Чому не зацвіла «харизма» самовисуванця в мери Луцька Дмитра Глазунова?

У житті кожної людини колись настає важкий час. І тоді перед нею постають дві дороги: або чесний аналіз поразки, або пошук винних. І найчастіше – ворогів придуманих. Останнє заняття дуже захопливе, позаяк воно відкриває широкий простір для уяви. І тоді довго перераховують конкретних винуватців, які завадили досягнути перемоги, їх шикують за ранжиром, відважують дозу провини кожного окремо.

Дмитро Глазунов вибрав меркантильність. Так називають якість особистості, засновану на дріб’язковості, дешевих розрахунках, жадібності й практицизмі, намаганні отримати вигоду в усіх випадках життя за будь-яку ціну. Для нього моральне усе, що веде до успіху, який обчислюється цифрами на банківському рахунку і у власній кишені. Тому йому не вдалося стати дзеркалом моральності (як він себе позиціонує), а дзеркалом моральної убогості. Втім про все за порядком.

У громадянському суспільстві України, яке в тяжких муках лише народжується, присутній товстий пласт «радикальних лузерів», готових заради свого блага до радикальних дій. У 2010 році Дмитро Глазунов балотувався в мери міста Луцька. Результат – тисяча голосів. Вони показали, що політична активність цього кандидата і його електорат мінімізовані. Він не відбувся ні як вчитель географії, ні як чекіст, ні як реформатор охорони здоров’я, ні як політик.

Світ життя Глазунова – світ таємниць. Одна з цих таємниць – «страхова» медицина.

Як відомо, лікарняні каси є громадськими недержавними членськими благодійними організаціями, які об’єднують фізичних і юридичних осіб на добровільній основі та спільності інтересів із метою здійснення благодійної діяльності відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» і не передбачають отримання прибутків від цієї діяльності. Їх створюють на принципах законності, гуманності, спільності інтересів та рівності прав учасників, відкритості, добровільності й самоуправління.

Дмитро Глазунов вибрав інший шлях: упродовж кількох останніх років на окремих волинських сайтах з’являються матеріали, в яких він прославляє свою «стратегію» охорони здоров’я і ввірену йому людьми Волинську обласну лікарняну касу (надалі – ВОЛК).

Завданням таких організацій є забезпечення членів організації у випадку їхнього захворювання ліками і витратними матеріалами; аналіз і узагальнення передового досвіду, допомога медичним установам, інформація та роз’яснювальна робота із залучення юридичних і фізичних осіб для забезпечення фінансування каси тощо.

Які верстви населення є членами цієї організації? Перш за все – село, провінція: депресивна, бідна, дезорієнтована, інтернати й малозабезпечені жителі міста. Хто сьогодні повірить у те, що з допомогою послуг лікарняних кас та інших благодійних організацій лікуються заможні люди, бізнесмени, чиновники, сам Глазунов?

Упродовж багатьох років Дмитро Глазунов різко критикує спеціалістів охорони здоров’я Луцька. Це нагадує те, як пігмей критикує велетня за його зріст. Виступивши у місцевих ЗМІ (наприклад, у випуску №39 газети «Сім’я і Дім» від 29 вересня 2016 року вийшла стаття «Муніципальна лікарняна каса»: За лаштунками благодійності»), він піддав нищівній критиці систему охорони здоров’я міста і зокрема – благодійну організацію «Муніципальна лікарняна каса».

«Опубліковані звіти «Муніципальної лікарняної каси» – швидше юридична «галочка», аніж демонстрація реального стану речей», – пише критикан.

Далі йдеться про «безконтрольність», «побори» і «солідні дивіденди», «службовий автомобіль «ВАЗ». «Піклувальник» про лучан зажадав створення спеціальної комісії з депутатів Луцької міськради, громадськості, які «детально вивчать схеми із залучення і використання «благодійних внесків» згаданою організацією».

Завершує він свій опус суворим попередженням: «…детальна перевірка діяльності «Муніципальної лікарняної каси»… дасть змогу зрозуміти, чому це протистояння настільки принципове та гостре». Детальна перевірка відбулась і закінчилася повною поразкою Глазунова.

Є подібні речі цього медичного трибуна – захисника усіх знедолених і бідних – у вже закритому виданні «Віче-інформ» («Я мзду не беру – за державу обидно» від 7-13 травня 2015 року), інтернет-виданні «Волинь 24» та на інших місцевих сайтах. Загальний мотив – один: усі погані, а місцевий Верещагін хороший. Принаймні, так він сам вважає.

На звернення Дмитра Глазунова відповіла депутат Луцької міськради Алла Надточій. Вона підкреслила, що заявник висловив лише власні емоції і голі факти. Депутати міста неодноразово цікавилися роботою цієї благодійної організації, але жодних порушень не знайшли, констатувала депутатка.

