«Буханка коштуватиме 130-150 гривень, і вона буде не наша»: волинські фермери на межі виживання

Ресторатори страйкують, ФОПи страйкують, перевізники нарікають на карантинні обмеження. А тим часом на полицях волинських магазинів з’являються турецькі огірки, а в новинах розповідають, що в Україну імпортують тонни дешевої польської картоплі.

Як інформує Главком, у середині жовтня в Мінекономіки заявили, що картоплі та інших овочів цьогоріч в Україні буде менше. Нещодавно навіть на розгляд Кабінету міністрів було подано дві концепції Мінекономіки: концепцію програми розвитку промислового картоплярства на 2021-2025 роки та концепцію розвитку овочівництва до 2025 року, які згодом буде винесено на засідання уряду.

Що відбувається в аграрному секторі й чому імпортні овочі можуть бути дешевші, аніж вітчизняні? Про це не говорять з трибун парламенту, але фермери сьогодні опинилися в критичній ситуації. І звичайні українці це вже відчувають за тим, як худнуть їхні гаманці.

Голова асоціації фермерів Волині Руслан Хомич, коментуючи ситуацію, яка нині склалася на ринку, не може втримати емоцій. З його слів, сьогодні державна політика не просто не підтримує малі та середні фермерські господарства, які саме забезпечували українські прилавки овочами, а навпаки – усіма методами знищує галузь.

«Фермерські господарства перебувають під дуже великим тиском, прокуратура відбирає землю, а податкова надсилає перевірки і виписує штрафи. Огірки, картоплю вирощують якраз маленькі фермерські господарства, їх вбивають через прокуратуру, через суди відбирають землі, надані першим фермерам для постійного користування. Йде величезний спротив держави, щоб взагалі сімейне фермерське господарство розвивалося. Політика держави щодо збереження і розширення фермерських господарств повністю відсутня. Натомість вона скерована на їх знищення», – зазначає він.

З його слів, величезним потрясінням для фермерів стали штрафи від податкової за відсутність ліцензій на зберігання пального.

«У Ківерцівському, Турійському районах виписують півмільйонні штрафи за відсутність ліцензії на збереження пального. Це коли приїжджають до дядька фермера і кажуть, що у нього немає паперу, де написано, що він може зберігати паливо. Цей дозвільний документ насправді коштує 700-800 гривень, але у зв’язку з коронавірусом багато хто не зміг його оформити, бо податкова працює лише двічі на тиждень, а там величезні черги. Хоча ми вважаємо, що ці ліцензії взалі не потрібні. Бо фермер – кінцевий споживач. Він купив це дизельне паливо не для того, щоб потім перепродати, а щоб заправити техніку. А вони трактують, що фермери купили пальне для реалізації. Президент, маючи більшість у парламенті, якби хотів міняти цю державу, міг би домогтися, щоб фермерам не треба було цієї ліцензії, бо вони кінцеві споживачі. Якщо і справді торгує підпільно – тоді до нього, звісно, треба застосувати санкції, але ж не до всіх поголовно. Що таке півмільйонний штраф для маленького фермерського господарства? Це його смерть», – пояснює Руслан Хомич.

Фермер зауважує: цілком імовірно, що після того, як він озвучив ці речі, до нього завітають з перевіркою, але мовчати вже несила.

«Я розумію, що після цього в мене будуть перевірки, але нам мовчати вже немає сенсу. У нас хочуть забрати середовище, в якому ми мешкаємо, в якому працюємо, де заробляємо собі на хліб. І ось коли буде вбито всю фермерську галузь (а нас уже насправді дуже мало), то в нас будуть і картопля, і огірки, і помідори – все, що мали вирощувати як городину в маленьких і середніх господарствах, буде закордонного виробництва. Усе будуть купувати у валюті, а наш український народ буде дуже щасливий і голодний, бо не всі за такою ціною куплять. І менше буде пропозицій. Я намалював реальну картину, яку, купуючи хліб в магазині, вже може помітити кожен, бо він потрохи дорожчає щотижня», – наголошує фермер.

Ще одна проблема, з якою зіштовхнулися фермери, – онлайн-звітність. Люди, які все життя працювали в поліській глибинці, де навіть доступу до інтернету немає, тепер мають подавати не паперову, а електронну звітність.

Дуже часто вони взагалі не розуміють, як це робити. І сьогодні масово закриваються господарства через те, що люди не знають, як здати онлайн-звіт, бо паперових не беруть.

«Я й податківців не виную, бо це все мав би робити законодавець. Але ж є президент, парламентська більшість, та вони не міняють цю країну», – пояснює Руслан Хомич.

