Благодійність, помножена на роки: Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» – 12 років

У червні 2023 року минає дванадцять років, відколи на Волині розпочав благодійну діяльність Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом».

Тисячі реалізованих проєктів на сотні мільйонів гривень – завдяки цьому Фонд та його засновника, народного депутата Ігоря Палицю знають і поважають не лише на Волині, а й в усій Україні.

Благодійна місія Фонду стала надважливою з початком великої війни. Команда Фонду докладає максимальних зусиль, аби допомагати Силам безпеки й оборони України, нашим захисникам і захисницям, а також тим, хто постраждав від повномасштабного вторгнення. Й при цьому продовжує реалізацію цілком цивільних проєктів.

Про те, як Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» провадить благодійну діяльність у нинішніх реаліях, над чим працює в тилу і як допомагає наближати перемогу України, як реагує на виклики часу, розповіла голова правління Фонду Катерина Шкльода.

Ми живемо у час, коли благодійна й волонтерська діяльність не просто актуальна, а надважлива. Без волонтерів, благодійників, меценатів, без згуртованості всього українського народу було би вкрай складно впоратися із воєнними викликами. Як змінилася робота Фонду з початком великої війни, відколи головне завдання для усіх – наближати перемогу?

З року в рік Фонд провадив діяльність з опорою на свою основну місію – підтримка тих ініціатив, які можуть якісно змінити життя громади. І стосувалося це найрізноманітніших сфер. Діяльність Фонду багато років поспіль концентрувалася на восьми основних програмах: «Волинь спортивна», «З добром у серці», «Здоров’я волинян», «Культура і духовність», «Сучасна освіта», «Підтримка обдарованої молоді», «Розвиток територіальних громад», «Підтримка українських військовослужбовців та їх родин».

Безумовно, останні кілька років для Фонду, та й для всіх українців видалися напрочуд непростими. Думалося, що складніших умов, аніж під час пандемії, вже не буде, але повномасштабне вторгнення змусило ще кардинальніше змінювати підходи до роботи й підлаштовувати свою діяльність під цілковито нові виклики.

Втім швидко реагувати на виклики часу – це не щось нове для нашої команди. Ще з 2014 року Фонд взявся допомагати військовим і відтоді всіляко підтримував учасників бойових дій.З початком пандемії коронавірусу Фонд оперативно зорієнтувався в ситуації. Ігор Палиця виділив 20 мільйонів гривень для максимальної допомоги медичним установам області. У той період зосередилися на придбанні засобів захисту, медикаментів, обладнання, зокрема апаратів для штучної вентиляції легень, кисневих систем тощо. Тоді Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» одним із перших в Україні відреагував так швидко на пандемічну загрозу й допоміг зробити все, аби на Волині не було кризи.

Благо, не забарилися оперативні рішення й з початком повномасштабного вторгнення. До слова, тоді ще була актуальною і пандемія коронавірусу.

Вміння Ігоря Палиці блискавично ухвалювати раціональні рішення й правильно реагувати на будь-які виклики допомогло нашій команді швидко зорієнтуватися і з початком великої війни. Певна річ, вже у перші дні повномасштабного вторгнення ми сконцентрувалися суто на допомозі військовим та цивільним, які постраждали від війни.

Тоді була вкрай важлива правильна комунікація і логістика. Завдяки координації від Ігоря Петровича ми постійно були на зв’язку, зокрема, з народними депутатами-мажоритарниками з усієї країни, а тому чітко розуміли, яка ситуація склалася в тому чи тому регіоні, усвідомлювали, які потреби мають військовослужбовці та цивільні.У перші дні повномасштабного вторгнення взялися шукати товари першої необхідності серед місцевих виробників і постачальників, адже деякі міста вже перебували на межі гуманітарної кризи. До речі, це стимулювало окремі підприємства на Волині відновити роботу.

Ми купували продукти, засоби гігієни, дитяче харчування, підгузки – це найнеобхідніше, чого неможливо було придбати. Були такі населені пункти, у яких дуже швидко закінчилась навіть вода.

