«Чому я живий»: у Луцьку відбувся світський раут з допрем’єрним показом фільму. Фото

У Луцьку відбувся світський раут з допрем’єрним показом нової української кінострічки «Чому я живий». Під час заходу підписали меморандум про співпрацю між Одеською кіностудією, Волинською кінокомісією та облдержадміністрацією.

Захід відбувся 29 жовтня у РЦ «Промінь».

Як розповіли організатори, першочергова мета дійства – показати кінопривабливість Волинського краю та його локацій у кіноіндустрії.

Під час рауту гості мали змогу поспілкуватися з продюсерами, режисерами та акторами фільму, зокрема, з генеральним продюсером стрічки «Чому я живий», головою правління Одеської кіностудії, членом Національної спілки кінематографістів України, письменником Андрієм Осіповим, продюсеркою, директоркою ТОВ «Odesa Film Production», членкинею дирекції конкурсу короткометражних кінопроєктів ім. Кіри Муратової «Короткі зустрічі» Ганною Дочевою, другою режисеркою фiльму Оленою Дукаценко. Також на заході були присутні виконавиця ролi мами Марiï у фiльмi «Чому я живий» Анастасiя Борисова та виконавиця ролi Фросi Анастасія Марків, для якої це був кінодебют.

«Сьогодні визначна та непересічна подія для України, тому що Одеська кіностудія зняла прекрасний фільм. Ми хочемо, щоб українське кіно розвивалося, і не лише на папері. Показуючи через культуру й фільми мальовничі місця Волині, ми будемо приваблювати сюди й бізнес», – зазначив заступник голови Волинської облдержадміністрації Андрій Ярмольський.

Генеральний продюсер фільму Андрій Осіпов додав, що допрем’єрний показ стрічки у Луцьку особисто для нього є дуже особливим моментом.

«Уже другий рік поспіль Одеська кіностудія розпочинає промокампанію своїх фільмів саме з Луцька. Цим ми неабияк дивуємо зарозумілих киян. Луцьк – це не просто 220 тисяч населення, тут душа і розум України. Це велика стрічка про події, які відбулися в Україні 80 років тому. Незважаючи на трагічну тематику Голокосту та Другої світової війни, її знято у жанрі трагікомедії, тому у вас буде можливість і поплакати, і посміятися», – розповів продюсер.

Водночас він зазначив, що у найближчих планах – відкриття філії Одеської кіностудії у Луцьку. Проте додав, що не варто псувати добру справу великою кількістю слів.

Керівниця громадської організації «Волинська кінокомісія» Мар'яна Сорочук зазначила, що кіноіндустрія – це не лише прибуток для кінотеатрів та приємні миті під час перегляду для глядачів, це ще й розвиток економіки, адже кожен фільм дає робочі місця безпосередньо в місті та області. Це, зокрема, робота для місцевих операторів, фотографів, гримерів, для ресторанного та готельного бізнесу тощо.

«Хочеться, щоб у нас на Волині знімали багато кіно. Бо те, що знімають, не дає дивідендів нашій області. Але погодьтеся, що кіно – це дуже потужний інструмент для того, щоб доносити ідеї людям. Сьогодні, в час непростого життя в Україні, ми зіштовхуємося з поняттям пропаганди. Так от, кіно – це пропаганда найкращих цінностей. І цим можна гарно скористатися», – додав заступник голови ГО «Волинська кінокомісія» Сергій Шараєвський.

Він наголосив, що для втілення задумів потрібно багато працювати. Зокрема, запросити професійних location-менеджерів для того, щоб вони професійним оком глянули, зробили відео та фотоматеріал привабливих локацій області.

«Потрібно створити сайт, що буде відображати ці локації. Також важливо знайти спеціалістів – акторів, освітлювачів, художників із костюмів, реквізиторів. Ми з вами можемо це створити, бо маємо потужний потенціал. Кіно не знімає одна людина. Це дуже великий колективний внесок. І кожен із нас може стати ім’ям у тому великому списку титрів, який показують по завершенню фільму», – каже режисер.

Як додала народна депутатка Ірина Констанкевич, коли на Волині створювали кінокомісію, то всі разом мізкували, що це таке і як воно буде працювати.