Голова Асоціації фермерів Волині зазначає: сьогодні фермери також ризикують своїм життям і здоров’ям, адже багато хто відмовляється від посівів овочів через те, що на ці роботи треба наймати людей. В умовах розповсюдження пандемії це теж доволі ризиковано.

«Я особисто скоротив у чотири рази посіви овочів і взагалі будемо відмовлятися, бо треба, щоб овочі збирали люди. Днями поховали директора Гнідавського цукрового... Це ризик в умовах пандемії. Ми під таким ризиком ходимо, а штрафи познаходили за минулий рік за дикі речі: з подвійним, потрійним оподаткуванням. У нас в районі 500 осіб мають заплатити штрафи за непідтверджені доходи», – розповідає він.

«Я вважаю, нам роблять лагідну депортацію, не тільки фермерам, а й усім українцям. Щороку сотні тисяч працездатних українців отримують дозволи на постійне місце проживання в Польщі, а їдуть українці і в Німеччину, і в Італію. Це люди працездатного віку. На мою думку, людину, яка створює під час коронавірусу робоче місце чи підприємство в цій країні, мінімум на рік мають звільняти від усіх податків. Бо вона не тільки створює робоче місце, не стоїть на біржі і не бере гроші в держави, а й не виїжджає, а через рік платитиме повноцінно податки», – додає Руслан Хомич.

Немає особливої радості у фермерів і з приводу анонсованого передання громадам сільгоспземель. «Цю землю продадуть через суди без громад. Це великий фейк, може якійсь громаді і повезе, але реально насьогодні розділена вся земля», – переконаний голова Асоціації фермерів.

Особливо це ілюструє ситуація з землями, які прокуратура через суди відбирає в фермерських господарств. Йдеться про землю, виділену їм в 90-х роках на умовах постійного користування. Якщо фермер, якому виділяли землю, помирає, ділянки не передають у спадок, а вилучають.

«Сьогодні землю, яка перебувала в перших фермерів, які взяли її у 90-х роках в постійне користування, відбирають через прокуратуру. Якщо фермер помер, то виявляється, що цю землю видано фізичній особі-засновнику і прокуратура її «віджимає». Фермерське господарство залишається з печаткою без землі. І таке в усіх волинських районах. Потім цю землю ділять по два гектари на підставних осіб, а згодом ті перпродують її агроконцернам. Хоча є рішення Верховного суду, що землі, надані на праві постійного користування, передаються в спадок, але Верховна Рада має внести поправки в законодавство, та цього не робить. А спротив Держгеокадастру – шалений», – пояснює він.

Коронавірус та карантинні обмеження теж наклали свій відбиток на роботу фермерських господарств. Руслан Хомич, наприклад, втратив велику частину врожаю овочів, бо навесні не було збуту: вивезли на утилізацію весь врожай моркви, майже всю капусту, частину буряку. І від держави ніхто з фермерів не отримав ні копійки компенсації.

«Весь чистий прибуток, який мав би акумулюватися, ми втратили повністю. Наше господарство було змушене брати кредит. Поки ми його брали, втратили ще 25%. Тепер ми розхльобуємося і за кредит, і за всі інші речі. У нас повністю відсутня будь-яка нормальна підтримка. Хоч би не бомбили перевірками і штрафами, бо хлопці налаштовані, знаєте, як от казан закипає і ось-ось може зірвати кришку», – пояснює фермер.

Тож місцеві господарства сьогодні залишилися без коштів, з дуже великим стресом і без допуску до ринку землі, який вже скоро має стартувати. Але з такими темпами розвитку невеликі господарства землю придбати не зможуть.

«Нас так готують до ринку землі (хоч він фактично вже запущений), щоб ми залишилися банкрутами, а банкрути не будуть змагатися на електронних аукціонах за це все. Країну виставляють з молотка. Ми за цивілізований ринок землі, але суто для громадян – фізичних осіб з невеликими ділянками, щоб можна було відродити фермерське господарство. А у нас навпаки – все, що було гірше, ще помножилось. Не забувайте, що в нас триває збройна агресія, і частина моїх колег зараз на сході. В мене життя і там, і тут. У країні, що воює, все не так має відбуватися», – вважає Руслан Хомич.

І сьогодні зростання цін на продукти, поява на ринку імпортних овочів – це лише початок, зазначає він.

«Купуватимемо хліб за ціною 8 євро. Якщо ринок землі запустять, я якось рахував, буханка коштуватиме 130-150 гривень, і вона буде не наша», – резюмує фермер.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---