«І подумати не міг, що ремонт двору в Ковелі залежить від дозволу чиновника з Києва», – Ігор Чайка

Мер Ковеля Ігор Чайка і в місцевій політиці, і в органах місцевого самоврядування – новачок. Рік тому місцевий журналіст вирішив поборотися за посаду міського голови і виграв. Тож за принципом «нової мітли» в Ковельській міськраді не тільки новий мер, а й новий керівний склад апарату ради. Водночас міський голова мав починати роботу і в інших реаліях: до Ковеля приєднали довколишні села й тепер це вже не місто, а міська територіальна громада. Як минув рік для Ігоря Чайки в новому для нього статусі мера, з якими викликами довелося працювати і чи не розбилися цілі, які він перед собою ставив, об бюджетну реальність?

«Політика політикою, а місто в нас одне»

Скоро минає рік, як ви стали міським головою. Те, що очікування, з якими ви йшли на посаду, і реальність не збіглися – це очевидно. Тим більше, що не працювали до цього в системі органів місцевого самоврядування, державного управління. Проте на вибори ви йшли з чіткими планами, конкретними обіцянками. Чи вдалося їх реалізувати хоча б частково?

Ті основні моменти, які ми декларували, – підзвітність громаді, відкритість влади – нам вдається реалізувати. Думаю, так скаже і будь-який неупереджений ковельчанин. У нас є трансляції сесій, засідань виконкому, ми відновили прийом громадяни, які не проводили начебто через пандемію. Та й не в прийомні дні я намагаюсь відповідати на питання, які мені ставлять. Щодня ходжу пішки на роботу і щоразу хтось, зустрівши мене, може перед роботою обговорити питання.Нам вдалося знайти комунікацію з депутатами, незважаючи на те, що в політичному плані Ковельська міська рада доволі строката: у нас представлено сім партій. Менше з тим, за всіма ключовими голосуваннями набирається по 30 голосів з 38 депутатів. Люди розуміють: політика політикою, а місто в нас одне і ми маємо думати, як його розвивати.

Так, я ніколи не був чиновником, тому не вникав настільки глибоко в усі нюанси й механізми. А ось коли вже почав безпосередньо займатися цими справами, стало зрозуміло, наскільки важливий професіоналізм середньої ланки.

Ми започаткували в місті узгодження проєктно-кошторисної документації з мешканцями тих територій, де будуть проводити ремонтні роботи. Це дає можливість уникнути непорозумінь і конфліктних ситуацій, коли на територію заходить техніка. Бо часто неузгодженість призводить до того, що люди блокують роботи, бо не дозволяють, приміром, зрізати дерева, комусь треба більше паркомісць. Тож щоб уникнути цього, ми ще взимку виходили на майбутні об’єкти з проєктами, обговорювали їх з людьми, вони вносили свої правки.Та й інші плани, звісно, були. Це програма, із якою ми з командою йшли на вибори. Цю програму ми презентували, розмовляючи з виборцями. І намагаємось рухатися за цією дорожньою картою, яку намітили.

Але ми навіть подумати не могли, що настільки будуть складними стосунки з ДАБІ, яка вже канула в Лету, і це заважатиме виконувати роботу в місті. Я навіть уявити собі не міг, що наша державна система побудована так, що ремонт двору в Ковелі залежить від дозволу чиновника з Києва. Через те, що була затримка з отриманням дозволів, з 10 прибудинкових територій, які ми пообіцяли цього року відремонтувати, роботи зараз тривають на п’яти.

Можна, звісно, оглядаючись, говорити, що попередники не подбали про те, щоб перебрати ці повноваження на себе, хоча могли. Але сьогодні суть проблеми у тому, що ми вже пів року ведемо листування з ДАБІ (нині архбудінспекція ліквідована і з середини вересня в Україні почала працювати нова структура – ДІАМ, – ВН) і поки що до спільного знаменника не дійшли. Нам пишуть сумнівні відмовки про те, що залагодження цих питань не на часі, що заважає ковід.Та незважаючи на це, думаю, що встигнемо і за іншими об’єктами принаймні розпочати підготовчі роботи цього року.

