«Було чути крики тварин, людей». Подружжя з затопленої Херсонщини евакуювалося до Луцька
Трагедія на Каховській ГЕС позбавила домівки родину з селища Дніпряни, що біля Каховки. Так сім’я опинилася в Луцьку.
Ще місяць тому Віктор і Лідія господарювали в своїй домівці на Херсонщині. Події, які трапилися вночі 6 червня, все змінили, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Нас розбудили… Я була в такому шоці, що не могла нічого робити. Чоловік бігав туди-сюди. Ми не знали, що робити. Тільки чули сильний гул», – пригадує Лідія.
Кілька годин подружжя спостерігало за тим, що відбувається поблизу, сподіваючись, що вода до будинку не дійде. Проте станом на 10-ту ранку в подвір’ї було по коліна води. Тож їхати з рідної домівки таки довелося.
«Ми найперше взяли документи. А потім такі: що брати? Все ж не забереш. Що брати? Дві невеличкі сумки. Донька дуже просила, аби ми забрали фотографії. У нас вдома дуже багато сімейний фотографій. От у мене взуття немає, я в одних сандалях. Кинули якийсь рушник, якусь білизну, футболку, теплу кофтину – все», – говорить Лідія.
Сорок років сім’я прожила в будинку, який зводила власними силами. Під водою лишилося й господарство, зокрема кролики й домашня птиця. Врятувати вдалося лише собаку та кота.
«Жили, потихеньку добудовували, а залишилися без нічого. Думки були: що робити, куди тікати, що хапати? Це страх. Це жах. Було чути крики тварин, людей… Це було жахіття», – пригадує Віктор.До Луцька родина добиралася кілька днів. Тут їх чекали діти з онуками. У перші дні після приїзду Віктор і Лідія відновлювали картки та документи.
«Найголовніше – те, що ми живі», – наголошує Віктор.
В якому стані зараз рідна домівка на Херсонщині, подружжя не знає. Телефони сусідів мовчать.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Ще місяць тому Віктор і Лідія господарювали в своїй домівці на Херсонщині. Події, які трапилися вночі 6 червня, все змінили, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Нас розбудили… Я була в такому шоці, що не могла нічого робити. Чоловік бігав туди-сюди. Ми не знали, що робити. Тільки чули сильний гул», – пригадує Лідія.
Кілька годин подружжя спостерігало за тим, що відбувається поблизу, сподіваючись, що вода до будинку не дійде. Проте станом на 10-ту ранку в подвір’ї було по коліна води. Тож їхати з рідної домівки таки довелося.
«Ми найперше взяли документи. А потім такі: що брати? Все ж не забереш. Що брати? Дві невеличкі сумки. Донька дуже просила, аби ми забрали фотографії. У нас вдома дуже багато сімейний фотографій. От у мене взуття немає, я в одних сандалях. Кинули якийсь рушник, якусь білизну, футболку, теплу кофтину – все», – говорить Лідія.
Сорок років сім’я прожила в будинку, який зводила власними силами. Під водою лишилося й господарство, зокрема кролики й домашня птиця. Врятувати вдалося лише собаку та кота.
«Жили, потихеньку добудовували, а залишилися без нічого. Думки були: що робити, куди тікати, що хапати? Це страх. Це жах. Було чути крики тварин, людей… Це було жахіття», – пригадує Віктор.До Луцька родина добиралася кілька днів. Тут їх чекали діти з онуками. У перші дні після приїзду Віктор і Лідія відновлювали картки та документи.
«Найголовніше – те, що ми живі», – наголошує Віктор.
В якому стані зараз рідна домівка на Херсонщині, подружжя не знає. Телефони сусідів мовчать.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
.jpg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.