«Бумбокс може грати що завгодно», – Андрій Хливнюк у Луцьку про новий альбом і особисте

«Успіх дуже важливий, без нього важко, але передусім є цікавість і любов до своєї справи, якою ви би займалися, навіть якби успіху й не було», – переконаний фронтмен відомого українського гурту «Бумбокс».

Напередодні концерту в Луцьку вокаліст, саундпродюсер і продюсер гурту Андрій Хливнюк разом із пресагенткою Ольгою Чертковою зустрівся з місцевими журналістами.

Читайте ще: Рубікон перейдено! «Бумбокс» зіграв у Луцьку для всіх своїх. Фото

Насамперед Ольга Черткова нагадала, що до Луцька «Бумбокс» приїхав у рамках другої частини туру «Таємний код: Рубікон» на підтримку останнього альбому.

«Це ліричний альбом, а попередній був більш соціальний. Ця платівка дуже вдала, вона має чималий резонанс… Кожен зуміє знайти піню, близьку собі», – сказала вона й додала, що найбільше їй до вподоби композиції «ДШ», «Твій номер» і «Плющ».Окрім того, пресагентка поділилася, що музиканти гурту мають досить скромний райдер. Із забаганок – лише одна пляшка лікеру «Єгермейстер».

Своєю чергою, Андрій Хливнюк зауважив, що всеукраїнський тур на підтримку альбому «Таємний код: Рубікон» є наймасштабнішим за останні роки: «Альбом має дуже теплі відгуки, і, як і останні 15 років, на наші концерти ходять люди, що нам дуже-дуже приємно. Це нас тішить».Опісля вокаліст закликав присутніх до діалогу. Інформаційне агентство Волинські Новини пропонує читачам ознайомитися з найцікавішими запитаннями/відповідями.

Що за рубікон вам довелося перейти?

Така назва для альбому була обрана з багатьох причин: зміна складу, зміна студій, зміна саундінженера, зміна концертного інженера, зміни в особистих життях учасників команди – все це певний рубікон. І зроби або помри чи пан або пропав було про те, що або ти погоджуєшся з тим, що все не так, як ти хочеш, або зціплюєш зуби і працюєш далі, що сприймаєш як мотивацію, переходиш рубікон, випускаєш лонгплей, який не випускають, бо він вже не на часі… Знову і знову йдеш на те, аби підвищити щабель якості, щоб залишатися.

Гурт – це живий організм, він так само помирає і хворіє як людина. Кожен ранок ми стикаємося з однією й тією ж самою проблемою: чи будемо ми існувати як гурт завтра, тому що ми втомилися, нам погано, криза жанру, криза в країні…

Шостий рік триває війна з Росією, а для багатьох я все ще інтернешнл-артист. Це дисонанс.Під час запису останнього альбому у складі гурту відбулися кардинальні зміни. Чи робитимете акцент на змінах, відходитимете від попередніх стандартів?

Я назвав свою команду так, як назвав, зокрема, тому що програвач бумбокс може грати все, що хочеш: чи то Metallica, чи то Bring Me the Horizon, чи то Вітні Х’юстон. І це теж була певна поза, тому що не існує ніяких наших стандартів. Ми граємо те, що нам сьогодні на репетиції цікаво, намагаючись міксувати улюблений стиль, перебираючи ноти, акорди, аби отримати щось оригінальне, своє, здебільшого на мої вірші. Виходить те, що виходить. Сім великих альбомів, якась кількість EP і синглів. Клас, їдемо далі.

Як обирали нових учасників?

Професіоналізм, а далі – все інше… Я дуже щасливий від так званої нової крові, тому що і одеситка бас-гітаристка Інна Невойт і гітарист Діма Кувалин із Донбасу – віртуозні музиканти й чудові люди. Поки в нас все більш ніж добре.Коли виникла ідея покласти вірш Лесі Українки на музику (пісня «Плющ», – ВН)?

Не пам’ятаю вже, за яких обставин виникла ідея, але, читаючи цього вірша, я чув мелодію в голові і вирішив його покласти на музику. А коли ми працювали над альбомом, тогочасний саундпродюсер і гітарист Олег Аджикаєв запропонував аранжування під якусь іншу пісню. Він сказав: із цього можна зробити пісню. І ми зробили пісню «Плющ». Записуючи її, я планував, що це буде просто дует – акустична гітара і вокал, як одна зі звичайних рис наших альбомів, коли останньою, одинадцятою, є акустична пісня. Але знайшлися цікаві люди, які записали ще скрипку…До речі, потім я планував пісню як титрову до фільму «Леся» грузинської режисерки, на який Держкіно за попередніх президента і парламенту виділило кошти, але чомусь із приходом уже сьогоднішньої влади ці кошти завернули. Наскільки я знаю, тому що режисерка чи то не закінчила Карпенка-Карого в Києві, чи то тому, що вона не українка…

