Це обличчя жінки, яка жила 6 тисяч років тому у Скандинавії.

Завдяки слідам зубів, які вона лишила у древній «жувальній гумці», науковці змогли отримати ДНК для розшифрування її генетичного коду.

Це перший раз, коли цілий стародавній геном людини дістали із будь-чого, крім людської кістки, заявили дослідники.

Ймовірно, жінка мала темну шкіру, темно-каштанове волосся та блакитні очі, інформує News Україна.

Доктор Ханнес Шредер з Копенгагенського університету заявив, що «жувальна гумка» – насправді дьоготь з дерева – є дуже цінним джерелом древньої ДНК, особливо для періодів часу, з яких у нас немає людських решток.

«Дивовижно отримати повний геном стародавньої людини з чогось іншого, крім кісток», – сказав він.

Що ми знаємо про неї?

Весь генетичний код жінки чи геном розшифровували та використовували для розробки моделі, як вона могла виглядати.

Вона була генетично ближчою до мисливців-збирачів з материкової Європи, ніж до тих, хто в той час жив у центральній Скандинавії. І, як і мешканці Західної Європи, мала темну шкіру, темно-каштанове волосся та блакитні очі.

Вона, швидше за все, походила з популяції переселенців, які переселилися із Західної Європи після відступу льодовиків.

Як вона жила?

Інші сліди ДНК дали підказки до життя в Сільтгольмі на Лолланді, острові Данії в Балтійському морі. ДНК-слідки лісового горіха та качки також були знайдені, що вказує на ці види як частину раціону того часу.

«Це найбільший об’єкт кам’яного віку в Данії. Археологічні знахідки дозволяють припустити, що люди, які займали цю ділянку, активно використовували дикі ресурси у часи неоліту. Це період, коли землеробство та одомашнені тварини вперше з’явились в південній Скандинавії», – сказав Теїс Дженсен з Копенгагенського університету.

Також дослідники вилучили ДНК з мікробів, які збереглись у «жувальній гумці». Вони виявили збудників, які викликають інфекційний мононуклеоз та пневмонію, а також багато інших вірусів і бактерій, які природним чином присутні в роті, але не викликають захворювання.



Звідки взялася ДНК?

ДНК застрягла в чорно-коричневій грудці березової смоли, отриманої нагріванням березової кори, яку в той час використовували для склеювання кам’яних інструментів.

Наявність зубних слідів свідчить про те, що речовину пережовували, можливо, щоб зробити її м’якшою, або, можливо, полегшити зубний біль чи інші недуги.

Що дає ця інформація?

Дослідники зазначають, що збережена таким чином інформація дає короткий зріз життя людей, надаючи інформацію про предків, засоби існування та здоров’я.

ДНК, що виділяється з жувальної гумки, також дає уявлення про те, як еволюціонували патогени людини протягом багатьох років.

«Вміти відновити ці типи стародавніх геномів збудника з подібного матеріалу є дуже захоплюючим, тому що ми можемо вивчити, як вони розвивалися та чим вони відрізняються від штамів, які є сьогодні», – сказав доктор Шредер BBC.