Бунтівників приковували ланцюгом. Чи стосується волинян проблема торгівлі людьми

Жили в хліві, працювали за харчі, а найбільш бунтівних садили на ланцюг. Ці історії трапилися не у якійсь рабовласницькій країні сотню років тому, а в сучасному світі з нашими співвітчизниками, які стали жертвами торгівлі людьми.

15 років тому цю проблему намагалися не озвучувати

З 2013 року 30 липня у календарі позначається як Всесвітній день протидії торгівлі людьми. І ця проблема насправді стосується кожного, бо ніхто не застрахований від такої ситуації.

З 2005 року на Волині працює обласний центр соціально-психологічної допомоги. Його директорка Наталія Мишко розповідає: на той момент проблемі торгівлі людьми не надавали розголосу.

«Приблизно з того часу, з 2005 року, в суспільстві активно почали піднімати тему протидії торгівлі людьми. До того про неї говорили завуальовано, побіжно. Тоді нас дуже не сприймали з цією тематикою. Бо нашим людям таке питання, така проблема здавалась не притаманною. Але ставлення почало змінюватися, коли ми стали розповідати факти, що ось, є люди які потрапили в ці тенета торгівлі людьми, і вони мешкають поряд з нами. Тоді ж підключилися наші громадські організації, міжнародні інституції. Згодом запрацювала координаційна рада. І як і починалася наша співпраця тоді, і тепер ця комунікація продовжилась, а ми й надалі співпрацюємо за цією проблематикою», – розповідає вона.Сьогдні центр працює з особами, яких уже виявили й ідентифікували як постраждалих від торгівлі людьми. Виявляти таких осіб можуть медики, якщо до них звернулися по медичну допомогу, органи Нацполіції, соціальні служби, представники органів місцевого самоврядування.

«Ми підключаємо прикордонників, митників, медиків. Лікар, якщо виявить такий випадок, повідомляє відповідний орган: Нацполіцію чи соцзахист. Сільський староста, наприклад, теж може зреагувати: приміром, він знає, що людина була на заробітках, і бачить, в якому стані приїхала ця особа. Тоді відповідальні служби пояснюють цим людям їхні права, якщо вони погоджуються – ми надаємо допомогу», – пояснює директорка центру.

Замість обіцяної роботи – нелюдські умови й підірване здоров’я

Сьогодні ця проблема не втрачає актуальності, провадить Наталія Мишко. Більшість випадків, з якими сюди звертаються, – трудова експлуатація. Адже дуже часто трапляється, що найманим працівникам обіцяють хорошу роботу, достойну зарплату, а натомість вони потрапляють у нелюдські умови, їх позбавляють прав на свободу пересування, відбирають документи, засоби зв’язку.

«Були випадки, коли людям пообіцяли одне, розповіли, що вони мають працювати на великому заводі з хорошою зарплатою, а в реальності вони потрапили у нелюдські умови, ті, хто бунтував, сиділи прип’ятими ланцюгом. Були випадки, що торгівля людьми відбувалася і на теренах нашої області, таких осіб виявляла Нацполіція, і вони до нас скеровували цих осіб. У нас і зараз перебуває чоловік, який потерпів від торгівлі людьми. Це житель Луцька, зараз саме тривають судові процеси за його справою. Можу сказати, що те, що з ним сталося, відбулося на території України. Зараз у нього проблеми з документами, в нього навіть українського паспорта не було, лише старого зразка. Тепер ми йому допомагаємо», – зазначає Наталія Мишко.Після того як суб’єкти взаємодії (органи соцзахисту, поліції та інші) виявляють таку особу, яка потерпіла від торгівлі людьми, їй пояснюють її права. Якщо вона хоче отримати психологічну, юридичну підтримку – її скеровують до центру. До слова, тут ця особа може перебувати до 90 днів, незалежно від того, має вона документи, які посвідчують її особу, чи ні. Єдине, що тут вимагають, – медичну довідку. Адже якщо особа має якесь загострення недуги чи інфекційну хворобу – вона має перебувати в медичному закладі. Тут з такими людьми працюють психологи, соціальні педагоги.

