Атовець, поет, бард Юрій Щербик: «Рано жити майбутнім»
У колі побратимів, родини, друзів, шанувальників презентував нову, вже третю у творчому доробку, збірку «Рано жити майбутнім» Юрій Щербик. Зустріч з воїном-поетом відбулася у затишній читальній залі Луцької бібліотеки-філії №10 напередодні важливих свят – Міжнародного дня волонтера і Дня Збройних сил України. Вірші та прозовий щоденник, які були написані цьогоріч в окопах під селищем Зайцево Донецької області, Юрій присвятив всім захисникам України, своїм побратимам у складі 72-ої ОМБр ім. Чорних Запорожців та 24-ої ОМБр ім. Короля Данила, а також тим, хто вміє чекати солдатів з війни.Після двох перших збірок «Небо Донбасу» і «На лінії невидимих фронтів» поетові довелося знову повернутись на Схід, на фронт. «Нова книга автора «Рано жити майбутнім» – теж переважно про війну, про ті біди, які вона приносить жителям України, про військові будні армійців, про те, що потрібно швидше наблизити мир», – пише у передмові волинська літераторка, членкиня літературно-мистецького об’єднання «Зорі над Стирем» Лукія Василевська. Тут зібрані спостереження і роздуми, вірші та фоторепортажі Юрія Щербика про реальні події та людей, котрі стали співавторами більшості цих творів. Фото обкладинки – палаючий будинок – теж авторства поета. Світлини про «донбаські будні» в інтер’єрі книгозбірні показали побут українських солдат, обличчя бойових товаришів, важливі моменти, пережиті ним на лінії фронту.
Війна все ще тут – на Донбасі.
Затримались «гості незвані»,
Все інше тому не на часі…Словами вдячності та хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять відомої волинської поетеси, письменниці Світлани Костюк – літературної наставниці Юрія Щербика, завдяки якій побачила світ його друга збірка «На лінії невидимих фронтів». Згадали загиблих побратимів. У новій книзі – вірш пам’яті бойового товариша, розвідника Володимира Майбороди (Мая):
Хочу просто навколішки стати
Хай крізь сльози, та твердо сказати:
ТИ ГЕРОЙ! А вони – НЕ ВМИРАЮТЬ!
У виконанні барда прозвучала пісня про полеглого друга – Максима Гринчишина під бойовим псевдо «Прометей».Рідна домівка, скромна і затишна, – місце, з якого чоловік вирушає на війну і куди повертається з фронту. Дім, в якому живе сім’я і який він захищає від загарбників, – з цього і починається Батьківщина. Зустріч з Юрієм Щербиком візуально «перенесла» глядачів до його оселі, де він мешкає з мамою Марією Іванівною: старенька тепла піч, полички з книжками, дорогі серцю речі. Саме так – в дружній і невимушеній розмові за чашкою чаю та печивом – велася розмова автора з читачами про те, що змушує сьогодні українців йти на війну і платити високу ціну за свободу.
Україна рідніша – чи мати?
Не потрібно мені розділяти
Нероздільне!..Вірші із нової збірки Юрія читали його друзі-колеги з літературно-мистецького об’єднання «Без меж» Наталія Максимчук, Ольга Антош, Олександр Горбачевський, акторки аматорського театру «Вперше» Ольга Трохачова, Дарина Кухарук і Руслана Волосюк. Скромний, добрий і талановитий – таким вони люблять свого товариша по «літературному цеху». Обравши поезії Юрія у співзвуччі з власним досвідом і переживаннями, вони розповіли його римованими рядками про будні солдата, моменти затишшя, роздуми про мир і його ціну, дрібниці, в яких криється щастя. Поета радує прихід весни і шум дощу, він спостерігає за ластівками, які звили своє гніздо у бліндажі вояків…
Але ж, ластівки, може, буде
Тут мир, як свої ви оселі
Будуєте… Може, у села