«А тепер ми бачимо, що це справді поле можливостей. І коли говоримо про Волинь, то бачимо, що це неоране поле. І я розумію бажання відкрити тут філію кіностудії. Чому б ні? Одеська кіностудія – це Голлівуд на березі Чорного моря. Я думаю, що ми теж матимемо свій волинський Голлівуд, бо якщо за справу беруться такі молоді амбітні кіномитці, адміністратори, креатори, творці та бізнесмени, то результат буде. І я теж як народний депутат хочу запевнити вас, що на всіх етапах своєї роботи буду підтримувати цю ідею. Амбітні цілі коряться найбільшим фантазерам», – акцентувала народна обраниця.

Після цього відбулося підписання меморандуму про співпрацю між Волинською облдержадміністрацією, Одеською кіностудією та Волинською кінокомісією.

До слова, сюжет кінострічки «Чому я живий» засновано на реальних подіях. Сценарист фільму Євген Митько описав історію власного життя в оповіданні від маленького хлопчика Женьки. Сам драматург народився в Маріуполі у 30-ті роки та пройшов окупацію.

На жаль, Євген Митько не дожив до прем’єри фільму. Режисером картини виступив тільки Віллен Новак.

Фільм «Чому я живий» розповідає про події 1940 року в Маріуполі. Сімнадцятирічні Фрося і Льончик мріють одружитися. Але Фрося українка, а Льончик – єврей. Дуже важко батькові дівчини породичатися з такою сім’єю. Олексій Іванович добрий чоловік, але своєрідний православний вірянин. Як йому поступитися своїми переконаннями та пустити в сім’ю іновірця? Вагітність Фросі. Перший день війни. Льончик іде на фронт. Окупація, доноси, колабораціонізм, мародерство, фашистський терор, розстріли євреїв… Усе це довелося пережити героям і при цьому залишитися справжніми людьми.

«Правда, потрібний фільм? Я дивлюся його вшосте і є можливість думати більш глобально, ніж про те, як я зіграв у тій чи тій сцені. Думаю про те, що я дуже фартова людина. Покажу цей фільм своїм дітям, хоча в мене їх поки нема. Вони не будуть знати про цю епоху майже нічого, бо й при моєму дорослішанні не валялися бюсти Леніна направо і наліво, не було написів «Мир, труд, май», але історія не про це. Я думаю, що це фільм про те, що людство не вчиться на помилках попереднього покоління. З історії можна зробити багато висновків, але чомусь не виходить. Люди самі собі створюють багато проблем і потім не знають, як їх розв’язувати. Придумують собі, що вони царі та боги і їхні забаганки важливіші, ніж життя цілих народів. Я покажу своїм майбутнім дітям цей фільм зі словами: «Дивіться, як це колись було, а зараз люди цього вже не роблять», – заначив виконавець ролі Льончика, актор Роланд Мішко.

Натомість для акторки Анастасії Марків, яка зіграла роль Фросі, участь у стрічці «Чому я живий» – кінодебют. Дівчина не могла стримати сліз та дуже хвилювалася, перебуваючи під враженнями від побаченого на екрані.

«Сьогодні я цей фільм побачила вперше. І мені зараз дуже важко підібрати слова, я на емоціях. Весь переданий сенс фільму дуже близький мені, бо все дитинство бабуся та дідусь розказували мені про війну, адже народились в ті часи. І зараз я дуже щаслива стати маленькою частинкою прекрасного», – розповіла виконавиця однієї з головних ролей.

«Мене переповнюють емоції. Я дивлюсь фільм удруге. Сльози підступають. Думаю, у кожного в сім’ї були бабусі й дідусі, які розповідали, як це все було важко. І цей фільм – прекрасний показник того, як не має бути. І як люди мають цінувати одне одного за те, що просто живуть, люблять, за те, що сусіди і спілкуються. І в жодному разі не можна розділяти людей за релігійними чи національними ознаками. Я сподіваюся, що у майбутньому все буде добре і ми мусимо це показати дітям», – каже акторка Анастасія Борисова, яка у фільмі зіграла сестру Фросі Марію.

Насамкінець генеральний продюсер стрічки Андрій Осіпов подякував кожному з присутніх за участь у заході, теплі слова підтримки та небайдужість до українського кіно. А в першу чергу він зізнався у любові до своєї мами, яка теж перебувала у залі.

«Мам, я тебе люблю», – зі сльозами в очах та по-дитячому щасливою усмішкою на вустах сказав очільник Одеської кіностудії.

Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---