Така ж затримка у нас була з будівництвом і реконструкцією доріг, наприклад, щодо вулиці Заводської, де плануємо капремонт. Це, звісно, вплинуло і на темпи виконання, і на початок робіт. А вже осінь і так само ми не можемо впливати на погоду.

Ми почали розмову про житлово-комунальну сферу, тому думаю, логічно поговорити й про інші роботи, які виконують чи будуть виконувати у місті. Адже тротуари, дороги, двори – це те, за що найчастіше критикують владу в будь-якому населеному пункті. А все тому, що вони передусім впадають у вічі, це те, що помічають найперше. Разом з тим – це ще й дуже затратно. Які ресурси з міського бюджету на них йдуть?

За підсумками першого півріччя маємо перевиконання бюджету близько 25 мільйонів, які ми вже потрохи розподіляємо, тож це нам дає можливість реалізовувати деякі із запланованих проєктів. Але й витрат чимало. Наприклад, ремонт одного двору включає і заміну комунікацій, і водовідведення, і заміну покриття, і укладання бруківки. Це близько 2,5 мільйона на один двір. Бо дуже багато прибудинкових територій мають жахливий вигляд: там немає ні майданчиків, ні асфальтного покриття.А ми плануємо робити по 10 ремонтів дворів на рік, хоч за 30 років всього було зроблено в місті 10.

Ми реалізовуємо проєкт із заміни систем водовідведення. Лише ПКД коштує близько пів мільйона гривень, а активну фазу робіт плануємо на наступний рік. У нас це питання складне ще й тому, що Ковель як місто залізничників з радянських часів був «державою в державі». Залізниця мала навіть свою АТС, і щоб подзвонити на їхню частину міста, треба було набирати окремий код. У них був і власний водогін, який постачав воду в будинки.

І сьогодні це – проблема. Бо крім того, що в останні роки залізниця не оновлювала свою мережу, там вже старі зношені труби, то й ціна в них вища: 27 гривень, хоча в місті у нас тариф на воду 12 гривень. Тому люди зацікавлені перейти на міське водопостачання. Зараз ми формуємо список таких будинків, вивчаємо технічну можливість і вже кілька будинків перевели. Але це річ, яка зустрічає розуміння.Починаємо в місті ремонт тротуарів, які, правду кажучи, дуже страшні. Це центр міста, біля стоматполіклініки, біля третьої школи. Десь були вже тендери, десь скоро відбудуться.У планах – почати реконструкцію центру парку. Там було запропоновано від громадськості концепцію, яка передбачала поміняти місцями фонтан і пам’ятник. Але це надто дорого і ми від цієї ідеї відмовилися. Вирішили робити те, що нагально. Найперше – замінити доріжки. Знаю, так і починалась реконструкція парку в Луцьку – поступово.

У нас на часі ще один великий проєкт – реконструкція Привокзальної площі, і скільки він коштуватиме, ми навіть ще не знаємо. У нас відбувся конкурс, де були представлені концепції, який ця площа матиме вигляд. І, на мій погляд, ідеї були вдалими.Вже визначили переможця, на основі цієї концепції й виготовлятимуть ПКД. Тоді ж і будемо бачити реальні цифри, знатимемо, скільки потягне цей ремонт. Але вже зрозуміло, що це буде чимала сума. Бо площа велика і там купа проблем. Сьогодні там і стихійна торгівля, і хаотичний рух. Тому, думаю, це буде проєкт не на один рік.

Читати ще: Контрасти осіннього Ковеля. ФоторепортажЯ знав про проблему підтоплень, і вона досі дуже актуальна, бо Ковель розташований в низовині й болотистій місцевості. Але її розв'язання потребує значних фінресурсів. Наприклад, на вулиці Люльки треба будувати цілу КНС для одного багатоквартирного будинку, інші варіанти, які пропонували мешканцям, їх не влаштовували. На жаль, треба робити такі бюджетні витрати, але допомагати людям.

