Борис Деркач: любов до казино перетворила зірку футболу на безхатька

У нього було все: гроші, слава, сім’я. І це він втратив заради примарного поцілунку Фортуни. Колишній гравець харківського «Металіста» і київського «Динамо» Борис Деркач свого часу за вечір програвав у казино тисячі гривень. А останнім часом колишній футболіст жив у нетрях Куала-Лумпура (Малайзія), і зараз знаходиться у важкому стані в місцевій лікарні.

23 березня 2019 року поліцейський патруль виявив на одній з вулиць Куала-Лумпура непритомного чоловіка. З’ясувалося, що він – громадянин України. У виснаженому, хворому пацієнтові ледве впізнали колишнього гравця харківського «Металіста» і київського «Динамо» Бориса Деркача.

Його життя – історія про те, як ігроманія руйнує долі людей. Як він пройшов шлях від безтурботної зірки українського футболу до безхатька в нетрях Малайзії, йдеться в матеріалі Євроспорту.

Пом’ятий вигляд, стійкий запах перегару і плутана мова - на початку року українські туристи випадково натрапили в індійському кварталі Куала-Лумпура на чемпіона СРСР-1990 складі київського «Динамо» Бориса Деркача. «Україна, привіт! Я в Малайзії ... » - процідив вже рік бомжуючий в азіатській країні футболіст.У «Динамо» Деркач потрапив з другої спроби і навесні 1990-го поклав дублем московський ЦСКА в золотому матчі чемпіонату СРСР. Кияни виграли 4:1, а другий гол захисника став одним з кращих в сезоні.

Через рік Київ покинули головні зірки команди - Саленко і Юран. Трансфер в великий клуб світив і Деркачу, але обставини змусили футболіста перейти в скромний «Левскі». «У той час я підсів на казино. Раз зайшов - виграв, другий - теж. А потім почався кошмар. За півроку просадив близько 20 тисяч доларів, тоді як в «Динамо» заробляв тисячу в місяць. У той час на програні гроші можна було купити п’ять трикімнатних квартир на Хрещатику», - журився футболіст.

У Болгарію Деркач поїхав за крутими підйомними - клуб заплатив 25 тисяч доларів, якими футболіст розплатився з боргами. Борис не заграв в «Левскі» через конфлікт з тренером, через рік перейшов в угорську «Ніредьгазу» і завершив кар’єру в 29 років. Потрібно було тягнути сім’ю, грошей не вистачало, і українець вступив в банду рекетирів, що тримала в страху весь Будапешт.

Під час чергового рейду Деркач підстрелив сутенера, який відмовився платити, побив двох повій і отримав 11 років в’язниці суворого режиму. У 1995-му футболіст зробив невдалу втечу. Разом з подільником спиляли грати, але коли підбігли до огорожі, їх помітили охоронці і пальнули з дробовиків на ураження - пощастило, що не поцілили. Далеко футболіст не зайшов через зайву вагу. Накачаного в тюрмі до 100 кг Деркача в лісі наздогнали собаки. За втечу Борису накинули ще п’ять років, і половину терміну він просидів в одиночній камері.«У в’язниці в основному качався і дивився телевізор. Там було близько 50 програм: угорські, німецькі, італійські. Російських і українських телеканалів не було. Ще дивився Eurosport. Завдяки телевізору вивчив угорську досконало, хоча мова складна ... Коли потрапив до в’язниці, від мене багато хто відвернувся. Допомагали тільки мама, а з футболістів - Лужний, Никифоров і Цвейба. Ми разом жили, коли грали в Києві», - розповів Борис. Після дев’яти років в Угорщині Деркача перевели в українську в’язницю, де він відсидів ще 2,5 роки і звільнився достроково.

Футболіст влаштувався таксистом, завів сім’ю, а через кілька років друг Цвейба допоміг йому стати скаутом і вийти на гідний заробіток. Перед кризою Борис збирав гроші на операцію із заміни тазостегнового суглоба, але казино відняло у нього все. «На сьомому році ув’язнення я кинув палити. При бажанні можна було організувати і доставку алкоголю з волі, але бухати зовсім не тягнуло», - зізнався після звільнення Деркач. Сьогодні все інакше - ігроманія і алкоголь виявилися більш суворим випробуванням, ніж одиночна камера.Життя Деркача в черговий раз круто змінилося після Євромайдану-2014. Через політичну та економічну кризу в Україні Борис втратив роботу скаута в харківському «Металісті», повернувся через 20 років в казино і, як і на початку 90-х, все програв. Дружина забрала двох дітей і пішла, а Деркач почав сильно пити і втік на заробітки в Азію простим будівельником.

