24 рази лікувався в наркодиспансері: у реабілітаційному центрі на Волині сотні людей позбавили від алкоголізму та наркозалежності

Протягом десяти років реабілітаційний центр у волинському селі Підгородне, яким опікується громадська організація Freedom Cafe, допоміг сотням людей позбутися алкогольної чи наркотичної залежності. Щоб не повертатися до згубних звичок, раніше залежні люди проходять не лише реабілітацію, а й адаптацію. Третій етап – соціалізація, тобто повернення до повноцінного життя. У громадській організації не приховують, що принцип реабілітації та адаптації побудований на Біблії.

Інформаційне агентство Волинські Новини поспілкувалося з керівником Freedom Cafe Олегом Рабочаускасом про те, як люди потрапляють на реабілітацію, про алгоритм позбавлення від алкоголізму та наркозалежності, застосування Біблії під час реабілітації, адаптацію та соціалізацію залежних, а також унікальні випадки лікування.

«Реабілітація – це ще не все. Потрібно адаптувати та соціалізувати людину»

Реабілітаційний центр функціонує близько десяти років. Протягом цього часу більшість людей успішно проходили реабілітацію від алкоголізму та наркозалежності. Вона триває від двох до дев’яти місяців, усе залежить від психологічних і фізіологічних якостей підопічного та глибини його морального й соціального падіння. Із залежними працюють наставники, які самі раніше мали залежності, тож вони як ніхто інший зрозуміють таку людину. А фундамент реабілітації побудований на вивченні Біблії, цього у реабілітаційному центрі ніхто не приховує, одразу попереджаючи майбутнього підопічного.

«Людину, яка справді хоче змінити своє життя, вивчення Біблії не лякає. Є люди, які опустилися на саме дно нашого суспільства. Реабілітація – це добровільний процес, коли людина сама шукає вихід, коли вона втомилася від свого життя з алкоголем чи наркотиками. У кожного є когнітивний дисонанс: одна людина не хоче переживати цей біль, страждання, ганьбу, а інша, яка має залежність, постійно шукає алкоголь чи наркотики. Виходячи з цих факторів, визначається сам курс реабілітації. Коли люди проходять його успішно, протягом трьох-дев’яти місяців не вживаючи алкоголю чи наркотиків, організм змінюється, відновлюється», – каже Олег Рабочаускас.Здавалося б, після успішної реабілітації люди повертаються у свої домівки до сімей, але не все так просто. Деяким з них немає куди повертатися, оскільки сім’я раніше втратила цих людей. Часто це бувають розлучені чоловіки, дружини яких вже живуть окремо, а діти ніколи не мали з ними хороших стосунків. Однак навіть ті, які повернулися до своїх сімей, піддаються гострим ризикам. Тому громадська організація відкрила адаптаційний центр, куди люди потрапляють після реабілітації.

«Люди, які проходять адаптацію, зазвичай повертаються до старого життя, бо поруч є давні знайомі, друзі, які підбивають, можливо, в чомусь навіть насміхаються. Це десь зачіпає чоловічу особистість. Бо переважно до нас потрапляють чоловіки, хоча й з жінками ми працюємо. Тому ми відкрили адаптаційний центр, в якому людина перебуває певний період після адаптації до сталого соціального життя. Центр побудований на принципі гуртожитку, але трішки з іншими правилами. Для людей ці правила нескладні, адже вони вже звикли жити, виконуючи їх у реабілітаційному центрі. Ці люди мають з ким спілкуватися, спільно моляться зранку, ходять на роботу, в своїх справах. Тобто протягом дня вони роблять усе те, що й звичайна людина, а на вечір приходять додому. В адаптаційному центрі є старший дому, який відповідає за людей. Ми думаємо, що люди мають перебувати в центрі адаптації до чотирьох місяців, можливо, комусь потрібно пів року», – розповідає керівник Freedom Cafe.

Третій етап позбавлення від алкоголізму та наркозалежності – соціалізація, коли людина стає повноцінним членом суспільства, яким вона була і до алкогольної чи наркотичної залежності. Як наголошує Олег Рабочаускас, цей етап ніколи не завершується, адже протягом усього життя ми навчаємося.