До речі, повсякчас усі товари ми намагалися закуповувати в Україні, підтримуючи в такий спосіб наших виробників. Лише те, що не можемо знайти у нас, купуємо за кордоном.

З початком великої війни Фонд виділив 30 мільйонів гривень на гуманітарну допомогу й по суті, розширив діяльність на всю Україну. Куди її спрямовували?

Буквально в перші місяці війни відправили понад 800 тонн гуманітарної допомоги тим людям, які її найбільше потребували. Володіючи інформацією про потреби кожного постраждалого від війни регіону, чітко розподіляли цю гумдопомогу і доставляли її навіть в окуповані села та містечка.Це і Київська, і Запорізька, і Донецька, і Херсонська області тощо. З великою вдячністю досі пригадується сміливість наших водіїв, які їхали у цю важку дорогу в гарячі точки, ризикуючи власним життям.

Очевидно, що нині програма з допомоги військовослужбовцям і їхнім сім’ям стала ключовою у діяльності Фонду. У чому саме вона полягає вже на другому році війни?

Інакше ніяк. І так буде доти, доки Україна не переможе. Це обов’язок кожного свідомого українця.

Ми тісно співпрацюємо з військовим командуванням, тому знаємо про всі потреби. Командири напряму звертаються до Фонду. З перших днів війни ми передали військовослужбовцям дуже багато техніки, засобів захисту, товарів першої необхідності, тих речей, які рятують життя на полі бою. І продовжуємо робити це дотепер.Передавали на гарячі напрямки мікроавтобуси Volkswagen Transporter Т4, відремонтовані броньовані КрАЗи, бронежилети, каски, турнікети, медикаменти, квадрокоптери, планшети, рації, відеокамери, приціли, рушниці-антидрони для боротьби з ворожими безпілотниками та інше.

Велика потреба нині у безпілотниках, Фонд неодноразово різні їх види передавав військовим, зокрема розвідувальні дрони, дрони-камікадзе, октокоптери та інше, залежно від запитів.

Спільно з Луцькою міською радою реалізували великий проєкт із закупівлі п’яти тисяч комплектів зимової форми і тактичного взуття для військовослужбовців, яка відповідає усім стандартам. І одяг, і взуття замовляли у виробників із нашої громади, аби підтримати місцевий бізнес.Загалом, допомогу від Фонду отримували захисники з 14-ї ОМБР, 100-ї ОБР ТРО, спецпідрозділу «Птахи Мадяра», 2-го ОСБ та інші волинські військові, які служать у різних військових структурах по всій Україні.

З якими запитами звертаються військові, які потреби нині мають? І як швидко вдається забезпечувати їхні потреби?

Запитів насправді повсякчас дуже багато, й ми завжди намагаємося реагувати оперативно, зволікання у цій справі бути не може. Аби в цьому процесі була цілковита чіткість, намагаємося передусім комунікувати безпосередньо з командирами військових частин, тому що вони найкраще знають, що саме потрібно тому чи тому формуванню.

Хочу принагідно згадати про гарну ініціативу Ігоря Палиці – придбання квартири нашій захисниці Мар’яні Мамоновій, яка, будучи вагітною, перебувала в полоні й вирішила народжувати у перинатальному центрі в Луцьку.Дуже гарний проєкт «Нарешті ти вдома» реалізовує громадська організація «Асоціація родин захисників «Азовсталі», формуючи бокси з усіма необхідними речами для хлопців, які тільки-но повертаються з полону. Тобто той військовослужбовець, який повертається з полону і не має взагалі нічого, отримує бокс, де є одяг, мобільний телефон, гігієнічні засоби та інше. Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» теж долучився до цього проєкту і допоміг закупити одяг.

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» спільно з Луцькою міськрадою реалізовував ще один важливий проєкт – соціальні їдальні для переселенців. Скільки часу він тривав і яку кількість людей охопив?

Луцьк став прихистком для тисяч вимушено переміщених із небезпечних регіонів наших співгромадян. Цей проєкт був дуже на часі, адже чимало людей, які змушені були втікати від війни у невідомість, подеколи не мали змоги навіть приготувати собі їжу.