Борис поскаржився, що його кинули аферисти, звернувся в посольство України, але прийшов на співбесіду п’яним. Колишнього футболіста попередили - для повернення додому потрібно привести себе в порядок і оплатити штраф за прострочену візу в розмірі 2,5 тисячі доларів. Таких грошей у нього немає, тому 55-річний Борис тихо гнив в кабаках і розповідав, яким крутим гравцем він був, і як за ним ганявся Лобановський.

Олег Матвєєв, нападник київського «Динамо» початку 90-х розповідає, що в останній раз спілкувався з Борисом Деркачем більше року тому.

«Боря тоді ще жив у Харкові. Ми листувалися, іноді він просив грошей, як і у інших гравців. Йому всі позичали, але потім зрозуміли, що не поверне.

При розпаді СРСР 25 тисяч доларів були божевільними грошима, але в «Динамо» добре платили. Футболісти могли багато чого дозволити - наприклад, за перемогу над «Спартою» в Кубку чемпіонів - 1991/92 кожен гравець отримав 3 тисячі.Часи були непевні, ми часто ганяли в ресторан «Русь», де проводили час блатні і бандити. Спілкувалися з ними, дружили - такі були часи. Найазартнішими і веселими були Деркач з Яремчуком. Спочатку різалися в карти, а потім рубалися в казино. Була навіть одна історія. Якось Ваня і Боря їхали машиною - один з них був за кермом - і грали в карти. І так захопилися, що врізалися в дерево. Слава богу, живі залишилися.

Тренери знали про проблему, штрафували - нічого не допомагало. Деркач ще й випивав, через це в родині часто були скандали. Йому не можна було пити - ставав іншою людиною, повністю некерованим. А так він дуже скромний, доброзичливий і футболіст приголомшливий. Шкода, міг би перейти в хороший клуб з «Динамо».

Після виходу з в’язниці Боря розповів, що в Угорщині його підставили. Знаю, що Лужний і ще кілька людей допомогли грошима, щоб він досидів термін в Україні», - каже колишній колега.

Олег Саленко, нападник збірної Росії і київського «Динамо» 90-х, додає: Деркач йому дзвонив кілька разів з Азії - спочатку з Камбоджі, потім з Малайзії. Просив грошей.

«Я отетерів трохи, запитав, як його туди занесло, запропонував допомогу, але Боря відмовився. Знаю, що він знову грає - звідси і проблеми. Йому допомогли після виходу з в’язниці, він займався гравцями, непогано заробляв і ось знову зірвався. Припускаю, що в Азії він опинився не випадково, адже там процвітає напівлегальний гральний бізнес, і з цим все пов’язано.

Під час гри за «Динамо» Боря на зборах втікав ночами в казино. Якось він дві ночі поспіль туди ганяв і збирався ще, але ми з хлопцями сказали: «Вгомонись уже». Знаю, що він з боргами розрахувався при виході з «Динамо», але в Угорщині знову програвся. Йому дали автомат і наказали вбити певних людей, щоб розрахуватися за борг. Так він і сів».

Подібне розповідає й Іван Яремчук, півзахисник київського «Динамо» 90-х.

«З Борисом останнім часом щось дивне діялося. Він дзвонив мені з Малайзії, я переказував йому гроші. Сказав, що вкрали паспорт і не може повернутися. В останні роки він сильно пив - знаю, що в Харкові його побили.

У казино ходили в молодості. На зборах перетиналися з італійськими, французькими футболістами, вони теж грали. Дівчата, алкоголь, все було. Треба ж було якось розслаблятися».Екс-начальник київського «Борисфена» Юрій Чістофоров, додає, що проблеми у Деркача почалися після походів в казино, які привели до боргів і алкогольних зривів.