У нас є проблема з річкою Турією, яку треба розчистити. В рамках міжнародного проєкту 232 метри розчистили. Правда, підрядник, з яким укладала договір попередня влада, виявився не зовсім готовим до цих робіт, вони там втопили екскаватори. Проте ми їх змусили виконати якісно роботу. Але ще роботи тут багато. Ковельчани хочуть бачити Турію повноводною, щоб були і пляжні зони, і відпочинок. Кілька років тому в місті зробили набережну, інший берег, який поки активно прибирають громадські активісти, теж потребує благоустрою.Згідно з аналізом сервісу openbudget, 65% витрат півмільярдного бюджету міста – видатки на освіту. Припускаю, що, на жаль, тут не йдеться про купівлю мультибордів чи нових технологій для шкіл, а витрати набагато приземленіші. Податки, які надходять до бюджету, майже рівноцінні видаткам на освіту. Чи чекає на школи Ковеля оптимізація?

Ми усю мережу шкіл зберегли, жодної з них не понизили у ступені й не закрили, перевели всі школи в ліцеї. Але коли ми проаналізували видатки, то, згідно з підрахунками, більш як 15 мільйонів нам не вистачатиме. І треба буде щось думати.Загалом у освіті багато проблем. В нас величезні школи, де непристосовані, старі, ще радянські санвузли. Тому ми хочемо запровадити програму реконструкції санвузлів у закладах освіти. І розпочали з школи №7. Ми вже зробили в 12-й школі реконструкцію і бачимо, що багато міських закладів потребують сучасних туалетів. Приміром, третя школа: зроблено прекрасний фасад, а там на тисячу учнів – одна вбиральня.

До нас приєдналося 14 сіл. Є школи, де учнів дуже мало: Гішин, Колодниця. Є проблема з довезенням учнів: ми один шкільний автобус придбали, він возить дітей з Колодниці у Ковель і назад, але там дорога в жахливому стані. Відрізок завдовжки 2,5 км, але проблема в тому, що це – не наша дорога, а Служби місцевих автомобільних доріг.

Ось ми й дісталися теми доріг. Ви вже казали про проблеми з ДАБІ щодо ремонту міських доріг, але на території громади є шляхи, якими міська рада не опікується.

Так, у нас є не один об’єкт, який потерпає від такої неузгодженості місцевих органів і державних. Якщо їхати трасою М07, є поворот на вулицю Зелену. Там страшна вбита дорога, але вона не наша. Ми давно були готові її зробити. Нарешті тендер Служба місцевих доріг провела, ми виділили 1,6 мільйона співфінансування і, сподіваюсь, цього року хоча б почнуться роботи.За сім років не було жодного пориву на тепломережах

Яка ситуація в житловому секторі? Чи активний рух ОСББ у Ковелі? Міська рада підтримує в цьому питанні ініціативу містян?

Житловий фонд старий, звісно, він потребує оновлення. Ми ще до виборів озвучили, що будемо підтримувати створення ОСББ, і намагаємося рухатися в цьому напрямку. Щомісяця проводимо зустрічі, створено Раду голів ОСББ, яку очолив Сергій Кошарук. Загалом, цей процес пожвавився, люди виявляють зацікавленість.

Своєю чергою, ми ліквідували ремонтне житлово-комунальне підприємство №2, на яке було найбільше нарікань. Там ще й виявився роздутий адмінперсонал, а в собівартості послуг на його утримання був значний відсоток. Процес, звісно, був болючий. Але ми приєднали його до першого жеку, і підприємство може бути управляючою компанією. Є ще приватна управляюча компанія.Водночас ми заохочуємо ковельчан до створення ОСББ. Запровадили міські програми співфінансування з міського бюджету 60х40. Хочемо, щоб в місті був спеціаліст, який буде відповідальний за цей напрямок і комунікуватиме з головами ОСББ. У нас доволі активні керівники ОСББ. Микола Півницький, наприклад, активний учасник засідань Ради голів. Голови ОСББ беруть активну участь в проєкті про громадський бюджет і вони виграли один проєкт. Йдеться про реконструкцію сходинок в найбільшому будинку Ковеля на вулиці Заводській, 3. Ще вони виграли проєкт щодо встановлення камер відеонагляду.

