Багатоповерхівка та стежки на пагорбах: луцька вулиця, де жив лікар великої поетеси. Фото

Напевно, лише поодинокі вулиці Луцька можуть похвалитися тим, що протягом усього свого існування майже не змінювали назву. Однією з них є Гірна.

Такий топонім фіксують ще наприкінці ХІХ століття. Гірною вулицю звали і за Польщі, і за совєтів, і нині. Лише під час німецької окупації вона стала Горишною. Своє ім’я вулиця отримала від пагорба вздовж річки Стир, на якому й розташована.На Гірній є лише один багатоквартирний будинок, споруджений у 1970-х роках. Решта – приватний сектор. Кілька будівель ще довоєнного часу. Муровані з тодішньої цегли, вони одразу впадають в око. Інші втрачають первинні архітектурні риси під шаром сучасних добудов та поліпшень. Одна з них дуже довга – це колишня казарма для працівників військового госпіталю, який розташований на розі Львівської та Червоного Хреста. За Польщі там була духовна семінарія, за німців – сільськогосподарська школа, де під прикриттям готували кадри для українського підпілля.

Читати ще: Уламок колишнього штетлу посеред сучасного Луцька. Фото

У міжвоєнний період вулиця пролягала лише до Квіткової.

Одне з помешкань мало нетривіального власника. Це відомий український громадський діяч, письменник, педагог Модест Левицький. Останні роки свого життя він провів у Луцьку і жив у будинку на нинішній Гірній, 20. У цьому обійсті бувало чимало відомих людей міжвоєнного Луцька. Адже вчителя Луцької української гімназії добре знала громадськість. Свого часу він жив у Ковелі, заприязнився з Косачами, і давав лікарські консультації сім’ї Лесі Українки та й самій поетесі. Такий собі праобраз сімейного лікаря. Сучасники називали його «дідусем» і вважали моральним авторитетом.У той час Гірна закінчувалася там, де нині споруджено оглядовий майданчик, з якого добре видно Старе місто. Далі пролягали землі, які належали Євгену Петриківському, концесіонеру Луцької української гімназії 1924-1929-х років. Після Другої світової війни вулицю продовжили аж до Львівської.

Читати ще: Історія одного доносу на вулиці Спокійній у Луцьку. Фото

Нині це тиха вуличка, звідки один крок до заплави Стиру, чим місцеві мешканці й користуються, аби наблизитися до природи. Про це свідчать стежки, які прямують до річки. Вони ведуть круто вниз іноді настільки, що мешканці навколишніх будинків повирубували у схилах східці, аби зручніше було спускатися чи підніматися. Для кладок через потічки дотепно використали старі двері. Дехто в заплаві обробляє городи.Хтозна, чи існувала б ця ідилія, якби було реалізовано інший совєцький проєкт розбудови Гірної. А саме: продовження її до Гнідави та спорудження цирку на стирових схилах. Вулиця мала б тоді зовсім інший характер...

Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

Колись це була казарма для працівників військового госпіталю.

З оглядового майданчика відкривається шикарний краєвид.

Вид на вулицю Гірну із заплави Стиру.

Довколишні пагорби облюбували велетенські равлики.

У цьому будинку жив Модест Левицький.

Єдина багатоповерхівка межує зі старими спорудами.

Цим поворотом Гірна виходить на Львівську.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---