Почнуть повертатися люди!Особливою гостею на презентації Юрія стала школярка Дарія Дем’яненко: її патріотичний малюнок, який у листі прибув на східний фронт, прикрашав стіну бліндажа, в якому жили армійці. За написаним на звороті малюнка номером телефону Юрій сконтактував з родиною дівчинки, щиро подякував їй за недитячу мудрість і любов до України.Юрій Щербик розповів, що вижити в умовах війни людині допомагає творчість: «Я там вижив, бо друзям обіцяв нові пісні». У новій збірці є низка поезій, що мають саме такі назви: «Про пісню», «Про поезію», «Про слово і музику». Бард виконав декілька пісень власного авторства, а також представив нову пісню на слова Віталія Назарука, музику Віктора Охріменка «Хай тобі, синочку, ясне сонце світить!». Одна з його пісень була присвячена непростим дорогам волонтерів, які везуть на фронт найнеобхідніші для солдатського побуту речі.Серед гостей події були присутні ті, які підтримували Юрія під час його перебування на фронті: поет, пісняр Віталій Назарук, член Української спілки малолітніх в’язнів-жертв нацизму Олександр Ніколаєв, волонтерка центру «Серце патріота» Ольга Балицька, волонтери Волинської спілки воїнів Афганістану, багато друзів по зброї, колектив бібліотеки-філії №10 на чолі з Надією Чміль. Колегу-поета прийшли привітати відомі волинські літератори: голова літературно-мистецького об’єднання «Без меж» Валерій Гнатюк, члени районної літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром» Миколай Шостак і Марія Пишук, поетеса, письменниця Лєна Шторм та багато інших. Знані волинські поети Марія Пишук і Миколай Шостак відгукнулися власними поезіями на рядки Юрія Щербика, які стали головним лейтмотивом його збірки:
Здається: може руки обпекти
Ця книга… Ні. Якщо ж торкнешся ти
Не тільки до обкладинки, й до слів –
За біль пробач… та я цього й хотів.
Поки «війна землею йде», за словами Миколая Шостака, ця тема буде актуальною у творчості поетів: «Війна знову вдерлася в наше життя. І найчутливіші серця поетів, піснярів відкликаються на цю події першими. І музи не мовчать! Ми переконалися на прикладі простого поета-солдата Юрія Щербика, серце якого вміє настільки ненавидіти не так ворогів, як саму війну, настільки вміє любити там, на війні, в пекельних умовах».Нова збірка «Рано жити майбутнім» Юрія Щербика вже знайшла своїх перших читачів: під час зустрічі кожен зміг висловити свої враження і подяку, розповісти про дружбу з автором, пригадати знакові події в житті. У по-домашньому теплій атмосфері гості презентації продовжили своє спілкування – друзі подарували винуватцю події величезний торт, якого вистачило усім. І побажали від усього серця: нехай будуть нові вірші про Перемогу!
Фото події – Віктора Петрука
Маша Пилипчук
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Війна все ще тут – на Донбасі.
Затримались «гості незвані»,
Все інше тому не на часі…Словами вдячності та хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять відомої волинської поетеси, письменниці Світлани Костюк – літературної наставниці Юрія Щербика, завдяки якій побачила світ його друга збірка «На лінії невидимих фронтів». Згадали загиблих побратимів. У новій книзі – вірш пам’яті бойового товариша, розвідника Володимира Майбороди (Мая):
Хочу просто навколішки стати
Хай крізь сльози, та твердо сказати:
ТИ ГЕРОЙ! А вони – НЕ ВМИРАЮТЬ!
У виконанні барда прозвучала пісня про полеглого друга – Максима Гринчишина під бойовим псевдо «Прометей».Рідна домівка, скромна і затишна, – місце, з якого чоловік вирушає на війну і куди повертається з фронту. Дім, в якому живе сім’я і який він захищає від загарбників, – з цього і починається Батьківщина. Зустріч з Юрієм Щербиком візуально «перенесла» глядачів до його оселі, де він мешкає з мамою Марією Іванівною: старенька тепла піч, полички з книжками, дорогі серцю речі. Саме так – в дружній і невимушеній розмові за чашкою чаю та печивом – велася розмова автора з читачами про те, що змушує сьогодні українців йти на війну і платити високу ціну за свободу.
Україна рідніша – чи мати?