Чи мала популярність ініціатива конкурсу проєктів громадського бюджету?

Формально в Ковелі така ініціатива була, але жодного проєкту не реалізували. Та й суму виділяли малу – лише 50 тисяч. Крім того, про це мало інформували. Ми ж поставили собі за мету провести реальний конкурс, хоч усі казали, що нічого в нас не вийде, що люди неактивні. Але багато ідей було подано. Зараз ми вже на тому етапі, коли переможців визначено, розпорядники коштів мають бюджетні призначення і скоро будуть починати реалізацію.До слова, громадський сектор у Ковелі – активний?

Дуже активний. Створено Громадську раду, до якої увійшли представники 24 громадських організацій, і ще дехто хоче приєднатися. Вони уже провели установче засідання і сформували Громадську раду, обрали керівництво.

Також у Ковелі сформовано Молодіжну раду. Хочемо, щоб молодь пропонувала свої ідеї розвитку міста, мала вплив на рішення міськради. Я гадаю, якщо співпрацювати з громадським сектором, з громадськими організаціями, багатьох проблем вдасться уникнути. Тому сподіваюсь на плідну співпрацю. Я бачу активність ковельчан, навіть у тому, як вони долучалися до формування Громадської ради.Уже осінь, скоро початок опалювального сезону. Тому ніяк не можна оминути цієї теми. Ковель готовий до його старту, особливо у нових умовах для підприємств теплокомуненерго?

Усі знають ситуацію з ціною на газ. Наше підприємство «Ковельтепло» – одне з найкращих в області. Нещодавно до нас приїжджали делегації з Нововолинська та Володимира-Волинського і ознайомилися з роботою підприємства. Його очолює Володимир Бойко, колишній міський голова Ковеля. Він все життя пропрацював у сфері теплоенергетики. До минулої зими в нас сім років не було жодного пориву на мережах. Це показник. Порівнюючи з мережами «Ковельводоканалу», це абсолютно інша якість. У нас цілодобово й цілорічно подають гарячу воду.Наше підприємство «Ковельтепло» виробляє і електроенергію для своїх потреб. Тут є взаємозамінність котелень: якщо одна зупиняється на ремонтні роботи, то інша її замінює. Крім того, 60% котелень працюють на альтернативному виді палива, тож ми не настільки залежні від газу. Буквально кілька будинків у такій гострій залежності.

Проте на одному з останніх засідань виконкому ми переглядали тарифи, які не змінювалися з 2017 року. А за цей час ціни і на газ, і на електроенергію змінилися, і розмір мінімальної зарплати збільшився, і введено плату за доставку газу. Ми потрапили в резонанс, коли уряд заявив, що органи місцевого самоврядування не мають підстав підвищувати тарифи. Як на мене, це блюзнірство, бо хто якраз контролює ціни на енергоресурси, і як ми можемо говорити про початок опалювального сезону, якщо тарифи не покривають рентабельності? Тому ми були змушені ці тарифи відкоригувати.Зараз триває реконструкція обладнання однієї з котелень на заміну тому, що пропрацювало 40 років. Якщо не буде форсмажорів, ми, як і завжди, розпочнемо опалювальний сезон вчасно.

Приєднання населених пунктів невдало зроблено

До Ковеля приєднали 14 сіл, тож тепер місту доводиться залагоджувати й земельні питання. Усі пам’ятають, як села не надто охоче приєднувалися до міст якраз-таки з цих причин. Вже ділили землю?