«Коли етапи реабілітації та адаптації люди проходили на біблійних підосновах, то їм і далі потрібно підтримувати цей формат спілкування з Богом. Людина сама обирає, в яку церкву їй іти. Здебільшого люди ідуть в нашу протестантську церкву «Асамблея Бога», адже вони вже звикли, їм комфортно. Проте це може бути і православна церква, і католицька. Важливо не просто туди ходити, а виконувати якесь служіння. Це дає надію на одужання, дає сили не впасти знов. Потрібно чогось триматися, адже людина доклала зусиль, витратила свій час, дала надію собі й людям. Якщо людина падає знову – це боляче. Хоча таких випадків небагато. Тобто ми не можемо довести людину до певного рівня і попрощатися. Всі наші підопічні дуже хороші й талановиті люди, але колись за якихось недобрих обставин ці люди зробили неправильний крок та почали скочуватися», – переконаний чоловік.

Тобто цілком процес реабілітації та адаптації може тривати від року до півтора, а тоді, якщо є куди повернутися, вони це роблять. Але є такі випадки, коли люди винаймають квартиру зі знайомими, з якими були на реабілітації та адаптації, адже вони одне одного розуміють, підтримують, спілкуються на одній хвилі.«Якщо людина не визнає залежності, на реабілітацію її не беруть»

Кожен випадок потрапляння на реабілітацію та її проходження унікальний. Буває, що про людину дуже піклуються родичі. Є люди, які спробували інші підходи в лікуванні, але вони не виправдали себе. Однак у центрі переконані: неважливо, як людина знаходить дорогу, головне – щоб вона визнавала свою проблему.

«Важлива лише відповідь на одне запитання: ти визнаєш, що ти залежний? Коли людина відповідає ствердно, то це вже перші кроки лікування, адже вона хоче цього позбутися. Якщо ж каже, що в неї все нормально, то ми не можемо допомогти людині, в якої все добре. Живи собі далі», – зазначає Олег Рабочаускас.

Відзначимо, що до реабілітаційного центру приймають людей, які вже пройшли медикаментозне лікування в диспансері:«Коли людина очистила свою кров, вона починає тверезіти, по-іншому думати. Також потрібно пройти медкомісію. Підопічний не має мати поганих стосунків з законом. Тобто людей, які під слідством або перебувають у розшуку, ми не беремо, адже можемо стати співучасниками злочину».

Чоловік каже, що весь процес адаптації відбувається за кошти реабілітаційного центру. Зокрема підопічні живуть на природі, працюють, адже центр перебуває не на державному забезпеченні. Там є господарство, худоба, поле.«У колективі відбуваються різноманітні процеси, коли потрібно продумати, як забезпечити дрова на зиму, закатати помідори, наварити тушонки. Людина просто переключається, вона не думає про те, щоб випити чи знайти дозу. Звичайно, там все дисципліновано, є певні правила перебування», – розповідає керівник Freedom Cafe.

Чим наркозалежність відрізняється від алкоголізму

У реабілітаційному центрі є фахівці, які заточені на спілкування і з людьми, які мають алкоголізм, і з наркозалежними, адже це різні специфіки та підходи. Однак принцип реабілітації один і той самий – він побудований на Біблії.

«До кожного потрібно знайти підхід, щоб людина повірила своєму наставнику. Бог дає другий шанс, аби розпочати нове життя. Коли людина це усвідомлює, то немає значення, що вона вживала. Важкість та тривалість реабілітації залежить від глибини ураження духовної складової. Якщо наркозалежність набута недавно, а алкоголізм – тридцять років тому, то остання проблема може бути складнішою. Але зазвичай важча наркозалежність. Зло дуже інтелектуальне. Щороку з'являються нові види наркотиків, способи їх доставки. Є наркотики, які дуже важко виявити в організмі людини. Але вони знищують її. Алкоголь більш банальний. Всі розпочинають з амаретто, а закінчують чимось гидким», – каже Олег Рабочаускас.