Не потрібно мені розділяти
Нероздільне!..Вірші із нової збірки Юрія читали його друзі-колеги з літературно-мистецького об’єднання «Без меж» Наталія Максимчук, Ольга Антош, Олександр Горбачевський, акторки аматорського театру «Вперше» Ольга Трохачова, Дарина Кухарук і Руслана Волосюк. Скромний, добрий і талановитий – таким вони люблять свого товариша по «літературному цеху». Обравши поезії Юрія у співзвуччі з власним досвідом і переживаннями, вони розповіли його римованими рядками про будні солдата, моменти затишшя, роздуми про мир і його ціну, дрібниці, в яких криється щастя. Поета радує прихід весни і шум дощу, він спостерігає за ластівками, які звили своє гніздо у бліндажі вояків…
Але ж, ластівки, може, буде
Тут мир, як свої ви оселі
Будуєте… Може, у села
Почнуть повертатися люди!Особливою гостею на презентації Юрія стала школярка Дарія Дем’яненко: її патріотичний малюнок, який у листі прибув на східний фронт, прикрашав стіну бліндажа, в якому жили армійці. За написаним на звороті малюнка номером телефону Юрій сконтактував з родиною дівчинки, щиро подякував їй за недитячу мудрість і любов до України.Юрій Щербик розповів, що вижити в умовах війни людині допомагає творчість: «Я там вижив, бо друзям обіцяв нові пісні». У новій збірці є низка поезій, що мають саме такі назви: «Про пісню», «Про поезію», «Про слово і музику». Бард виконав декілька пісень власного авторства, а також представив нову пісню на слова Віталія Назарука, музику Віктора Охріменка «Хай тобі, синочку, ясне сонце світить!». Одна з його пісень була присвячена непростим дорогам волонтерів, які везуть на фронт найнеобхідніші для солдатського побуту речі.Серед гостей події були присутні ті, які підтримували Юрія під час його перебування на фронті: поет, пісняр Віталій Назарук, член Української спілки малолітніх в’язнів-жертв нацизму Олександр Ніколаєв, волонтерка центру «Серце патріота» Ольга Балицька, волонтери Волинської спілки воїнів Афганістану, багато друзів по зброї, колектив бібліотеки-філії №10 на чолі з Надією Чміль. Колегу-поета прийшли привітати відомі волинські літератори: голова літературно-мистецького об’єднання «Без меж» Валерій Гнатюк, члени районної літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром» Миколай Шостак і Марія Пишук, поетеса, письменниця Лєна Шторм та багато інших. Знані волинські поети Марія Пишук і Миколай Шостак відгукнулися власними поезіями на рядки Юрія Щербика, які стали головним лейтмотивом його збірки:
Здається: може руки обпекти
Ця книга… Ні. Якщо ж торкнешся ти
Не тільки до обкладинки, й до слів –
За біль пробач… та я цього й хотів.
Поки «війна землею йде», за словами Миколая Шостака, ця тема буде актуальною у творчості поетів: «Війна знову вдерлася в наше життя. І найчутливіші серця поетів, піснярів відкликаються на цю події першими. І музи не мовчать! Ми переконалися на прикладі простого поета-солдата Юрія Щербика, серце якого вміє настільки ненавидіти не так ворогів, як саму війну, настільки вміє любити там, на війні, в пекельних умовах».Нова збірка «Рано жити майбутнім» Юрія Щербика вже знайшла своїх перших читачів: під час зустрічі кожен зміг висловити свої враження і подяку, розповісти про дружбу з автором, пригадати знакові події в житті. У по-домашньому теплій атмосфері гості презентації продовжили своє спілкування – друзі подарували винуватцю події величезний торт, якого вистачило усім. І побажали від усього серця: нехай будуть нові вірші про Перемогу!
Фото події – Віктора Петрука
Маша Пилипчук
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
valdis peish
Показати IP
5 Грудня 2018 14:56
він вроді до майдана вроді в рибальскому магазині кльово працював
українки
Показати IP
5 Грудня 2018 15:27
Горджуся тобою, Юрію, твоїм талантом і відданістю Україні! Особливо чекатиму на твої нові вірші про ПЕРЕМОГУ!
В Орловській області РФ дрони атакували нафтобазу
Сьогодні 13:58
Сьогодні 13:58
Бив ногами, душив, тягнув за волосся: судили волинянина, який кривдив ексдружину на очах у дитини
Сьогодні 13:30
Сьогодні 13:30
Крейсер США «дружнім вогнем» збив американський винищувач
Сьогодні 11:05
Сьогодні 11:05
На Ковельщині під час пожежі у будинку травмувався чоловік
Сьогодні 09:39
Сьогодні 09:39
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.