14 сіл – це п'ять сільських рад, створено чотири старостинські округи. До липня ми взагалі нічого не мали права робити з землями, а тепер вже другу сесію затверджуємо документацію щодо ділянок, виділених попередньою каденцією депутатів колишніх сільських рад. Ось, наприклад, Білинська сільська рада: там люди дві останні сесії перед приєднанням ділили землі. В нас щодо цих ділянок є великі питання.Поки що ми затвердили лише частину документів, на наступну сесію знову їх виносять на розгляд. Раніше ж у Ковелі не було земель сільськогосподарського призначення, і поки що ми не мали з цим справи. Але в нас працює земельна комісія, я вважаю, дуже фахово. Вона розбирається в кожному конкретному випадку. Поки що ми жодних земельних ділянок не виділяли, а закриваємо незакриті питання ліквідованих сільських рад.

Я хочу додати: якщо говорити про приєднання населених пунктів, то вважаю, що його невдало зроблено.

По-перше – час. Села приєдналися в грудні, коли вже був сформований бюджет і вони фактично випали з бюджетного процесу. Але вони цього не можуть зрозуміти. А зима ж яка була сніжна! Питання щодо розчищення снігу розв'язували «з коліс», в авральному режимі. Це цього року ми вже закупимо три трактори для старостинських округів, які віддамо в розпорядження старост і вони зможуть утримувати дороги взимку. Тож до цієї зими будемо підготовлені краще, ніж до минулої.А тим часом ліквідація сільських рад тривала ще до березня. Я навіть недавно підписував розпорядження про звільнення діловода з однієї ліквідованої сільради.

А по-друге – території. У нас є будинок, де одна квартира перебуває в Дубівській громаді, а решта – в Ковельській громаді. Є сільради, які глибоко зайшли на територію міста, але їх не приєднали. Наприклад, вулиця Кияна (колишня Ватутіна). Це територія міста, а земля – Дубівської громади. Люди зареєстровані в Ковелі, брали участь у виборах міського голови, а живуть на території Дубівської сільської ради. Вони приходять до нас, кажуть: «Ми ваші», а ми нічого не можемо зробити. Натомість в нашій громаді є сільрада, яку приєднали директивним способом, – Тойкут, що за 23 кілометри звідси.

«Розумію, що туристичного буму тут не буде»

І все-таки місто розвивається. Буквально кілька тижнів тому обговорювали детальні плани територій. Там і будівництво виробничих приміщень передбачене, і нових багатоповерхівок. Але ось про будівництво дитсадків і шкіл не йдеться. Чи є така потреба?

Жваво житлове будівництво ведуть у мікрорайоні сільмашу. Кілька забудовників активно будують житло і вже постає питання, що 11-й ліцей переповнений і є потреба в будівництві школи. На жаль, відколи скасували пайову участь, ми не можемо зацікавити забудовника, щоб залагодити це питання. Хоч критичної ситуації, крім тієї, яка виникає з 11-ю школою, немає, але друга школа розташована у старому приміщенні, збудованому ще за Польщі, й давно говорили, що треба будувати нову школу, бо реконструювати це приміщення нема сенсу.Села – теж проблемні. В Білині треба реконструювати приміщення колишнього дитсадка. Ми подали проєкт на державне фінансування, бо йдеться про десятки мільйонів гривень. А загалом, коли говорити про сільські школи, то всі ці заклади не мають права власності.

Чимало проблем у Ковелі є і в спорті. А ковельські спортсмени мають багато здобутків.

У нас було відділення школи «Олімп», яку хочуть ліквідувати. Знаю, є варіанти, що ніби Луцьк може забрати на своє фінансування, але ми зацікавлені зберегти наше відділення, бо там і тренери фахові працюють, і успіхи у спортсменів є. Також маємо надію відродити веслувальну базу, якщо заберемо з сільмашу. У нас діє веслувальна секція Ковельської ДЮСШ, але наші веслувальники заслуговують на хорошу тренувальну базу.Є питання щодо тренування боксерів. Нещодавно наша Тетяна Коб утринадцяте стала чемпіонкою! Ми ведемо перемовини з колишнім ПТУ №5 (тепер ліцей), де хочемо орендувати зал, який простоює.