Соціальні їдальні для внутрішньо переміщених осіб облаштували в чотирьох школах Луцька. Налагодили процес видавання комплексних обідів, люди могли прийти й отримати повноцінну гарячу домашню їжу. За понад п’ять місяців функціонування таких їдалень було видано близько 250 тисяч гарячих обідів.Також з нагоди Великодніх свят ми спільно з міськрадою видавали продуктові набори, до складу яких, зокрема, входили пасочки. Тоді їх отримали понад три тисячі переселенців.

Переконана, що така підтримка від нашої громади, яку відчули переселенці, дуже важлива.

Допомога людям, які опинилися у життєвій скруті, завжди була в пріоритеті Фонду. Нині ж головний акцент на військових і переселенцях. Чи вдається в цій ситуації підтримувати місцевих?

Ми розуміємо, що війна змінила життя кожного українця й торкнулася кожної домівки. Усвідомлюємо, що в першу чергу потрібно допомагати військовослужбовцям і внутрішньо переміщеним особам. Однак важливо турбуватися і про тих, хто поруч та не може самостійно про себе подбати.

На обліку в луцькому Територіальному центрі соціального обслуговування перебувають люди, які справді опинилися у складних життєвих обставинах. Це люди, які залишилися наодинці зі своїми проблемами, особи з інвалідністю, люди поважного віку, яким не вистачає коштів на комуналку, медикаменти та продукти. Про них не можна забувати. Тому під час новорічно-різдвяних свят ми вже вдруге спільно з Луцькою міською радою передали їм продуктові набори, аби вони відчули, що про них не забувають. Загалом це близько 3800 осіб.

Навіть у воєнний час Фонд продовжує організовувати різноманітні заходи для дітей і молоді, відбувається чимало спортивних активностей. Чому вирішили не відмовлятися від цих проєктів?

Коли зрозуміли, що в Луцьку відносно спокійно, розпочали влаштовувати невеликі заходи для дітей, адже найменші стали ізольовані від світу, не ходили до школи, не відвідували гуртки чи секції, тобто не мали змоги спілкуватися з однолітками. Розвиток дитини не має зупинятися. До того ж, будь-який захід для дітей – це насамперед позитивні емоції, яких вони дуже потребували.Проводили різні патріотичні заходи для дітей, де вони могли дізнатися щось цікаве з культури та звичаїв українців, пізнати нашу історію. На такі дійства запрошували дітей із числа внутрішньо переміщених осіб, аби допомогти їм інтегруватися в нашу громаду, щоби познайомити їх з однолітками.

Було багато занять із арттерапії від різних громадських організацій, які ми підтримували. Вони сприяли покращенню психологічного стану наших дітей.

Цьогоріч спільно з Луцькою міською радою ми запустили надзвичайно цікавий і важливий освітній проєкт «Фінансова грамотність для школярів», який охопив понад чотири тисячі учнів й отримав чудові відгуки від учителів і самих школярів.Також разом з міськрадою неодноразово проводили інтелектуальні ігри для старшокласників Mind Game.

Для Фонду завжди дуже важливою була програма «Волинь спортивна», тому доволі швидко відновили спортивні заходи, яких у нас завжди було багато. Усвідомлюємо, що нині держава, місцеві бюджети неспроможні забезпечити ці потреби.Спорт – це галузь, яка надзвичайно постраждала, адже нині фінансують найперше захищені статті, тобто заробітну плату і комунальні послуги. Фінансування спортивних заходів, навчально-тренувальних зборів, поїздок немає, це навантаження тепер беруть на себе небайдужі люди.А в спорті дуже важливі змагання. Нині до нас почало звертатися багато місцевих спортивних федерацій. Співпрацювали з ними дуже тісно і в довоєнний період, а тепер вони критично потребують нашої підтримки. І ми взяли на себе відповідальність допомагати їм у проведенні змагань. Сприяємо із нагородною атрибутикою, з подарунками для спортсменів, організаційно.Важливо, що всі заходи проводимо із дотриманням безпекових стандартів і в разі повітряних тривог неодмінно ведемо дітей в укриття.

