Без Океану Ельзи, про останній рік у Рованцях і алкогольних спонсорів. Розмова з арт-директором «Бандерштату»

У Луцьку стартував 15-й ювілейний фестиваль «Бандерштат». Починався він у 2007 році із локальної музичної тусовки, яка збирала шанувальників альтернативної музики, а виріс до одного з наймасштабніших в Україні.

Арт-директор фестивалю «Бандерштат», музикант і письменник, фронтмен гурту Фіолет Сергій Мартинюк розповідає, що цьогоріч дійство планували грандіознішим, проте не всі задуми вдалося реалізувати. Та сам факт, що після карантину поволі відновлюється фестивальний рух, уже вселяє оптимізм.

Читати ще: Усе, що треба знати про «Бандерштат-2021». Програма, ціни, цікавинки

У 2019 році, після завершення тринадцятого за ліком «Бандерштату», ходили чутки, що фестиваль проводиться востаннє. Проте минулоріч фест все-таки відбувся, хоча й віртуально. Звідки ці розмови?

Передусім була низка фінансових труднощів. Ми хотіли проводити фестиваль на абсолютно іншому організаційному рівні, привозити ще топовіших артистів. Але ми виходили з тих можливостей, які мали. І само собою поставало питання подальшого розвитку фестивалю й загалом доцільності існування, якщо ми в якихось аспектах, в яких хочемо рости, з року в рік тупцяємося на місці. І ось на цьому ґрунті, можливо, й виникали якісь сумніви: чи робити фест надалі, а якщо робити, то як.

Читати ще: Бандерштат 2007-2021: від локальної тусовки до всеукраїнського фестивалю

Потім був карантинний рік, коли ми виграли грант від Українського культурного фонду. І цей грант передбачав тільки один формат проведення фестивалю – офлайн. Ми його провели. Тим паче минулого літа ніхто й не влаштовував онлайнових фестивалів. Але виявилося, що це була класна затія. Вона вартувала усіх зусиль бодай тому, що низка музикантів, які виступали у нас на цій онлайн-платформі, підійшли до мене й подякували, адже для багатьох це був перший гонорар за тривалий час. Звісно, це були невеликі гроші, адже ми тоді не платили повні гонорари, але вони були, і це вже щось.

Тобто це була підтримка не тільки ідеї і місії «Бандерштату», а й підтримка музикантів у нелегкі карантинні часи?

Вийшло саме так, і я дуже радію з цього, адже як музикант і сам знаю, як непросто було в той період непевності.

Співпраця і дружба з Українським культурним фондом продовжилася і цьогоріч, попри ті перипетії, які нині відбуваються в УКФ. Ми знову виграли грант у межах програми «Знакові події історії України», й великою мірою саме завдяки цьому маємо змогу проводити 15-й «Бандерштат».

Мали набагато грандіозніші ідеї з приводу ювілейного фесту, маю на увазі хедлайнерів. Але знову-таки все впирається у фінансові можливості. Хотілося б знову три сцени, три повноцінні концертні дні, ще більше цікавих локацій, але низка факторів з року в рік грають проти нас, попри те, що це наші фірмові фішки.

Маєш на увазі безалкогольний формат?

Саме так. Цей формат не дозволяє зайти на фестиваль низці хороших спонсорів. Все-таки багато людей їздять на фести, аби класно відірватись. І для багатьох такий фестивальний відпочинок передбачає вживання спиртного. Щоправда, останній рік-два такі спонсори вже не просяться до нас, а до того стабільно пропонували співпрацю. На жаль, ми були змушені відмовляти. Й відступати від формату наразі не плануємо.

То чим особливий 15-й «Бандерштат»? Навіть попри те, що він скромніший за попередні роки.

Особливий тим, що він відбудеться все-таки. Бо його могло і не бути. У нас традиційно виступлять класні українські гурти і виконавці, які скучили за публікою. А фестивальники нарешті після року перерви знову зможуть відчути цю особливу бандерштатівську атмосферу, яка направду відрізняється від усіх інших українських фестивалів.Особливою й унікальною є команда «Бандерштату». Для нас дуже важливо, що більшість людей, які вже давно займаються абсолютно іншими справами і проектами, змогли зібратись, акумулювати зусилля і знову сформувати по суті той самий оргкомітет, залучивши частково нових людей, аби на високому рівні організувати ювілейний «Бандерштат».

Я не знаю, як буде далі, що буде наступного року, бо вже цьогоріч ми знову говоримо про те, що хочеться якось видозмінити формат, розширити дійство. Але як це робити з тією ресурсною базою, яку ми маємо, поки не знаємо.

Хотіли запросити цьогоріч Океан Ельзи, вели перемовини, але, на жаль, не вийшло. Я розчарований, бо дуже очікував. Але ми просто фінансово не потягнули б всю цю історію, хоча дуже сподівалися, що вийде.

Скоріш за все це вже останній «Бандерштат» у Рованцях. Тому що більшість території вже у приватній власності. Там ще з’явилося кілька будиночків, частина території перекопана, нам довелося розрівнювати грейдерами, неподалік від сцени взагалі малесенький пісочний кар’єр. Луцька громада активно розбудовується й розростається, тому, схоже, нам доведеться підшуковувати нову фестивальну локацію.

Але ми сповнені оптимізму. Бо для кожного з нас «Бандерштат» – це досі щось таке рідне і родинне, щось таке винятково святкове. І цьогоріч нам особливо приємно буде розділити це свято з фестивальною публікою: з лучанами, волинянами, гостями з інших міст. Усміхнені, яскраво одягнені, у вишиванках, діти, дорослі і навіть люди старшого віку, на велосипедах, із псами на повідках – усе це наша строката публіка, яку об’єднує національна ідея, українська мова, музика, мистецтво, об’єднує вболівання за українське. Тому усіх запрошуємо і дуже чекаємо!

Ірина КАЧАН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---