«Чотири роки не співаю російською», – волинський бард Володимир Козачук

Учителя ЗОШ І-ІІІ ступенів села Смідин Володимира Козачука знають на Волині не тільки як прекрасного педагога з майже сорокарічним стажем, а й як виконавця популярної авторської пісні, учасника численних конкурсів та презентацій, творчих вечорів інших авторів, фестивалів, зокрема обласного фольк-фесту в Дольську, молодіжного музичного фестивалю в Згоранах.

Про це йдеться на шпальтах газети Волинські новини від 6 грудня 2018 року.

Чималу популярність мають його виступи в Ковельській галереї мистецтв під час різноманітних виставок, там же відбувався і його авторський концерт. Володимир Васильович бере активну участь у благодійних заходах, під час яких волонтери збирають кошти на потреби ООС, виступає перед військовослужбовцями військової частини, що дислокується поблизу Лукова, серед яких чимало учасників війни на сході України.

У його творчому доробку трохи більш як двадцять пісень на вірші суто волинських поетів. Серед них і місцеві, старовижівські: Олена Чабан, Наталія Лабнюк, Микола Курилюк, Петро Сачук.

– У їхніх збірках трапляються такі чудові проникливі вірші, що їх гріх не заспівати, – каже Володимир Васильович. – Усі мої пісні об’єднані однією темою – темою любові. Тому концертна програма так і називається: «Лінія любові». Тут і почуття кохання, і любові до матері, до рідного села, до України.

Своїх текстів Володимир Козачук не пише, бо вважає, що є люди, які це зроблять значно краще, ніж він, хоч у записнику, звичайно ж, має власні поезії.

Першим його слухачем є дружина Людмила, відома на Волині своїми ляльками-мотанками, також вчитель літератури, яка знається на поезії та завжди дасть добру пораду.

– А ще я вдячний Анатолію Піцику за уроки гри на гітарі, Віктору Мандзюку – за те, що навчав техніки співу, покійному Валерію Шафеті, скрипалю та акордеоністу, – за спільні багаторічні виступи на сцені, – каже Володимир Козачук.

– Який із концертів залишається для вас найбільш пам’ятним? – запитую в барда.

– Це була зустріч із матерями та вдовами солдатів, які загинули на сході, у 2015 році в Ковелі. Ще тільки-но розпочалася війна, а їх було вже восьмеро. Брати участь у такому заході нам з дружиною було надзвичайно важко. У рамках шевченківських днів ми зустрічалися з засудженими ковельської колонії для неповнолітніх. Було дуже шкода хлопчиків, юність яких минає за ґратами. Хотілося подарувати їм надію на майбутнє вільне життя і щонайбільше душевних пісень.

Володимир Козачук дуже любить виступати для молоді, бо, як вважає, дуже важливо навчити юне покоління слухати гарну поезію, адже з екранів телевізорів, у барах, на весіллях, дискотеках лунає стільки недолугих пісенних творів, яким хочеться протиставити справжню творчість. Саме тому минулоріч він став одним з ініціаторів проекту «Жайворонки Полісся», який відбувся у Смідині.

– Нам вдалося зібрати талановитих людей, які створюють чудову музику. Це і працівники культури, і вчителі, і колишні колгоспники. Хотілося, щоб глядачі знали більше про авторів пісенних творів, адже зазвичай слухачі запам’ятовують лише виконавця. До слова, мені дуже подобається такий формат фестивалю, бо творчий конкурс – це не спорт, де результат можна вимірювати секундами чи метрами, – каже бард.

А ще у 2017 році Володимир Васильович з донькою Марією брали участь у відомому фестивалі авторської пісні та співаної поезії «Оберіг-2017» в Луцьку. Виступали як дует «Сонячний дощ». За його словами, таких якісних, поетичних, оригінальних пісень, як тоді, не чув давно і переконаний, що саме таку музику для душі потрібно популяризувати.

Чотири роки самодіяльний митець не співає російською.

– По-перше, у нас достатньо текстів рідною мовою, – переконаний мій співрозмовник. – По-друге, наша зросійщена Батьківщина хоче підтримки і в мові, хоч сама по собі російська не винна в тому, що неадекватний російський цар приніс на нашу землю горе і смерть. У моїй концертній програмі є пісні з репертуару Висоцького, Окуджави, і мені здається, якби ці автори були живими, вони відкрили б росіянам очі на те, що діється в їхній державі.

У планах пісняра – програма, де він співає, а дружина Людмила Трифонівна розповідає про створення ляльок-мотанок. А єдиною і найбільшою мрією залишається мрія про мир для України.

Кожен зі своїх концертів подружжя Козачуків закінчує словами: «Нехай ваші дощі будуть тільки сонячними, а лінія любові такою ж довгою, як і лінія життя». Краще побажання годі придумати.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---