«Ці люди психологічно занедбані, вони мають проблеми зі здоров’ям, негаразди в сім’ї. Бо поїхали з наміром заробити грошей, а в результаті втратили здоров’я, кошти. І, як правило, коли виїжджали, позичали гроші на оформлення документів і ще залишилися комусь винні. Вони повертаються у дуже пригніченому стані. Особливо вражають їхні історії про те, в яких умовах їм доводилося жити і працювати. Були прикуті ланцюгом, їм не надавали першу медичну допомогу, у них були нестерпні умови праці, харчування – жахливе. Їх обмежували в пересуванні, вивозили на роботу, коли було темно, і затемна повертали. Вони могли не знати, де вони, який сьогодні день. І ці історії дуже часто повторюються: важкі умови праці, нелюдські умови життя, антисанітарія. Спали в коробках по кілька осіб, у закинутих хлівах, щоб не потрапляти в поле зору чужих», – ділиться почутими історіями керівниця закладу.Центр уклав договір про співпрацю з центром надання безоплатної вторинної юридичної допомоги, аби його підопічні могли скористатися послугами юриста. А органи соцзахисту, своєю чергою, опікуються наданням офіційного статусу особи, яка потерпіла від торгівлі людьми, аби ця людина могла отримати соціальну виплату від держави.

Допомагають також і громадські організації, через які постраждалі можуть отримати гуманітарну допомогу. Є випадки, коли таким особам потрібно оплатити судовий збір, скажімо, щоб поновити втрачені документи, тут теж стають у пригоді благодійники.

Як на Волині опинилося 25 в’єтнамців

Потрапляють до центру й іноземці. Свого часу була історія, коли тут перебувало 25 громадян В’єтнаму. Вони були в Одесі, де їх виявила поліція. Спершу цих людей скерували у Пункт тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства в Журавичах. Але згодом у них змінився статус на постраждалих від торгівлі людьми і їх відправили у Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги. До того аби залагодити їхні проблеми, залучали і соціальних працівників, і міграційну службу, приїжджав і посол В’єтнаму, і перекладача шукали, бо з 25 осіб лише один трохи володів російською мовою.«Ми постійно проводимо роз’яснювальні інформаційні кампанії. На щастя, саме суспільство змінило своє ставлення до цієї проблеми і визнає, що вона в нас є.

Ще два-три роки тому, коли ми на автостанції заходили в рейсові автобуси, які їдуть за кордон, і роздавали пам’ятки з номерами телефонів посольства чи служб, до яких можна звернутися, на нас спершу дивилися як на диваків. Мовляв, чого чіпляємось. А тепер вже люди самі цікавляться, просять: «Дайте мені ще одну, знайомим передам», – додає Наталія Мишко.

Оскільки більшість випадків, якими тут опікуються, – це особи, які постраждали від трудової експлуатації, часто розповідають про те, як не стати жертвами шахраїв.«Першою засторогою є те, що у працівників забирають документи. Не віддавайте нікому свої документи. Не віддавайте засоби зв’язку. Ми пропонуємо продумати кодове слово, на випадок, якщо передзвонити до рідних дають під наглядом, щоб домашні зрозуміли, що ви потрапили в біду. Наприклад: «Як там почувається бабця Марія?». Хоча такої бабусі немає в роду. Завжди робіть копії документів. Нехай одні залишаються вдома, інші будуть при вас. Копії можна в електронному форматі зберегти. Не підписуйте незрозумілих договорів, складених іноземною мовою. Ви маєте повне право вимагати договір українською мовою і без дрібного шрифту. Не соромтеся питати, що в ньому написано. Інформацію про чесних роботодавців, навіть з-за кордону, мають центри зайнятості», – наголошує директорка Центру.