Проте Дмитро Глазунов не заспокоївся. Влаштувавши пресконференцію для місцевих ЗМІ, він голослівно переконував останніх, що в управлінні охорони здоров’я міста «привласнюють кошти з благодійних внесків». Але жодного доказу про такий стан речей не надав. Навпаки, благодійна організація має власний сайт, де прозоро звітує про фінансову діяльність перед пацієнтами.

Представники ЗМІ звернулися до голови її правління Дмитра Глазунова з тим, аби їм надали документи зі звітністю ввіреної йому організації, але отримали повну відмову. Посаду виконавчого директора організації обіймає сестра Дмитра – Катерина Глазунова. Молодій «благодійниці» на свою скромну зарплату в 2014 році вдалося придбати автомобіль Volvo ХС90, ринкова вартість якого складає щонайменше $22 тис. Сам благодійник донедавна їздив автомобілем Opel Vectra, придбавши його у 2007 році, а наступного року йому вдалося цілком погасити позику на цю покупку. Нині він користується автомобілем представницького класу Porsche Cayenne, ринкова вартість якого, залежно від робочого об’єму двигуна, складає від $70 тис. до $106 тис. Ціна авто і зарплата Глазунова ніяк не в’яжуться в якусь елементарну логіку і не піддаються коментуванню. Ось такий вигляд має та частина «сімейного бізнесу» Глазунових на людських грошах, яка на поверхні.

Глазунов – голова правління і виконавчий директор ВОЛК в одній особі. Це нагадує курник, у якому лисиця одночасно обіймає посади головного бухгалтера і ревізора. Можливості його, як він сам не соромиться похвалитися, «широкі»: він вийшов з управління СБУ («компетентних органів», як називає він сам).

До Революції Гідності Глазунов був активним членом Партії регіонів, навіть сподівався зробити політичну кар’єру. Одночасно Дмитро очолював Благодійний фонд «Рідна Волинь». Що там трапилося і донині достеменно нікому невідомо. Відомо лише те, що члени родини Бориса Клімчука публічно заявили через місцеві ЗМІ, що не мають і не хочуть мати жодного стосунку до фонду, і переконливо просили не зловживати використанням в ньому імені покійного Бориса Клімчука.

У соціальних мережах відсутня будь-яка інформація щодо діяльності ВОЛК. Сам Глазунов уникає відповідей про її діяльність на запити представників ЗМІ, одночасно звинувачуючи аналогічні міські організації в «непрозорості». З достовірних джерел відомо, що «благодійник» використовує кошти людей на власні потреби, веде безбідний спосіб життя, не застосовує накопичувальну систему обліку членських внесків, про що є багато нарікань членів ВОЛК. Тобто працює за принципами страхової компанії, але жодних податків із фінансової діяльності організації не сплачує.

Як відомо, частина людей із так званих компетентних органів, які мають «гарячі серця і холодні голови» (за відомим визначенням Фелікса Дзержинського), ніколи не відзначались особливим гуманізмом і високою мораллю. Чим завжди кидали недобру тінь на колег.

Дмитро Глазунов (прослуживши вісім років, добровільно пішов у відставку в званні капітана СБУ), скажімо м’яко, не створює позитивного враження своїми здібностями і талантами. Подейкують, що йому «допомогла» піти з органів професійна непридатність. Є й інші думки, які зовсім не прикрашають нашого «благодійника».

Він нічого собою не являє, крім самого себе. Так сказали десятки колишніх клієнтів ВОЛК. З допомогою своїх журналістських каналів я поцікавився клієнтурою ВОЛК. Невтішна вона: масовий вихід із організації юридичних осіб, розірвання угод із фізичними особами. У приватному підприємстві «Модерн-Експо», наприклад, повідомили, що колективний договір на перерахування внесків на працівників підприємства розірвано. Причина – «вимога зміни умов договору зі сторони ВОЛК». Перераховують кошти лише на окремих клієнтів.

Висунувши себе у 2010 році кандидатом в депутати Верховної Ради України, Дмитро Глазунов з усіх прасок рапортував виборцям про те, що якщо лучани оберуть його депутатом, то він заборонить діяльність «благодійних організацій і фондів у міських закладах охорони здоров’я». Чому так вирішила людина, яка сама себе вважає благодійником? Чому і в чому йому заважає міська лікарняна каса?

Як відомо, благодійність – традиційна етична і соціальна норма людства. Канони світових релігій включають її в число головних заповідей. І навіть впродовж віків у різних світських модернізаціях, з яких починався процес заміни релігійних цінностей економічними й політичними, благодійність залишалась ключовою вимогою.

Системна криза соціально-економічної сфери пострадянського періоду нагадала людям про такий орієнтир діяльності, як соціокультурний феномен благодійності. Сьогодні її можна розглядати як моральний принцип формування системи соціальної політики України.