Нині особливої уваги й підтримки заслуговують діти наших захисників. Як Фонд працює з такими дітьми?

Ми постійно говоримо про підтримку військовослужбовців. Останні, своєю чергою, дуже хвилюються про свої сім’ї. Тому ми вирішили попіклуватися про дітей, які щодня думають і переживають за своїх батьків. Вони мають мати щасливе дитинство. Для дітей військовослужбовців ми організували оздоровлення в таборі «Артек-Буковель». Коли вони їхали в табір, то були дуже скуті, не могли відкритися й розслабитися. Натомість додому поверталися щасливі хлопці й дівчата, які згадали, що таке дитинство, що таке розваги і сміх. У таборі для них було влаштовано багато заходів, зокрема спортивних, культурних, пізнавальних. Було таке відчуття, що ми цих дітей перезавантажуємо. На завершення кожної зміни дарували дітям подарунки від Фонду, аби вони запам’ятали ці приємні дні.

Загалом протягом минулого літа нам вдалося оздоровити понад тисячу дітей військовослужбовців, з них 800 – із Волині.А поки діти проводили час у таборі, їхні мами мали змогу відвідати арттерапевтичні заходи, що їх організував Фонд.

Крім того, провели низку святкових заходів з нагоди Різдва та Нового року для дітей військовослужбовців Луцької громади. Влаштували для них з десяток вистав, заодно роздали чотири тисячі новорічних подарунків.

12 років – це не ювілей, але для благодійної організації дуже навіть багато. Аби системно працювати стільки років поспіль, потрібна насамперед мотивація. Що рухає вашою командою?

Успіх будь-якої справи полягає у любові. В любові до того, що ти робиш, з ким робиш, задля чого робиш. Недарма гаслом Фонду є гарні слова Ігоря Петровича: «З добром у серці, з любов’ю до людей». Цей принцип сповідували у Фонді від початку його заснування. Фонд завжди мав сильну команду, спершу під головуванням Ніни Тарасенко, згодом довгі роки під керівництвом Олександра Товстенюка, останні роки – це моя відповідальність.Озираючись на ці роки, команда Фонду втішена величезною кількістю успішно реалізованих проєктів. Це і масштабна реконструкція стадіону «Авангард» під легкоатлетичний комплекс, і відкриття низки спортивних об’єктів на теренах Волині, десятки міні-футбольних полів у луцьких школах, реалізація проєкту «Офіс розвитку кварталу», завдяки якому втілено сотні громадських ініціатив, потужне матеріально-технічне забезпечення лікувальних установ та освітніх закладів, зокрема й професійно-технічної освіти, сотні стипендій для обдарованої молоді, тисячі яскравих дитячих спогадів про відпочинок у Буковелі. Пригадувати це дуже приємно, тому хочеться повернутися до такого ритму життя й продовжувати втілювати великі та малі проєкти.

Нині складати бодай якісь плани напрочуд важко, однак мріяти про мирне життя ворог нам точно не завадить. Про що мріє команда Фонду уже на тринадцятому році діяльності?

Хоча реалії воєнного часу не дають нам змоги складати довгострокові плани, але ми точно не живемо лише сьогоднішнім днем.

Діяльність Фонду завжди була надзвичайно різнопланова. Після перемоги хочеться, аби ми повернулися до масштабної діяльності у всіх сферах. Проте уже очевидно, що в майбутньому чи не найбільше зусиль доведеться спрямувати на всебічну реабілітацію військових, їхню соціальну адаптацію, на поміч тим, хто пережив втрати й на собі відчув усі жахіття війни. На жаль, це не буде легко, але ми готові до того, що роботи матимемо надзвичайно багато. Хотілося б повернутися до масштабних проєктів, як-то футбольний турнір «Кубок єднання» чи «Марафон здійснення мрій», хочеться працювати над розбудовою спортивної інфраструктури, що Фонд робив протягом багатьох років.

Неодмінно треба посилювати патріотичне виховання, нам потрібно пропагувати патріотизм, українське, любов до своєї країни, стирати відчуття меншовартості, виховувати гордість за свою державу і бажання змінювати її на краще.

Ірина КАЧАН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---