Працювали за харчі і вважали це нормою

Цього року волинські правоохоронці виявили і внесли до ЄРДР інформацію про два злочини щодо торгівлі людьми, розповідає тимчасовий виконувач обов’язки начальника управління міграційної поліції Віталій Голіков. Сьогодні при управлінні діє два відділи: відділ протидії нелегальної міграції та відділ протидії торгівлі людьми.

«Ми задокументували і внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про два злочини щодо торгівлі людьми, за ч.2 ст. 149. Злочин стосується трудової експлуатації на території Волинської області. Наразі ще триває досудове розслідування, тож подробиць поки не розголошуємо, але причетним особам вже повідомлено про підозру за вчинення двох епізодів, справу готуються передавати до суду», – пояснює представник Нацполіції.В Україні, згідно з інформацією поліції, за перше півріччя цього року вже виявлено 130 фактів торгівлі людьми. На жаль, каже Віталій Голіков, чимало людей, які постраждали від торгівлі людьми, навіть не розуміють, що стали жертвами злочину. В багатьох випадках вони вважають, що нелюдські умови – це норма. Зокрема це стосується трудової експлуатації.

«Якщо 10 років тому в 90% виявлених випадків торгівлі людьми це була сексуальна експлуатація, то сьогодні співвідношення докорінно змінилося і більшість випадків, які виявляють, – трудова експлуатація. Це сталося і тому, що багато дівчат їдуть і шукають таку роботу самі й не завжди нам вдається виявити такі факти. А виявлення таких злочинів – це складний процес, бо люди, які потрапляють в такі ситуації, не завжди усвідомлюють, що це є торгівля людьми. Вони – заручники ситуації і не розуміють, куди можна звернутися. У нас були такі справи щодо трудової експлуатації в Білорусі. Люди працювали на фермах і, на їхню думку, було нормою, що вони працюють за харчі. Та й загалом такі злочини набагато складніше виявляти, бо особи, які провадять таку протиправну діяльність, використовують приховані месенджери, різні засоби зв’язку, щоб залишати якомога менше слідів», – пояснює він.

Водночас, аби не втрапити на гачок шахраїв, варто детально проаналізувати тих роботодавців, до кого наймаєтеся на роботу. Сьогодні чимало працівників можуть залишити відгуки про нечесних роботодавців у соцмережах та інтернеті, тож і це буде не зайвим.

***

За оцінками Міжнародної організації міграції в Україні, з 1991 року 260 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми. Водночас 56% наших співвітчизників упевнені, що з ними таке ніколи не станеться. Кожен восьмий українець готовий нелегально перетнути кордон, працювати в замкнених приміщеннях чи віддати паспорт роботодавцеві. Чоловіки й жінки, люди різного віку і з різним рівнем освіти, мешканці сіл і міст – єдиного портрета постраждалого від торгівлі людьми немає. У 2019 році 93% випадків торгівлі людьми – трудова експлуатація.Що варто пам’ятати:

Щоб працювати за кордоном, треба мати чинний закордонний паспорт, підписати трудову угоду (контракт) із закордонним роботодавцем, отримати робочу візу та відповідні дозволи, доки ти на території України.

Агенція з працевлаштування за кордоном мусить мати відповідну ліцензію.

Заздалегідь знайдіть і запишіть контактну інформацію найближчого посольства України, а також організацій, що допомагають мігрантам у країні, в яку ви плануєте їхати.

Переконайтеся, що робочий контракт перекладено правильно, він не містить розмитих формулювань, зрозумілі всі умови працевлаштування: обов’язки, робочий графік, розмір заробітної плати, медичне й соціальне страхування, відпустка та вихідні.

Зробіть і візьміть з собою копії важливих документів (національного й закордонного паспортів, ідентифікаційного коду, поліса медичного страхування, візи, договору про роботу тощо), один примірник документів і нещодавно зроблену фотокартку залиште близьким.

Залиште рідним докладну інформацію про місце свого перебування та розкажіть про подробиці подорожі. Підтримуйте постійний зв’язок з ними, відразу повідомляйте про зміну місця перебування.

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---