«Час карантину може стати незапланованою відпусткою з неочікуваними результатами», – психіатр з Луцька

Нинішня ситуація з пандемією коронавірусу підірвала наші уявлення про безпеку. Люди все більше відчувають тривогу, страх, паніку. Психіатр, психолог, який практикує гештальт-підхід, Василь Карабан в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» розповів, як відрізнити звичайний стан тривоги від панічної атаки, що може спричинити такі стани, а також порадив, як давати собі раду й не панікувати, навіть опинившись у самоізоляції.

Що таке тривога з погляду психіатрії?

Тривога – це суб’єктивне відчуття, що виникає в ситуації, коли людині безпосередньо загрожує небезпека. Вона характеризується відчуттям внутрішнього напруження, неспокою, тривожного очікування песимістичного розвитку подій.

Але ж тривога – не таке й погане відчуття, адже коли людина її не відчуває, це також може зашкодити.

Так, наявність тривоги дуже важлива для нас, адже вона сигналізує про те, що виникла якась загрозлива ситуація. Це дозволяє нам мобілізуватися, щоб уникнути небезпеки.

Тривога може бути корисною, а може – шкідливою?

Усе залежить від її інтенсивності, тривалості, частоти, від того, наскільки вона заважає чи не заважає людині жити. Патологічна тривога тривала в часі, людина не може її приборкати, ця тривога просто поглинає її. Часто вона перебільшена, тобто людина її переживає через подію, ймовірність якої дуже низька.

В умовах пандемії вчені говорять про те, що вірус тривожності шириться швидше, ніж коронавірус.

Погоджуюся з цим. Особливо це стосується тих, хто має змогу поширювати інформацію, посилюючи паніку. Зауважу: якщо звернутися до статистики, то смертність від коронавірусу не є такою високою, а от інформаційна перенасиченість з цього питання посилює тривогу. Люди зазвичай схильні прислухатися до того, хто для них є авторитетом. Блогери тут займають певну нішу. І часто через незнання, але завдяки авторитету вони розповсюджують отой вірус тривожності.

Як визначити, що межу адекватної тривожності перетнуто і в людини вже є якась клініка?

Спочатку треба з’ясувати, чи ці тривожні думки заважають людині жити. У нормальному варіанті тривога допомагає зреагувати на якусь загрозу, і коли ця ситуація стабілізується, то й тривога спадає. Але бувають моменти, коли людина сама не може впоратися з тим рівнем тривоги і вона починає негативно впливати на її життя. Тут уже потрібна допомога фахівця.

Такі психічні розлади можуть впливати і на фізичний стан та виявлятися у вигляді кашлю, задухи, чи не так?

Якщо йдеться про панічну атаку, то це піковий пароксизмальний напад. Він якраз і характерний відчуттям задухи, прискореним серцебиттям, можуть підкошуватися ноги, перед очима все пливти тощо. Коли це тривожний розлад, то періодично може виникати відчуття задухи, людину може кидати в холодний піт.

Карантинні обмеження та правила, як-от часто мити руки, проводити вологе прибирання, ходити в масці, не відвідувати місця,в яких раніше отримували задоволення, певно, також накладають певний відбиток? Буває, що в людей це доходить до абсурду.

Є вид психічного розладу, для якого характерне нав’язливе постійне миття рук, перевіряння того, чи зачинив двері, чи вимкнув праску. Ситуація з карантином не збільшує частоту виникнення таких розладів, але посилює рівень тривоги і спричиняє потребу збільшувати контроль та частоту цих дій.

За звичайних обставин, якби нам запропонували кількатижневий відпочинок, ми сприйняли б це з радістю. Але в умовах карантину створюється таке відчуття, ніби нас примушують бути вдома. Це якось впливає на психіку?

Так, звісно, впливає. Цікавий феномен, що зараз дуже сповільнився темп життя. Швидкий його темп – хороший спосіб тривогу або не відчувати, або не дозволяти їй опанувати собою. А зараз через наявність вільного часу, якого стало дуже багато, люди можуть відчути тривогу. Потім запитують себе, від чого вона береться, що з нею робити, про що це свідчить тощо.

До чого може призвести надмірне самоізолювання?

Це все дуже індивідуально. Для когось це рай, що ніхто не зачіпає, можна посидіти вдома. А для людей більш активних, комунікабельних це створює складнощі. Благо, соціальних мереж нам ніхто не забороняє, тож можна спілкуватися в такий спосіб. Час карантину може стати незапланованою відпусткою з неочікуваними результатами: хтось відкриває в собі нові таланти, хтось пробує те, що все життя хотів спробувати, але не мав часу, хтось налагоджує стосунки. Щодо самоізоляції, то вона може вплинути на людину і позитивно, і негативно. Переживання самотності є дуже складним, людина починає роздумувати на філософські теми про сенс життя, свою місію в світі. Але якщо навіть у самоізоляції вона знаходить способи поспілкуватися, хобі, нові інтереси тощо, то вимушена самотність не матиме такого негативного впливу.Уже чуємо, що за час карантину побільшало залежних від ґаджетів, так званих тихих алкоголіків. У декого тривога провокує агресію і нетерпимість навіть до власних дітей, багато хто вдається до медикаментозного самолікування. Чи варто це робити й намагатися самостійно позбутися цього стану за допомогою ліків?