Він переконаний, що наркозалежність – це трагедія, адже від наркозалежних людей відмовляється суспільство, яке ніби й намагається допомогти, але це поверхнева допомога на фізіологічному рівні, і то лише частина роботи.

«У нас є диспансери, де від різноманітних залежностей є терапія. Людей підтримують певними дозами. Ця робота, безумовно, потрібна. Як я вже казав, з людиною, яка не пройшла фізіологічної реабілітації, ми не працюємо. Коли вона в системі, з нею немає про що говорити, вона ніби у вакуумі, – наголошує керівник громадської організації. – Ми, своєю чергою, працюємо над духовною складовою, намагаємося з'ясувати, де корінь проблеми, чому людина свого часу зробила ось цей неправильний крок, чому вона прийняла першу дозу. Здавалося б, це прості питання, але саме вони формують базу для того, щоб людина відкрила свою душу. В дев’яноста відсотків, а переважно це молоді люди, всі корені проблеми ідуть в дитинство, десь там був промах. У житті ми маємо дуже багато вчителів, починаючи від наших батьків та закінчуючи педагогами у навчальних закладах. Хтось із них зробив помилку, і це закралося в душу людини, біль накопичився, а вулиця зробила свою роботу».«24 рази був на лікуванні в наркодиспансері, а останні три роки не п’є зовсім»

Олег Рабочаускас розповів, що завдяки реабілітаційному центру багато людей вилікувалися від алкоголізму та наркотичної залежності, але були направду унікальні випадки:«Один з наших підопічних, якому ще немає 40 років, почав вживати алкоголь у четвертому класі. Він був на реабілітації в наркодиспансері 24 рази та двічі лікувався у психіатричній лікарні.

Тобто алкоголізм був уже на такій стадії, що руйнував його нервову систему. Відзначу, що ми співпрацюємо з нашим наркодиспансером, маємо дозвіл на відвідування пацієнтів. Суть в тому, що люди, які звільнилися від алкоголізму чи наркозалежності, приходять і розповідають про це пацієнтам. Тому цього чоловіка знає увесь персонал. Коли він туди прийшов, вони дивувалися, що він ще живий. У нього був брат, не настільки залежний, як він, але, на жаль, помер. Коли брата ховали, то думали, що хоронять його. Але останні три роки цей чоловік не вживає зовсім».Інша історія про чоловіка з Запоріжжя:«У ранньому віці він пішов з дому та опустився на самісіньке соціальне дно. Цей підопічний був у кількох реабілітаційних центрах, а потім потрапив до нас. Пройшовши реабілітацію, він п’ять років живе тверезим нормальним життям, створив сім’ю. А коли розповідає про своє минуле життя, стає страшно, ти не думаєш, що в людини може бути така доля. Зараз наша держава приймає страшний виклик, і ми не можемо до кінця впливати на наші долі, бо ракета може прилетіти будь-якої секунди. А ці люди могли впливати на власні долі, однак своїми рішеннями вони доходили до такої точки».

P.S.

За даними опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», 66% опитаних українців вживають алкогольні напої. 33% вживають їх рідше, ніж раз на місяць, 26% – кілька разів на місяць, 7% – кілька разів на тиждень, 1% – щодня. Попри це, 32% опитаних взагалі не вживають алкогольних напоїв. Частіше алкоголь вживають чоловіки, молодь і люди середнього віку та більш забезпечені. У розрізі статево-вікових груп чоловіки в будь-якому віці споживають алкоголь частіше, ніж жінки. Також молодь частіше вживає алкоголь, незалежно від типу поселення. У містах молодь і люди середнього віку вживають його однаковою мірою.

Щодо наркотиків, то за повідомленням колишньої генпрокурорки Ірини Венедіктової у жовтні минулого року, в Україні від одного до півтора мільйона громадян вживають наркотичні речовини. Щорічно цей показник зростає на 8-10%.За її словами, в Україні темпи зростання наркоманії є одними з найвищих у світі. Через наркотики щороку помирає близько тисячі українців.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---