8 Березня – це про права жінок: що святкує світ і чому не варто переносити на 25 лютого. Історія та погляди

8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Першочерговою суттю цього дня є виокремлення права жінок і привернення уваги до важливих питань, як-то гендерна рівність, сексизм, насильство щодо жінок та репродуктивні права.

Однак у роки радянського союзу день, що покликаний нагадувати про боротьбу жінок за свої права, про досягнення жінок у культурних, політичних, соціально-економічних сферах, перетворився в свято жіночої краси і тюльпанів.

Інформаційне агентство Волинські Новини з’ясувало, що насправді святкує світ 8 березня, як у радянському союзі підмінили суть свята та чому не варто замінювати День боротьби за права жінок на День української жінки.

Нагадаємо, Міністерство цифрової трансформації спільно з Міністерством культури та інформаційної політики провели опитування в «Дії». Українці вирішували: залишати 8 березня офіційним вихідним чи зробити робочим.

Понад 1,3 мільйона користувачів проголосували за те, щоб залишити 8 березня вихідним. Більш як 703 тисячі – за те, щоби зробити 8 березня робочим днем. Ще близько 110 тисяч українців не визначилися.

Результати голосування врахують у парламенті перед ухваленням законопроєкту про 8 березня.

Як ми писали, у Верховній Раді запропонували скасувати святкування 8 березня, 1 травня та 9 травня. Замість 8 березня депутати хочуть зробити вихідний 25 лютого (у день народження письменниці Лесі Українки), який пропонують встановити Днем української жінки.

ІСТОРІЯ

Дню боротьби за права жінок передували рухи суфражисток, активісток і робітниць, які наприкінці ХІХ століття – на початку ХХ виборювали свої права у всьому світі.

8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці вийшли на страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня.Марш жінок у Нью-Йорку, 1909 рік

Через 51 рік, 8 березня 1908 року, тисячі жінок у Нью-Йорку вимагали виборчого права, протестували проти важких умов праці та праці дітей.

Щорічні протести сприяли тому, що 1909 року в США встановлюють жіночий день (28 лютого 1909 року), покликаний щороку акцентувати увагу на правах жінок проводити марші та різні просвітницькі акції.

Потім цю ініціативу підхопив загальносвітовий жіночий рух, а 1910 року в Копенгагені пролунала пропозиція встановити Міжнародний день боротьби за права жінок.

До речі, деякі дослідники наголошують: попри поширені тези про те, що ініціювала відзначення Дня боротьби за права жінок діячка німецького та міжнародного робітничого руху Клара Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини), ця ідея насправді належала німецькій політикині та борчині за права жінок Луїзі Зіц.

Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19 березня 1911 року з вимогами для жінок права голосу і займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації на роботі. Його відзначали Німецька імперія, Австро-Угорщина, Швейцарія, Данія.

Із 1914 року Міжнародний жіночий день 8 березня відзначали Австро-Угорщина, Німеччина, Швейцарія, Данія, Нідерланди та Російська імперія.

8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) у столиці Російської імперії відбувається величезний протестний мітинг, у якому взяли участь жінки з різних куточків імперії, зокрема українки. Вони вимагали виборчих прав і рівноправ’я. А петроградські більшовики скористалися відзначенням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі та важкого становища робітниць. Через чотири дні після цього мітингу імператор Микола ІІ зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.

1921 року комуністична влада визнала 8 березня Міжнародним жіночим днем, таким чином підкресливши роль жінок у революції. Жінкам було надано доступ до освіти, можливість працювати та мати дохід.

Однак після Голодомору та масових репресій, коли в срср виникли демографічні проблеми, акцент змінився: наголошення на важливості материнства, ускладнення права на розлучення, заборона абортів. Із 1966 року 8 березня стало святковим неробочим днем у срср. Вважають, що саме це рішення, яке сприяло перенесенню відзначення Міжнародного жіночого дня з публічного простору в коло сім’ї, призвело до того, що 8 березня перетворилося на свято весни, краси, шампанського та квітів.

У 1977 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправʼя.

СЬОГОДЕННЯ

Нині традиції відзначення Дня боротьби за права жінок у країнах світу різняться.

Цей день вихідний в Алжирі, Бразилії, Китаї, Анголі, Замбії, Мадагаскарі, Камеруні та інших країнах. Натомість на Заході 8 березня не є вихідним днем, однак рухи та організації за права жінок планують на цю дату мітинги та марші. А, наприклад, у США березень є місяцем історії жінок. Кожного року президент виголошує з цієї нагоди промову, в якій згадує досягнення американок.

ПОГЛЯДИ

Докторка політичних наук, директорка ГО «Гендерний центр Волинської області» Оксана Ярош наголосила: те, що так багато людей в Україні асоціюють 8 березня лише із більшовицьким періодом, означає, що радянська пропаганда була дуже ефективною.

«У радянському союзі проголосили, що жінки вже рівні і мають усі права. Це велика брехня. Про права людини в тоталітарній державі не може йти мова. Міжнародний день жінок у союзі перетворився на день весни і краси, що не є сутністю цього дня.