Я вважаю, що самолікування – точно зайва річ. Призначення медикаментів у таких станах – це компетенція психіатра. Деякі препарати можуть спричиняти залежність, є й інші негативні наслідки самолікування. Сумно бачити, що люди на форумах цікавляться дією тих чи тих препаратів. З одного боку, вони докладають зусиль, щоби знайти собі допомогу, але шукають її трохи не в тому місці. Усе-таки варто наважитися звернутися до лікаря, поговорити з ним і дістати компетентну оцінку свого стану та не вдаватися до самолікування.

Коли треба звертатися до психолога, коли – до психотерапевта, а коли – до психіатра?

Психіатр – лікар, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні саме психічних захворювань. Він не пояснює людині, чому вона так живе і що їй робити, він більше оцінює психічний стан, встановлює діагноз і призначає ліки. Психотерапевт за допомогою розмови, своїх навичок і знань допомагає людині зрозуміти, що з нею відбувається. Це тривала робота, скерована на глибинні механізми і розуміння процесів, що визначають життя людини. Психологи також багато розмовляють з клієнтами та використовують різноманітні техніки, це більше консультативна робота. До психіатра я радив би звертатися, коли є суттєві ознаки захворювання – чи та сама тривога, чи пригнічений настрій упродовж тривалого часу тощо. До психотерапевта рекомендував би звертатися, коли загалом людина може давати собі раду, але її, наприклад, не влаштовує якість власного життя. Зазвичай психіатри та психотерапевти співпрацюють, то не буде великої біди, коли людина звернеться до психотерапевта, бо він за потреби скерує її до лікаря.

Можливо, є якась така собі шкала, за якою можна розпізнати, до кого звернутися?

Такої шкали немає. Я пояснив би простіше. Фактично, психіатр – лікар, який виписує медикаменти. Ліки – це досить швидкий спосіб зменшити симптоматику. Але вони не змінюють людину, її досвід, її сприйняття. А психотерапія – це якраз спосіб розв’язати проблему, але він значно триваліший. Щодо визначення свого стану, то є опитувальники, за якими, скажімо, можна визначити рівень тривожності.

На телебаченні чимало реклами, в якій пропонують антистресові препарати. Чи можна їх вживати ситуативно?

Це залежить від групи препаратів. Загалом, я негативно ставлюся до такої реклами. Бо люди можуть купувати ці ліки й вживати їх, не знаючи дозування й того, скільки часу їх можна приймати. Сумнівно, що це буде дуже ефективно. Перш ніж купувати собі ліки, варто звернутися до сімейного лікаря, якщо йдеться про якийсь легкий тривожний розлад. Коли стан серйозніший, призначати медикаменти – компетенція психіатра. Хочу зазначити, що часто з короткочасних тривожних станів можна вийти, не застосовуючи медичних препаратів.

Препарат «Магне В6» також вважають протистресовим засобом. Чи справді це так? Чи можна його вживати без рекомендації лікаря?

Вітаміни групи В корисні. Не скажу, що він матиме дуже серйозний вплив, але для самозаспокоєння і невеличкої стабілізації годиться. Але це не панацея.

Якщо не застосовувати медикаментів, у який спосіб можна зняти цю тривожність?

Якщо тривогу розглядати як якийсь певний сигнал, то варто запитати себе, що ж її спровокувало. Оптимальний вихід – баланс між контролем і власним безсиллям. Дуже добре, коли є розуміння того, що від мене залежить у конкретній ситуації. І тоді людина не бере на себе більше, ніж може, й настає певне заспокоєння.

Порекомендуйте вправи – фізичні, дихальні – які зможуть відволікти й допомогти подолати тривогу.

Передусім це достатній сон, бажано – збалансоване харчування. Дуже важлива фізична активність. Звісно, за нинішніх умов маємо для цього дещо обмежені можливості, але за бажання можна знайти для себе підходящі формати й види активності. Добре допомагає сміх, це прекрасний спосіб знизити тривогу, напругу.

Нині доволі часто доводиться чути, що карантин аж занадто впливає на психіку дітей. Вони не мають змоги гуляти, грати в ігри, спілкуватися, навчання відбувається в іншій формі. Що порадите в цій ситуації?

Слід виходити з того, що в нормі здатність дорослих давати раду якимсь ситуаціям вища, ніж у дітей, які є вразливішими. Вони можуть більше постраждати не так через якісь обмеження, як через цілу низку обов’язків і вимог, що на них звалилися. У цей час важливо бути до них особливо уважними. Тут не йдеться про те, що їх треба надто балувати, просто варто давати їм більше хорошого людського ставлення – частіше обіймати, висловлювати підтримку. Це може мати великий позитивний ефект, бо тоді дитина відчуває присутність батьків і свою цінність для них. Ще одна особливість карантину – те, що людям доводиться перебувати в одному просторі тривалий час. І підвищений рівень агресивності чи суперечки виникають саме через це. З точки зору психотерапії, кожному потрібен особистий простір, можливість побути на самоті, а в умовах карантину це ускладнюється. Це також є нормально, це ситуативно. І я думаю, що в міру того, як карантинні обмеження будуть зменшуватися, люди трохи віддалятимуться одне від одного, відпочиватимуть, і тоді все повернеться на місця. А загалом – прислухайтеся до себе, любіть себе й бережіть, знаходьте те, що приносить вам задоволення, тоді з психічним здоров’ям усе буде гаразд.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---