За оцінками дослідників Катсіарини Пабортсави й Річарда Лемпіта з Національного центру океанографії в Саусгемптоні, США, в Атлантичному океані міститься близько 200 мільйонів тонн пластику – це в 10 разів більше, ніж вважалося до того.

Він завдає значної шкоди морській екосистемі: забруднює природне середовище проживання тварин і потрапляє до їхнього організму, вбиваючи їх.

Про це йдеться в науковій публікації у виданні Nature Communications, передає Thromadske.

Пабортсава й Лемпіт зосередилися на трьох найпоширеніших видах пластику, які забруднюють океани: поліетилен, поліпропілен і полістирол. Вони відібрали зразки води з глибини до 200 метрів із 12 різних місць Атлантичного океану на ділянці довжиною в 10 тисяч кілометрів.

Аналіз води й підрахунки вчених показали: на відібраній ними ділянці Атлантичного океану може бути десь від 12 до 21 мільйона тонн трьох найпоширеніших видів пластику. Якщо ж масштабувати підрахунки на всю площу океану, то вийде близько 200 мільйонів тонн пластику. Це вдесятеро більше, ніж вважалося до того.

Хоча автори дослідження брали воду лише з Атлантичного океану, вони стверджують: в інших океанах пластику так само більше, ніж вважається. І це має спонукати уряди країн вживати заходів, аби скорочувати шкідливі викиди в океани.

Чому існує проблема забруднення води пластиком?

Тому що це дешевий і дуже поширений матеріал. За оцінками Міжнародного союзу охорони природи, щороку у світі виробляється понад 300 мільйонів тонн пластику. Із них щонайменше 8 мільйонів потрапляють у воду як відходи.

Чому вони небезпечні? Передусім тому, що мікрочастинки пластику випадково потрапляють в організм морських тварин. А оскільки ті не можуть перетравити пластик, то він травмує їх ізсередини або й стає поживним середовищем для розвитку паразитів і бактерій. Як наслідок – більше тварин гине.

А ще ці частинки пластику потрапляють у воду й їжу, яку їмо та п’ємо ми з вами – через морепродукти або очищену морську воду. Токсичні складники пластиків осідають у нашому організмі, а деякі мають підтверджені канцерогенні властивості.

Саме тому переробка пластику – одне з актуальних завдань науковців. Так, хіміки з Масачусетського технологічного інституту США (МІТ) придумали, як створити термореактивну пластмасу, що піддається вторинній переробці. Вони також вважають, що цей метод можна застосувати для вдосконалення інших синтетичних матеріалів, як-от ґуми.