж зміни. Ідеться про дитину, яка хвора, але не потребує термінової допомоги. Під час виклику надають консультацію, наприклад, щодо збивання температури й кажуть, що лікар приїде, аби оглянути дитину. Так само щодня з восьмої вечора є лікар, який виїжджає на виклики.

Чи надійде інформація про те, що дитині викликали невідкладну допомогу, до педіатра? Чи це мають робити батьки?

Враховуючи те, що зараз захворюваність зросла, викликів побільшало і навантаження на невідкладну допомогу збільшилося. У першу чергу передають інформацію про дітей до року, яких вони відвідували. Стосовно старших дітей, то лікар, який приїжджає на виклик, оглядає, призначає лікування і рекомендує звернутися до педіатра. Якщо треба здати аналізи, то лікар невідкладної допомоги виписує направлення. Тобто безперервність надання медичної допомоги не зникає. Але це командна робота, а не тільки педіатра.

Що порекомендуєте батькам, аби в цей період було менше причин звертатися до лікаря?

Передусім – не треба панікувати і варто зрозуміти, що COVID-19 – це теж вірус. Тепер будь-яку, навіть найпростішу ГРВІ розглядають як коронавірус. Але тут нема нічого такого, що наводило би ляк на маму. Переживати треба тоді, коли висока температура – більш як 39,5-40 градусів, коли вона не збивається, коли з’являються ознаки дихальної недостатності, задишка, коли при невисокій температурі дитина млява, бліда, апатична й не має сили навіть розмовляти з вами.

Читати ще: «Планові щеплення треба робити навіть у карантин», – імунолог з Луцька

У такому випадку треба терміново телефонувати на 103, пояснити ситуацію, крім того, повідомити свого педіатра чи сімейного лікаря. Усе інше лікується, профілактується. Не сійте паніки, адже ви як батьки потрібні дитині. Лікар далеко, консультацію може надати телефоном, навіть призначити лікування, а безпосередньо допомогти дитині маєте ви.

Щоб бути здоровими й не хворіти, велике значення має профілактика. Пріоритетом є здоровий спосіб життя. Якщо говорити про дітей, то це передусім режим – має бути повноцінний сон не менш як 7-8 годин. Коли ви хочете, щоб ваша дитина якомога менше хворіла, то маєте забезпечити їй належні умови в приміщенні, де вона перебуває: температура там має бути не більшою за 20 градусів, а в зимовий період я радила б навіть 18-19 градусів, бо коли прохолодне повітря, дитині легше дихати, воно не дає поширюватися вірусам.

Має бути оптимальний режим вологості – не менш як 50-60 відсотків. Треба провітрювати кімнату, краще дитину вдягнути, але щоб повітря було прохолоднішим, варто робити вологе прибирання. А найголовніше – зволожити носові ходи сольовим розчином. Такі ось елементарні речі запобігають поширенню вірусу та виникненню гострої респіраторної вірусної інфекції чи будь-якої іншої.

Крім того, дитина не менш як пів години щодня має гуляти на свіжому повітрі. Має бути збалансоване раціональне харчування. Жодних снеків, продуктів швидкого приготування, ковбас, копченостей. Мають бути кисломолочні продукти, м’ясо, сезонні овочі та фрукти. У період, коли їх нема, поповнити цей баланс допоможуть вітаміни.

Зазвичай у наших краях дітям бракує йоду. Тому їм обов’язково треба давати препарати йоду. Їх рекомендовано вживати з двох-трьох років і до кінця життя. Важливим є вітамін D3, який бере участь у всіх обмінних процесах. Ще зазначу: немає імуностимуляторів та імуномодуляторів. Ними можуть служити тільки повноцінне харчування, здоровий сон і фізичні навантаження. Дитину будь-якого віку треба залучати до занять спортом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---