Це кричуща штука, і не тому, що я дуже хочу притулити до фільму пісню, а тому що для мене важливий образ класики нашої української літератури на міжнародній сцені, на екрані. І ще більш важливий образ не якихось дідуганів і бабусь чи бронзових бюстів, а живих людей, актуальних сьогодні. І те, що іноземці намагаються знімати кіно про українських класиків, на мою думку, дуже важливо, але не на думку держбюджету.Продовжуючи тему кіно, нещодавно стало відомо, що вас обрали послом благодійного Чілдрен кінофесту 2020.

Це великий благодійний проєкт, спрямований не на те, аби бабла зрубасити, а на те, щоб зробити кіно доступним для тієї категорії населення, для якої воно недоступне, зокрема для дітей із малозабезпечених сімей, дітей переселенців. Діти повинні мати доступ до світової класики і нового кіно. Для нас звична річ піти в п’ятницю ввечері в кіно і нам здається, що це дуже базова опція. Але не для всіх. І от для таких проєктів зазвичай потрібні медійні особистості. Цей фестиваль проводиться уже всьоме і сьомою такою особистістю на сьогоднішній день є я.

Може, хтось із цих дітей, підлітків у майбутньому стане крутим режисером чи кліпмейкером, сценаристом, просто зробить щось хороше, побачивши, як діють герої в правильних добрих фільмах.Чи впливає творчість на особисте життя і навпаки?

Обов’язково, і так, і інакше. Дуже-дуже сильно. Особисте життя дуже сильно впливає на творчість, тому що це джерело для сублімації, написання пісень і життя загалом.

Творчість теж впливає на особисте життя. Якщо в результаті цієї творчості вас довго немає вдома, то швидше за все ваше особисте життя рано чи пізно зміниться (усміхається, – ВН).Хто ця жінка, за якою ви так часто страждаєте в піснях?

Для того, щоб писати пісні, мені не обов’язково бути в тих емоційних станах, про які говорить ліричний герой. Це сказав Стінг. У моєму випадку кожен раз це якась жінка або декілька одразу. І я кажу не про відносини, а про звернення до якоїсь уявної умовної жінки чи до себе.

У пісні «Плющ» – це звернення Лесі Українки до її коханого, просто перекладене на сьогодні. Чому б воно навпаки не було зверненням чоловіка до жінки? Цей вірш, як на мене, не має статі. Але використані метафори стали класичними у світовій поезії, до такої глибини не дострибнеш у наш час. Чи багато знайдеться людей, які отримували, тепер уже не в листах, а в смс такі вірші? Думаю, ні. Популяризуючи це, є шанс, що якась кількість людей побачить себе й отримає недоотримане, в тому числі й я (усміхається, – ВН).Ви вже двічі виступали на «Бандерштаті». Які залишилися враження від фестивалю?

«Бандерштат» мені дуже подобається, це тверезий фестиваль. Він рве шаблони, особливо шаблони російської пропаганди. Мені не дуже подобаються вигуки: знову покликали чуваків, які іноді москальською співають, хіба не можна було знайти нормальних артистів…

Треба пам’ятати, що ми всі – результат чудернацьких, дивовижних, іноді фатальних зв’язків, які тривають від початку людства… Міфи про те, що наші вороги – етнічні, для мене залишаються лише міфами. Я сподіваюся, що мої слухачі й глядачі чітко усвідомлюють те, що ми, наприклад, не воюємо з австралійською культурою чи польською, чи з російською. Ні, ми воюємо з узурпаторами та диктаторами, які прагнуть імперії і хочуть знищити українство. Ось в чому проблему, а, що точно, не в Достоєвському. Ця культура є частиною світової культури.Наші вороги, як і всі до них, дуже хотіли б собою замінити цілу націю, свої злочини видати за злочини культури, цілих народів, щоби підняти на так звану імперську боротьбу всіх людей. Це не так, і це, як на мене, потрібно обов’язково висміювати.

Я можу собі дозволити випустити в альбомі «Таємний код: Рубікон» пісні «ДШ» і «Рубікон» російською, а російський артист у Росії не може випустити у своєму популярному альбомі українську пісню.

Насамкінець Андрій Хливнюк закликав не забувати про судові справи щодо українських волонтерів, військових. «Ми переживаємо етап під назвою «реванш». І якщо ми допустимо підім’яти правду під себе, ми опинимося в новому авторитарному квазіутворенні», – зазначив артист.

Ольга Шершень

Фото Олександра Зелінського

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---