Щодо спорту, то, може, оновлений стадіон «Локомотив» дасть поштовх для розвитку футболу, бо він заслуговує на те, щоб тут проводили серйозні турніри. До кінця року маємо завершити реконструкцію, тож наші атлети, які в парку тренуються, зможуть там проводити тренуватння.А чи є в Ковеля туристичний потенціал? Бо місто вдало розташоване, але якихось туристичних магнітів тут – обмаль.

Скориставшись нагодою, я прорекламую наш центр діалогу культур, який ми збудували в рамках реалізації міжнародного проєкту, бо він того вартий. Ми отримали сучасне приміщення, де зможемо розмістити творчі студії, станцію юних туристів. Я думаю, цей об’єкт теж привертатиме увагу і розвантажить наші соціальні та культурні заклади.А щодо туризму, то ми хочемо пожвавити цей напрямок та напрацьовуємо програму розвитку туризму Ковеля, співпрацюючи з нашим Волинським національним університетом. Уже було з цього приводу кілька зустрічей, може, ми відкриємо наш туристичний інформаційний центр. Так, в нас немає якихось видатних збережених історичних пам’яток. Але і тут є цікаві об’єкти. Наприклад, рекорд України – найвищий пам’ятник Тарасові Шевченку в бронзі. Фіксацію цього рекорду, до слова, зініціювала ГО «Добродія в дії».На території стадіону «Верес» був старовинний костел, який зруйнували в роки війни. Тепер громада хоче хоча б макет поставити, а може, кинути клич відновити костел.

Є в нас аптека Фридриксонів, де Леся Українка купувала ліки.Маємо дерев’яний костел святої Анни, дуже красивий. У місті планують підствітити приміщення поліклініки (колишній готель «Брістоль», – ВН). У нас є депутат Андрій Миронюк, який проводить цікаві екскурсії, що збирають сотні людей.

Я розумію, що туристичного буму тут не буде. Але привертати увагу до цікавих місць – у нашій змозі. Сподіваюся, фахівці з ВНУ запропонують нам цікаву концепцію. Бо хотілося б, щоб Ковель був привабливим і для місцевих мешканців, і для тих, хто сюди приїжджає транзитом. Ми хотіли б, щоб люди ночувати тут лишалися, щоб трохи подивилися місто. Але над цим треба працювати, бо та ж аптека Фридриксонів – об’єкт, про який мало хто знає. А мають бути хоча б таблички, вказівники з QR-кодами.

І про жовту зону

На такій ноті можна було б і завершити нашу розмову, але ми – на порозі локдауну (розмова відбувалася напередодні виходу з зеленої зони, – ВН). Чого чекати ковельчанам?

Сподіваюся, що в червону зону ми не увійдемо. Щодня мені на стіл лягає довідка про кількість хворих, і поки що різких перекосів у цьому плані немає. Заповнено 60 зі 109 ліжок. Вакцинація у нас на рівні обласному. Так, пожвавлення цей процес потребує, але це справа добровільна. Всі керівники в міськраді у нас вакциновані. Стосовно працівників закладів освіти, то поки що 80% вакцинованих немає. Тому в разі переходу на дистанційне навчання маємо і доступ до інтернету в школах, і комп’ютери. (У Ковелі, до слова, після 23 вересня батьки почали протестувати проти введення дистанційного навчання. А згодом з’явилося повідомлення, що з 1 жовтня учні 5-11 класів ліцею №11 та ЗЗСО №6 повертаються до звичної форми навчання, оскільки там уже провакцинувалося 80 % персоналу, – ВН).Якщо ж раніше Ковель був містом залізничників, то сьогодні я його ідентифікую як місто самозайнятих людей. У нас багато підприємців, які мають бізнес, сплачують податки. Під час минулого локдауну їм теж було складно, коли вони простоювали, тому ми частково компенсовували їм кошти з бюджету. Сподіваюся, до повного локдауну не дійде і ми зможемо завершити рік достойно, виконати бюджет та завершити заплановані роботи.

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---