Уся його «політика» і «шлях до сердець» людей засновані на дешевому, примітивному піарі: напередодні виборів зібрати сміття на міському пляжі та на березі річки Сапалаївки; відшукати сироту-дитину в школі-інтернаті, подарувати їй коробку цукерок і сфотографуватися на фоні новорічної ялинки; вкотре нагадати лучанам про те, як він подарував копію ікони Холмської Богоматері Волинському музею ікони.

Остання його обіцянка лучанам до нинішніх виборів місцевого самоврядування – як вишня на святковому пирозі: «…створити в Луцьку кардіоцентр для порятунку людей з серцево-судинними захворюваннями, інфарктами та інсультами зокрема». Смішно і сумно!

Не зайвим буде відмітити, що експертне медичне співтовариство не має жодних сумнівів у потребі введення страхової системи медицини. За загальним визнанням спеціалістів, страхова медицина оптимальна й ефективна, але головним напрямком її вдосконалення має бути поступальний рух на шляху розвитку страхових принципів і поетапний перехід від меншого до більшого.

Страхові внески за працівників має платити роботодавець, самозайняті громадяни будуть платити самі за себе, а за незахищених, пенсіонерів, студентів заплатить держава. У випадку, коли єдиною можливістю отримати державну медичну страховку буде офіційне працевлаштування або декларація підприємницької діяльності, людей, які готові працювати за зарплату в конвертах, стане значно менше.

Такий шлях, наприклад, вибрали і втілили в життя відомі луцькі підприємства «Волинь-Експо» і ПрАТ «СКФ Україна». Кілька років тому вони розірвали договір страхування з так званою ВОЛК і застрахували своїх працівників у страхових компаніях.

Договір з ВОЛК розірвали й інші організації, підприємства і медичні заклади області. Як стало відомо з компетентних джерел, у Дмитра Глазунова в «активах» залишився лише Волинський протитуберкульозний диспансер, у якому він обіцяє «лікувати» учасників АТО. Щоправда, на «лікування» немає коштів, і в останні кілька тижнів «лікувальник» уникає пацієнтів.

Ідеться про те, що Глазунов є, а кошти і в касі ВОЛК, і у фонді «Рідна Волинь» давно відсутні, а сам керівник цих імпотентних організацій, які залишились існувати лише на папері, виступає ні від кого.

«Мій життєвий принцип: не пливти, а створювати течію самому» – черговий передвиборчий лозунг Глазунова. З наведених вище фактів, як у дзеркалі, видно, що «течія», яку створив наш «гіппократ», пересохла. Повний банкрут – і фінансовий, і моральний.

Чому так трапилося? Чому не зацвіла «харизма» Глазунова, яку він висадив у горщику в себе на підвіконні? Тому, що колись-таки це мало трапитись, і цьому «посприяли» методи його роботи.

Галузі охорони здоров’я потрібні не брехливі обіцянки пройдисвітів, а економічна самостійність лікувальних закладів. Потрібні затверджені стандарти, в яких має бути вказаний гарантований обсяг медичної допомоги пацієнту, мінімально достатній, щоб говорити про якість цієї допомоги. Потрібна система оцінки за індикаторами, загальне медичне забезпечення життєво важливими ліками всіх громадян держави і в стаціонарі, і амбулаторно за рахунок засобів держави.

Такі гарантії та умови може створити тільки держава. Про це йдеться в законопроєкті Верховної Ради України № 9163 від 04.10.2018 року. На жаль, документ ще не ухвалено, він два роки блукає високими кабінетами вищого представницького органу держави України. Тоді можна говорити про лікування виліковних хвороб і суттєве продовження життя при хронічних захворюваннях. У цивілізованому світі такі проблеми давно залагоджено, а ми за них навіть не бралися.

А щодо благодійності, то для її розвитку потрібні спокій людей, мир у державі, політична й економічна стабільність, зростання життєвого рівня, загальної культури суспільства. Усе це разом в перспективі призведе до створення сприятливих умов для розвитку цього соціального явища.

Це відбудеться і по лінії держави шляхом введення податкових пільг для тих підприємців, які провадять благодійність, що, своєю чергою, створить відповідний суспільний імідж в рамках регіонів і держави загалом, відкривши шляхи для благодійників до участі в органах місцевого самоврядування і державної влади.

Дмитро Глазунов не розуміє цих елементарних речей, тому й зазнав жорстокого фіаско.

Його обіцянки за цинічністю, брехнею та відсутністю професіоналізму нагадують рекламу 90-х років про чипси і жіночі прокладки. Або курку, яка знесла яйце, а кудкудакає так, ніби знесла цілу планету Юпітер. Пересмикування фактів і їх спотворення, підміна понять; софізми, подвійні стандарти, підтасовка, до примітивності спрощена мова, катастрофічно обмежена лексика – ось його «харизма» й «інтелект». Так і хочеться обробити «благодійну кухню» Глазунова дихлофосом!!!

Юрій Климарчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---