«Чоловіки в лісах ховаються». Що не так з каналами про видавання повісток у Луцьку й до чого тут ІПСО РФ

«Обережно, у Луцьку на вулиці N роздають повістки». Такі повідомлення заполонили загальні телеграм-канали, а є й спеціально створені пабліки для «інформування». Останні чудово перегукуються з одним із напрямів ІПСО російської пропагандистської машини.

Повістки у львівському метро і на вулицях, яких не існує, або ж інформація «зі стелі»

У мережі з’явилася низка телеграм-каналів з «інформуванням» про те, коли і де на вулицях видають повістки. Такі канали зроблено для багатьох міст, і в них час до часу з’являються повідомлення начебто про те, де бачили працівників центру комплектування і соціальної підтримки.

Начебто, оскільки достовірність таких повідомлень під сумнівом. Крім того, такі дії цілком можна трактувати як спроби зриву загальнодержавної мобілізації, і це грає на руку ворогу.

Читати ще: На вулицях Луцька роздають повістки: чи законно це?

Щодо достовірності, то мережею вже давно гуляє скіншот повідомлення про роздавання повісток у львівському метро. Може, львів’янам і хочеться мати підземку, проте її поки що там не прокопали. Чи все так печально з луцькими пабліками? Забігаючи наперед – так.Для того аби перевірити, що це за канали, а також їх достовірність, ми вирішили провести два експерименти.

Механіка повідомлень у цих каналах проста: будь-хто може надіслати в бот повідомлення про те, кого і де він бачив. Надсилаємо повідомлення, що на вулиці Івасюка (якої, хай як це прикро шанувальникам митця, у Луцьку немає) двоє людей роздають повістки. Повідомлення одразу ж з’являється у каналі. І лише після того, як дехто з користувачів написав у коментарях, що такої вулиці не існує, повідомлення видалено.Експеримент другий: пишемо більш правдоподібне повідомлення. Читаючи географію попередніх постів, обираємо найближчий пункт, де є чимало людей. Таким чином в каналі з’являється інформація, що «біля ТЦ «Слон» на вулиці Кравчука в супроводі поліції працівники ТЦКіСП роздають повістки». Це вигадка до останнього слова: нікого там не було. Та вона не викликала ні в кого сумнівів. Тобто, фактично, ніхто не перевіряє, чи справді це так, тому достовірність і решти повідомлень – під сумнівом.Так само й опубліковані фото не доводять цих фактів, адже ідентифікувати місце за ними неможливо.

«Ховаються, щоб не піти воювати»

Отже, висновок перший: достовірністю тут і не пахне.

Натомість ці канали, які так ненав’язливо радять уникати згаданих локацій, бо начебто одразу ж відправлять на фронт, прекрасно лягають на наратив російської пропаганди про те, що в Україні ніхто не хоче воювати і тут купа дезертирів. Більш того, якщо вірити роспропаганді, українські чоловіки ледве не в лісах переховуються від повісток.

Ось, наприклад, текст, розміщений в одному з телеграм-каналів з-за порєбріка, де постійно цитують пропагандиста соловйова.

«Усі бігають від військкоматів. Доходить до того, що під’їжджають чоловік з дружиною до заправки, чоловік виходить з машини і лишає дружину заправлятися, а сам чекає в лісі. Ховаються не за своїми адресами, а в далеких родичів, де їх знайти не можуть. Доходить до фантастичних речей: ховаються навіть в старих будинках, у підвалах, на горищах, щоб тільки не піти воювати», – пишуть пропагандисти.Тут варто нагадати один міф, який активно розганяли проросійські фейсбук-сторінки у 2014 році про те, що «чоловіків знімають з поїздів і забирають на війну». Нічого не змінюється, чи не так?

Що спільного між пабліками Львова, Києва, Луцька та інших міст

Крім згаданого вище, насторожує також ще кілька фактів.

Факт перший. Усі ці канали створені або ж почали інформувати про повістки в один проміжок часу: кінець червня – початок липня. Що у Києві, що у Львові, що у Запоріжжі, що у Луцьку хтось раптово «прокинувся» і вирішив інформувати людей.

Деякі канали було створено раніше, але запустили вони повідомлення про повістки саме у цей час. Це при тому, що в країні з 24 лютого оголошено воєнний стан і з того ж часу триває загальна мобілізація. Якби ці канали з’явилися ще принаймні у квітні, питань було б менше. Але чому тепер? Вони почали з’являтися в час, коли оприлюднили повідомлення про можливі обмеження проїзду між регіонами. І хоч цю норму швидко відмінили, такі канали діють досі.Факт другий. Канали дуже часто перелінковуються між собою. Ви з каналу про Київ можете одразу ж клікнути на канал про Луцьк чи Ужгород. Це цілком природно наводить на думку про те, що це – організована діяльність, і що це – єдина мережа. Питання: навіщо комусь це? Напевне, все-таки комусь це потрібно.Факт третій. Про те, що це одна мережа, свідчить і те, що перші повідомлення у каналах практично ідентичні. Що канал створено для інформування і так далі. Відповідь на питання, навіщо – аналогічна до попередніх пунктів.

