Була пробита легеня, а ногу досі не відчуває: бойовий медик з Луцька мріє піднятись на Говерлу

Бойовий медик з Луцька Олександр Киця рятував життя хлопцям із початку великої війни, доки сам не був важко поранений через вибух міни. Зараз працює лікарем-масажистом у фізіотерапевтичному відділенні Волинської обласної лікарні та допомагає військовим на реабілітації.

«12 Каналу» Олександр розповів про війну, теперішнє і як його врятував 90-й Псалом, який вважають найсильнішим захистом для воїна.

У медицині лучанин – вже 26 років. Крім масажу, працював у реанімації. На війну пішов по повістці з початку повномасштабного вторгнення.

Олександр Киця каже: на війні швидко зрозумів, що рятувати життя мусить в умовах, які для цивільного медика незрозумілі. Відверто зізнається, до війни готовим не можна бути.

«У стерильних умовах, скажімо так, є старший лікар-колега, який може підказати, якщо ти щось робиш не так. А там все на тобі, там нема, в кого запитати, там повністю нестерильні умови – це болото, пилюка, бруд. Там зовсім не та допомога, що надається в лікарні».

Читати ще: Змінила білий халат на піксель: історія фельдшерки Хуліганки зі сталевої сотки

Бойовий медик Олександр Киця служив у 57-ій бригаді. Як згадує, у перший місяць навчання для опанування стрільби йому дали 30 патронів. А от на передовій найважче було дотримуватися правил: під час обстрілу виходити на поле, щоб надати допомогу поранених військовим, було заборонено.

«Ну якщо людина лежить з пораненням в шию, а ти мусиш його витягнути, надати допомогу. І по нас працювали...Я по сьогоднішній день не знаю, як я...Сказати, що я не боявся? Боявся. Найважче було – це коли по тобі щось важке працює, особливо – танк. І треба молитися, а тут ще треба комусь допомагати. Ну, але чи боялись ми? Боялись, але робили свою роботу», – каже медик.Він бачив пекло, травми, поранення, смерть. Лучанин зізнається, що з часом потроху звикаєш і до найскладнішого. Щоправда, коли почав звикати – отримав важке поранення від вибуху міни.

«Це було за 15 км від Лисичанська. Там мене стабілізували, все заклеїли. Зовнішніх кровотеч у мене майже не було, тільки внутрішні. Ну, легеня була пробита, вони заклеїли її, зрізали з мене весь одяг. Я дуже хотів курити. Вони сказали: ти дурний, в тебе одна легеня лише працює».

Олександр отримав надважкі поранення, переніс десятки операцій, половина з яких – особливо складні. Усе це не давало жодних гарантій, що він виживе. Але він зумів. Лучани вірить, що врятував його особливий оберіг.

«Церква була біля частини. Десь була 12 години, ми вже верталися в частину і я кажу до хлопців, що зайду свічечку поставлю. Підійшов до жіночки у свічній лавці, щоб свічку купити і поставити. А вона потім каже: у вас є 90-й Псалом? Кажу, що немає, батьки не знайшли. А вона: у нас є. І дає мені той 90-й Псалом, і грошей не бере», – ділися медик.

Читати ще: «У перемогу вірю, але й готуюся до вічної боротьби»: волинський пластун та бойовий медик Віктор-Микола Гаврилюк

90-й Псалом є молитвою-оберегом для захисту воїна, який перебуває на передових позиціях. Зазвичай, військові носять його при собі як символ захисту. Олександр пригадує, що тримав роздрукований текст молитви в кишені кітеля на лівому плечі. Проте під час останнього обстрілу переклав під бронежилет, у нагрудну кишеню.

Його життя врятували, але боротьба за більш-менш нормальне життя – непроста. Чоловік має інвалідність, йому важко сидіти, лежати або навіть стояти. Біль відчувається постійно.

«Правої ноги я не відчуваю, я ходжу, але ноги не відчуваю. Рік тому сів за кермо і їжджу ось так – не відчуваючи педалі».

Також зізнається, що дуже хоче піднятись на Говерлу. Як тільки зможе – обов’язково це зробить, адже мрії важливо здійснювати.

Зараз Олександр повернувся у рідну лікарню, де робить масаж військовим, які перебувають на реабілітації.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---