8 березня 1977 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка пропонувала країнам світу «відзначати Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру». Саме таке трактування має сенс. Цей день пов’язаний з історією жіночого активізму у світі, з тисячними демонстраціями, зокрема в Нью-Йорку наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, де жінки вимагали скоротити робочий день, забезпечити рівні з чоловіками умови оплати праці, надати виборче право. Саме цей день був запропонований як Міжнародний жіночий день на Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені в 1910 році. У 1911 році він відзначався демонстраціями в Німеччині, Австрії, Данії, Швейцарії. І так далі у багатьох країнах світу.

Ніякі права і свободи не даруються просто так. Вони виборюються. Право жінок на освіту, право голосувати і бути обраними, право на працю треба було вибороти. 8 березня – це про права жінок», – зазначила Оксана Ярош.

Вона звернула увагу, що цей день – для того, щоб голосно заявляти про права, можливості та дискримінацію жінок.

«Щоб мати час жінкам на проведення заходів у цей день, то краще його лишити вихідним. Коли жінки в Україні будуть мати не лише юридичну, але і фактичну рівність, можливості, тоді цей день можна зробити робочим. Я у «Дії» проголосувала, щоб лишити вихідним. Наразі ж війна і немає жодних вихідних», – зауважила докторка політичних наук.

Як додала, у багатьох країнах світу 8 березня проводять акції, демонстрації, мітинги, флешмоби, присвячені тематиці захисту прав жінок. У США є місяць жіночої історії і президент виступає із промовою, де зазначає внесок жінок у розвиток країни.

«До речі, у продовження дискусії, чи робити 8 березня вихідним: у Німеччині з 2019 року у федеральній землі Берлін цей день зробили неробочим.

Із кінця 2000-х років в Україні майже щороку 8 березня проходять Марші жінок. Щоразу обирають актуальну тему. Поступово вони стають масовими. У Луцьку теж був. Було важливо привернути увагу до теми насильства. І ця проблема досі гостра, як і багато інших. Якщо проблему не озвучувати, вона не вирішиться. Після перемоги України варто продовжити традицію публічних акцій на захист прав жінок», – переконана Оксана Ярош.Марш за права жінок у Києві, 2020 рік

Докторка філологічних наук, народна депутатка України Ірина Констанкевич не підтримує появу в українському парламенті законопроєктів, які пропонують внести зміни щодо відзначення державних свят, серед яких – 8 березня.

«На мою думку, це зовсім не ті питання, якими повинні займатися депутати в час війни… Єдину зміну, яку я негайно ухвалила би, – це скасувати 9 травня як радянське свято, натомість установити 8 травня як день завершення Другої світової війни та день пам’яті.

Щодо 8 березня, то я категорично проти його перенесення на 25 лютого. На це є кілька причин, зокрема, це день народження Лесі Українки. Подвоєння свят знівелює обидва. До того ж, переддень 25 лютого – річниця повномасштабного вторгнення.

Себто якийсь відсоток людей буде готуватися до відзначення Дня українського жінки, у той час, коли 24 лютого для кожного з нас має бути днем скорботи і пам’яті?» – звернула увагу Ірина Констанкевич.

Інший бік питання – перейменовувати 8 березня в День захисту прав жінки, додала вона.

«Виглядає наче ми визнаємо, що реально маємо тут проблеми… Відверто кажучи, українська жінка є взірцем сили, мужності та волі. Сучасну жінку не треба захищати. Це вона боронить Україну. Насправді жінок потрібно цінувати й кохати щодня. Зрештою, з часом я розумію, що ця формула дзеркально стосується і чоловіків.

Якщо суспільство таки визначиться в бажанні відмовитися від відзначення 8 березня як такого, тоді мені найбільш до душі 1 березня – початок весни, оновлення і краси», – прокоментувала народна депутатка.

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

Відповідно до оперативного ґендерного аналізу ситуації в Україні, підготовленого ООН Жінки в партнерстві з CARE International, у складі населення України є виразні ґендерні відмінності: 54% жінок і 46% чоловіків.

Із 2006 року позиція України щодо економічної участі та можливостей жінок в Індексі ґендерного розриву знизилася з 24-ї до 44-ї. Водночас рівень участі жінок у робочій силі знизився з 67% у 1991 році до 60,8% у 2021 році.

Ґендерна сегрегація та дискримінаційне ставлення до жінок на роботі є поширеним явищем (це вікова дискримінація жінок віком 45+, жінок із маленькими дітьми та вагітних).

Ґендерний розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками в Україні становить 23%. Ця диспропорція також відображається в тому, що жінки отримують нижчі пенсії, ніж чоловіки.

За даними дослідження 2019 року, 75% жінок країни зазначили, що вони зазнали насильства з часу виповнення їм 15 років, при цьому кожна третя зазнала фізичного або сексуального насильства.

***

Щороку 8 березня в Києві та інших містах відбувалися марші жінок та інші акції, спрямовані на захист прав жінок.

Цьогоріч ініціатива «Марш жінок» запустила медіакампанію «Незламні жінки України», щоб надати видимості їхньому внеску на фронті й у тилу та розвінчати пострадянські стереотипи. Гасло кампанії: «Жінка – це не «берегиня», жінка – це героїня».

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---