«Справа в тому, що Борі абсолютно не можна пити - його несе. Думаю, алкоголь навіть більше винен у невдалій кар’єрі, ніж рулетка і тоталізатор. Сьогоднішні проблеми - теж від цього.

Знаю, що після виходу з в’язниці він успішно займався скаутингом в період розквіту «Металіста», коли там за трансфери відповідав Красніков. У нього все було добре, навіть не знаю, чому він зірвався і опинився в іншій країні.

Щодо участі Деркача в банді і рекеті в Угорщині - це неправда. Я знаю, про що говорю, тому що кілька разів відвідував його у в’язниці. Там він по дурості потрапив під вплив однієї людини і сів багато в чому випадково. Алкоголь в тій історії зіграв не останню роль».

29 березня представники правопорядку Малайзії доставили Деркача в госпіталь, де лікарі надали всю необхідну допомогу, інформує видання Фокус. Поліцейські зв’язалися з українським посольством, і для з’ясування обставин в лікарню вирушила Тетяна Загребельна, яка змогла ідентифікувати Деркача лише за татуюваннями на тілі. За її словами, футболіст знаходиться у важкому стані.

«Дуже важко було впізнати у виснаженому чоловікові Бориса Деркача. Але я бачила його раніше, коли він приходив до посольства. Тоді це був високий і накачаний чоловік, а тепер від нього залишилася ледь половина. За великим рахунком, я змогла ідентифікувати Бориса лише за татуюваннями на тілі, які бачила при першій зустрічі, а також на фото в публікації Фокуса. Деркач знаходиться у важкому стані - як фізичному, так і психологічному. Насилу розмовляє, і сам зізнається, що у нього щось не в порядку з головою» , - розповіла вона.Зараз Деркачу в разі несплати штрафу (близько 2,5 тисяч доларів) за порушення правил перебування в Малайзії загрожує суд і тюремне ув’язнення терміном від двох до чотирьох місяців тюремного ув’язнення.

«Боюся, що якщо це станеться, то Борис просто помре в тюрмі. Він у дуже важкому стані. І якщо Деркач, не дай Бог, помре у в’язниці, то тоді вже доведеться вирішувати питання з його рідними або близькими про транспортування тіла або урни з прахом для поховання на батьківщині», - вважає Загребельна.

Зараз посольство розшукує рідних екс-футболіста або людей, які можуть оплатити штраф і його переліт в Україну.

В окремих випадках це питання можна було б вирішити за рахунок держави. Наприклад, якби українського громадянина за кордоном пограбували чи він постраждав в результаті стихійного лиха і тому подібних НП. Але Деркач - це зовсім інший випадок. Він запевняє, що документи та гроші у нього були вкрадені, але ніяких підтверджуючих документів (наприклад, заяви в поліцію) цього немає.

Незважаючи на те, що гральний бізнес ось уже 10 років в Україні як заборонений, він не припинився, а просто перейшов в тінь. Поліція ж розводить руками, мовляв, вони часто сковані рамками закону і притягнути до відповідальності організаторів і власників дуже складно. Гральні автомати тепер маскуються під вивіски з лотереями і комп’ютерні клуби. Але їх вплив не меншає. В Луцьку діє більше 60 подібних закладів. А в масштабах країни їх ще більше.

ЧИТАТИ ЩЕ: ПОКРОВСЬКИЙ І КОМПАНІЯ. ХТО ЗАРОБЛЯЄ У ЛУЦЬКИХ ГРАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Цей бізнес ламає людські долі, руйнує сім’ї, забирає життя. Так, у грудні минулого року на зйомній квартирі повісився молодий хлопець, сирота, студент медичного коледжу з Рожищенського району. Як з’ясувалося, хлопець був азартним гравцем і вліз в чималі борги. Не знаходячи виходу, він вирішив покінчити з життям. Місяцем раніше – ратнівчанин подзвонив у відділок поліції з повідомленням про «замінування» одного з закладів «Спорт лото». Так чоловік хотів домогтися закриття закладу, в якому його тридцятирічний син просаджує гроші.

Як з’ясувалося, серед осіб, причетних до грального бізнесу в Луцьку є й депутат Луцької міської ради Андрій Покровський. А фірми, тісно пов’язані з ним, нині під слідством через ведення грального бізнесу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---