100 років модернізму. Луцьк у глобальній архітектурі

Можна сперечатися про витоки і хронологічний початок доби модернізму, але маємо формальну підставу для датування 100 років цьогоріч. У 1923 році в основоположній збірці есеїв Vers une architecture вийшли друком нотатки французького архітектора Ле Корбюзьє, які потім сформувалися у відомі «5 принципів сучасної архітектури», що стали символом, правилом, духом і нехай навіть «біблією» модернізму на наступні багато-багато десятиліть.

Головні ідеї цього архітектора були такі. Будинок розташований на колонах чи опорах для звільнення першого поверху від стін і надання візуальної легкості споруді, припіднятості в повітрі. Пласкі дахи й тераси з озелененням для поєднання людини і природи та збільшення простору будинку. Вільне планування будівлі, є тільки каркас, який можна наповнювати довільно для конкретних потреб. Стрічкові вікна, які оперізують всю будівлю.

Зразковою будівлею Ле Корбюзьє вважається вілла Савой у Передмісті Парижа, зведена наприкінці 1920-х як літній будинок на замовлення місцевого підприємця П’єра Савой.Був ще один важливий центр модернізму.

Одним із передових архітекторів у Німеччині був Вальтер Ґропіус. Він заснував мистецьку школу Bauhaus і став її директором. Школа відіграла ключову роль у творенні європейського модернізму. Видатні викладачі та випускники працювали в різних видах мистецтва і задавали ритм усім іншим. Будівля школи у місті Дессау, зведена в 1925 році за проєктом проектом Вальтера Ґропіуса, стала символом архітектурного функціоналізму, еталоном моди й естетичності нових форм. Саме німецькі модерністи найбільше вплинули на польських та українських, які з певними додатками й новітніми осмисленнями творили стиль на Волині.

Читати ще: Вулиця і мода. Стильні лучанки міжвоєння

Модернізм в архітектурі виявився спрямованим на зручність, комфорт і функцію. Якщо раніше первинну роль відігравав вигляд споруди, то тепер він цілком міг залежати від внутрішньої структури, яка була продиктована призначенням. Звідси і спосіб творення – функціоналізм, який став також окремим підстилем модернізму. Його розвивали школи й окремі особистості.У мистецтві архітектури стали з’являтися автори, які висували сміливі ідеї. Принципи, які вони запропонували, витікали з нових естетичних обставин того часу. Загалом усе зводилося до таких ідей: використання простої, раціональної архітектури, без декорування, застосування сучасних і дешевих матеріалів (скло, метал і бетон замість цегли й дерева), творення максимально освітленого, але компактного простору, поєднання з природним середовищем. Зрештою, модерністи творили лаконічні та стримані форми, моделювали геометризовані структури. Кола, квадрати, паралелепіпеди, лінії і дуги, потрапляючи в руки вправних архітекторів, виростали в дуже привабливі творіння.

Будівлі модерністів передбачали багато світла всередині, тож часто використовували великі вікна, багато скла. Інтер’єри для житла проєктували компактними, але максимально великими з задіянням якнайбільших площ. Тому часто у проєктах будинків з’являються тераси на даху, які дають додатковий простір для відпочинку, «повітряність» і поєднання з природою.

читати ще: Як села стали містом. Коротка історія проспекту Волі

Великий вплив мали і такі творці, як Людвіг Міс ван дер Рое, Френк Райт, Еріх Мендельсон, Марсель Броєр та інші.

Міжвоєнний модернізм у Луцьку

Найбільш помітні луцькі імена, які творили місто тридцятих: Францішек Кокеш, Казимир Школьницький, Сергій Тимошенко, Олексій Петров, Пилип Пилипчук, Тадеуш Садковський, Владислав Стахонь, Юзеф Новак, Віктор Лібрович, Леонід Малов, Тадеуш Карасінський, Тадеуш Крафт та інші. До них доєдналася когорта зі столиці: Казимир Толочко, Вацлав Риттель, Тадеуш Лобос, Ян Реда, Вітольд Марчінковський, Юліан Путерман (Садловський) та інші.

Першою спорудою в Луцьку, яка мала чіткі раціоналістичні риси, була державна гімназія імені Тадеуша Костюшка.