Факт четвертий. Машиний переклад. Навіть у коротких повідомленнях автори примудряються наробити помилок. Причому – цілком типових для автоматичного перекладу з російської на українську мову. Наприклад: «канал створено з цілью» (так і читається целью), «ми підтримуємо захист своєї Батьківщіни» (навіть якщо не придиратися до конструкції, то «Батьківщіна» ріже око і вухо, але це не дивно, бо в російській мові після шиплячих іде літера, яка позначає звук [і]).Факт п’ятий. Деякі з каналів мають однакові заголовні фото (наприклад, луцький, львівський і київський пабліки), у них однаковий стиль, використовуються однакові символи (синій і зелений круг). Це схоже на те, що створювали їх за одним шаблоном.З цього всього випливає факт шостий: хтось-таки цим заморочився, витратив час на створення каналів і час до часу їх модерує, не отримуючи від цього зиску з реклами. Але хто за це платить? Питання відкрите.

Загалом усі ці факти свідчать принаймні про те, що ці пабліки за призначенням дуже перегукуються з пропагандистьськими наративами: «нікто нє хочєт ваєвать» та «слажитє аружиє, ідітє дамой, а ми вас асвабадім».

Чи законне видавання повісток на вулиці?

Метою таких каналів вказано «превенцію нецільового отримання». Що це таке – «нецільове отримання повісток» у воєнний час – так і незрозуміло.А видавання повісток на вулицях представники цетру комплектування пояснювали не раз: у країні оголошено воєнний стан і триває загальна мобілізація. Крім того, в багатьох військовозобов’язаних у житті відбувалися зміни, і центрам комплектування треба оновити інформацію. Тож видавання повісток на вулиці – законне.

Як зазначають представники ТЦКіСП, вручення повістки не означає автоматичне відправлення вже завтра на фронт, у зону бойових дій. Є різні типи повісток: для уточнення даних, на медкомісію, на призов до Збройних сил України і повістка «з’явитися з речами». Нині ж, запевняють у військкоматі, здебільшого роздають першу, щоб уточнити певні дані тих громадян, які перебувають на обліку.Читати ще: Чому роздавали повістки на пляжах Світязю

Те саме днями підтвердив і Міністр оборони Олексій Резніков під час загальнонаціонального телемарафону.

«Територіальні центри комплектації продовжують працювати. Коли дають повістку, йдеться не про мобілізацію, а про те, що деякі люди переїхали, змушено переїхали чи перемістилися в місце проживання і не стали на облік. А вони за законом зобов'язані це зробити.

Вручення повісток чоловікам призовного віку означає, що вони мають прийти у місцевий територіальний центр комплектації, показати документ і сказати: перевірте, він на обліку, він у резерві… Не всі, скажімо так, доїхали, не всі стали на облік, хоча вони продовжують обліковуватися – або в окупованому тимчасово місці, або переїхали на Західну Україну.

Ті вручення – це, в першу чергу, наведення ладу (з обліком – ред.). Так, деякі центри комплектації поводяться за старим форматом. Я особисто категорично заперечую ідею, коли за порушення, ДТП, поведінку в ресторані чи десь вручають повістку. Це абсолютно неправильно, це дискредитація – цього не має бути», — зазначив міністр.

Так само Резніков заявив, що розповіді про те, що непідготовлених мобілізованих новачків кидають «на нуль», не можуть бути правдою – це міфи та складові інформаційної війни РФ.

За процедурою, людина у навчальному центрі має пройти повну підготовку від тактичної медицини до поводження зі зброєю, злагодження, забезпечення одягом і системами захисту. Лише після цього, залежно від фаху, мобілізованого відправляють у підрозділ, наголосив міністр.

***

Загалом уже весь світ розуміє, що нинішня російсько-українська війна – гібридна, про що в Україні заявляли ще з 2014 року. Одним з її елементів є ІПСО – «інформаційно-психологічна операція» росії, завдання якої – використати будь-який інформаційний привід чи то вкид на свою користь. Газовий шантаж, продовольча криза, «новомова», як за Орвеллом (не війна, а спецоперація, не втеча зі Зміїного, а «акт доброї волі»), психологічний та інформаційний тиск – методи, які постійно використовує рф паралельно з ракетним терором, артобстрілами і окупацією України.

Описані вище телеграм-канали цілком можуть бути ще одним елементом ІПСО рф. Читаючи ці повідомлення, може здатися, що повістки видають ледь не біля кожного магазину, а військові чекають під кожним кущем, щоб забрати до лав ЗСУ. Так і досягають мети такої ІПСО – посіяти страх, паніку, а ще – недовіру і неприязнь до людей у формі, які сьогодні своїми життями платять за те, щоб усі решта могли сидіти в телефоні й читати соцмережі.

Тому інформаційна гігієна для українців сьогодні – теж питання національної ваги і виживання держави. Адже, як виявилося, навіть мобілізацію вороги можуть перетворити на зброю.



Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---