«Боєприпаси жартів не розуміють»: у Луцьку сапери розповіли про специфіку професії та підступність рашистів. Фото

Журналісти Інформаційного агентства Волинські Новини дізнавалися про непрості будні волинських рятувальників-саперів. Тема надзвичайно актуальна, адже 14 листопада особовий склад групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Луцька виїхав на чергову ротацію для розмінування Донеччини.

«Сьогодні піротехнічна служба Волинської області налічує 35 співробітників. Наших рятувальників активно залучають до виконання спецзавдань. Наразі, 10 з них – на розмінуванні деокупованих територій на сході. Але роботи вистачає і в області, – каже речник Головного управління ДСНС України у Волинській області Володимир Нестеров. – Постійно працюємо над підвищенням фахового рівня наших саперів і не забуваємо про оновлення матеріально-технічної бази».Фахівці демонструють спецавтомобіль піротехнічної служби, який незабаром стане на бойове чергування. Він призначений для безпечного транспортування вибухонебезпечних предметів. Броньовані елементи, підсилений корпус, підвищена прохідність, надійні системи кріплення, спеціальний кран-маніпулятор, який витримує навантаження до 6 тонн, – усе, аби екіпаж був максимально захищений, перевозячи вибухівку до місця її знешкодження.Про небезпечну, але таку необхідну роботу, яку виконують рятувальники далеко за межами нашої області, розповідає безпосередній учасник. Начальник відділення розвідки та розмінування групи піротехнічних робіт Давид Мілінчук ще торік був відповідальний за комунікацію з медіа. Нині він на сході.

«Повернулися з Донецької області, де розміновували один з пошкоджених військових об’єктів. Спільно із ЗСУ вилучаємо і знищуємо боєприпаси. Кількість знешкодженої вибухівки вимірюємо вже у тоннах. Щоденна важка праця, але мені вона подобається, і у колективі впевнений – якщо десь помилюся, то команда мене виправить. Загалом, озброєння добре знайоме, але траплялося модифіковане чи західні зразки боєприпасів. Їх спочатку вивчаємо теоретично, а потім розбираємо.З позаштатних випадків пригадується такий. Найчастіше росіяни встановлюють міни стандартно й очікувано – як за підручником. Але одного разу трапилася ситуація, коли поблизу мінного поля – на ґрунтовій дорозі – додатково поставили міни, які майже не можна вловити детекторами. Розрахунок був на те, що ми цією дорогою будемо під'їжджати. Виявили пастку, коли за метрів 500 до поля побачили підірвану автівку і вже тоді пішли ґрунтовкою, використовуючи щупи», – пригадує Давид Мілінчук.

Читати ще: Волинські сапери 50 днів розміновували Донеччину

У навчальному класі саперів бачимо справжню колекцію вибухових пристроїв. Тут – протитанкові та протипіхотні міни, гранати, снаряди, бомби, елементи ПТУРС, бойові частини засобів ППО, РСЗВ тощо. Абсолютну більшість з цього привезли зі сходу та знешкоджували власноруч. І одразу ж лунає попередження: фахівці змушені брати до рук вибухові пристрої, аби знешкоджувати їх. А от громадян застерігають – безпечної вибухівки нема і трапитися вона може будь-де!«На жаль, міни ставлять так, аби їх було важко знайти. І коли вона спрацьовує, то це останнє, про що ми дізнаємося, а інколи вже й не усвідомлюємо цього. Небезпечних знахідок вистачає не лише на територіях, де нині точаться бойові дії, – пояснює начальник відділення піротехнічних робіт, сержант служби цивільного захисту Максим Білець. – Волинська область пережила дві світові війни, а тому наповнена небезпечними для життя сюрпризами. Ось гляньте на цей снаряд, якому майже 80 років – чи дуже його поточила іржа? З вибуховою речовиною всередині, звичайно, ситуація інша – сама вона навряд чи здетонує. Але якщо його почати різати чи кинути у вогнище – найімовірніше, станеться вибух».Піротехнік демонструє зразки зброї різних епох: від ручних гранат Першої та Другої світових воєн до новітніх розробок з сейсмодавачами. Наголошує, що тенденція нині смертельно проста – зменшення маси пристрою з одночасним збільшення сили вибуху.«На сьогодні близько 160 тисяч квадратних кілометрів вважаються забрудненою територією. Різноманітну там знаходимо вибухівку, але останніми роками все частіше метал замінюють на пластик – таку вибухівку майже неможливо виявити традиційними способами. Хімічна промисловість також не стоїть на місці, про електроніку взагалі можна не говорити. Проблем додають і різноманітні модифікації. От, наприклад, постріли з гранатометів. Штатно вони обладнані механізмами самоліквідації. Солдати ж їх демонтовують, аби збільшити дальність ураження, і тоді нерозірвані боєголовки стають смертельними для усіх, хто їх зачепить.

Також небезпечні й елементи, які на перший погляд не нагадують зброю, і це не обов’язково спеціально замасковані пристрої. Ось частина касетного боєприпаса, який активується за допомогою стрічок із тканини, або сумнозвісна протипіхотна ПФМ-1 «Лепесток», схожа на деталь іграшки. Висновок єдиний – будь-який підозрілий предмет зачіпати не можна! Потрібно відійти на відстань до 100 метрів і зателефонувати за номером 101», – наголошує Максим Білець.

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---