Вона є яскравим представником «модернізму влади» 1920-х років. Це стиль, який увібрав у себе риси урочистості, представницькості, певного навіть відголоску класицизму. Це робить будівлі величними і вирізняє їх з-поміж інших. Правда, на сьогодні будівля перебуває в дуже зміненому вигляді і стиль в ній вже не читається.«Програмною» спорудою стилю в Луцьку став кінотеатр, що його запроєктував у 1937 році, імовірно, міський архітектор Тадеуш Юзеф Карасінський. Стиль підкреслюють дуга стіни, вікна фоє, лінійчасті прорізи фасаду, витягнуті бокові вікна, нарощення об’єму. В радянський час кінотеатр відомий як «Батьківщина», хоча його перша назва Ars.Не менш видатним в естетичному значенні був кінотеатр Polon, автором якого став Францішек Кокеш. Проєкт приватного кінотеатру виконано на замовлення Софії Глікліх у 1939 році. Два флагштоки, чотири круглі вікна, входи через стильні двері з заокругленими стінами. На кутах споруди містилися металеві вставки. Центральним акцентом стало згруповане у чотирикутник вікно із шести окремих елементів. Пізніше будівлю переробили й тепер це Палац культури міста Луцька.

Читати ще: П'ять вдалих містобудівних рішень міжвоєнного Луцька

Цікавим виразником стилю є головна пошта. Архітектор – Юліан Путерман (Садловський) з Бюро будівельного відділу Міністерства пошт і телеграфів. Проєкт 1936-го реалізовано в 1938 році. Будівля була новітньою, бо зроблена з залізобетонного каркасу з вільним внутрішнім плануванням, прозорими перегородками. Привертає увагу цілком функціоналістський прийом – скляний дах для освітлення зали. Будівля вирізнялася використанням металу для дизайну інтер’єру.Неподалік головної пошти на тій же вулиці – колишня будівля Центральної каси рільничих спілок. Запроєктував її варшавський архітектор Вітольд Марчінковський у 1937 році. Споруду відносять до академічного конструктивізму. Характерні деталі – стрічкові вікна, акцент на центрі, флагшток над головним входом на даху. У дворі – великий еркер, всередині якого розмістили конференц-залу. У будівлі зберігся під’їзд зі своїми деталями.

Для індивідуальної забудови Луцька характерними були приватні вілли заможних міщан – лікарів, інженерів, службовців, архітекторів.Будівля на Червоної Калини, 7 авторства Сергія Тимошенка є одним із найяскравіших зразків житлового функціоналізму. Ми бачимо естетичну комбінацію простих і зрозумілих форм. Будинок ніби складається із двох різновисоких паралелепіпедів, спаяних воєдино, під’їзд освітлюється високим і вузьким вікном, яке завершується круглим віконцем мансарди. Кутові спарені вікна як неодмінний атрибут стилю. Прямокутна колона. Це приватний котедж для однієї родини. 1934 рік.Оригінальним і навіть камерним, затишним можна назвати будинок авторства Тимошенка на Бандери, 8. Двоповерховий будинок із аркою-проїздом і круговим під’їздом, який освітлюється зверху світловим ліхтарем і навколо якого вибудовується масив житлових квартир. Перила, двері, ґратки на балконі – усе витримано в стилі.Серед житлових споруд Луцька тридцятих можна знайти і прояви стрімлайну. Цей напрям, інспірований обтічними формами повітряних і водних суден того часу, спричинив появу в модернізмі гнутих елементів і дутих кутів. Йому притаманні заокруглені стіни, напівкруглі еркери, довгі горизонтальні лінії, гладкі поверхні. У деяких випадках круглі елементи ніби відділялися від основного масиву споруди, перетворюючись візуально на велику житлову «бочку».

Дуже цікаве подібне рішення бачимо на вулиці Кооперативній, 3. Проєкт Тадеуша Садковського.Стилістично довершеною була пропозиція секційної будівлі між теперішніми вулицями Кривий Вал та Градний узвіз. Можливо, це найкращий функціоналістський проєкт будинку в Луцьку тих часів. Інспірований ідеями Баухаузу та французьких модерністів: компактний простір, багато світла, спілкування з природою, кутові й стрічкові вікна, динаміка ліній та брил. Будівля складається із 18 трирівневих квартир, які завершуються прекрасною терасою з виглядом на замок, старі храми і річкову заплаву. Призначався для міської інтелігенції.Радянський модернізм

У 1945 році в Луцьку було створено проєктно-кошторисну контору Облпроект. Спочатку в ній працювали всього чотири людини, згодом штат збільшувався. До Луцька на роботу в Облпроекті скерували талановитих архітекторів, які творили явище раннього радянського модернізму. Тут розробляли проєктно-кошторисну документацію не лише для Луцька, а й для всієї Волинської області.

