«Бажано за Україну жити, а не помирати», – боєць волинської бригади ТРО

Костянтин Байчук – майор Збройних сил України, начальник групи комунікацій штабу 100-ї бригади територіальної оборони Волині. Добровольцем чоловік пішов до війська у 2015 році в 50 років, з початку повномасштабної війни знову став на захист України.

Свою історію військовослужбовець розповів Суспільному.

З чого розпочалася ваша військова служба?

Моя військова спеціальність не дуже підходить для цієї війни, я командир гідроакустичної групи радіотехнічної служби крейсерського підводного човна.

У 2015 році потрапив у нашу 14-ту бригаду, мені пощастило, бригада формувалась після того, як 51-шу було розформовано. У складі 14-ї бригади ми пройшли дуже ретельні навчання. Нашу бригаду зробили резервом Генштабу. Ми пройшли всі полігони, пройшли хороший вишкіл і влітку 2015 року потрапили на лінію зіткнення. Це була смуга від Маріуполя і вгору до Донецька, Мар'їнки, Красногорівки.

У 2022 році ви теж стали на захист Батьківщини?

Я пішов добровольцем, хоча міг не йти, бо є багатодітним батьком. У перший день війни відразу пішов до військкомату. Біля нього було ні пройти ні поїхати. Я дуже здивувався, якщо у 2015-2016 роках, коли ми були на сході, приїжджали й бачили тих людей в найкращому випадку волонтерами, які допомагали, то тут всі вони прийшли добровольцями, і до сьогодні більшість з них воює й тримає оборону разом з тими ветеранами, які пройшли 2014-2016 роки.

Читати ще: Зводив оселі, а нині мурує фортифікаційні споруди на фронті: у Волинській бригаді ТрО служить боєць на псевдо Муляр

Якщо порівнювати бойові дії тоді та з початку повномасштабного вторгнення, наскільки вони відрізняються?

Бойові дії в Іловайську, в Донецькому аеропорту тоді були більш стримані, обмежені калібри, обмежена можливість відповідати. Сьогодні війна повномасштабна, ми це відчуваємо навіть і тут, у Луцьку прилітає по повній, ніхто не дивиться, який калібр, застосовують хімічну зброю, гази, фосфорні снаряди, які застосовували особливо під Бахмутом проти нашого батальйону. Це зовсім інша війна.

Наша бригада тримає оборону на Лиманському напрямку. Першим на схід потрапив Луцький батальйон, який на початку березня зайшов під Бахмут і мужньо тримав оборону, дуже добре себе показав. На сьогодні хлопців вивели з того напрямку, але

зараз вони на Куп'янському напрямку, там теж не прохолода, а гаряче, обстріли, штурмові дії, але все ж таки є можливість трошки перевести подих хлопцям після Бахмута.

Нещодавно бригада відзначала п'яту річницю створення та отримала відзнаку президента.

Я думаю, що успіх нашої бригади, ця відзнака президента – почесна стрічка до нашого бойового прапора – це все піт і дуже напружена робота. Наша бригада цілий рік була на кордоні з Білоруссю тут, на Волині.

Наша бойова підготовка була на найвищому рівні. Багато роботи було зроблено руками бійців, в тому числі й міцна смуга оборони вздовж нашого кордону.

Читати ще: «Зігнана мечем імперія безславно розпадеться», – волинський тероборонівець на псевдо Кисіль

Бригада має свій прапор, що він символізує?

Мотиваційний прапор нашої 100-ї окремої бригади територіальної оборони Волині не з'явився за один день. Його створювали під час бойового шляху нашої бригади. Створювали спочатку окремі шеврони кожного батальйону.

У нашій бригаді є батальйон Луцького району, він обрав за символ рись – хижака. Камінь-Каширський батальйон вибрав собі символом кабана – сильний,

рве на частини ворога. Луцький батальйон обрав сокола, тому що у нас на вежі замку живуть соколи. Ковельський батальйон обрав собі символ Ковеля – підкову і сову – мудрість.

Володимирський батальйон обрав собі вовка.

Що найважче на війні?

Війна – це втрати. Втрати є і в нашій бригаді, але бажано за Україну жити, а не помирати.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---