У 1963 році Волинський Облпроект реорганізували у Волинську філію Діпромісто. Всі нові проєкти, прив’язка та перероблення типових проходили через цю організацію. Завдання цієї філії значно збільшилися та розгалужилися, адже міста на Волині кількісно та якісно зростали. Саме на сімдесяті припадає планування нових мікрорайонів Луцька, будівництво великих, розбудова житлових районів та багато інших завдань.

Серед найвідоміших архітекторів та працівників були Фелікс Левицький, Ігор Рейтер, Клавдія Юровська, Ростислав Метельницький, Ігор Ковальчук, Василь Бабій, Юрій Бородін, Василь Маловиця, Лев Санжаров, Олександр Симакович, Богдан Колосок, Євген Ходаковський, Андрош Бідзіля.

Читати ще: Стильні кафе міжвоєнного Луцька

Більшість часу існування Волинської філії Діпромісто її очолював (був директором і головним архітектором) Ростислав Метельницький. У багатьох проєктах, про які йтиметься нижче, особливо в 1960-х, він фігурує як керівник майстерні або головний архітектор. У той же час існувала окремо графа «автор проєкту», де могли фігурувати інші прізвища.

Архітектура шістдесятих років цікава духом пошуків нової стилістики, коли жорстка необхідність сталінського ампіру більше не тиснула адміністративним впливом на архітекторів. Задекларовані принципи розвінчання культу дали можливість проєктувальникам зазирнути за фасади кордону і дихнути вільною думкою світової архітектури. Звичайно, не можна переоцінювати вплив європейського й американського модернізму на радянську архітектуру шістдесятих, але саме в той час вона якнайкраще відобразила дух розвитку архітектурної думки середини ХХ століття.

Їй були притаманні лаконізм і логічність. Сильним був вплив ідеї поєднання природи й будівництва. Знову активно застосовували дешеві та сучасні матеріали – скло, бетон, метал. Спорудам були властиві широкі площі зі скла, геометризація об’ємів, лінійчатість декорування фасадів. Ще одна особливість – використання художніх робіт: мозаїки, барельєфів, сграфіто, вітражів тощо. Вони доповнювали мистецьку вартість усієї споруди. Майже в кожній великій громадській будівлі тих часів знайдемо якийсь художній твір різної техніки виконання. Цього не було у тридцятих.Архітектура ґуґі – приклад футуристичного дизайну в США у 1950-х роках. Напрямку притаманні різні вигнуті й видуті форми, алюзії ракет, літальних апаратів, грибів, широке використання неонової підсвітки. В Луцьку є також об'єкт, дуже схожий на американські ґуґі-споруди. Це колишня зупинка на вулиці Глушець. Вона має нічну кольорову підсвітку.Не можна оминути увагою ще одну оригінальну родзинку, зведену в центральному парку. Сьогодні її називають «Ротонда», у 1970-х – «Естрада». Над проєктом працювали троє архітекторів – Л. Слюсаренко, А. Ващук та В. Храмцов. Споруду запроєктували у вигляді квітки з діаметром «шапки» 26 метрів. Конструкція складалася із 26 «пелюсток», кожна з яких важить 5,5 тонни. Кожна «пелюстка» закріплена лише одним кінцем на основній точці опори. Загальна вага «квіточки» – приблизно 140 тонн. У тодішній Українській РСР практику будівництва таких споруд застосували вперше. Закінчили «Ротонду» у кінці 1970-х років.Приблизно наприкінці сімдесятих відбулася ерозія радянського модернізму. Це, звісно, не означало ані його раптового завершення, ані перетворення на щось не менш самобутнє.Після шістдесятих архітектори стали відходити від інтернаціонального стилю. Хоча і з цього історичного періоду ми знайдемо багато цікавих прикладів будівель.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---